6.10.4.11 Штукатурення щільними цементними розчинами пам'яток, для будів­ництва яких цемент не використовувався, категорично забороняється, а облицювання цоколю щільними кам'яними породами дозволяється тільки за умови влаштування надійних систем, які не допускають замокання стін (гідроізоляція, водовідведення тощо).


6.10.4.12 Не дозволяється проводити штукатурні роботи на фасадах пам'яток при температурі нижчій 5 °С.

6.10.5 Реставрація облицювання


6.10.5.1 До початку зовнішнього облицювання поверхонь потрібно закінчити всі роботи, під час яких можуть бути пошкоджені облицювальні поверхні.


6.10.5.2 При реставрації поверхонь, облицьованих каменем, необхідно керуватись також розділом "Реставрація виробів з каменю" цих Норм.


6.10.5.3 Фактура лицьових поверхонь облицювання повинна відповідати первинній фактурі.


6.10.5.4 Плити з природного каменю для зовнішніх облицювальних робіт потрібно застосовувати з фізико-механічною характеристикою, що відповідає умовам експ­луатації.


6.10.5.5 При проведенні робіт з ремонту і відновлення облицювання фасадів при­родним каменем верхні грані виступних гранітних деталей (карнизи, пояси, сандрики) повинні мати нахил назовні для стікання води.


6.10.5.6 Після закінчення опорядження фасаду облицювання потрібно очистити, а сталеві кріплення, що використовувались для монтажу плит і деталей облицювання, повинні бути захищені від корозії.


6.10.5.7 При облицюванні фасадів керамічними та іншими плитами на лицьовій поверхні облицювання не повинно бути висолів, брудних плям, патьоків розчину і тріщин; шви між плитами повинні бути рівними; не допускаються вищербини і зазубрини в кромках плит, а також відколки в кутах глибиною більше 0,5 мм.


6.10.5.8 Фарбувальні суміші повинні виконувати не тільки декоративну, але й за­хисну функції по відношенню до фасаду пам'ятки.


6.10.5.9 До фарбувального покриття фасадів пам'ятки ставляться такі основні вимоги:

- паро- і повітропроникність;

- атмосферостійкість (стійкість до впливу сонячної радіації, агресивної дії атмос­ферних чинників, вивітрювання, перепаду температур, промислових викидів тощо);

- добра адгезія;

- покриття повинно мати декоративний вигляд відновлюваного історичного харак­теру будівлі;

- колір пофарбування повинен історично відповідати будівлі та її оточенню.

6.10.5.10 Фарбувальні розчини і фарби поділяються на водні і неводні. У водних сумішах в'яжучий матеріал потрібно розводити на воді (вапно, цемент,

рідке скло, клеї).

У неводних фарбувальних сумішах в'яжучими матеріалами є оліфи або смоли, які

входять до складу лаків або фарб.


6.10.5.11 Фарбування фасадів пам'яток потрібно виконувати як останній етап всього комплексу реставраційних робіт.

Цим роботам передує детальне вивчення на реставрованій поверхні попередніх нашарувань фарб, встановлення їх кольору та складу, виявлення автентичних та істо­ричних шарів, а також поверхневого засолення мурування і штукатурки.


6.10.5.12 Пофарбування фасадів пам'ятки здійснюється згідно з "Паспортом по­фарбування" та "Технологією виконання робіт", що входять до складу проектної до­кументації.

Технологія фарбування включає підготовку поверхні, приготування і нанесення ґрунтовки, шпаклівки і фарби.


6.10.5.13 Всі матеріали, необхідні для підготування поверхні та фарбування, повинні мати паспорт або висновок спеціалізованої технологічно-реставраційної лабораторії на відповідність їх стандартам або ТУ та можливість їх застосування на історичних фасадах та пам'ятках.


6.10.5.14 Не дозволяється використовувати опоряджувальні матеріали, які можуть привести в подальшому до втрати автентичних штукатурок, мурувань або декору.


6.10.5.15 До проведення робіт з підготовки поверхні виконавцям робіт потрібно разом з архітектором вибрати невеликі ділянки (розміром 10 см х 10 см) - "марки" з добре збереженими початковою штукатуркою і фарбовими шарами та зафіксувати їх місцезнаходження в акті на приховані роботи або залишити їх незафарбованими. Підготовка поверхні на цих ділянках не проводиться.


6.10.5.16 Вапняні фарби рекомендуються для фарбування поверхні стін з підви­щеною вологістю мурування та штукатурки, для пористих поверхонь та для фасадів будівель, що мають живопис в інтер'єрі.

Для збільшення строку служби вапняні фарби слід готувати на вапні-кипілці з додаванням оліфи (8 % від маси вапна); кухонної солі або алюмінієвих галунів у кіль­кості до 7 % від маси вапна; гідрофобних добавок.


