медичної та побутової допомоги в подоланні тимчасових труднощів, сприянні у встановленні особи, відновленні документів, паспортизації та працевлаштуванні (Закон України "Про соціальні послуги". -К., 2003).
Будинок нічного перебування (далі - нічліжний будинок) - заклад соціального захисту для
ночівлі громадян, які не мають житлового приміщення, яке б вони могли використовувати для
проживання (Типове положення про будинок нічного перебування / Затв. наказом Мінпраці та
соціальної політики України від 14.02.06 р. № 31).
Центр реінтеграції бездомних громадян (далі - центр реінтеграції) - заклад соціального
захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до
самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу соціальних послуг з урахуванням
індивідуальних потреб (Типове положення про центр реінтеграції бездомних громадян / Затв. наказом
Мінпраці та соціальної політики України від 14.02.06 р. № 31).
Центр соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі (далі - центр
соціальної адаптації) - соціальна установа для надання соціальних послуг особам, звільненим з місць
позбавлення волі, та їх тимчасового перебування (Типове положення про центр соціальної адаптації
для осіб, звільнених з місць позбавлення волі / Затв. наказом Мінпраці та соціальної політики України
від 14.02.06 р. №31).
Соціальний готель - заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян, який
має у своєму складі окремі номери (Типове положення про соціальний готель / Затв. наказом Мінпраці
та соціальної політики України від 03.04.06 р. № 98).
4 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
4.1 Будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів включають три типи підрозділів:
а) відділення для осіб, спроможних самостійно пересуватися і частково себе обслуговувати, але
які потребують додаткового побутового і медичного обслуговування;
б) відділення для лежачих хворих, що потребують систематичного побутового і медичного
обслуговування і постійного або періодичного догляду;
в) відділення для інвалідів, що пересуваються на кріслах-колясках (відділення організується за
наявності 25 і більше інвалідів, що пересуваються на кріслах-колясках (далі - інвалідів-колясочників)
за меншої кількості інвалідів-колясочників слід передбачати для них житлові групи або приміщення;
відділенні для осіб, спроможних самостійно пересуватися).
Будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів слід проектувати місткістю від
50 до 200 місць. Залежно від місцевих умов і за відповідного обґрунтування допускається збільшувати місткість до 300 місць, а у сільській місцевості - передбачати будинки-інтернати місткістю
20-40 місць.
Психоневрологічні інтернати включають відділення різних профілів і режимів утримання
хворих (ліжковий, спостережний, вільний):
а) відділення інтенсивного медичного догляду (ліжковий і спостережний режими утримання);
б) відділення медико-педагогічної корекції (спостережний і вільний режими утримання);
в) відділення соціо-реабілітаційного профілю (спостережний і вільний режими утримання);
г) відділення для осіб з високим рівнем адаптації та автономної активності (вільний режим
утримання).
4.4 Призначення відділень, що входять до психоневрологічних інтернатів, наведені у додатку А.
Допускається проектувати будинки психоневрологічних інтернатів однопрофільними або змішаними, які включають відділення декількох різних профілів.
Психоневрологічні інтернати слід проектувати місткістю від 100 до 200 місць.
Територіальні центри слід проектувати не менше ніж із двох підрозділів, основними з яких є:
а) відділення соціальної допомоги вдома;
б) відділення організації надання грошової і натуральної адресної допомоги малозабезпеченим
непрацездатним громадянам;
в) відділення соціально-побутової реабілітації;
г) відділення соціально-медичної реабілітації.
Кількість і призначення підрозділів територіальних центрів визначається в кожному конкретному випадку завданням на проектування. Структурні підрозділи територіальних центрів наведені у додатку Б.
Кожен із закладів соціального захисту для бездомних громадян (нічліжний будинок, центр
реінтеграції, соціальний готель) та осіб, звільнених з місць позбавлення волі (центр соціальної
адаптації) може функціонувати самостійно або бути структурним підрозділом іншого закладу для
бездомних громадян. Максимальну місткість даних типів закладів слід приймати не більше 100 місць.
Перелік послуг, що надаються закладами соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, наведений у додатку В.
5 РОЗМІЩЕННЯ БУДИНКІВ, ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ
Будинки закладів соціального захисту населення слід розміщувати на окремих ділянках
сельбищних територій міст, селищ міського типу та сільських поселень.
Розміщення, місткість і розміри земельних ділянок закладів соціального захисту населення визначаються завданням на проектування з урахуванням вимог 6.1 ДБН 360, ДБН Б.2.4-1,
ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-17, ДСП 173, ДСанПіН 239, СанПиН 2605 і СанПиН 3077.
