8.8.2 Відстані (у плані) між опорами контактних мереж трамвая і тролейбуса й опорами ЛЕП напругою до 1000 В (крім ліній вуличного освітлення, що розташовані на опорах контактної мережі) повинні бути не менше ніж 1,5 м.
38
8.8.3 За наявності техніко-економічного обґрунтування можна розташовувати повітряні ЛЕП з
напругою до 1000 В над поперечинами контактної мережі за умов:
поперечини на ділянці пересічення повинні мати подвійну ізоляцію від контактної мережі;
відстань по висоті від поперечин контактної мережі до проводів повітряних ЛЕП, у тому числі й
проводів вуличного освітлення, за найбільш несприятливих температур і навантажень повинна бути
не менше ніж 1,5 м.
Перехрещення трамвайних і тролейбусних ліній з повітряними ЛЕП напругою понад 1000 В
треба виконувати під кутом від 60° до 90°.
Відстань при перехрещенні та зближенні трамвайних і тролейбусних контактних ліній з
повітряними ЛЕП напругою понад 1000 В необхідно приймати відповідно до ДНАОП 0.00-1.21 та
Правил [9].
У разі розміщення трамвайних і тролейбусних ліній у зоні наведеної напруги поблизу
електрифікованої залізниці на змінному струмі або поблизу повітряної ЛЕП напругою 110 кВ і вище чи
напругою 35 кВ із великими струмами замикання на землю, в разі необхідності, треба передбачати
захисні заходи щодо боротьби з небезпечною наведеною напругою в контактних проводах внаслідок
індуктивного впливу електрифікованої залізниці або ЛЕП.
8.9 Зближення пристроїв з обслуговування руху з контактними лініями
Дорожні та сигнальні знаки, покажчики, світлофори, табло й інші пристрої для регулювання
руху дорожніх та рейкових транспортних засобів треба розміщувати на самостійних поперечках на
відстані не менше ніж 2,5 м від контактних проводів у плані й не менше ніж 1,5 м від інших елементів
контактної мережі, що перебувають під напругою.
Прокладання проводів пристроїв з обслуговування руху трамвая і тролейбуса (контрольні та
сигнальні лінії, лінії зв'язку й радіотрансляційні лінії, лінії блокування й керування стрілками) треба
виконувати на опорах контактної мережі.
Для кріплення зазначених проводів до опор потрібно використовувати штиреві ізолятори й траверси, які треба розташовувати з зовнішньої сторони опор відносно контактної підвіски. При цьому у верхній частині опори треба розміщувати провід з більш високою напругою.
Відстані по горизонталі між проводами пристроїв з обслуговування руху і поверхнею кожної опори повинні бути не менше ніж:
200 мм - для проводів з напругою 380/220 В;
100 мм - для проводів з меншою напругою.
За наявності на опорах контактної мережі живильних і підсилюючих проводів не допускається розміщення проводів іншого призначення.
8.9.3 Конструкція пристроїв електричних схем керування сигналізацією та стрілочними пере-
водами, що встановлюються на контактних проводах трамвая і тролейбуса, не повинна знижувати
якість струмознімання при проходженні по них струмоприймачів.
Розміщення серієсних, шунтових, блокувальних та інших контактів на контактних проводах треба виконувати на відстані не більше ніж 2,5 м від точок підвішування контактних проводів.
Під час проектування огороджувальної сигналізації треба застосовувати електричні схеми з лінійними контактами (датчиками).
8.9.4 Заборонено:
прокладати проводи для пристроїв з обслуговування руху через секційні ізолятори, температурні
гвинти, перехрещення двох ліній, стрілочні вузли контактних мереж тролейбусних ліній, а також у
місцях злиття контактних проводів і відводу їх на вантажні компенсатори;
підвішувати контактно-сигнальний провід паралельно контактному проводу трамвайної лінії.
8.9.5 Мінусові кола пристроїв з обслуговування руху, які приєднуються до рейок та живляться від-
контактної мережі трамвая, у підземній частині треба виконувати кабелем з перерізом не менше ніж
25 мм2. Кола, що живляться від контактної мережі тролейбуса, повинні бути приєднані до проводу
мінусової полярності цієї мережі.
