Страница 26: ДБН В 1.1-5-2000. Захист від небезпечних геологічних процесів. Будинки та споруди на підроблюваних територіях і просідаючих грунтах (Частина І. Будинки і споруди на підроб­люваних територіях. Частина II. Будинки і споруди на просідаючих грунтах) (55964)

ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.ІІ С.61

Закінчання таблиці 3.5

ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.ІІ С.62

ДОДАТОК 4

(обов'язковий)

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТУВАННЯ БУДИНКІВ І СПОРУД ЗА НЕОБХІДНОСТІ ЇХ ВИРІВНЮВАННЯ В ПЕРІОД ЕКСПЛУАТАЦІЇ

1 Вирівнювання будинків і споруд, окремих конструктивних елементів і технологічного обладнання слід здійснювати способами, які пройшли достатню експериментальну перевірку у натурних умовах і підтвердили свою ефективність. Вирівнювання допускається здійснювати з допомогою спеціальних пристроїв (наприклад, гідравлічних домкратів) і шляхом локальної зміни деформаційної спроможності основи (вибурювання, регульованого замочування грунтів та ін.) Вибір способу вирівнювання повинен здійснюватись з урахуванням особливостей конструктивного рішення будинку або споруди, грунтових умов і групи складності умов будівництва. У кожному конкретному випадку вирівнювання має виконуватись із залученням спеціалізованих проектних, наукових і виробничих організацій, які мають досвід виконання таких робіт.

Примітки: 1. Вирівнювання будинків і споруд як захід захисту від впливу нерівномірних деформацій основи не виключає вжиття інших заходів (конструктивних, підготовки основи та ін.).

2. Конструктивні рішення будинків і споруд, які проектуються з урахуванням їх вирівнювання, мають бути узгоджені з організацією, що спеціалізується в цій галузі, та замовником.

2 Вирівнювання будинків і споруд вибурюванням (частковим вийманням) грунту з-під підошви фундаменту, як правило, передбачається у проектах будинків і споруд, що мають високу просторову жорсткість.

Вибурювання слід застосовувати, якщо в основі будинків і споруд, які підлягають вирівнюванню, залягають грунти з модулем деформації не більше Е  25 МПа.

3 Регульоване замочування застосовується для усунення крену жорстких будинків і споруд при нерівномірному просіданні грунтів і полягає в їх контрольованому водонасиченні з боку, протилежного напрямку крену. Спосіб використовується за наявності однорідних за властивостями просідання і товщиною грунтових шарів у основі будинку або споруди, що вирівнюється.

Роботи з регульованого замочування грунтів мають виконуватись під безперервним геодезичним наглядом за розвитком осідань фундаментів і земної поверхні, із замірами пошарових деформацій основи з допомогою глибинних марок.

4 При проектуванні безкаркасних будинків і споруд за можливості їх наступного вирівнювання домкратами слід у фундаментній частині передбачати прорізи (для розміщення домкратів) і горизонтальний роздільний шов між опорною частиною будинку або споруди та частиною його, яка піднімається, а також забезпечувати вільний доступ до місць установки вирівнювальних пристроїв, де висота від підлоги до виступних конструкцій стелі повинна бути не менше 1,8 м. У період часу між роботами з вирівнювання прорізи для домкратів необхідно заповнювати цеглою на глиняному розчині.

5 При проектуванні будинків і споруд з каркасною конструктивною схемою, що підлягають вирівнюванню, конструктивне рішення колон, фундаментів та вузлів кріплення зв'язків до колон в блоках жорсткості необхідно передбачити (згідно з технологією вирівнювання) установку вирівнювальних пристроїв та опорних пристроїв для них.

ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.ІІ С.63

Кріплення підкранових балок до колон повинні допускати їх рихтування у вертикальній та горизонтальній площинах.

Кріплення до колон зв'язків і огороджувальних конструкцій, а також величина зазору між торцями стінових панелей повинні передбачати взаємні переміщення конструкцій при вирівнюванні будинку.

Кріплення плит покриття будинку повинні бути піддатливими у вертикальній площині і жорсткими - у площині диску покриття.

6 Плитні і масивні фундаменти під спорудами та обладнанням, які підлягають вирівнюванню домкратами, слід проектувати з улаштуванням:

- роздільного шва між нижньою (опорною) і верхньою цокольною частинами фундаменту;

- прорізів в опорній і цокольній частинах фундаменту для розміщення домкратів;

- страхувальних елементів, які виконують у процесі експлуатації та під час робіт з вирівнювання роль зв'язків між цокольною і опорною частинами фундаменту.

7 Шахти ліфтів при проектуванні можуть бути включені у вирівнювану (ту, що піднімається) частину будинку або бути відокремленими на самостійних фундаментах. У випадку відокремлених шахт їх конструкції повинні бути відділені від конструкцій фундаментів будинку і його наземної частини роздільним швом та зазорами з розмірами, достатніми для рихтування по вертикалі ліфтових шахт. У фундаментах ліфтових шахт повинні бути передбачені прорізи для установки вирівнювальних пристроїв.

