Страница 13: ДБН В.1.1-12:2006. Державні будівельні норми України. Захист від небезпечних геологічних процесів, шкідливих експлуатаційних впливів, від пожежі. Будівництво у сейсмічних районах України (56193)

5.6.13 Для конструкцій причалів естакадного типу в якості опор належить застосовувати сталеві
труби, коробки із шпунта, попередньо напружені центрифуговані залізобетонні оболонки.

Застосування призматичних залізобетонних паль допускається при спеціальному обґрунтуванні.

Горизонтальну жорсткість естакад за необхідності належить забезпечувати застосуванням похилих паль або введенням додаткових діагональних в'язей між окремими конструктивними елементами.

Конструкція в'язей між окремими секціями повинна виключати можливість крихкого руй­нування цих в'язей при сейсмічних коливаннях. Доцільність з'єднання між собою окремих секцій спеціальними в'язями встановлюється за розрахунками на основне і особливе сполучення наван­тажень.

5.6.14 Для підвищення сейсмостійкості причалів у вигляді заанкерених стін із металевого шпунта
доцільно у якості анкерних опор використовувати козлові системи. У разі застосування у якості опор
анкерних плит або анкерних стінок належить передбачати додаткові заходи щодо забезпечення їх
сейсмостійкості (ретельного ущільнення ґрунту передними, улаштування призм із великоуламкових
матеріалів тощо).

При розрахунковій сейсмічності майданчика будівництва 7 і більше балів доцільно застосовувати спеціальні компенсатори для вирівнювання зусиль у ангерних тяжах і лицьових шпунтових стінах.

Кранові колії за шпунтовими стінами належить улаытовувати на пальовій основі.

5.6.15 Для підвищення сейсмостійкості конструкцій причалів гравітаційного типу належить, як
правило, укрупнювати розміри збірних елементів. При пьому замонолічення окремих конструктивних елементів виконувати із зварюванням випусків арматури або сталевих закладних деталей.

При розрахунковій сейсмічності будівельного майданчика, що не перевищує 8 балів, допус­кається застосування збірних конструкцій у вигляді кладки зі звичайних або порожнистих масивів при виконанні конструктивних заходів для створення умов їх спільної роботи.

5.6.16 При спорудженні причалів у вигляді заанкерених шпунтових стін або конструкцій з маси­вів-гігантів або інших збірних елементів повинні передбачатись заходи, які сприяють зменшенню
осідань територій. Улаштування територій з мілкого піску шляхом рефулювання не допускається.

17. Покриття новоутворених територій повинні влаштовуватись зі збірних залізобетонних
    плит.

18. Ступінь сейсмостійкості портових ГТС, які експлуатуються, повинен оцінюватись за
    результатами інженерного обстеження на основі експериментального визначення фактичних дина­мічних характеристик споруд із наступними повірочними розрахунками на сейсмічні дії відповідно
    до нормативних вимог.

5.6.19 Для портових ГТС, що розташовані на майданчиках із розрахунковою сейсмічністю 7 і 8
балів і низкою повторюваністю землетрусів розрахункової інтенсивності, при оцінці доцільності
антисейсмічних підсилень конструкцій попередньо виконують розрахунки економічної ефективності
підсилень.

20. Для портових ГТС, що розташовані на майданчиках із розрахунковою сейсмічністю
    7 балів, при оцінці їх сейсмостійкості достатньо виконати перевірку загальної стійкості споруд з
    урахуванням сейсмічної дії.

21. Паспорти портових ГТС, розташованих у сейсмічно активних зонах, розробляються у
    відповідності з нормативними вимогами НД 31.3.002-2003.

22. За спеціального обґрунтування проект капітального ремонту портових ГТС, розташованих
    у сейсмічно активних зонах і первісно не запроектованих з врахуванням сейсмічних навантажень,
    може розроблятися без урахування сейсмічних дій.