Проводи пристроїв з обслуговування руху, що прокладаються всередині та зовні опор-
контактної мережі, повинні мати ізоляцію на напругу не менше ніж 2500 В і захист від механічних
ушкоджень до висоти не менше ніж 2,5 м над поверхнею землі та не менше ніж 0,4 м в її глибину.
Перехрещення ліній проводового мовлення з контактною мережею - згідно з ДСТУ 4377.
39
9 ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ ТА ТЯГОВІ ПІДСТАНЦІЇ
9.1 Загальні вимоги до системи електропостачання
Тип системи електропостачання міського електричного транспорту (децентралізована чи
централізована), число і типи тягових підстанцій, їх потужність і розміщення на лінії треба вибирати на
підставі техніко-економічного розрахунку, що визначає ефективність тієї чи іншої системи за даних
конкретних умов.
Для обраної системи електропостачання розрахунком треба визначати такі технічні пара-
метри: щільність струму в контактному проводі; падіння напруги в тяговій мережі; допустимі на-
вантаження випрямних агрегатів тягової підстанції та захист від перевищення допустимих значень
струму та напруги.
Розрахункові нормативи треба визначати:
у нормальному режимі та перевіряти за вимушеним режимом для централізованої системи;
у нормальному та вимушеному режимах для децентралізованої системи.
У централізованій системі кабелі напругою 600 В треба вибирати з урахуванням їх взаємного резервування.
9.2 Тягові підстанції
Тягові підстанцій міського електротранспорту потрібно відносити до електроспоживачів
І категорії.
Зовнішнє електропостачання тягових підстанцій треба здійснювати не менше ніж двома
вводами від двох незалежних джерел (розподільних пристроїв електричних станцій, районних або
міських розподільних підстанцій). У разі живлення тягової підстанції по одному вводу від розпо-
дільного обладнання об'єкта зовнішнього електропостачання, а по іншому - від суміжної тягової
підстанції технічні параметри зовнішньої лінії живлення повинні бути розраховані на робочу потуж-
ність обох тягових підстанцій.
Тягову підстанцію треба проектувати з урахуванням таких вимог:
будівля тягової підстанції повинна бути розташована в безпосередній близькості від контакт
ної мережі;
будівлю тягової підстанції не можна вбудовувати, прибудовувати до житлових та громадських
будівель;
рівень шумів від тягової підстанції не повинен перевищувати рівня, встановленого
СНиП II-12-77;
рівень радіоперешкод не повинен перевищувати рівня, встановленого ГОСТ 29205;
будівля повинна бути не нижче II ступеня вогнестійкості.
9.2.4 На кожній тяговій підстанції повинен бути резервний перетворювальний агрегат при цент-
ралізованій системі енергопостачання, що має потужність, не меншу потужності найбільшого агре-
гату.
Користувачі електроенергії для власних потреб тягової підстанції повинні мати, крім ос-
новного, ще й резервне джерело живлення.
Як резервне джерело живлення можна використати незалежний ввід від стаціонарних
розподільних міських мереж 380/220 В третьої категорії надійності. Характеристика третьої кате-
горії живлення - згідно з Правилами [10].
Для визначення витрат електричної енергії треба застосовувати електролічильники змінного
струму з класом точності згідно з Правилами [10].
Витрати електроенергії на власні потреби тягових підстанцій треба визначати на вторин-
них обмотках трансформаторів власних потреб та на вводі від міських розподільних мереж.
Територія тягових підстанцій повинна бути огороджена.
9.2.10 Електропостачання тролейбусних ліній, звичайних та швидкісних ліній трамвая, депо,
вагоноремонтних заводів та майстерень постійним струмом повинно здійснюватися через самостійні
живильні лінії, обладнані автоматичними вимикачами або керованими перетворювачами, які забез-
печують захист контактної мережі від струмів короткого замикання та перевантаження.
40
Тролейбусні тягові підстанції, які застосовують у системі електропостачання з ізольо-
ваними від землі полюсами, повинні бути обладнані пристроями контролю ізоляції кожного з полюсів,
а також пристроями захисту від пошкодження ізоляції між обмотками високої та низької напруги
силового трансформатора.
На кожній з плюсових та мінусових лініях треба встановити амперметри. Лінії, які мають
зв'язок з іншими підстанціями, обладнуються амперметрами з двобічною шкалою.
Контрольно-вимірювальні прилади повинні бути встановлені так, щоб під час визначення їх показань не було можливості випадкового дотику до частин, які перебувають під напругою.
