Страница 4: ДБН А.2.1-1-2008. Вишукування, проектування і територіальна діяльність. Вишукування. Інженерні вишукування для будівництва (56036)

11. На ділянках проектованих водозабірних споруд поверхневих вод (затоплених во-­
    доприймачів, течієнапрямних і хвилезахисних дамб тощо) гірничі виробки розташовують по
    створах, орієнтованих нормально до водотоку (водойми), з відстанями між створами
    100...200 м і виробками на них через 50... 100 м із урахуванням основних геоморфологічних
    елементів (у руслі, на заплаві, терасах).

12. На полях фільтрації число гірничих виробок приймають не менше трьох на один
    гектар.

Глибини виробок встановлюють до 5 м, а за близького залягання ґрунтових вод - на 1.. .2 м нижче їх рівня. На кожній ділянці з характерними ґрунтовими умовами слід проходи­ти не менше трьох виробок до глибини 8... 10 м. Для оцінки можливого забруднення ґрунто­вих вод частину виробок проходять на 1...2 м нижче водотривкого шару ґрунтів.

3.2.5.13 На ділянках трас лінійних споруд типового та індивідуального проектування (зве­-
дення штучних споруд, виїмок, насипів тощо) розміщення та глибину виробок приймають
відповідно до дод. Л.

3.2.5.14 По трасах повітряних ліній електропередачі гірничі виробки мають бути
розміщені у місцях розташування опор: від однієї виробки на ділянку І та II категорії склад-­
ності інженерно-геологічних умов, до 4-5 виробок - у складних та особливо складних умовах
(категорії IIIта IIIа).

Глибини виробок встановлюють відповідно до табл. 3.2 та дод. Л, а для пальових фунда­ментів проміжних опор - на 2 м нижче найбільшої глибини занурення кінця паль і для куто­вих опор - не менше ніж на 4 м нижче занурення нижнього кінця паль.

На ділянках поширення ґрунтів із особливими властивостями глибина виробок повинна бути збільшена із необхідності їх проходження на повну потужність.

3.2.5.15 При вишукуваннях для будівництва висотних локальних споруд (башт, труб,
щогл тощо) кількість виробок повинна бути не менше трьох при віддаленні від центра спору­-
ди не більше 20 м.

3.2.5.16 Особливості інженерних вишукувань для об'єктів, наведених у 3.2.5.9-3.2.5.15, до-­
датково регулюються відомчими будівельними нормами.

ДБН А.2.1-1-2008 С. 13

3.2.5.17 Діаметр буріння розвідувальних свердловин повинен забезпечувати можливість опису ґрунтів, відбору проб порушеної структури, а також відбір проб води і обладнання свердловин для спостереження за рівнем підземних вод.

Діаметр буріння технічних свердловин повинен забезпечувати можливість відбору проб ґрунтів непорушеної структури та обладнання свердловин для гідрогеологічних, геофізич­них і польових дослідних робіт.

Початковий та кінцевий діаметри розвідувальних і технічних свердловин у нескелевих ґрунтах призначають залежно від призначення та глибини свердловини, складу і стану ґрунтів, що проходяться, відповідно до табл. 3.3.

Таблиця 3.3 - Залежність діаметрів свердловин від їх призначення

Кількість технічних свердловин повинна бути не менше 25 відсотків від загальної кількості свердловин, та не менше 30 відсотків для будівель і споруд підвищеного рівня відповідальності на ділянках із складними інженерно-геологічними умовами.

3.2.6 До геотехнічних вишукувань відносять роботи, які пов'язані з вивченням складу, стану та властивостей ґрунтів як основ, середовища для влаштування підземних споруд, а та­кож для оцінки стійкості природних або штучних масивів, що формуються, схилів і укосів.

3.2.6.1 Геотехнічні вишукування включають:

• визначення складу, стану і властивостей ґрунтів;

• прогноз змін стану і властивостей ґрунтів під впливом різних факторів (зволоження,
  обводнення та осушення, термічні впливи, статичні і динамічні навантаження);

• прогнозну оцінку стійкості схилів і укосів;

• моделювання та розроблення рекомендацій з підвищення стійкості природних і ство-­
  рення штучних геотехнічних масивів ґрунтів;

• розроблення рекомендацій із влаштування основ, фундаментів і захисних споруд;

• розроблення рекомендацій з використання природних і штучних ґрунтових матеріалів
  у будівництві.

