---

Гіпсова ліпнина підлягає захисно-декоративній обробці - пофарбуванню, тону­ванню, воскуванню, гідрофобізації.

Спочатку ліпнину необхідно прогрунтувати і максимально глибоко просочити гіпсову поверхню гарячою оліфою, розчином клею або лаку (шелак).

6.10.6.22 Перед фарбуванням потрібно обстежити деталі ліпних виробів, виправити дефекти, очистити від забруднення, а потім почати шпаклювання.

6.10.6.23 Враховуючи функціональне призначення приміщення, пофарбування (після шліфування поверхні) слід виконувати олійною фарбою з воском (пастоподібна фарба підбирається відповідно до паспорту кольорів).

6.10.6.24 Для тонування гіпсових виробів (різні засоби декоративної обробки, що імітують бронзу, чавун, слонову кістку, дерево, мармур і інші матеріали) потрібно використовувати художні олійні фарби, розведені оліфою, сикативом або лаком.

Роботи з імітації природних матеріалів повинні виконуватися за методиками, затвердженими проектом.

6.10.6.25 Для захисту ліпних виробів необхідне їх воскування. Для покриття за­стосовується розведений у скипидарі бджолиний віск (іноді віск змішується з милом, стеарином або парафіном). Воскові покриття є гідрофобізуючими.

6.10.6.26 Для захисту поверхні ліпнини від водонасичення потрібно використовувати гідрофобізуючі композиції. Кремнійорганічні гідрофобізатори мають чимало переваг перед восковими, в першу чергу, - довговічність, їх застосування рекомендується в таких випадках:

- за необхідності збереження матової поверхні ліпнини;

- за наявності прихованих пошкоджень, які виявляються при воскуванні;

- при відновленні воскових покриттів як модифікуючих домішок (в кількості 1 ...2 % до маси воску).

Із кремнійорганічних гідрофобізаторів рекомендується застосовувати 5% розчини поліорганосилозанів та поліорганосилоксанів у органічних розчинниках (толуол, ксилол, ацетон або їх суміші). Ця група полімерів поряд з гідрофобною властивістю забезпечує ефективне закріплення поверхні.

6.10.6.27 На фасадах виступні ліпні вироби і тяги потрібно захищати від руйнування і вивітрювання, накриваючи їх оцинкованим покрівельним залізом, міддю або нане­сенням фарб. При застосуванні чорного заліза його потрібно прооліфити і профар­бувати два-три рази олійною або іншою водостійкою фарбою. Ліпнину після просушування ґрунтують

світлою оліфою з добавкою олійного білила і після висихання фарбують два-три рази олійною фарбою або покривають гідрофобізуючим розчином.

7 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ РОБІТ І ОЦІНКА ЇХ ЯКОСТІ

7.1 Всі види робіт на пам'ятках після їх закінчення приймаються комісією під головуванням повноважного представника замовника, за обов'язкової участі представника державного органу охорони пам'яток, що видав дозвіл на їх проведення, і організацій, які виконували науково-проектні і реставраційні роботи, а також фахівців-архітекторів і технологів, які здійснювали наукове керівництво в процесі ведення робіт.

7.2 Після закінчення всіх видів робіт складається акт здавання-приймання ви­конаних робіт.

7.3 Після завершення робіт організація, яка здійснювала наукове керівництво, повинна представити в тримісячний термін у державні органи охорони пам'яток нау­ково-реставраційний звіт про проведені роботи (після їх приймання).

7.4 При прийманні робіт з ущільнення та закріплення основ горизонтальність та відмітки потрібно контролювати нівеліром, площину поверхні - рейкою.

7.5 Якість ущільнення важкими трамбівками перевіряють пробним трамбуванням -двома ударами тією ж трамбівкою з висоти 4 м. Орієнтовна величина відмови для пісків 0,64 см, лесоподібних суглинків - 1 ...2 см.

7.6 Якість ущільнення визначають за щільністю зразків, відібраних за допомогою стандартних кілець. Орієнтовна щільність скелету грунту повинна складати: для пісків -1,63... 1,6 г/см³, для суглинків - 1,7 г/см³ (залежно від вологості).

7.7 Якість закріплення грунтів та гірських порід потрібно контролювати пробним бурінням та нагнітанням води в свердловину або іншими методами за проектом. У всіх випадках, коли характеристика основи не відповідає проектній, роботи з ущільнення повторюють і заново контролюють її якість.

7.8 Правильність забивання паль потрібно контролювати по осях. У процесі заби­вання паль у журналі реєструють всі умови занурення і контрольне відмовлення, яке заміряють у трьох послідовних залогах. Палі, що дали проектне відмовлення, не дійшли до проектної відмітки занурення, обстежують і за погодженням з проектною орга­нізацією продовжують занурення або замінюють іншими, які забивають на заново призначених місцях.