5.3 До ділянок закладів соціального захисту населення необхідно передбачати під'їзди і підходи
від зупинок громадського транспорту, а на території закладів повинні бути виділені такі зони:
житлова (або "забудови");
відпочинку (зелена зона з прогулянковими алеями, майданчиками для відпочинку; тіньовими
навісами, альтанками, лавами, столами для ігор);
фізкультурно-оздоровча (на ділянках будинків-інтернатів для громадян похилого віку та
інвалідів, психоневрологічних інтернатів і територіальних центрів - майданчики для занять
фізкультурою, у тому числі лікувальною; для будинків-інтернатів з інвалідами додатково слід
передбачати майданчики для спортивних ігор);
лікувально-виробнича - для психоневрологічних інтернатів (або "виробнича" - для центрів
реінтеграції та соціальної адаптації);
господарська (господарський майданчик, майданчик для сміттєзбірників і допоміжні споруди:
складські, гараж, овочесховище, пральня, дезинфекційна камера тощо);
плодовий сад і город (залежно від місцевих умов).
5.4 До житлової і господарської зон повинні бути передбачені самостійні в'їзди. Допускається
передбачати один в'їзд на територію закладів соціального захисту населення місткістю до 200 місць.
Планувальним рішенням ділянки необхідно забезпечити можливість проїзду пожежних
машин до будинків згідно з вимогами ДБН 360.
При в'їзді на ділянку необхідно передбачати автомобільну стоянку. Місткість стоянки слід
розраховувати, виходячи з потреб персоналу, мешканців і відвідувачів закладів соціального
захисту населення з урахуванням розрахункового рівня автомобілізації даного населеного пункту
згідно з ДБН 360 і ДБН В.2.3-15. При розміщенні автостоянок слід враховувати вимоги ДБН В.2.3-4,
ДБН В.2.3-5, ДБН 360 і ДБН В.2.2-17.
Не допускається розміщувати стоянку на території закладу соціального захисту населення із стаціонаром з боку вікон житлових корпусів. Відстань від стоянки до інших корпусів повинна бути не меншою 15 м.
5.7 На земельній ділянці закладів соціального захисту населення необхідно передбачати майданчик для розміщення сміттєзбірників на відстані не ближче 20 м до вікон будинку. До майданчиків
зі сміттезбірниками повинен бути передбачений під'їзд для вивозу сміття.
Площа зелених насаджень (включаючи газони, квітники, плодовий сад і город) повинна
складати: не менше 50 % площі ділянки будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів
або психоневрологічного інтернату; не менше 35 % площі ділянки територіального центру та закладів
соціального захисту, призначених для тимчасового притулку бездомних громадян та осіб, звільненим
із місць позбавлення волі.
Підходи до житлового корпусу і шляхи руху мешканців у зону відпочинку не повинна
мати перетину з проїздами для автотранспорту.
Проїзди і підходи до будинків повинні мати тверде покриття. Матеріали покриття прогулянкових доріжок і тротуарів повинні забезпечувати безпечне пересування маломобільних осіб, що перебувають у закладі, в тому числі інвалідів-колясочників.
Уклон прогулянкових доріжок і тротуарів слід приймати не більше 5 %; доріжки і тротуари, що мають уклон, на поворотах і через кожні б м довжини повинні мати горизонтальні площадки завдовжки не менше 1,5 м.
Необхідність улаштування пандусів і сходів на шляху руху громадян похилого віку та інвалідів, їх конструкції та огорожі слід визначати згідно з додатком Г ДБН В.2.2-9 і ДБН В.2.2-17.
Земельні ділянки будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, територіальних центрів і закладів, призначених для тимчасового притулку бездомних громадян та осіб
звільнених із місць позбавлення волі, повинні мати огорожу заввишки не менше 1,6 м, а психоневрологічних інтернатів - паркани не менше 2 м із хвіртками, що замикаються, і воротами.
Улаштування прохідної на територію закладів соціального захисту населення з інженернотехнічним оснащенням повинно визначатися завданням на проектування.
6 ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ РІШЕННЯ
Об'ємно-планувальні рішення будинків і споруд закладів соціального захисту населення повинні формуватися згідно з вимогами даних Норм та положень ДБН В.2.2-9 і ДБН В.2.2-15, відповідати санітарно-гігієнічним і протипожежним нормам. При розробленні конструктивних рішень будинків, що зводяться в особливих умовах будівництва, слід керуватися ДБН В.1.1-5 і ДБН В.1.1-12. Огород-жувальні конструкції слід проектувати згідно з ДБН В.2.6-31.
Планувальне рішення будинків повинно забезпечувати безперешкодний та зручний доступ маломобільних мешканців чи відвідувачів до приміщень, зон і місць, які призначені для них, відповідно до вимог ДБН 363 і ДБН В.2.2.17.
Склад і площі приміщень закладів соціального захисту населення визначаються завданням на проектування згідно з цими Нормами та технологічними вимогами.
Приміщення в будинках закладів соціального захисту населення поділяються на дві основні групи: житлові приміщення; обслуговуючі приміщення.