5.7 Геодинамічний моніторинг гідротехнічних споруд

5.7.1 У проектах водопідпірних споруд І і II класів при розрахунковій сейсмічності майданчика
будівництва для ПЗ 7 балів і вище, а також при можливості небезпечних проявів інших геодинамічних
процесів (сучасних тектонічних рухів, зсувів, різких змін напружено-деформованого стану або
гідрогеологічного режиму верхніх частин вміщуваного геологічного середовища тощо) належить
передбачати створення комплексної системи геодинамічного моніторингу, яка включає:

• сейсмологічний моніторинг за природними і техногенними землетрусами на ділянці греблі та
  поза зоною водосховища;

• інженерно-сейсмометричний моніторинг на спорудах і берегових приляганнях;

• геофізичний моніторинг фізико-механічних властивостей і напружено-деформованого стану
  споруди та основи, а також району розташування гідровузла;

• геодезичний моніторинг деформаційних процесів, що відбуваються у споруді і основі, а також
  земній поверхні в районі водосховища;

• тестові динамічні випробування споруди;

• проведення перевірочних розрахунків сейсмостійкості та оцінка сейсмічного ризику у випадку
  змін сейсмічних умов майданчика будівництва, властивостей основи і споруди під час експлуатації;

• систему регламентних заходів персоналу діючої гідротехнічної споруди щодо запобігання або
  зниження негативного впливу небезпечних геодинамічних процесів і явищ у період експлуатації.

Конкретні склад і методи спостережень та досліджень визначаються спеціалізованою проектною або дослідницькою організацією.

Геодинамічний моніторинг проводиться комплексно та охоплює період від початку будівництва до завершення експлуатації гідротехнічної споруди.

5.7.2 Всі ГТС незалежно від їх призначення, класу, конструкції та матеріалу виготовлення
повинні підлягати обстеженню після кожної сейсмічної дії інтенсивністю 5 балів і вище. При цьому
повинні бути оперативно проаналізовані показання всіх видів контрольно-вимірювальної апаратури,
встановленої у споруді, а також проведено огляд споруди. На основі встановлених фактів виконується
експертна і розрахункова оцінка міцності, стійкості та експлуатаційних властивостей споруди.

6 ВІДНОВЛЕННЯ, ПІДСИЛЕННЯ ТА РЕКОНСТРУКЦІЯ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД

6.1 Вимоги даного розділу поширюються на будівлі та споруди:

а) які отримали пошкодження під час землетрусу;

б) збудовані без відповідних антисейсмічних заходів або при їх недостатності, а також у випадках
зміни розрахункової сейсмічності території;

в) які реконструюються.

6.2 Відновлення, підсилення та реконструкція будівель або споруд виконується:

а) для переобладнання з метою часткової або повної зміни об'ємно-планувального рішення та
(або) функціонального призначення;

б) для підвищення сейсмостійкості або приведення у відповідність до вимог чинних норм;

в) при підвищенні експлуатаційного навантаження на несучі елементи будівлі або споруди;

г) при закінченні нормативного строку експлуатації.

3. При виборі способів підсилення несейсмостійких житлових, громадських і промислових
   будівель необхідно керуватися загальними принципами проектування споруд для сейсмічних районів, викладених у цих Нормах. Елементи будівлі з недостатньою несучою здатністю виявляються за
   розрахунком. Розробляючи проект підсилення, незалежно від результатів розрахунку, належить
   враховувати конструктивні вимоги, викладені в розділі 3 цих норм.

4. У випадках, коли повне виконання конструктивних вимог норм неможливе або їх виконання
   призводить до економічної недоцільності підсилення, допускається реалізація обґрунтованих роз­рахунком технічних рішень підсилення будівлі при неповній відповідності вимогам норм з їх погодженням у встановленому порядку з органом державного регулювання. При цьому прийнятий
   рівень виконання вимог норм повинен бути обґрунтований в залежності від економічної доцільності
   та необхідного строку служби будівлі.

5. Відновлення, підсилення та реконструкція несучих конструкцій може мати наступні рівні:

а) відновлення стану конструкцій до рівня, який передував пошкодженню;

б) підвищення сейсмооснащеності до рівня вище початкового;

в) підсилення несучих конструкцій до рівня, який відповідає вимогам чинних будівельних норм.

