У православній церкві нартекс називають притвором, який має ряд синонімів - передхрамья, передня, паперть, церковні сіни, бабинець. Нартекс або притвор - це свого роду підступ до співтовариства одновірців - місце, призначене для тих, кого готують (або вже приготували) до прийняття хрещення, кого навчають основам християнського сповідання.
У православних храмах існують два види притворів - зовнішній і внутрішній. Зовнішній притвор, інакше кажучи - паперть, являє собою майданчик (під навісом або просто неба) перед входом до внутрішнього притвору - нартексу, який повинен підійматися над рівнем землі не менше ніж на 0,45 м.
На паперті передбачаються місця для розміщення кришок домовин і вінків.
Притвори у храмах можуть слугувати вхідними тамбурами або можуть бути розвинуті з додаванням трапезної частини, що забезпечує додаткове розміщення парафіян. До трапезної частини можуть примикати один або декілька бічних вівтарів храму
.Кількість глав
а.Трійця б.Ангельскі чини
в.Сонце
г.Місяць д.Сходження від землі до неба
хреста
Елементи
в
б
В.
$а - образ Христа Спасителя® 2 глави - образ життя земного і небесного® З глави - образ Трійці: бог-отець, бог-син, бог- святий дух.(4) 5 глав - образ Христа і чотирьох євангелістів.
® 6 глав - поєднання церкви земної і небесної® 7 глав - - сім дарів святого духу, сім днів творення світу. X® 8 глав - вісім основних періодів в історії людства® 9 глав - символ Пресвятої Богородиці, дев’ять чинів ангельских® 13 глав - - символ премудрої Софії, Христа і 12 апостолів. @ 25 глав - символ Пресвятої Трійці
Форма хреста
А.Знак сонця Б.Якорі корабля спасіння, чаша страждань, ясла Христа
В.Дерево життя ЕМісіонерська роль церкви, релігійний центр
Д.Храм заснован- ний патріархом
Рисунок 18. Символічні значення в архітектурі православних храмі
вГоловний вхід до православного храму розташовується, як правило, із західного боку. Додаткові входи влаштовуються з південного та північного боків і використовуються як евакуаційні. Тамбури для цих входів допускається не передбачати.
Трапеза або трапезна - це середня й основна частина храмового “корабля”, що з'єднує в православних церквах власне храм (вівтар, іконостас, амвон, криласи) із притвором - нартексом і з головним входом до храму, історики церковного зодчества простежують зв'язок храму трапезного типу і їдальної палати в монастирях. З торця до цих просторих палат були прибудовані два приміщення меншої площі - хлібодарна (хлібодарня) і посудна. У першій обителі роздавали хліб, а в другій - миски, ложки и т.п. Під час перебудови таких трапезних у церкви, хлібодарню і посудну перебудовували у вівтарі. За аналогією з ними стали будувати трапезні церкви.
У притворах (зовнішніх) рекомендується розташовувати свічкові кіоски, які за можливості необхідно ізолювати від молитовних приміщень храму (трапезної і середньої частини), місця для проведення замовлених богослужінь (молебні, панахиди), а також приміщення підсобного призначення: кімнати персоналу, приміщення зберігання прибираль- ного інвентаря, комори, гардеробні верхнього одягу парафіян та інш., котрі виконують відповідно до завдання на проектування.
За наявності гардеробної верхньоп одягу кількість гачків, як правило, визнача ється завданням на проектування.
У західній частині притвору або йол цокольній частині в комплексі підсобни: приміщень, відокремлених від приміщені для парафіян, можливе розміщенні туалету для священнослужителів.
Середній храм (нава) найбільша частина святині. Тут збирають» на час літургії та молитов. Простір серед ньої частини православного храму мож< бути розділено внутрішніми стовпами ні декілька нав, до того ж розмір центральне нави рекомендується приймати більшим ніж бічних. Стовп-колона, яка підтриму склепіння, може бути в плані прямокутною круглою або хрестоподібною (рис. 28-30).
Висоту середньої частини храму (бе барабана і бані) рекомендується прийматі за величиною, яка дорівнює її розмірам : плані, що пов'язано із символічною основой храму; при цьому притвор і вівтар можут передбачатися меншої висоти. Мінімальн висота приміщень повинна відповідат вимогам ДБН В.2.2-9.