6.1 Житлові приміщення
6.1.1 Будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів
Житлові приміщення (житлові кімнати) і підсобні приміщення слід об'єднувати у житлові
групи, які передбачаються в складі відділень: для осіб, спроможних самостійно пересуватися; для
інвалідів-колясочників; для лежачих хворих.
Житлові кімнати у відділеннях для осіб, спроможних самостійно пересуватися, і для
інвалідів-колясочників необхідно проектувати на одне та два місця, у відділенні для лежачих хворих - на одне, два та три місця.
Площі житлових кімнат у відділеннях для осіб, спроможних самостійно пересуватися, і для інвалідів-колясочників приймаються з розрахунку не менше відповідно 8 м2 і 10 м2 на людину, але не менше 10 м2 і 12 м2 - в одномісних. Площі житлових кімнат у відділенні для лежачих хворих приймаються з розрахунку не менше 8 м2 на людину, але не менше 9 м2 - в одномісних.
Співвідношення кімнат різної місткості у відділеннях слід приймати за завданням на проектування з урахуванням місцевих умов.
Місткість житлових груп повинна бути не більшою 25 осіб. До складу відділень необхідно
включати 3-4 житлові групи із загальними приміщеннями медичного і побутового призначення.
Склад та площі приміщень житлових груп для різних категорій мешканців і загальних
приміщень відділень слід приймати згідно з таблицею 1.
Таблиця 1 - Склад і площі приміщень житлових груп і загальних приміщень відділень будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів
|
Приміщення |
Площа приміщень відділень, м2, не менше |
||||
|
для осіб, що самостійно пересуваються |
для інвалідів-колясочників |
для лежачих хворих |
|||
|
Житлова група |
|||||
|
1 Житлові кімнати: |
|
|
|
||
|
на одне місце |
10 |
12 |
9 |
||
|
на два місця |
16 |
20 |
16 |
||
|
на три місця |
- |
- |
24 |
||
|
2 Передпокій (при житловій кімнаті) |
3 |
3 |
3 |
||
|
3 Санвузол1) (при житловій кімнаті) |
Один унітаз, один умивальник або один унітаз, один умивальник, один душ (ванна) |
Один унітаз, один умивальник або один унітаз, один умивальник, один душ |
Один унітаз, один умивальник |
||
|
(згідно з 6.3.13 цих Ноорм) |
|||||
|
4 Кімната відпочинку або вітальня, хол |
1,2 (на одну особу) |
1,6 (на одну особу) |
- |
||
|
5 Кухня: |
|
|
|
||
|
- кухня-буфетна |
0,6 (на одну особу) |
0,8 (на одну особу) |
- |
||
|
- кухня-роздавальна |
- |
18 |
18 |
||
|
6 Ванна кімната2) |
12(43)) |
12 |
14 |
||
|
7 Душові кабіни з місцем для роздягання4) |
Одна душова кабіна на 8 осіб5) (згідно з 6.3.13 цих Норм і додатками Г і Р ДБН 2.2-9) |
- |
|||
|
8 Кабіна особистої гігієни жінок |
- |
||||
|
9 Побутова кімната |
14 |
20 |
- |
||
|
10 Санітарна кімната |
- |
- |
20 |
||
|
11 Комора чистої білизни |
2 |
2 |
4 |
||
|
12 Місце для каталок і крісел-колясок |
- |
4 |
6 |
||
|
13 Пост чергового персоналу |
- |
4 |
4 |
||
|
Загальні приміщення відділень |
|||||
|
14 Процедурна |
18 |
18 |
18 |
||
|
15 Кімната чергової медсестри |
12 |
12 |
12 |
||
|
16 Кімната сестри-господарки |
10 |
10 |
10 |
||
|
17 Кімната для прасування білизни та одягу |
6 |
8 |
6 |
||
|
18 Клізмова |
8 |
8 |
8 |
||
|
19 Кімната персоналу |
8 |
8 |
8 |
||
|
20 Санвузол для персоналу |
Один унітаз, один умивальник у шлюзі, одна душова кабіна з місцем для роздягання (згідно з 6.3.15 цих Норм) |
||||
|
21 Приміщення для куріння |
15 |
15 |
- |
||
|
1) Допускається проектувати по одному санвузлу на дві одно-, двомісні житлові кімнати. 2) Слід передбачати, якщо санвузли при житлових кімнатах не обладнанні ванною. 3) Допускається зменшувати до 4 м2 за умови обладнання душем санвузлів при житлових кімнатах. 4) Слід передбачати, якщо санвузли при житлових кімнатах не обладнанні душем або ванною. 5) У разі розміщення інвалідів-колясочніків у відділенні для осіб, що самостійно пересуваються, слід передбачати для них спеціальні душові кабіни. |
|||||
