---

6.6.1.11 Консервація стародавніх мурувань повинна виконуватись із застосуванням матеріалів, які мають відповідати таким вимогам:

- не завдавати шкідливого впливу на стан первинного мурування, тобто мати з ним фізико-хімічну сумісність;

- не допускати утворення конденсату;

- забезпечувати паро- і повітропроникність верхніх шарів мурування;

- забезпечувати структурне закріплення зруйнованого субстрату мурування, мати відповідні фізико-механічні властивості, які забезпечують надання частково зруйно­ваним матеріалам необхідних властивостей;

- речовини на поверхні матеріалу повинні забезпечувати незмінність колірно-тональної характеристики об'єкта, що реставрується;

- довговічність, адгезійні властивості та збереження міцного з'єднання з мате­ріалом пам'ятки при довгочасному його зберіганні в умовах перепаду температури і вологості на відкритому повітрі;

- максимально можлива реверсивність матеріалу (можливість видалення консер-ваційного матеріалу без завдання шкоди пам'ятці).

6.6.1.12 Основні напрями консерваційних робіт - заходи зі збереження цілісності об'єкта (консолідація, з'єднання фрагментів для сприяння здатності протистояти по­дальшому руйнуванню), хімічне укріплення частково зруйнованих матеріалів, захист мурування від замокання, впливу агресивних факторів навколишнього середовища і біологічних пошкоджень.

6.6.1.13 У повний комплекс консерваційних робіт входять:

- розчищення від осипу та деструктованої маси, біообростань, видалення повністю зруйнованих елементів;

- ліквідація аварійного стану;

- заходи із забезпечення захисту від замокання;

- ін'єктування тріщин у конструкціях мурування;

- структурне укріплення сипких або деструктованих ділянок;

- склеювання тріщин та окремих розшарованих елементів;

- доповнення незначних втрат, розшивка та шпаклювання тріщин;

- біоцидна обробка;

- захист від вивітрювання, гідрофобна обробка.

Роботи з укріплення аварійних ділянок, доповнення втрат та консервація поверхні мурування можуть проводитись паралельно на різних ділянках пам'ятки.

Технологічна схема консервації мурувань археологічних розкопів полягає у по­слідовності виконання окремих технологічних операцій, що повинно забезпечити якісне виконання кожного етапу.

6.6.2 Розчищення від осипу та деструктованої маси

6.6.2.1 Сухе розчищення горизонтальних та вертикальних поверхонь мурування від забруднень, осипу, деструктованої маси та біообростань потрібно провадити вручну м'якими щітками, пензлями, тампонами дуже обережно, щоб не пошкодити руйноване мурування. При цьому розчищають в основному забруднення та біообростання з мак­симальним збереженням автентичного мурування.

6.6.2.2 Не рекомендується застосовувати механічне розчищення (гідроструминне та піскоструминне з регульованим тиском матеріалу - води, піску).

6.6.2.3 За наявності біологічних руйнівників - чагарникової та трав'янистої рослин­ності, при прониканні коренів у глибину мурування потрібно застосовувати гербіциди (хімічно активні речовини, які знищують трав'яну і чагарникову рослинність). Для цього використовують препарати вітчизняного або імпортного виробництва, тільки перевірені й відповідним чином нормовані.

6.6.2.4 Уламки каменю, цегли, плінфи, розчину, які видаляють у результаті роз­чищення, слід збирати і зберігати для доповнень мурування або для приготування реставраційного розчину.

6.6.3 Ін'єктування тріщин у конструкціях мурування

6.6.3.1 Рекомендації щодо ін'єкційного укріплення потрібно розробляти після де­тального обстеження стану мурування і визначення причин виникнення тріщин.

6.6.3.2 Склад ін'єкційного розчину необхідно вибирати із врахуванням фізико-механічних характеристик матеріалу мурування. Розчин для ін'єктування після твер­діння повинен бути сумісним із матеріалом мурування.

6.6.3.3 Застосовувати щільні цементні розчини не дозволяється.

6.6.3.4 Ін'єктування тріщин потрібно провадити після закінчення робіт із компенсації втрат, шпаклювання тріщин, закріплення аварійних ділянок. В іншому випадку це може призвести до витікання ін'єкційного розчину на поверхню крізь відкриті тріщини та вивали.

6.6.3.5 Не можна допускати насичення мурування надлишком води у процесі ін'єк­тування, що може викликати зниження міцності мурування і навіть обвали в аварійних місцях.

6.6.3.6 Для запобігання замоканню мурувань потрібно провести роботи з їх захисту (дренажі, глиняні замки тощо) згідно з 6.2 цих Норм.

