Тягові підстанції повинні мати прямий зв’язок з енергодиспетчерським пунктом дистанції електропостачання та заміським пунктом управління перевезеннями дирекції залізничних перевезень.
Для забезпечення електроживлення пристроїв СЦБ, зв’язку і водопостачання повинні передбачатись стаціонарні і резервні автономні джерела електропостачання.
Кількість, потужність, захищеність і місця розміщення стаціонарних автономних джерел електропостачання визначаються відповідними завданнями на проектування.
Управління залізниць і дирекцій залізничних перевезень, які розміщені у категорованих містах, повинні мати запасні пункти управління, розміщені поза зонами можливих руйнувань і зонами можливого катастрофічного затоплення.
Для оперативного складу працівників управлінь і відомств залізниці, а також чергового оперативно-розпорядчого персоналу залізничних станцій, віднесених до категорованих об’єктів і першої категорії з цивільної оборони, який залишається у місцях постійної дислокації, необхідно передбачати захищені пункти управління, обладнані мінімально необхідними технічними засобами, які забезпечують безперервне керівництво експлуатаційною діяльністю залізниць.
Метрополітени
При проектуванні нових і реконструкції існуючих підземних мереж або ділянок метрополітенів слід передбачати пристосування їх під сховища для захисту населення у мирний час і особливий період.
Проектування пристосувань метрополітенів для захисту населення здійснюється за завданнями, погодженими з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту (цивільної оборони) України.
Примітка. Вимоги цих Норм поширюються також на проектування пристосувань під сховища підземних ділянок швидкісного трамваю.
Розміщення населення, яке укривається у метрополітені, слід передбачати на платформах станцій, у потягах, які стоять біля платформ, у тунелях для перегонів, тупиках, з’єднувальних розгалуженнях між лініями.
На ділянках тунелів метрополітену, розміщених під річками, каналами і водоймами, а також в окремих випадках у нестійких водонасичених грунтах укриття населення не допускається.
Розрахункову кількість населення, яке укривається у метрополітенах, слід визначати за нормами площі на одну людину.
Кількість і пропускна спроможність входу на станції метрополітену визначаються з розрахунку пасажирських потоків мирного часу.
Додаткові входи на перегонах передбачаються у відповідності з завданнями, виходячи із розрахункової кількості населення, яке укривається, і часу заповнення ним цих перегонів.
Усі захисно-герметичні споруди та обладнання повинні мати електропривод з дистанційним керуванням із пульту чергового по станції.
Усі входи у метрополітен повинні мати обладнання регулювання на вхід з дистанційним керуванням з пункту (пульту) керування чергового по станції.
На станції у кінцях платформи повинні передбачатися висувні східні пристрої для проходу людей в укриття з платформ станції у перегінні тунелі.
Підземні лінії метрополітенів повинні бути ізольовані від зовнішнього середовища захисно- герметичними засувами. Лінії та ділянки, які пристосовуються під сховища, крім того, повинні поділятися па відсіки захисно-герметичними засувами.
Ділянки, які розміщені під руслами річок, каналів, водосховищ, а також у водонасичених грунтах, огороджуються захисно-герметичними засувами.
Лінії та ділянки метрополітенів, які пристосовуються під сховища, повинні забезпечувати захист людей, які там знаходяться, від пожеж, катастрофічного затоплення, а також від отруйних та бактеріальних засобів ураження.
Будівельні конструкції і захисні пристрої підземних споруд метрополітенів, пристосованих для захисту населення, а також споруд життєзабезпечення населення, яке укривається, слід розраховувати на навантаження від впливу ядерного вибуху при надмірному тиску у фронті повітряної ударної хвилі на поверхні землі:
300 кПа (3 кгс/см2) - для ліній глибокого закладання;
100 кПа (1 кгс/см2) - для ліній мілкого закладання.
Кінцеві ділянки ліній метрополітену, як правило, повинні мати евакуаційні виходи; для цієї мети слід пристосовувати підземні споруди метрополітену, сполучені з поверхнею землі.
Розрахункова тривалість безперервного перебування населення, яке укривається у спорудах метрополітену, пристосованих під сховища, - дві доби, включаючи час, необхідний для евакуації (аварійного виходу) - 12 год.
Для зберігання продовольства, медичного майна, а також для медичного обслуговування населення, яке укривається, необхідно передбачати пристосування для цього окремих службових приміщень на станціях та у вестибюлях.
На станціях слід передбачати ізольовані приміщення для накопичення безповоротних людських втрат у разі надзвичайних ситуацій, розміщення невпізнаних речей, а також санвузли у захищеній зоні на рівні з накопичувальними залами та з метою використання їх у мирний час.
Споруди і пристрої метрополітенів, які експлуатуються у мирний час, слід використовувати для життєзабезпечення населення, яке укривається.
Систему повітропостачання слід проектувати для роботи у режимі перебування населення, яке укривається, у постійному об’ємі внутрішнього повітря з його рециркуляцією.
Вентиляційні канали системи повітропостачання слід відокремлювати від зовнішнього середовища клапанами-відсікачами, які спрацьовують за сигналом із диспетчерського пункту станції (ДПС) або командного пункту лінії (КПЛ).
Для оперативного керівництва роботою метрополітенів у режимі сховищ, а також керування пристроями захисту і життєзабезпечення слід передбачати створення захищених командних пунктів.
Автомобільні дороги
Автомобільні дороги загальної мережі першої, другої та третьої категорій слід прокладати не ближче ніж 2 км від межі проектної забудови категорованих міст.