8 Системи теплопостачання і газопостачання, внутрішнього водопроводу і каналізації необхідно проектувати із застосуванням технічних заходів, що дозволяють забезпечувати нормальну експлуатацію інженерних мереж у процесі вирівнювання будинку або споруди, у тому числі:

- забороняється прокладання трубопроводів у прорізах, призначених для розміщення вирівнювальних пристроїв;

- кріплення стояків і розводних трубопроводів до конструкцій будинку або споруди, розташованих вище горизонтального роздільного шва між опорною та частиною будинку або споруди, що піднімається;

- влаштування спеціальних тимчасових отворів для пропуску трубопроводу через стіни і фундаменти із забезпеченням розрахункових зазорів між трубопроводами і будівельними конструкціями;

- влаштування компенсаторів, що допускають горизонтальні і вертикальні переміщення трубопроводів;

- установка запірних вентилів на всіх стояках трубопроводів холодного і гарячого водопостачання.

9 У проектах будинків і споруд слід при будівництві передбачати закладання марок для інструментальних спостережень як на час виконання робіт, так і в період експлуатації і вирівнювання.

ДБН B.I.I -5-2000 Ч.ІІ C.64

ДОДАТОК 5 (рекомендований)

ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТІВ ЖОРСТКОСТІ ОСНОВ, СКЛАДЕНИХ ПРОСІДАЮЧИМИ ГРУНТАМИ

1 Коефіцієнти жорсткості основи, складеної просідаючими грунтами, які використовуються для оцінки напружено-деформівного стану конструкцій будинків і споруд, рекомендується визначати для двох станів просідаючих грунтів за вологістю:

- без урахування властивостей просідання грунтів, виходячи з деформаційних та характеристик міцності при сталій вологості, яка приймається як природна вологість w, якщо w  w_р , і вологість на межі розкочування w_р, якщо w < w_р ;

- з урахуванням властивостей просідання грунтів при можливому їх замочуванні, виходячи з деформаційних та характеристик міцності грунтів у водонасиченому стані (ступені вологості S_r0,8 ).

Розрахунок осідань і просідань основи виконують, як правило, з застосуванням розрахункової схеми основи у виді лінійно-деформівного напівпростору з умовним обмеженням глибини стисливої товщі або лінійно-деформівного шару згідно зі СНіП 2.02.01 та вказівками даного додатка.

Осідання і просідання основи

2 При обрахуванні значень коефіцієнтів жорсткості основи враховуються форма і розміри підошви фундаменту, неоднорідність геологічної будови та розподільні властивості грунтів.

Форма і розміри підошви фундаменту враховуються при визначенні напружень, що діють у вертикальному напрямку, за глибиною основи згідно з вимогами додатка 2 СНіП 2.02.01.

Неоднорідність геологічної будови основи враховується визначенням осідань у точках під підошвою фундаменту на розрахункових вертикалях геологічного розрізу, які вибираються залежно від характеру нашарувань, наявності лінз, включень та ін. (рисунок 5.1). За вибраними вертикалями слід призначати розрахункові шари у межах стисливої товщі основи.

Рисунок 5.1 — Геологічний розріз неоднорідної основи

ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.ІІ С.65

Розподільні властивості, основи при природній вологості грунтів враховуються визначенням її змінного коефіцієнта жорсткості за значенням повного осідання виходячи з роздільного обліку його пружної та залишкової частин, які знаходяться у залежності

s = s_el+ s_pl, (1)

де s - повне осідання грунтової основи по вертикалі, що розглядається, від зовнішнього навантаження, яке вираховується у межах стисливої товщі основи Н_с;

s_el- пружна частина осідання;

s_pl- залишкова частина осідання.

3 Повне осідання основи з використанням розрахункової схеми у виді лінійно-деформівного напівпростору по розрахунковій вертикалі слід визначати методом пошарового підсумовування за формулою

, (2)

де  - безрозмірний коефіцієнт, що дорівнює 0,8;

_zp,i- значення додаткового вертикального напруження від сумарних навантажень, що передаються системою фундаментів, в і -му шарі грунту за вертикаллю, яка розглядається;

h_i - товща і шару грунту;

Е_i- модуль повних деформацій і шару грунту, шо визначається; в межах діючих напружень, які перевищують напруження від власної ваги грунту _zp,i, відповідно до пунктів 16-19 цього додатка;

п - число шарів, на які розділена стислива товща основи.

При цьому розподілення вертикальних напружень по глибині основи за розрахунковими вертикалями визначається з урахуванням нерівномірного розподілення вертикальних напружень по горизонтальних перерізах стисливої товщі основи у відповідності з додатком 2 СНіП 2.02.01. Значення цих напружень на глибині на вертикалі, що проходить через довільну точку у межах чи за межами фундаменту, що розглядається, визначається методом кутових точок (додаток 2 СНіП 2.02.01) або з використанням формул замкнутих розв'язувань, за якими визначається розподілення напружень у лінійно-деформівному напівпросторі від дії навантаження на контактну поверхню основи.