6.10.5.17 При використанні вапняних фарб рекомендується проводити додаткову обробку поверхні гідрофобізуючими розчинами.

Дворазова обробка З...5 % розчинами кремнійорганічних сполук у органічних роз­чинниках та воді або введення їх у фарбовий розчин подовжує строк служби покриття до 5...7 років.


6.10.5.18 Поверхня повинна бути міцною, очищеною від пилу, бруду.

Фарбування слід здійснювати не раніше ніж через 14 діб після нанесення шту­катурки, розшивання і підмазування тріщин.


6.10.5.19 Не дозволяється проводити облицювальні та фарбувальні роботи повер­хонь фасадів при температурі нижче 5 °С.


6.10.6 Консервація та реставрація архітектурного та ліпного декору


6.10.6.1 Роботи з метою реставрації і консервації архітектурного та ліпного декору потрібно виконувати на основі розробленого і затвердженого в установленому порядку проекту виконання робіт і технологічних схем. Ліпні вироби повинні виготовлятися за робочими кресленнями і відповідати первісним за формою і матеріалом.

При проведенні реставрації архітектурного та ліпного декору потрібно максимально застосовувати матеріали, аналогічні первинним, щоб забезпечити сумісність нового матеріалу зі старою основою.


6.10.6.2 Проектними рішеннями потрібно передбачати:

- кріплення виробів на матеріалах аналогічних або близьких за своїм складом до первинних, перевірених часом;

- максимальне дотримання технології виконання ліпних робіт.


6.10.6.3 Залежно від ступеня схоронності ліпних виробів на пам'ятках архітектури потрібно проводити:

- реставрацію і консервацію первинних форм і оздоблень;

- відтворення втраченого.


6.10.6.4 Перед початком робіт потрібно провести обстеження будівлі та стану схо­ронності ліпних виробів, уточнити категорію пам'ятки архітектури і прийняти рішення про доцільність реставрації архітектурного та ліпного декору.

Тільки на основі одержаних результатів потрібно розробляти проект реставрації і технологічні схеми, а при невеликих об'ємах робіт - технологічні схеми виконання ремонтно-реставраційних робіт.


6.10.6.5 Матеріали для виготовлення ліпних виробів повинні відповідати технічним умовам і національним стандартам.

Матеріали закордонного виробництва повинні проходити сертифікацію згідно з порядком, встановленим Держспоживстандартом України.


6.10.6.6 Відновлення первісних ліпних виробів і виготовлення нової ліпнини потрібно виконувати, дотримуючись чинних норм з охорони праці в будівництві.


6.10.6.7 У процесі виготовлення ліпних виробів необхідно здійснювати система­тичний контроль, який повинен включати:

- контроль якості матеріалів, які застосовуються, та відповідність їх ТУ і стан­дартам;

- контроль за встановленням і кріпленням ліпних виробів;

- перевірку правильності складування, транспортування і зберігання ліпних виробів.


6.10.6.8 Для виконання ліпних робіт потрібно використовувати наступні матеріали:

гіпс, каолін, глину, вапно, цемент, пісок, мармуровий та гранітний дрібняк, формопласт, воду тощо, на які є ТУ і стандарти.


6.10.6.9 В ліпних роботах потрібно використовувати гіпс марок Г-5 - Г-25 тонкого помелу. Він повинен бути свіжообпалений, білий за кольором, без домішок піску і не бути грудкуватим. Початок тужавіння повинен відбуватися не раніше ніж через 6 хв з моменту замішування з водою, а кінець - не пізніше ніж через 30 хв. Склад гіпсового розчину потрібно підбирати, як правило, дослідним шляхом. При цьому водно-гіпсове відношення для тіста нормальної густини повинно бути 0,7; густого - 0,5; рідкого - 1. Це означає, що для отримання гіпсового розчину нормальної густини на 1 л води слід брати 1,5 кг, для густого - 2 кг, а для рідкого 1 кг гіпсу.


6.10.6.10 Для ремонту і реставрації ліпних виробів на фасадах потрібно вста­новлювати риштування та здійснювати кріплення виробів. Ця робота виконується од­ночасно з ремонтом штукатурки фасаду будівлі.


6.10.6.11 Згідно з реставраційним завданням пошкоджені ліпні вироби повинні підлягати реставрації, доповненню або заміні новими. Для відновлення гіпсової ліпнини застосовується спосіб "догіпсування", який полягає у нанесенні на пошкоджені місця гіпсового розчину.

Для виготовлення нових ліпних деталей за робочими кресленнями або зразками спочатку потрібно зробити моделі, а з них виготовити форми, в яких потім відпивається необхідна кількість деталей. При цьому слід дотримуватись правила, що заново відлиті деталі мають бути повністю просушені в майстерні до відправлення на будівельний майданчик.