3.2.6.2 Геотехнічні вишукування виконують як у складі інженерно-геологічних вишуку­-
вань, так і самостійно, на територіях, де вже вивчені інженерно-геологічні умови.

3.2.6.3 Лабораторні роботи виконують для визначення класифікаційних, фізичних,
міцнісних, деформаційних і інших показників властивостей ґрунтів, а також хімічних власти­-
востей ґрунтових вод, необхідних для прийняття проектних рішень, виконання інженер­-
но-технічних розрахунків з улаштування основ, фундаментів, захисних та інших споруд.
Склад і обсяги лабораторних робіт установлюють, виходячи як із цільового призначення ви­-
шукувань, так і від наявності ґрунтів із особливими властивостями.

С. 14 ДБНА.2.1-1:2008

За обґрунтування у програмі виконання робіт до складу лабораторних робіт додатково включають:

• визначення змін властивостей ґрунтів за різних впливів (замочування, висушування,
  ущільнення, хімічне закріплення, вібродинамічні навантаження тощо);

• моделювання роботи штучно створюваних геотехнічних масивів.

Методи виконання лабораторних робіт регламентуються відповідними нормативними документами. Рекомендації щодо їх застосування подано у дод. М.

Кількість лабораторних випробувань встановлюють у програмі виконання робіт згідно з ДСТУ Б В.2.1-5 і залежно від ступеня неоднорідності ґрунтів, рівня відповідальності проекто­ваної будівлі (споруди), необхідної точності визначення характеристик ґрунтів, а також з ура­хуванням попередньо виконаних лабораторних випробувань.

При цьому, необхідно забезпечити одержання по кожному виділеному інженерно-гео­логічному елементу не менше 10 окремих значень фізичних характеристик та не менше шести значень міцнісних і деформаційних характеристик властивостей ґрунтів.

3.2.6.4 Польові дослідні роботи виконують для отримання даних про властивості ґрунтів
у масиві, на місці їх залягання, за неможливості отримання достовірних результатів лабора-­
торними методами; для визначення (уточнення) перехідних коефіцієнтів від лабораторної до
натурної моделі, а також під час будівництва будівель і споруд підвищеного рівня відпо-­
відальності та у районах розповсюдження ґрунтів із особливими властивостями.

Перелік польових і лабораторних методів випробувань ґрунтів наведено у дод.М.

Кількість випробувань із визначення характеристик ґрунтів обґрунтовують у програмі виконання робіт з урахуванням попередньо виконаних визначень і складності інженерно-гео­логічних умов. Мінімальна кількість випробувань для одного попередньо виділеного еле­мента повинна бути не менше трьох.

У межах контурів кожної будівлі (споруди), що проектується на пальовій основі, кількість випробувань зондуванням або еталонною палею згідно зі СНиП 2.02.03 має бути не менше шести, а статичними випробуваннями натурних паль - не менше двох.

3.2.6.5 Геотехнічні вишукування у процесі будівництва здійснюють для:

• визначення фактичної несучої здатності та розрахункового навантаження на натурні
  палі;

• визначення стану і властивостей переміщених ґрунтів або перетворених у природному
  заляганні (у т.ч. контроль ущільнення);

• розконсервації об'єктів будівництва;

• виявлення причин неприпустимих осідань і деформацій масивів ґрунтів і споруджува-­
  них об'єктів.

3.2.6.6 Геотехнічні вишукування на ділянках поширення ґрунтів із особливими власти-­
востями (просідні, набухаючі, слабкі, засолені, елювіальні, техногенні) виконують за спе­-
ціальною програмою (технічним приписом), що передбачає додаткові вимоги до складу робіт
для забезпечення оптимальних будівельних рішень:

3.2.6.6.1 під час вишукувань у районах поширення просідних ґрунтів:

1) встановлюють і додатково відображають у звіті (див. дод. Н):

• поширення і приуроченість просідних ґрунтів до певних геоморфологічних елементів
  або форм рельєфу;

• джерела замочування, стан і характер наявних деформацій існуючих будинків та споруд;

• характер мікрорельєфу і розвиток просідних процесів та явищ (розмір і форми про-­
  сідних блюдець, подів, межувальних знижень, балок, лесового псевдокарсту, ярів і
  рівчаків, такирів, солончаків, солонців, вертикальних тріщин — усихання, віддільності
  тощо);

ДБН А.2.1-1-2008 С. 15

• потужності лесових відкладень і просідної товщі, їх зміна за площею;