Для розміщення віруючих, г правило, використовується до 90% плої середньої частини храму. Решта 10% плої зайнято церковним начинням, у тому чис свічниками (поставниками), кіотами іко розміщеними вздовж стін і навколо стовпі
У кафедральних соборах у випад влаштування архієрейської кафедри, п нятої на одну чи декілька сходинок, во може відокремлюватися від іншого Щ стору середньої частини храму деко; тивним решітчастим огородженням за вишки 0,9 м, відкритим у бік вівтаря, із стулками, що розчиняються, завширшки не менше 0,8 м для проходу парафіян із північного, південного та західного боків.
Із західного боку середньої частини храму влаштовують хори - антресолі для розміщення церковного хору. Сходи на хори можуть бути закритими або відкритими і розміщуватися як у притворі, так і у середній частині храму.
Глави, згідно з православною традицією, мають шоломоподібну або цибулиноподібну форму, а їхня кількість, як правило, проектується не меншою ніж кількість престолів у храмі (рис. 31).
Найважливішою частиною храму є вівтар, відокремлений іконостасом від середини святині. Це найсвятіше місце у храмі, де відправляється Служба Божа. Вівтар є символом неба, місцем особливого перебування Бога.
Вівтар призначений для священнослужителів і, як правило, влаштовується вбудованим або прибудованим до середньої частини храму із східного боку (рис. 32).
У православних храмах місткістю до 300 людей рекомендується влаштовувати один вівтар. У храмах більшої місткості, відповідно до завдання на проектування, можуть влаштовуватися декілька вівтарів у приділах.
Вівтар рекомендується влаштовувати на узвишші по відношенню до середньої частини храму на одну або декілька східців заввишки 0,12-0,15 м кожен. *
Габарити вівтаря і склад підсобних приміщень при ньому рекомендується встановлювати на основі функціонального призначення і місткості храму, відповідно до завдання на проектування. Глибину вівтаря в малих і домових храмах рекомендується приймати не меншою 3,0 м, а в інших храмах - не меншою 4,0 м.
Центральним місцем у вівтарі є престол, стіл Господній, який символізує Божий Трон. Квадратний престол стоїть посеред вівтаря, і на ньому діється таїнство Святого Причастя. Розмір сторін престолу, як правило, приймається 0,8-1,0 м, а відстань від нього до Царських врат - не менше 1,3 м, щоб навколо престолу організувати круговий обхід з відстанню від престолу до запрестольного образу (Гор- нього місця) не меншою 0,9 м.
У кафедральних соборах біля Горнього місця на підвищенні, як правило, влаштовуються сидячі місця для єпископів (у центрі) та священнослужителів (по обидва боки) /рис. 33/.
При вівтарях храмів місткістю понад 300 людей рекомендується розташовувати підсобні приміщення (паламарки і ризниці) площею від 4 до 12 м2, а входи до них організовують з вівтаря, при цьому встановлення дверей не обов’язкове.
Входи до вівтаря влаштовують з середньої частини храму через двері і Царські врата в іконостасі, до того ж улаштування тут порогів не рекомендується. Додатковий вихід може бути організований через пономарку або безпосередньо назовні.Іконостас за своєю конструкцією являє собою перегородку, якою вівтар відокремлюється від середньої частини храму. Висота іконостаса не регламентується, однак рекомендується залишати зверху відкриту або решітчасту частину, щоб було чути молитовні вигуки священнослужителів, а також було можливим переміщення повітряних потоків між середньою частиною храму і вівтарем (рис. 34).
В іконостасі влаштовують троє дверей, які відчиняються усередину вівтаря: двоє бічних (північні і південні) одностулкових дверей, які відчиняються у напрямку бічних стін вівтаря (з прорізом завширшки 0,9 м, але не менше 0,6 м заввишки близько 2,1 м) і одні двостулкові, центральні, особливо прикрашені, так звані Царські врата (з прорізом завширшки 1,0-1,4 м і заввишки, як правило, 2,5 м). Розміри дверей іконостаса встановлюються відповідно до завдання на проектування.
У приділах храму і домових церквах може передбачатися влаштування, крім Царських врат, лише одних бічних (північних) дверей.
У храмі роль іконостаса може виконувати східна стіна середньої частини храму в разі прибудованого вівтаря або спеціально влаштована перегородка, виконана з каменю, цегли чи дерева, котра може бути одноярусною чи багатоярусною і заповнювати проріз між середньою частиною храму та вівтарем.
На першому етапі експлуатації храму може передбачатися влаштування тимчасо-вого іконостаса, виконаного на легкому каркасі.
Кількість рядів іконостаса повинна; відповідати стильовим характеристикам православного храму і не регламентується, ( але має бути не менше одного ряду* (нижнього “місцевого* із Розп’яттям угорі). ;
Перед вівтарем розташовується і солея, ширину якої рекомендується • приймати не менше 1,2 м і яка піднята на одну або декілька сходинок по відношенню і до рівня підлоги середньої частини храму. І Рівень підлоги солеї влаштовують так, щоб• він збігався з рівнем підлоги вівтаря.