6.6 Рішення про відновлення або підсилення будівель повинні прийматися з урахуванням їх
фізичного або морального зносу та соціально-економічної доцільності заходів щодо відновлення або
підсилення.

З метою визначення ступеня пошкодження або фізичного зносу, встановлення можливості подальшої експлуатації будівель або споруд повинна виконуватися оцінка їх технічного стану та несучої здатності конструкцій.

7. Рівень відновлення, підсилення та реконструкції призначається замовником у залежності від
   відповідальності будівлі та її функціонального призначення, а також на основі результатів обстежень
   та вказується у завданні на проектування.

8. Проект підвищення сейсмостійкості будівель та споруд належить розробляти на основі
   проектної документації та матеріалів детального натурного обстеження ґрунтової основи та конст­руктивних елементів будівлі.

У проекті належить використовувати, як правило, наступні технічні заходи:

а) зміну об'ємно-планувальних рішень шляхом поділу будівель складних конструктивних схем
на відсіки простої форми антисейсмічними швами, розбирання верхніх поверхів будівлі,
влаштування додаткових елементів жорсткості для забезпечення симетричного розташування
жорсткостей у межах відсіку та зменшення відстані між ними;

б) підсилення стін, рам, вертикальних в'язей для забезпечення сприйняття зусиль від статичних
і розрахункових сейсмічних дій;

в) збільшення жорсткості дисків перекриття та надійності з'єднання їх елементів, улаштування
або підсилення антисейсмічних поясів;

г) забезпечення надійних зв'язків між стінами різних напрямків, між стінами та перекриттями;

д) підсилення елементів з'єднання збірних конструкцій стін;

є) підсилення конструктивної схеми будівлі, в тому числі шляхом введення системи додаткових конструктивних елементів;

ж) зменшення сейсмічного навантаження, в тому числі шляхом зниження маси будівлі;

з) використання гасників коливань, сейсмоізоляції та інших методів регулювання сейсмічної
реакції;

і) зміну функціонального призначення (зниження рівня відповідальності).

При відновленні несучої здатності залізобетонних конструкцій з тріщинами до рівня 0,7-0,9 від початкової величини допускається застосування ін'єктування цементними розчинами.

6.9 Визначення несучої здатності конструкцій повинно здійснюватись за результатами їх
обстеження та оцінки технічного стану шляхом виконання розрахунку будівлі на розрахункову
сейсмічну дію з урахуванням даних інструментального вимірювання фактичної міцності матеріалів
конструкції. При цьому розрахункове значення міцності матеріалів повинно визначатися на основі
статистичного аналізу "розкиду" її величин, виміряних у межах поверху будівлі, як мінімальне
значення у довірчому інтервалі нормального розподілу із забезпеченістю 0,95.

Підсилення конструкцій повинно призначатися на основі оцінки несучої здатності головних конструктивних елементів, відповідальних за загальну стійкість будівлі або споруди.

10. При проектуванні відновлення, підсилення або підвищення сейсмостійкості необхідно
    передбачати максимальне збереження існуючих конструкцій без пошкоджень або елементів, для
    яких в результаті розрахунку на сейсмічні навантаження несуча здатність виявиться вище діючих
    зусиль. У подібних випадках не рекомендується призначати технічні рішення, що погіршують
    однорідність і цілісність конструкції, наприклад, використання залізобетонних стовпів шляхом про­різування кам'яної кладки, порушуючи при цьому її монолітність.

11. При оцінці несучої здатності конструкцій, що зберігаються, належить враховувати:

а) просторову роботу;

б) дійсну роботу вузлів сполучення елементів, у тому числі каркаса та стінового заповнення;

в) перерозподіл зусиль за рахунок розвитку пластичних деформацій, в тому числі тріщино-
утворення;

г) відповідність конструктивної та розрахункової схем;

д) спільну роботу елементів каркаса та перекриття;
е) податливість ґрунтової основи.

Узагальнення найбільш поширених способів відновлення, підсилення та реконструкції наведено в таблиці 6.1

Таблиця 6.1 - Класифікація способів реконструкції