C.4 ДБН В.2.6-22-2001

Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у сухих сумішах і рівень іоні­зуючих випромінювань регламентуються ДБН В. 1.4-1.01 і ДБН В. 1.4-2.01.

3.3 Масова частка вологи в сухих сумішах не повинна перевищувати 1 %.

3.4 Розчинові суміші одержують, змішуючи сухі суміші та розрахунковий об'єм води у співвід­ношенні, зазначеному в нормативній документації на суху суміш або в інструкції з її застосування.

3.5 Розчинові суміші під час виготовлення та застосування не повинні виділяти в навколишнє середовище шкідливих речовин в об'ємах, що перевищують гранично допустимі концентрації.

3.6 Розчинові суміші поділяються на прості, в яких застосовується один вид в'яжучого (це­мент, гіпс, вапно та ін.), і складні, в яких використовується змішане в'яжуче (цементно-вапняне, вапняно-гіпсове та ін.).

3.7 До основних показників якості розчинової суміші незалежно від її призначення належать:

розшаровуваність і водоутримувальна здатність.

3.8 Розшаровуваність розчинових сумішей не повинна становити більш як 10 %.

3.9 Водоутримувальна здатність розчинових сумішей, визначувана в лабораторних умовах, має бути:

- не менш як 95 % - при приготуванні в літніх умовах;

- не менш як 90 % - при приготуванні в зимових умовах.

Водоутримувальна здатність розчинових сумішей, яку визначають на місці провадження робіт, повинна становити не менш як 75 % від визначуваної в лабораторних умовах.

3.10 У процесі приготування розчинових сумішей проводиться масове дозування компонентів. Допускається об'ємне дозування води. Похибка дозування не повинна перевищувати 1 %.

3.11 Температура розчинових сумішей, що використовуються в зимовий період, має бути не нижчою за 5 °С. Вода для замішування повинна мати температуру не більш як 30 °С.

3.12 Розчинові суміші повинні легко наноситися - при зазначеному в нормативному документі способі застосування і температурі рівним шаром потрібної товщини.

3.13 Розчини являють собою затверділі розчинові суміші з такими марками за міцністю на стиск: М25, М50, М75, М100, М150, М200, М300, М400, М500, М600.

Марку розчину за міцністю на осьовий стиск слід призначати й контролювати у всіх випадках.

3.14 Для розчину, що піддається поперемінним циклам заморожування і розмерзання у зволо­женому стані, потрібно призначати й контролювати марку морозостійкості - F35, F50, F75, F100.

3.15 Розчини на основі сухих сумішей повинні мати стабільні фізико-механічні показники про­тягом усього періоду експлуатації в інтервалі температур експлуатації, встановлених нормативними документами і технічною документацією на конкретний вид продукції.

Усі кількісні показники відповідають наведеному нижче рівню за умови застосування розчи­нових сумішей на основах з температурою 5-30 °С, при температурі повітря 20±5 °С і відносній вологості 50-60 %.

ВИМОГИ ДО КЛЕЙОВИХ СУМІШЕЙ

3.16 Клейові суміші являють собою полімермінеральні системи, що містять мінеральні в'яжучі, наповнювачі та полімерні домішки, які регулюють фізико-механічні та реологічні власти­вості розчинових сумішей і розчинів.

3.17 Клейові суміші всіх груп повинні:

- забезпечувати високу міцність зчеплення облицювальних матеріалів з різними основа­ми - бетонними, цегляними, цементно-піщаними, гіпсокартонними, пінобетонними та деревинностружковими плитами - не менш як 0,5 МПа і зберігати цей показник при впливі різних експлуатаційних факторів - негативних температур, водного середовища, статичних і динамічних навантажень;

ДБН В. 2.6-22-2001 С.5

- мати тривалий термін придатності розчинової суміші - не менш як 60 хв;

- мати високу фіксувальну здатність (опір зміщенню плитки, покладеної на розчинову су­міш) - не більш як 0,5 мм;

- мати високу липкість до приклеюваного облицювального матеріалу та основи;

- мати тривалість витримування не менше 10 хв і тривалість коректування положення плиток не менше 10 хв.

3.18 Основні фізико-механічні характеристики кожної групи клейових сумішей наведені в табл.2.