Середина солеї, навпроти Царських врат, де диякон читає Євангеліє та виго-. лошує екганії, а священик - проповіді, має назву амвон. Це - виступ, що має багатогранну або напівкруглу форму із радіусом верхніх східців 0,5-1,0 м..
З боків солеї влаштовують криласи ; для розміщення співаків церковних хорів та і читців, ширину яких приймають залежно від . місткості храму, але не менше 2,0 м.І Криласи відокремлюють від середньої частини храму кіотами для ікон, зверненими до середньої частини храму.
У випадку неможливості розміщення церковних хорів на солеї або на антресолі для цього можуть влаштовуватися огороджені помости в середній частині храму, як правило, за наявності центральних стовпів - з їхнього східного боку.
У храмах місткістю більше 300 , людей солея, як правило, має декоративнеі решітчасте огородження з частинами (стулками), які відчиняються навпроти прорізів для дверей іконостаса. Ширину кожної стулки рекомендується приймати не менше 0,8 м.
Рисунок ЗД.Фрагмент інтер’єру православного храму
Крилос
Бічні двері
Солея
Царські врата
Амвон
Іконостас
Бічні двері
Крилос
Стіни храму рекомендується Я
обробляти під наступний розпис вапняно- піщаним або цементним тинькуванням, а також опоряджувати природним каменем, мозаїкою чи деревом.
Якщо у храмах куполи (бані) мають каркас діаметром до 3 м, останній виконується з дерев’яними журавцями. Він прикріплюється до центрального стовпа, який слугує основою для хреста.
В архітектурно-планувальній організації православних храмів передбачається розміщення спеціального сакрального обладнання, яке повинне складатися з: кіотів і аналоїв для ікон, свічників, поминального ‘‘кануна*, “литійних* і водо-святних столів, чанів для святої води, лавок для відпочинку парафіян, кіосків для продажу свічок і церковних книг, купелі для водохрещення та інш.
Навколо аналоя священик обводить наречених під час церковного шлюбного обряду. Кіоти для ікон встановлюють у середній або трапезній частинах храму уздовж стін і навколо стовпів. Особливо шановані ікони рекомендується встановлювати на узвишшях 0,3 - 0,9 м. Для підйому до них і спуску влаштовують східці з поручнями. Перед цими шанованими іконами і перед аналоєм встановлюють свічники, діаметром від 0,2 до 1 м. їх рекомендується розташовувати в центрі храму.
Поминальний “канун” з розміром сторони 0,8-1,2 м встановлюється з західного боку середньої або трапезної частини храму.
Лавки для відпочинку парафіян рекомендується встановлювати ' уздовж західної, північної і південної стін трапезної та у середній частині храму.
Усередині покриття центральної частини храму, бічних нав і приділів влаштовуються крюки для підвішування панікадил і полікадил.
Кількість ярусів у дзвіниці та дзвінниці з відкритими прорізами може' бути від одного і більше з висотою від, підлоги до стелі нижнього відкритого ярусу 5 не менше 4,0 м, а верхніх - не менше 3,0 м' (рис. 35).
Розміри прорізів дзвіниці (дзвінниць) рекомендується приймати ВІДПОВІДНО до- їхнього архітектурного вирішення і за умови і вільного розповсюдження звуку дзвонів.
Дзвіниця і дзвінниця, незалежно від .' кількості дзвонів, складається з трьох груп“ дзвонів: великі (благовісники), середні 1 ■ (піддзвінні) і малі (задзвінні).
Балки для підвішування малих! (задзвінних масою 8-32 кг) і середніх (масою 52-240 кг) дзвонів рекомендується '■ розташовувати у прорізах дзвіниці (дзвін- ' ниці) на висоті 2,0-2,7 м від рівня підлоги, > Балки для підвішування великих дзвонів j (масою більше 240 кг) рекомендується j розташовувати усередині дзвіниці (дзвін- І ниці) із забезпеченням відстані від рівня ' підлоги до нижнього зрізу дзвона не менше 1,5 м. Малі (задзвонні) дзвони розташовуються, як правило, в прорізі дзвіниці чи дзвінниці, орієнтованому в бік головного входу (підходу до храму).
Балки можуть використовуватися дерев'яні або металеві, але із забезпеченням заходів для передавання на балки ударних і вібраційних навантажень (підкладки, обшивка дошками та інш.).Домінування