6.6.4 Структурне укріплення сипких ділянок

6.6.4.1 Ефективність просочення частково зруйнованих матеріалів залежить від характеристики розчину та капілярно-пористої системи, властивостей поверхні та вза­ємодії полімеру з поверхнею матеріалу, що реставрується.

6.6.4.2 Просочений шар повинен бути паропроникним, в іншому випадку вода, яка збирається в зоні, що прилягає до просоченого полімером шару, при замерзанні буде його руйнувати.

6.6.4.3 Структурне укріплення потрібно провадити в кілька етапів:

- спочатку укріплюючий розчин нагнітається в масу будівельного матеріалу за допомогою шприца або спеціальних пристроїв;

- потім просочення виконується пульверизатором або м'якими щітками методом торцювання до повного насичення, не допускаючи появи блиску. Надлишок розчину слід негайно видаляти, не допускаючи його висихання.

6.6.4.4 Для структурного укріплення мурування потрібно застосовувати матеріали та

їх композиції на основі акрилатних, цианакрилатних смол, кремнійорганічних сполук, ефірів ортокремнієвої кислоти тощо.

6.6.4.5 Клейову композицію, яка набухає у воді, застосовувати в місцях з підвищеною вологістю не дозволяється.

6.6.4.6 Рекомендується застосовувати розчини низьков'язких полімерів в органічних розчинниках, їх сумішах та воді для забезпечення глибинного просочення вологих пористих матеріалів і сприяння повільному твердненню суміші, за якого утворюється рівномірна полімерна матриця з доброю адгезією до поверхні каменю.

6.6.4.7 Неорганічні консерванти довговічні, але крихкі, тому їх рекомендується застосовувати в композиціях з пластифікаторами, поверхнево-активними речовинами тощо.

6.6.4.8 Технологічні перерви між процесами, концентрації укріплюючих розчинів, необхідні розчинники або їх композиції потрібно відпрацьовувати і встановлювати під час експериментальних розробок у лабораторії та при закладенні дослідних ділянок на об'єкті консервації.

6.6.5 Склеювання тріщин та окремих розшарованих елементів

6.6.5.1 Для склеювання потрібно застосовувати композиції на основі органічних і неорганічних в'яжучих та їх сумішей.

6.6.5.2 Основні вимоги до клейових композицій: необхідні фізико-хімічні характе- ристики, зворотність, сумісність із основним матеріалом, стійкість до зовнішніх факторів (перепади вологості і температури, УФ-опромінення, морозостійкість).

6.6.5.3 Після тверднення клейовий шов повинен мати дрібнопористу, безусадкову структуру.

6.6.5.4 Для кращої адгезії тріщину перед склеюванням потрібно продути стисненим повітрям та максимально розчистити від забруднень.

6.6.5.5 Склеювання тонких глибоких тріщин потрібно провадити ін'єктуванням. По- верхневі тріщини слід обробляти густим клейовим розчином до максимального за- повнення.

6.6.6 Доповнення незначних втрат, розшивка та шпаклювання тріщин

6.6.6.1 При незначних втратах для створення цілісності сприйняття історичного вигляду об'єкта реставрації допускаються доповнення, які повинні повністю імітувати первісний стан матеріалу (елемента) пам'ятки, але в той же час розпізнаватись.

6.6.6.2 Всі доповнення втрат у муруванні будівельного розчину, каменю, цегли, плінфи, шпаклювання тріщин потрібно виконувати розчинами, близькими за складом до автентичних.

6.6.6.3 Для доповнення втрат у муруванні слід використовувати камінь, цеглу плінфу із зруйнованих частин пам'ятки.

6.6.6.4 При великих втратах заповнення потрібно виконувати пошарове, товщина кожного шару повинна задаватись технологічною лабораторією. Кожний наступний шар слід наносити тільки після тужавіння попереднього для запобігання усадці розчину.

6.6.7 Біоцидна обробка

Для боротьби з біоруйнівниками та довготривалого біозахисту поверхні мурування рекомендується використовувати біоцидні композиції широкого спектру дії, які мають, крім фунгіцидних, ще й альгоцидні або інсектицидні властивості.

З метою запобігання надлишковому насиченню мурування водою обробку поверхні потрібно провадити водно-спиртовим розчином біоциду шляхом нанесення на поверх­ню щіткою або розпиленням.

6.6.8 Захист від вивітрювання, гідрофобна обробка

Для захисту мурування від вивітрювання і зволоження потрібно виконувати гід­рофобну обробку поверхні.

Для обробки можуть застосовуватися композиції на основі кремнійорганічних спо­лук, ефірів кремнієвої кислоти тощо.

Захисна обробка поверхні мурування повинна проводитись тільки після закінчення всього комплексу консерваційних робіт.