Таблиця 2 - Основні фізико-механічні характеристики клейових сумішей

ВИМОГИ ДО СУМІШЕЙ ДЛЯ ЗАПОВНЕННЯ ШВІВ

3.19 Суміші являють собою полімермінеральні системи, що містять мінеральні в'яжучі, напов­нювачі та армувальні домішки, а також домішки, що підвищують адгезійні та деформативні харак­теристики розчинів (модуль пружності) і знижують усадку.

3.20 Суміші усіх груп для заповнення швів повинні:

- разом з облицювальними матеріалами надавати поверхні потрібні архітектурно-художні (естетичні) якості;

- захищати конструкцію від проникнення вологи;

- мати стійкість до атмосферних, усадкових або механічних впливів;

- швидко тужавіти в процесі тверднення;

- мати морозостійкість не менше 50 циклів;

- мати стираність для груп 32 и 33 не більш як 0,7 г/см² і усадку не більш як 2 мм/м;

- мати міцність зчеплення з основою не менш як 0,5 МПа.

3.21 Основні фізико-механічні характеристики кожної групи сумішей для заповнення швів наве­дені в табл.3.

Таблиця 3 - Основні фізико-механічні характеристики сумішей для заповнення швів

С.6 ДБН В. 2.6-22-2001

Закінчення табл. 3

ВИМОГИ ДО СУМІШЕЙ ДЛЯ АНКЕРУВАННЯ

3.22 Суміші являють собою полімермінеральні порошкоподібні системи, які містять мінераль­ні в'яжучі, полімерні домішки, заповнювачі, наповнювачі та домішки, що прискорюють тужав­лення розчинової суміші і забезпечують швидкий набір міцності розчином.

3.23 Суміші для анкерування повинні:

- забезпечувати потрібну міцність зчеплення закріплюваних металевих елементів з бе­тонними, цементно-піщаними та іншими поверхнями;

- зберігати стабільність адгезійних і міцнісних властивостей при впливі різних експлуата­ційних факторів - водного середовища, негативних температур, деформаційних наван­тажень;

- швидко набирати під час тужавлення високу міцність на стиск і на розтяг при зги­нанні;

- мати стійкість (не розтріскуватися) до усадкових процесів, що протікають внаслідок ту­жавлення.

Матеріали групи З5 під час тужавлення можуть незначною мірою збільшуватися в об'ємі.

3.24 Основні фізико-механічні характеристики кожної групи сумішей для анкерування наведе­ні в табл. 4.

Таблиця 4 - Основні фізико-механічні характеристики сумішей для анкерування

ВИМОГИ ДО СУМІШЕЙ ДЛЯ ШТУКАТУРНИХ РОБІТ

3.25 Суміші для штукатурних робіт являють собою полімермінеральні системи, що містять мі­неральні в'яжучі, заповнювачі, наповнювачі та різні домішки, в тому числі й такі, що підвищують паропроникність і зменшують усадку розчинів.

За видом основного в'яжучого суміші поділяються на цементні, цементно-вапняні та гіпсові.

ДБН В. 2.6-22-2001 С.7

3.26 Залежно від фракції наповнювача вони поділяються на дрібнодисперсні (0-0,315 мм), середньодисперсні (0,315-1,2 мм) та великодисперсні (1,2-2,5 мм і більше).

3.27 Розчинові суміші повинні мати зчеплення з основою не менш як 0,5 МПа.

3.28 Паропроникність розчинових сумішей - не менш як 0,1 мг/(мгодПа).

3.29 По закінченні процесу тверднення штукатурки на поверхні не повинні утворюватись трі­щини.

Цементні суміші

3.30 Цементні суміші всіх груп повинні:

- при виконанні зовнішніх робіт забезпечувати високу стійкість покриттів до впливу воло­ги і різних кліматичних факторів, у тому числі негативних і підвищених температур;

- при виконанні зовнішніх робіт мати коефіцієнт водопоглинання не більш як 0,2 кг/м²год^0,5 (група Ш3);

- легко наноситися й вирівнюватись.

3.31 Основні фізико-механічні характеристики цементних сумішей усіх груп наведені в табл. 5.

Таблиця 5 - Основні фізико-механічні характеристики цементних сумішей

Гіпсові суміші

3.32 Гіпсові суміші (група Ш2) призначені для опорядження внутрішніх поверхонь приміщень. До їх складу входять гіпс, вапно, наповнювачі, полімерні модифікуючі компоненти, сповільнювачі тужавлення та інші домішки.