• особливості структури (характер вертикальних і горизонтальних макропор, розташу-­
  вання їх за глибиною і площею; пилуватість, агрегованість тощо), текстури (тонка ша­-
  руватість, тріщинуватість, наявність конкрецій, розподіл карбонатів по розрізу, ходів
  органогенного походження, сліди викопних криогенних проявів тощо);

• циклічність будови просідної товщі, особливості контакту між шарами та їхніми ком-­
  плексами;

• фізичні властивості ґрунтів;

• зміна вологості та меж пластичності ґрунтів за глибиною, особливо в приконтактних із
  похованими ґрунтами шарах;

• відносна просадність при тиску від власної ваги ґрунту і сумарного тиску (від власної
  ваги і зовнішнього навантаження від проектованих будинків та споруд, ваги насипу
  при плануванні підсипанням);

• початковий тиск просідання;

• залежність відносної деформації просідання від тиску;

• початкова вологість просідання;

• модуль деформації за природної вологості та у насиченому водою стані;

• ступінь мінливості просідних властивостей ґрунтів у плані та за глибиною;

• питоме зчеплення і кут внутрішнього тертя просідних ґрунтів за природної вологості та
  у насиченому водою стані (залежно від вирішуваного завдання);

• склад і зміст водорозчинних солей;

• фільтраційні властивості просідних ґрунтів;

• величину осідання ґрунту від його власної ваги;

• характер зміни просадності за площею та глибиною;

• просідні властивості ґрунтів у зниженнях рельєфу (просідні блюдця, улоговини тощо) і
  на ділянках між ними;

• глибину залягання, літологічний склад і характеристики підстилаючих непросідних
  ґрунтів, з оцінкою їх фільтраційних властивостей (за спеціальним завданням);

2. гірничі виробки розміщують із урахуванням необхідності складання інженерно-гео­
   логічних розрізів по кожному геоморфологічному елементу (уздовж і вхрест пролягання), а
   також з урахуванням необхідності вивчення подів, просідних блюдець і ділянок між ними, су-­
   фозійних вирв, псевдокарсту;

3. моноліти і зразки ґрунту повинні бути відібрані із кожного інженерно-геологічного
   елемента, але не рідше ніж через 1...2 м. Моноліти відбирають із виробок, розташованих у
   просідних блюдцях (зниженнях) і на ділянках між ними;

4. дослідне замочування в котлованах виконують на новоосвоюваних майданчиках масо-­
   вої забудови і при проектуванні об'єктів підвищеного рівня відповідальності для уточнення:

• параметрів просадності;

• потужності просідної товщі ґрунтів;

• глибини, з якої починається осідання ґрунту від власної ваги;

• величини осідання ґрунтів від власної ваги;

• початкового тиску просідання;

• вологості та ступеня вологості в різні строки від початку замочування;

• тривалості замочування товщі просідання та необхідного для цього об'єму води;

С. 16 ДБН А.2.1-1:2008

• деформаційних характеристик товщі просідання;

• тривалості розвитку осідання, коли підготовка основ здійснюватиметься попереднім
  замочуванням.

При виконанні дослідного замочування на майданчику з великою мінливістю просідних властивостей ґрунтів допускається застосовувати прискорене замочування котлованів малої площі або з обрізкою замоченого масиву (з зіставленням результатів на одній - двох ділянках із замочуванням котлованів великої площі).

Дослідне замочування в котлованах необхідно супроводжувати спостереженням за осіданням дослідних фундаментів;

5. випробування ґрунтів штампом із замочуванням основи проводять відповідно до
   національних стандартів для встановлення: модуля деформації, величини осідання ґрунтів у
   основі штампа при замочуванні, початкового тиску просідання, відносної деформації
   просідання;

6. для оцінки можливості ущільнення просідних ґрунтів, влаштування ґрунтових поду­-
   шок, ґрунтових паль у звіті (висновку) зазначають щільність, максимальну щільність, опти­-
   мальну вологість і фізико-механічні властивості ґрунтів при оптимальній вологості (якщо це
   передбачено технічним завданням);

7. за необхідності хімічного закріплення просідних ґрунтів визначають хімічний склад
   ґрунтів і здатність ґрунту змінювати свої властивості;

8. відбір проб ґрунту здійснюють з інтервалом не більше 1 м у межах товщі стиснення, а
   нижче - не більше ніж через 2 м;

9. роботи з метою контролю якості й глибини ущільнення (закріплення) просідних
   ґрунтів виконуються у період будівництва за окремим завданням;