6.7.3.13. У разі робіт на спорудах для очищення стічних водповинні вживатись заходи, що виключають безпосередній контакт обслуговуючого персоналу зі стічною рідиною ( застосування дистанційногоуправління, засобів захисту працюючих).
Відбір проб води або осадів із споруд слід виконувати з робочихплощадок, улаштування яких (огорожа, освітлення тощо) повинне гарантувати повну безпеку працівників.
6.7.3.14. При ручному очищенні покидьки з грат слід видаляти взбірники з накривками з наступним їх вивезенням до місць знешкодження.
6.7.4. Вимоги безпеки при експлуатації споруд водопостачаннята каналізації
6.7.4.1. Персонал підприємств водопостачання та каналізації,що зайнятий обробкою питних та стічних вод, окрім медичного огляду (первинного та періодичного) повинен забезпечуватись попереджувальними щепленнями у відповідності з вимогами санітарних органів(проти черевного тифу, паратифів А та В, дизентерії тощо).
6.7.4.2. В колодязях та камерах мереж водопостачання та каналізації і інших спорудах повинні бути передбачені драбини або скобидля спуску.
6.7.4.3. Управління гратами, шиберами, засувками та іншим обладнанням, що знаходиться під водою, повинно здійснюватись з землі задопомогою маховиків керуючих пристроїв, що виведені на поверхню перекрить на висоту 0.7 м.
6.7.4.4. Роботи в заглиблених камерах, шахтних колодязях тощо повинні виконуватись у відповідності з вимогами, викладеними урозділі 7.2.2 ч.1 цих Правил .
6.7.4.5. Приймальна камера на підвідному колекторі, приміщенняграт та приймального резервуара каналізаційних насосних станцій повинні бути оснащені вентиляцією з не менше 5-кратного обміну повітрящогодинно. В насосних станціях, до яких можливе надходження вибухонебезпечних або токсичних виробничих стічних вод, повинна бути вентиляція приміщень грат та резервуарів з 12-кратним обміном повітря щогодинно.
6.7.4.6. Включення освітлення, вентиляції та іншого обладнанняповинні розміщуватись перед входом до приміщення грат.
6.7.4.7. Вхід до приміщення автоматизованих грат допускаєтьсялише після 10-12 хвилинного провітрювання приміщення механічною вентиляцією.Вентиляція повинна працювати безперервно під час знаходженнялюдей у приміщенні.
6.7.4.8. При полях фільтрації належить передбачати душову,приміщення для сушіння спецодягу, для відпочинку та прийому їжі. Накожні 75-100 га площі полів фільтрації слід передбачати бути дляобігрівання обслуговуючого персоналу.
6.7.4.9. Приміщення споруд для очищення стічних вод, включаючи фізико-хімічне очищення, повинні бути обладнані вентиляцією, щозабезпечує 12-кратний обмін повітря щогодинно. Вмикання та час роботи вентиляції повинні відповідати вимогам п. 6.7.4.7 ч.1 цих Правил .
6.7.4.10. Вздовж периметру градирні повинна бути влаштованаогорожа висотою не менше 1 м. На поруччі повинні бути вивішені знакибезпеки, що не дозволяють купання в градирнях.
6.7.4.11. Для проходу персоналу через кювети, по яких водивідводяться з території градирні та бризкальних басейнів, повинні бути передбачені містки з поруччям, на яких мусять бути закріплені рятувальні засоби.
6.7.4.12. Вентилятори градирень повинні бути огороджені. Доступ до вихідного отвору вентилятора повинен бути виключений. Заходитидо дифузора вентилятора в часи його роботи не дозволяється. На періодогляду та поточного ремонту градирень вентилятори повинні бутивідключені та застопорені.
6.7.4.13. Хлордозаторні повинні бути обладнані опаленням, постійно діючою витяжною вентиляцією, системами водопостачання і сигналізації. Пусковий пристрій систем вентиляції повинен бути розміщенийу тамбурі перед входом до приміщення. Вентиляційні установки повиннімати резервне незалежне джерело електропостачання. Забирання повітрядля витяжки повинно здійснюватися з нижньої зони, де можливе накопичення хлору.
6.8. Шум та вібрація
6.8.1. При опрацюванні технологічних процесів, проектуванні,виготовленні та експлуатації машин та устаткування, виробничих спорудта будівель, а також при організації робочого місця слід вживати всіхзаходів до зниження шуму, що впливає на людину, до показників, що неперевищують гранично допустимих рівнів.
6.8.2. Гранично допустимий рівень шуму (ГДР) на постійних робочих місцях та на території підприємства не повинен перевищувати80 дБА. ГДР на робочих місцях необхідно знижувати в залежності відважкості та напруженості праці.