6.10.6.12 Для зовнішніх частин будівлі ліпні вироби повинні виготовлятися з водо­тривких матеріалів (для цього застосовуються гіпсові розчини підвищеної водостій­кості) або необхідно передбачити надійний захист ліпнини від водопоглинання гід­рофобними розчинами.

Для підвищення водостійкості та міцності гіпсових виробів необхідно:

- використовувати гіпсове тісто густої консистенції (водогіпсове відношення 0,5);

- вводити в тісто відповідні добавки ( сульфітно-спиртову бражку, водні емульсії синтетичних смол - фенолформальдегідних, кремнійорганічних, ПВА);

- обробляти гарячою оліфою (50...60 оС) з додаванням до 5 % (за масою) скипидару;

- замішувати гіпс 1,5 % розчином сірчанокислого цинку або близьким до насичення розчином бури;

- додавати до гіпсу вапно (до 5 % від його маси);

- використовувати високоміцні гіпси (естрих-гіпс, ангідритовий цемент);

- просочувати готові гіпсові вироби спеціальними розчинами (баритовою водою, розчином алюмокалієвих галунів, сірчанокислого цинку або заліза).


6.10.6.13 Для фасадних архітектурних деталей рекомендується використовувати цементні розчини, які в порівнянні з гіпсовими міцніші та довговічніші.

Для виготовлення цементних розчинів у якості заповнювача необхідно викорис­товувати дрібний річковий пісок та мармурову крихту. Для полегшення цементних архітектурних деталей потрібно використовувати легкий заповнювач (перліт).

Цементну суміш потрібно готувати у співвідношенні в'яжуче : заповнювач - 1:3.

При використанні легкого заповнювача, який характеризується підвищеним водо-поглинанням, необхідний гідрофобний захист поверхні готового виробу або додавання при замішуванні гідрофобної добавки ГКЖ.


6.10.6.14 Для відливання ліпних виробів зі складним рельєфом на фасадах реко­мендується використовувати гіпсоглиноземистий розширений цемент (ГОСТ 11052-74) марки 500.


6.10.6.15 При проведенні робіт із реставрації архітектурного та ліпного декору потрібно дотримуватися технології і методів встановлення і кріплення ліпних виробів:

- ліпні роботи можна виконувати при температурі не нижче 5 °С. Поверхня, до якої кріпиться фрагмент, повинна мати температуру не вище ЗО °С;

- в приміщенні не повинно бути протягів;

- до початку кріплення ліпні конструкції треба "провісити", розмітити осі і лінії установлення, визначаючи центри встановлення кожного виробу.


6.10.6.16 Вибір способу кріплення (мастики, шурупи, клячі, пірони) повинен бути вказаний у проекті. Він залежить від величини архітектурної деталі, її маси, форми і від поверхні, на яку встановлюють ліпнину.

При значному розмірі і масі ліпних деталей їх кріплення потрібно виконувати тільки за проектом, спеціально складеним для цього технологічного процесу, з використанням металевих кріплень (скоби, штирі, пірони тощо) з неіржавіючих металів.


6.10.6.17 Оцинковані металеві кріплення (цвяхи, штирі, костилі, петлі тощо) до установлення ліпних деталей потрібно обов'язково покривати натуральною оліфою і просушувати.

Кріплення ліпних деталей слід виконувати методом "приморожування" на гіпсовому або цементному розчині.

В зимових умовах використовувати цей метод категорично забороняється.


6.10.6.18 Для приклеювання легких ліпних деталей рекомендується застосовувати клеї типу "Спрут" (ТУ 88 УССР 193.062-84), епоксидні композиції, для невеликих деталей - розчинені в органічних розчинниках термопласти ПБМА, ПВБ або водоспиртові роз­чини ПВА.

Для заповнення великих проміжків між з'єднаннями фрагментів, великих тріщин доцільно проводити склеювання на рідкому гіпсовому розчині з додаванням 20...25 % розчину ПВА.


6.10.6.19 Всі старі непошкоджені ліпні вироби необхідно очистити від старої фарби і перевірити міцність їх кріплення до стіни. Фарбові покриття потрібно знімати за допомогою хімічних змивок або лужних паст. Після розм'якшення фарбові шари потріб­но видалити вручну стеком або скальпелем.

Здійснювати лише механічне очищення від олійних фарб без використання спе­ціальних змивок не рекомендується.


6.10.6.20 За наявності набілів їх потрібно змочити водою, зчистити стеком, скаль­пелем і промити водою за допомогою жорстких щетинних щіток. Знімати набіли і пофарбування потрібно до шару оліфи жовтуватого кольору або до першого фарбового шару (ґрунтовки). Залишки змивки на поверхні виробів потрібно зняти і протерти ган­чіркою, змоченою в уайт-спіриті.


6.10.6.21 Установлені нові і розчищені старі ліпні деталі для укріплення поверхні гіпсу потрібно покривати 30 % розчином залізного або мідного купоросу або 10 % розчином сульфату барію.