Гідрофобізована поверхня повинна бути паропроникною.

6.7 Реставрація та ремонт конструкцій дахів і покрівель

6.7.1 Загальні підходи до реставрації та ремонту конструкцій дахів і покрівель

6.7.1.1 При реставрації покрівлі необхідно дотримуватись вимог цих Норм до рес­таврації дерев'яних виробів та конструкцій, металевих виробів та конструкцій, а також враховувати існуючі нормативні документи на облаштування нових покрівель (ДБН В.2.6-14-97) в тій частині, яка не суперечить даним Нормам.

6.7.1.2 Реставрація покрівлі є особливо важливим аспектом у збереженні пам'ятки -від якості робіт при її виконанні залежить загальний стан пам'ятки.

6.7.1.3 У проекті реставрації і технологічній схемі виконання робіт на пам'ятці ремонтно-реставраційні роботи на покрівлі повинні передбачатись одними з перших.

6.7.1.4 Покрівля та її функціональні і декоративні елементи є важливими у ви­значенні загального історичного характеру будівлі. Сюди включаються форми покрівлі:

куполи, заломи, димарі, водостоки; покрівельний матеріал: дерево, черепиця, метал, а також їх розміри, колір, дизайн.

6.7.1.5 При обстеженні покрівлі необхідно особливу увагу приділяти її характерним елементам та конструкціям.

6.7.1.6 У звітах про обстеження обов'язково повинні бути відмічені місця пошкод­жень конструкцій даху та покрівлі, їх тип і характер, покрівельний історичний матеріал, характер конструкцій, місця найбільших навантажень, загальний стан покрівлі.

6.7.1.7 Необхідно реставрувати дах шляхом максимально можливого збереження автентичного (історичного) покрівельного матеріалу, його форм, функціональних та декоративних елементів, що є важливим у визначенні історичного характеру будівлі.

6.7.1.8 Не дозволяється радикально змінювати покрівлю пам'ятки.

6.7.1.9 Не дозволяється знімати основні частини даху або покрівельного матеріалу, який може бути відреставрований або відремонтований, або реконструювати дах новими матеріалами для того, щоб створити "кращий вигляд".

6.7.1.10 Дозволяється вносити певні зміни і доповнення, пов'язані з новим вико­ристанням споруди так, щоб вони не змінювали історичного характеру будівлі і не завдавали шкоди характерним деталям пам'ятки. Прийняті рішення повинні бути уз­годжені та затверджені в установленому порядку.

6.7.1.11 Механічне та службове устаткування,, якщо це необхідно і передбачено проектом, встановлюється таким чином, щоб воно було непомітним і не впливало на історичний вид даху.

6.7.1.12 Не рекомендується фарбувати або наносити інші декоративні покриття на покрівельний матеріал, який історично був нефарбований.

6.7.1.13 При розробці проектної документації необхідно:

- зробити аналізи металу покрівлі та її елементів;

- проаналізувати стан збереженості покрівлі та дерев'яних конструкцій;

- визначити види з'єднань елементів покрівлі та метод кріплення їх до конструкцій даху;

- визначити можливі навантаження на елементи покрівлі і конструкції даху та необхідні заходи для їх укріплення;

- визначити конструкції, які слід обробляти засобами вогнезахисту;

- визначити (встановити) причини пошкоджень і руйнувань елементів покрівлі.

6.7.1.14 Проект реставрації покрівлі повинен враховувати історичний матеріал і стан його збереження.

6.7.1.15 Проект реставрації повинен передбачати можливі шляхи збереження істо­ричної субстанції і автентичних матеріалів, необхідні укріплення конструкцій, кон­сервацію автентичних елементів, першочергові завдання і порядок виконання робіт.

6.7.1.16 Заміна історичних (автентичних) елементів допускається тоді, коли їх рес­таврація неможлива або не забезпечує виконання ними необхідних функцій. При цьому заміна має здійснюватися адекватним та сумісним з автентичним матеріалом.

6.7.1.17 Коли історичні деталі покрівлі втрачені, рекомендується виконати точну копію (реконструкцію) з використанням історичної, художньої та автентичної доку­ментації. Якщо це неможливо, то новий дизайн повинен бути сумісний за розміром, масштабом, матеріалом і кольором з історичним характером пам'ятки.

6.7.1.18 Проект реставрації повинен включати:

- всі необхідні обмірні креслення і перерізи;

- креслення покрівлі в зібраному вигляді з існуючими деталями та вузлами;

- креслення для складання вузлів;

- технічні умови, необхідні та особливі вимоги, яких необхідно дотримуватись у про­цесі реставрації;