7.9 Набивні палі потрібно контролювати за міцністю контрольних бетонних кубиків. Несуча здатність всіх видів паль може бути встановлена контрольним динамічним випробуванням окремих паль або статичним навантаженням. Випробування пробних паль статичним та динамічним навантаженнями потрібно проводити:

- для пісків - не раніше ніж через три доби після влаштування;

- для глинистих грунтів - через 10...15 діб після влаштування. За результатами динамічних та статичних випробувань паль за необхідності по­трібно вносити корективи в проектне рішення.

7.10 Відповідність мурування кам'яних конструкцій проектним рішенням потрібно контролювати в процесі реставрації пам'яток до штукатурення поверхонь. Перевірці підлягають: правильність перев'язування швів, горизонтальність рядів, вертикальність кутів, прямолінійність поверхонь, товщина та заповнення швів. Для контролю пра­вильності заповнення швів розчином і наявності арматури в різних місцях мурування знімають цеглу викладеного ряду (дві-три перевірки на поверх).

7.11 Приховані роботи (улаштування фундаментів, гідроізоляція мурування, ук­ладка арматури, установлення та захист від корозії закладних деталей, закріплення карнизів і балконів тощо) контролюють та приймають безпосередньо в процесі їх виконання. На кожний вид цих робіт складають акт прихованих робіт, в якому дають оцінку їх якості, відмічають відповідність проекту та чинним нормативам. Після цього дозволяють виконання наступних робіт.

7.12 Якість реставрації дерев'яних конструкцій потрібно контролювати за схемами операційного контролю, що входить до складу технології.

7.13 Науково-реставраційний звіт є невід'ємною частиною проекту і включається в проектний кошторис.

7.14 Основні дані про захисну обробку деревини (вид захисного матеріалу, кон­центрація і температура розчинів, їх в'язкість тощо) потрібно заносити у спеціальний журнал. Вологість деревини, призначеної для біовогнезахисної обробки антисептиком, повинна бути не більше 25 %. Глибину проникнення безколірних антисептиків або антипіренів у деревину потрібно визначати індикаторами, які при взаємодії з захисними речовинами змінюють колір в обробленій зоні деревини.

7.15 Відхилення в розмірах несучих конструкцій та їх положення від проектного не повинні перевищувати: по довжині ±20 мм; по висоті конструкцій і опор ±10 мм; у відстані між осями конструкцій ±10 мм; відхилення конструкцій від вертикалі ±0,2 % висоти конструкції; зміщення центра опорних вузлів від центра опорних площадок ±10 мм.

7.16 Приймання кожного конструктивного шару покрівлі, недоступного для огляду після виконання наступного шару, оформляють актом на приховані роботи.

7.17 Відхилення від проектного нахилу для скатних покрівель не повинно пере­вищувати 0,5 %.

7.18 Штучні покрівельні матеріали повинні відповідати державним стандартам та знаходитися в конструкціях в проектному положенні.

7.19 Здачу готової покрівлі замовнику оформляють актом з оцінкою якості робіт та виданням гарантійного паспорта на виконані роботи із зазначенням гарантійного строку служби покрівлі.

7.20 Якість підготовки будівельних конструкцій для влаштування гідроізоляції і відповідності її вимогам ТУ та проекту фіксується актом на приховані роботи.

7.21 Штукатурна та фарбувальна гідроізоляція повинні накривати всю поверхню щільним та рівномірним шаром. Виявлені при огляді дутики, відшарування, тріщини, раковини та інші дефекти потрібно очищати, а потім нанести нову ізоляцію.

7.22 В литій асфальтовій ізоляції та асфальтовій штукатурці неприпустимі будь-які дефекти. Всі неякісно виконані ділянки потрібно видалити і заново залити асфальтом, а за необхідності нанести додатковий шар ізоляції.

7.23 В обклеювальній ізоляції необхідно перевіряти щільність прилягання килима до поверхні конструкції, а також кожного ізоляційного шару до суміжного. Відша­рування і повітряні мішки між шарами, які виявляють простукуванням поверхні, не допускаються. Гідроізоляцію з такими дефектами потрібно зняти і замінити новою.

7.24 При влаштуванні жорсткої листової ізоляції потрібно контролювати надійність анкерних та зварювальних швів. Щільність зварювальних та інших стиків перевіряється гідравлічним випробуванням.

7.25 При здачі гідроізоляції та антикорозійних покриттів комісії представляють акти проміжного приймання прихованих робіт та дані про результати лабораторних випробувань застосованих матеріалів. У випадку просочення води до ізольованого приміщення вживають заходів із ліквідації дефектів в ізоляції.