Тягові підстанції треба обладнати пристроями захисту, автоматики та телемеханіки.
У розділі автоматизації тягової підстанції треба передбачати:
автоматичне вмикання резервного (АВР) вводу "6кВ-10кВ" під час зникнення напруги на робо-
чому вводі;
АВР перетворювальних агрегатів за умови перевантаження робочих агрегатів або автом-
тичного вимикання від пристроїв захисту, за винятком захисту від замикань на землю струмопро-
відних елементів обладнання, які перебувають під напругою 600 В;
АВР джерел живлення для власних потреб змінного та постійного струму у разі зникнення
напруги робочих джерел;
автоматичне повторне вмикання (АПВ) вимикачів живильних ліній 600 В у разі автоматичного
вимикання струмів перевантаження та коротких замикань. Керування лінійним автоматом повинно
передбачати блокування вмикання після дворазового невдалого АПВ та його деблокування опе-
ративним персоналом підстанції або з диспетчерського пункту при телекеруванні;
сигналізацію стану обладнання та звукову сигналізацію у разі несправностей та автоматичного
вимикання обладнання.
9.2.15 Для телекерування тяговою підстанцією треба передбачати:
повну автоматизацію тягової підстанції;
телекерування вимикачами вводів та секцій "6кВ-10 кВ" ;
керування перетворювальними агрегатами;
керування лінійними та запасними автоматичними вимикачами, а також роз'єднувачами роз-
подільного обладнання"+600 В";
телесигналізацію про стан обладнання на районні та центральні диспетчерські пункти.
9.2.16 Допускається паралельна робота підстанцій за умови забезпечення захисту тягової мережі
від струмів короткого замикання, а також у разі:
відсутності зон малих струмів короткого замикання та замикання на землю у тролейбусних
тягових мережах без заземлення;
наявності надійного захисту підземних споруд від блукаючих струмів.
Тягові підстанції повинні бути захищені від атмосферних перенапруг з боку контактної
мережі та бути розташованими на відстані від житлових і громадських будинків, лікувальних і оздо-
ровчих установ, що встановлена для трансформаторних підстанцій 2х1000 кВА згідно з ДБН 360**, і
максимально наближеними до лінії контактної мережі.
На тягових підстанціях повинен бути передбачений захист контактних мереж від струмів
короткого замикання; при цьому струм уставки автоматичного вимикача /уст живильної лінії треба
визначати за такими формулами:
I уст ≥ I сер + С (9.1)
I уст ≤ I кз х Кз (9.2)
де I сер - середній розрахунковий струм ділянки мережі, А;
I кз - струм короткого замикання, А;
С - константа, яка має такі значення: 800 А для тролейбуса; 1000А , 2000А, 3000А для трамвая
та потяга з двох та трьох вагонів;
К3 - коефіцієнт запасу, який приймається в межах від 0,85 до 0,9.
9.2.19 Живлення тягових підстанцій треба здійснювати по кабельних лініях змінним струмом
напругою 6 кВ, ЮкВ, 20кВ, 35кВ.
Можна живити підстанції повітряними ЛЕП на приміських і міжміських лініях.
41
У трансформаторних камерах тягових підстанцій повинні бути передбачені заходи щодо зменшення шуму, створюваного трансформатором.
Треба передбачати пристосування для встановлення або знімання трансформатора з підйомом його на висоту не менше ніж 200 мм.
На всіх тягових підстанціях треба мати робочі приміщення для ремонтно-обслуговуючого
персоналу і санвузол.
На тягових підстанціях потрібно передбачати засоби вимірювання потенціалу підземних
мереж захисту.
9.3 Кабельна мережа
Живильні лінії від тягових підстанцій до контактних мереж у межах міста треба виконува-
ти кабельними виробами, прокладеними в землі. Для заміських ліній допускається прокладання
повітряних ліній.
Переріз кабелів і проводів живильних і підсилюючих ліній треба приймати відповідно до
електричного розрахунку, а повітряні лінії, крім цього, треба перевіряти на механічну міцність.
Повітряні живильні та підсилюючі лінії треба виконувати неізольованими мідними чи біме-
талевими проводами.
Живильні та підсилюючі лінії повинні мати:
двоступеневу ізоляцію відносно утримуючих конструкцій і землі;
ізоляцію, яка повинна витримувати напругу не менше ніж 2 кВ.