Визначення категорії напруженості та важкості праці здійснюється у відповідності з ергономічними критеріями оцінки важкості танапруженості праці, наведених у Санітарних нормах допустимих рівнівшуму на робочих місцях.
6.8.3. Приміщення, в яких розміщене устаткування з підвищенимрівнем шуму та вібрації, повинні бути ізольовані та обладнані засобами шумо- та віброізоляції (устаткування встановлене на віброізолюючихта шумопоглинальних основах тощо).
6.8.4. Для усунення передачі шуму з шумних приміщень до малошумних та за межі будівель або території підприємства слід:
а) вибирати проммайданчик для будови виробничих підприємств, вяких застосовується шумне устаткування, з урахуванням існуючого абопроектного планування населеного пункту;
б) шумне виробництво відокремлювати від меж житлового районута інших виробництв шумозахисною зоною з чагарників або дерев густолистяних або хвойних порід;
в) патрубки повітроводів вихлопу та всмоктування потужних агрегатів та вентиляторів, які виходять з будівлі, повинні бути обладнані глушниками, які знижують шум до рівня, встановленого нормами;
г) вентилятори з повітроводами повинні з'єднуватися за допомогою гнучкої вставки;
д) приводні паси вентиляторів повинні бути у повному комплектіі з однаковим натягом.
6.8.5. Машини та агрегати у відповідності з планом ППР повинніоглядатись з метою своєчасного виявлення та усунення усіх дефектів,що можуть викликати збільшення шуму (знос шестерень, підшипників,невчасне та недостатнє їх змазування тощо).
6.8.6. Не дозволяється перебування працюючих в зоні з рівнемзвукового тиску понад 135 дБА в будь-якій октавній смузі.
6.8.7. Вібрація на робочих місцях виробничих приміщень не повинна перевищувати гранично-допустимі рівні, що їх наведено у ГОСТ12.1.012-90.
6.8.8. Вібрація, яку створюють ручні машини, обладнані двигунами, при роботі яких маса ручної машини повністю або частково сприймається руками оператора, не повинна перевищувати допустимих значеньїх, що наведено у ГОСТ 17770-86.
6.8.9. Маса вібруючого устаткування або його частин, що утримується руками у різних положеннях в процесі праці, не повинна перевищувати 10 кг, якщо технічні вимоги не передбачають більш жорсткихобмежень.
6.8.10. Рукоятки інструментів, пристроїв, а також органів управління повинні мати форму, зручну для роботи.
6.8.11. При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 75% тривалостіробочого дня. Понадурочні роботи з вібруючим устаткуванням не допускаються.
6.8.12. Головні організаційно-технічні та лікувально-профілактичні заходи щодо обмеження несприятливого впливу вібрації на працюючих:
- зменшення вібрації у джерелі її виникнення конструктивними татехнологічними методами при розробці нових та модернізації існуючихмашин;
- зменшення вібрації на шляху розповсюдження засобами віброізоляції та вібропоглинання, наприклад, за рахунок застосуванняспеціальних сидінь, площадок з пасивною пружинною ізоляцією, гумових,поролонових та інших поглинаючих вібрацію настилів, мастик тощо;
- перевірка наявності вібраційних характеристик (ВХ) в паспортахна новопридбані машини (в технічному паспорті машини повинні бути наведені ВХ та методи їх контролю у відповідності з ГОСТ 12.1.012-90),а при їх відсутності та необхідності - проведення вхідного контролю;
- своєчасне проведення планового та попереджувального ремонтумашин з обов'язковим післяремонтним контролем вібраційних характеристик;
- використання машин у відповідності з їх призначенням, передбаченим нормативно-технічною документацією;
- виключення контакту працюючого з вібруючими поверхнями позамежами робочого місця або робочої зони (встановлення огорож, сигналізації, блокування, попереджувальних написів тощо).
6.8.13. На підприємствах, в організаціях та в установах повинен бути забезпечений контроль рівнів шуму та вібрації на робочихмісцях не менше одного разу на рік.
7. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І ВИРОБНИЦТВ
7.1. Загальні вимоги
7.1.1. Виробничі процеси повинні здійснюватись у відповідностіз вимогами цих Правил та чинної нормативно-технічної документації,затвердженої у встановленому порядку.
7.1.2. Оцінка вибухонебезпеки і визначення категорії вибухопожежної і пожежної небезпеки приміщень, будівель, споруд визначаєтьсяна стадії проектування розробником технологічного процесу увідповідності з вимогами ОНТП 24-86 та галузевими нормами технологічного проектування.
Для діючих підприємств категорії вибухопожежної небезпеки можуть визначатись самим підприємством або організацією, що маєвідповідних спеціалістів і дозвіл на це місцевого органу Держпожнагляду.*)
*) Класифікація приміщень за ступенем електронебезпеки, категорія приміщень та будівель за вибухопоженою та пожежною небезпекою наведена у додатку 4.