7.26 При проведенні контролю і прийманні штукатурних робіт потрібно, щоб шту­катурка була міцно з'єднана з поверхнею конструкції і не відшаровувалася від неї. Поштукатурені поверхні повинні бути рівними, гладкими з чіткими гранями кутів, без слідів затирочних інструментів, висолів тощо. Не допускаються наявність на штукатурці тріщин, раковин, пропусків при затиранні.

7.27 Відхилення поверхні стін, стелі від вертикалі та горизонталі не повинні пере­вищувати проектних або нормативних значень залежно від якості штукатурки.

7.28 Якість фарбування поверхонь залежить від ретельності підготовки малярних композицій та дотримання технології виконання робіт. Всі малярні композиції повинні мати задану в'язкість. Їх слід перецідити або очистити іншим способом від сторонніх включень та використати в строки, що відповідають їх придатності.

7.29 Пофарбовані поверхні повинні бути однотонними, без плям, смуг, бризок, волосків від щітки. Фактура поверхні, пофарбована олійними або емалевими фарбами, повинна бути глянцевою або матовою, без видимих нерівностей внаслідок поганого шліфування. Неприпустимі місцеві викривлення ліній та зафарбування в стиках.

7.30 Фільонки, фризи та бордюри повинні бути однакової ширини без видимих стиків. Викривлення у фільонках допускаються не більше 1 мм на 1 м довжини. Рисунок, набитий по трафарету, повинен мати чіткий, правильний контур, без патьоків та про­пусків.

7.31 На поверхнях, обклеєних шпалерами, не повинно бути дутиків, плям, відхилень у стикуванні рисунків, пропусків в обклеюванні та відшарувань. З'єднання полотнищ впритик потрібно виконувати так, щоб вони не були помітні з відстані 2 м.

8 ЗАХОДИ 3 ОХОРОНИ ПРАЦІ

8.1 При виконанні ремонтно-реставраційних робіт на пам'ятках слід дотримуватися законодавства України про охорону праці та правил пожежної безпеки у будівництві і робіт з хімічними речовинами у відповідності з чинними нормативами, вимогами проекту та даних норм.

8.2 До самостійної роботи на об'єктах пам'яток дозволяється допускати робітників не молодше 18 років, що мають практичний стаж не менше року, тарифний розряд не нижче третього та пройшли інструктаж з техніки безпеки.

8.3 Для виконання реставраційних робіт, що пов'язані з застосуванням лакофар­бових і бітумних матеріалів, мастик, хімреактивів, робітникам видається спецодяг, спецвзуття по сезону, спецрукавиці та індивідуальні засоби захисту (окуляри, рес­піратори). Ті, що працюють безпосередньо на фасадах та покрівлі, повинні бути за­безпечені захисними поясами, які випробувані на навантаження 300 кг протягом 6 хв та капроновими мотузками довжиною 10м.

Керівники робіт несуть персональну відповідальність за допущення до роботи робітників без відповідного спецодягу, спецвзуття та засобів індивідуального захисту.

8.4 Перед початком роботи керівники робіт повинні переконатися в надійності риштувань, тимчасових огорож, перевірити справність інструменту, робочих ходових містків, якщо вони встановлені на висоті.

8.5 Складувати на покритті або на даху різні штучні матеріали та інструмент дозволяється за умови вжиття відповідних заходів проти їх падіння або здування вітром.

Після закінчення зміни, а також на час перерви у роботі всі залишки матеріалів і пристосування необхідно забрати з покриття або надійно закріпити їх дротом. Скидати з поверхів, покриття і даху матеріали, інструмент або інші предмети категорично за­бороняється.

Складувати матеріали на даху дозволяється тільки на спеціальних піддонах, які надійно закріплені. Зону можливого падіння матеріалів та інструменту потрібно об­городити. Після закінчення робочої зміни матеріали та інструмент необхідно прибирати або надійно закріпити.

Дозволяється спускати непотрібні предмети або сміття по спеціально влаштованих жолобах, трубах або інших пристроях.

8.6 При роботі з лакофарбовими матеріалами слід користуватися спецодягом (гумові фартухи, рукавиці, комбінезони), респіраторами зі змінними патронами, захисними окулярами.

8.7 Для захисту шкіри від дії лакофарбових матеріалів і розчинників рекомендується застосовувати захисні пасти та креми.

8.8 В місцях виконання фарбувальних робіт категорично забороняється куріння, застосування відкритого вогню, а також проведення робіт, які могли б викликати іскроутворення.

8.9 До роботи з лакофарбовими матеріалами та органічними розчинниками до­пускаються робітники, які пройшли інструктаж про шкідливість впливу на органи ди­хання та шкіру цих матеріалів та засвоїли заходи безпеки при роботі з ними.