Поруч з вівтарем - місцем здійснення Жертви Хребта і Церкви - у пресвгтерії розташовується амвон, з якого читається Священне Писання, співається псалом, проголошується проповідь і читається молитва
.Амвон може бути розташований також поза пресвітерієм. Його розміщують таким чином, щоб він був на видноті та щоб добре були почуті ті, хто проповідує Слово Боже.
Для підсилення звуку на амвоні, як правило, встановлюється мікрофон.
Рекомендується виготовляти вівтар і амвон з одного матеріалу, що сприятиме композиційному підсиленню цього сакрального комплексу, а також літургійному єднанню.
Під час вибору місця для амвону, як правило, враховують можливість організації процесії з Євангелієм, а також розташування поблизу свічників (поставників).
Дарохранильницю у католицькому храмі рекомендується розміщувати в окремій капелі поза навою церкви, що дозволяє парафіянам індивідуально поклонятися Святим Дарам, навіть тоді, коли в цей час у храмі відбуваються інші літургійні дії.
Дарохранильниця може також розміщуватися у пресвітерії (необов’язково по центральній осі головної нави) або у бічній наві.
У католицькому храмі, як правило, може бути лише одна стаціонарна (нерухома) дарохранильниця. Вона виготовляється з міцного непрозорого матеріалу.
Місцем хрещення, як правило, є капела для хрещення (баптистерій) або купель, розташована поблизу пресвітерія у наві католицького храму таким чином, щоб парафіяни мали змогу добре бачити обряд,J а хрещені батьки - виконувати передбаченії ритуалом дії.
Баптистерій влаштовується! достатньо великим, з урахуванням прове-І дення одночасно літургії хрещення декількох дітей та дорослих.
З
s
Місця для парафіян у като-1 лицькому храмі обладнуються лавами з. пюпітрами для молитовників, розміщеним* таким чином, щоб віруючі мали можливість ; бачити священнодійство, священика, яки*; проводить Літургію та його сослужител» а також приймати духовну та фізичну участь 1 у священнодійстві (богослужінні).
Під час проектування сучаснюг; католицьких храмів поблизу пресвітерія передбачають місця для хору, щоб дати я можливість співакам приймати участь у 1 Літургії і одночасно підкреслити те, що вони являють собою невід’ємну частину зібрання ; віруючих. Розміщення хору над ГОЛОВНИМ І входом не рекомендується, незважаючи на j традиційний історичний досвід.
І
Сакристію (ризницю) у като-; лицьких храмах, як правило, розміщують ^ поблизу пресвітерія. Сакристія має два] входи: перший із пресвітерія, другий -1 і із нави храму (для процесії).
У планувальному вирішенні сакристії > передбачають розміщення меблів та облад- : нання: шафи для вбрання і літургічних книг, ■ сейф для чаш, ковчежці і т.п.
Сакристію рекомендується телефонізувати відповідно до завдання на проектування.
Допускається також розташу- ня другої сакристії при головному чи юму вході до храму; тоді вона слугує |ЄМ, звідки священик, що проводить ргію, і прислуговуючі йому ведуть про- о по наві церкви до вівтаря.
Поруч із сакристією рекомендується ашовувати санітарні вузли, а також личкі складські приміщення (для прибивного інвентаря, для декорацій, пере- их сповідалень і т.інш.).
Притвори у храмах можуть деати вхідними тамбурами. У притворах лицьких храмів традиційно розміщу- я кропильниці із священною водою, тині емблеми і вітрини з довідками про йю храму, а також найважливіша пас- ька інформація.
Притвор відокремлюється від нави іу заскленими дверима із запобіжними іми, перед якими встановлюють лавоч- пюпітром, призначеними для того, щоб чі могли стояти на колінах.
Головний вхід до католицького і розташовується, як правило, із захід- боку. Додаткові входи влаштовуються денного та північного боків і викорис- >ться як евакуаційні.
Площу частини храму, де шовуються для молитов віруючі, іендується приймати із розрахунку жше 0,7 м2 на одну людину (парафія- і). Загальну площу храму рекоменду- я приймати із розрахунку від 0,7 до м2 на одиницю місткості храму без ування пресвітерія.
Функціональні і декоративні елементи католицького храму визначаються католицькою традицією і символікою (рис. 40-42). До цих елементів належать:
завершення храму куполом із
хрестом;
піднятість рівня підлоги над
рівнем землі та вівтаря над підлогою храму;
система організації освітлення середньої частини храму зверху з барабанів глав і прорізів у верхній частині стін.
У католицьких храмах сповідальні рекомендується розміщувати у місцях, де віруючі мають зручний і такий, що не кидається у вічі, доступ до сповідника.
Для інвалідів слуху та зору передбачаються окремі приміщення, які також можуть використовуватися для тих, кому потрібне духовне керівництво, не пов’язане з таїнством покаяння.
До католицьких храмових комплексів, крім будинків богослужебного призначення (храмів), входять будинки та споруди допоміжного призначення. їхній склад та параметри приміщень визначаються відповідно до завдання на проектування.