7.1.3. Режими технологічних процесів повинні забезпечувати:
- узгодженість роботи технологічного устаткування, що виключаєвиникнення шкідливих і небезпечних виробничих факторів;
- безвідмовну дію технологічного устаткування і засобів захисту працюючих на протязі строків, визначених нормативно-технічною документацією;
- запобігання можливих розливів;
- контроль і попередження підвищення тиску в апаратах понаддопустимий;
- попередження займання або пожеж;
- завантаження технологічного устаткування, що забезпечує рівномірний ритм роботи.
7.1.4. Для кожного виробництва розроблюється і затверджуєтьсятехнологічний регламент, що встановлює основні норми і вимоги щодопроведення технологічного процесу.
Порядок розробки, погодження, затвердження, реєстрації, строкдії, а також зміст регламентів для вибухопожежонебезпечних виробництввизначається галузевим Положенням про розробку технологічних регламентів, затвердженим Держнаглядохоронпраці.
До розробки Положення слід користуватись ОСТ 18-3.402-82.
7.1.5. Вибухопожежонебезпечне виробництво повинне бути оснащене автоматичними засобами контролю параметрів, значення яких визначають вибухонебезпечність процесу, сигналізацією граничних значень ісистемами блокування, що перешкоджають виникненню аварійних ситуацій.
7.1.6. При відборі проб повинна бути виключена можливістьтравмування працюючих і виділення вибухопожежонебезпечних речовин довиробничих приміщень. Місця відбору проб повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.
7.1.7. Система контролю, управління і автоматичного протиаварійного захисту (ПАЗ) виробництв вибухопожежонебезпечних процесівповинна проходити комплексну перевірку на працездатність. Тривалістьприпрацювання приладів і засобів автоматизації, які використовуютьсяв системах ПАЗ, повинна бути не менше 360 годин безперервної роботи.
Не дозволяється застосовувати у системах ПАЗ багатоточковіприлади контролю параметрів, що визначають вибухонебезпечність процесу.
7.1.8. На кожному підприємстві щодо цехів, дільниць і виробництв повинен бути визначений перелік шкідливих речовин, що можутьвиділитися у виробничі приміщення при проведенні технологічних процесів і в аварійних випадках, а також обов'язковий перелік приладів іметодик аналізів для визначення концентрації цих речовин безпосередньо у виробничих приміщеннях і лабораторіях.
7.1.9. У приміщеннях з можливим виділенням у робочу зонушкідливих і небезпечних (вибухопожежонебезпечних) парів, газів і пилуповинен бути організований систематичний контроль (за графіком, затвердженим органами санітарного нагляду) за їх вмістом у повітрі робочої зони.
7.1.10. Після капітального ремонту, перед початком сезону масової переробки сировини підприємства повинні бути перевірені відносно підготовки цехів, дільниць і служб до приймання сировини і безпечного проведення робіт на підприємстві і прийняті спеціальною комісією, призначеною власником підприємства з участю місцевих органівДержнаглядохоронпраці.
7.1.11. Проведення дослідних робіт, випробування досліднихзразків устаткування, систем автоматизації у вибухопожежонебезпечнихвиробництвах, а також експлуатація всіх діючих на підприємстві виробництв і об'єктів підвищеної небезпеки оформлюється наказом власникапідприємства (об'єднання) з погодженням з місцевим органом Держнаглядохоронпраці.
При цьому повинні бути розроблені дослідно-промисловий регламент, інструкція по безпечному проведенню процесу (експлуатації устаткування), контролю, управлінню і протипожежному захисту, а такожплан локалізації аварійних ситуацій. Вказану технічну документаціюопрацьовує і погоджує з науково-дослідними і проектними інститутамиорганізація, яка пропонує проведення дослідних робіт.
7.1.12. Об'єднувати у загальний колектор викиди газів, які призмішуванні можуть утворювати вибухонебезпечну суміш, не дозволяється.
7.1.13. Технологічні процеси, пов'язані з застосуванням токсичних, подразнювальних і легкозаймистих речовин, повинні проводитисьв окремих приміщеннях або на спеціальних ізольованих дільницях загальних виробничих приміщень, що обладнані припливно-витяжною вентиляцією і протипожежними засобами.
7.1.14. Переміщення пилоутворюючих матеріалів здійснюється методом пневмо- і гідротранспортування і інших транспортних пристроїв,що виключають шкідливі виділення у повітря робочої зони.
Наповнення тари пилоутворюючими матеріалами повинно здійснюватись з примусовою механічною подачею (роторними,шнековими і іншимиживильниками) з вилученням або максимальним зменшенням висоти вільного падіння матеріалів. Повітря, яке витискується з тари під час їїзаповнення, повинно відсмоктуватись та очищатись.