У тих випадках, коли вказані дороги проходять через категоровані міста, необхідно передбачати будівництво обхідних автомобільних доріг, які прокладаються не ближче ніж 2 км від межі проектної забудови міста.
При розвитку мереж автомобільних доріг слід передбачати стикування міських магістралей із заміськими магістральними дорогами, а також будівництво автомобільних під’їзних шляхів до залізничних станцій і портів-пунктів посадки (висадки) евакуйованого населення.
Автодорожні і залізничні мости через суднохідні річки, розміщені поза категорованими містами, слід розміщувати на відстані, яка виключає їх одночасне руйнування.
На автомобільних магістралях, які перетинають зону можливого небезпечного радіоактивного забруднення навколо АЕС, у місцях їх перетину з межею цієї зони необхідно передбачати будівництво майданчиків для миття і огляду автотранспорту, пристосованих у випадку аварій на АЕС для спеціальної обробки пересувного складу автотранспорту, сільськогосподарських тварин, одягу і предметів домашнього побуту, а також для санітарної обробки людей.
У зоні можливого небезпечного радіоактивного забруднення АЕС слід проектувати не менше двох доріг із твердим покриттям, які забезпечать вихід на АЕС із кількох протилежних напрямків.
Магістральні трубопроводи
Траси магістральних трубопроводів (газопроводів, нафтопроводів, нафтопродуктопроводів) при наземному прокладанні труб повинні проходити за межами зон можливих руйнувань, а при заглибленому їх розміщенні - поза зонами можливих сильних руйнувань.
У зонах можливих слабких руйнувань допускається відкрите (незаглиблене) прокладання магістральних трубопроводів тільки через перешкоди.
При прокладанні магістральних трубопроводів у зонах можливого катастрофічного затоплення слід зводити до мінімуму кількість відкритих (не заглиблених) ділянок і передбачати заходи, які забезпечать нормальну їх експлуатацію.
При реконструкції чи капітальному ремонті магістральних трубопроводів слід передбачати винесення їх ділянок за межі населених пунктів.
Максимально допустимий об’єм транспортування нафтопродуктів, скраплених вуглеводних газів або газів (газового конденсату) в одному технічному коридорі магістральних трубопроводів слід приймати 260 млн. т умовного палива на рік.
У випадку спільного прокладання в одному технічному коридорі нафтопроводів (нафтопродуктопроводів, трубопроводів скрапленого вуглеводного газу) і газопроводів (газових конденсато- проводів) допускається при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні збільшувати цей об’єм до 370 млн. т умовного палива на рік.
Відстань між технічними коридорами магістральних трубопроводів слід приймати, як правило, не менше ніж ЗО км.
При відповідному обгрунтуванні допускається зменшувати цю відстань до 15 км на ділянках зі складними топографічними умовами.
Перекачувальні насосні і компресорні станції по трасі магістральних трубопроводів слід розміщувати, як правило, за межами зон можливих сильних руйнувань і зон можливого катастрофічного затоплення.
Відстань між перекачувальними насосними і компресорними станціями як в одному коридорі, так і у сусідніх технічних коридорах.магістральних трубопроводів слід приймати не менше ніж ЗО км.
Безпечні відстані трубопроводів, перекачувальних насосних і компресорних станцій до населених пунктів, об’єктів, будівель і споруд необхідно приймати у відповідності з вимогами СНиП 2.05.06.
При проектуванні магістральних газопроводів слід передбачати кільцювання їх з існуючими газопроводами і газопроводами, які будуються.
Об’єкти морського і річкового транспорту
На берегових об’єктах морського і річкового транспорту інженерно-технічні заходи повинні передбачати:
створення для портів, судноремонтних заводів (СРЗ) і ремонтно-експлуатаційних баз річкового флоту (РЕБ), які знаходяться у зонах можливих сильних руйнувань, запасних пунктів перевантаження (ЗПП), пунктів виконання морських перевантажувальних робіт у рейдових умовах, запасних судноремонтних баз (ЗСБ), морських пунктів переобладнання і судноремонту в умовах розосередження (ППСР) і на стоянках плавучих доків;
безперебійне постачання берегових об’єктів електроенергією (утому числі за рахунок передачі електроенергії на берег від суднових електростанцій), водою, паливом, мастильними та іншими матеріалами, запасними частинами;
розроблення та здійснення комплексу заходів щодо захисту об’єктів морського транспорту від впливу гравітаційних хвиль підводних ядерних вибухів, а об’єктів річкового транспорту - від впливу хвилі прориву при руйнуванні напірного фронту гідровузлів з урахуванням можливого форсованого спрацювання водосховищ.
ЗПП, ЗСБ і стоянки для плавучих доків слід передбачати в існуючих некатегорованих, першої і другої категорій з цивільного захисту (цивільної оборони) портах і у портових пунктах, а також на необладнаних узбережжях та берегах рік, що знаходяться поза зонами можливих руйнувань категорованих міст і категорованих об’єктів, а також поза зонами уражаючого впливу гравітаційних хвиль підводних ядерних вибухів і зонами можливого катастрофічного затоплення.
Створювати ЗПП і ЗСБ необхідно, в основному, за рахунок використання пересувних перевантажувальних і судноремонтних засобів із залученням плавзасобів портового і технічного флоту.
Кількість ЗПП і ЗСБ, їх потужність і місця розміщення визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань транспорту України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань оборони України.
ЗПП, ЗСБ та місця, вибрані для виконання вантажних операцій на необладнаному узбережжі і пункти рейдових перевантажувальних робіт, повинні бути зв’язані з залізницею або автодорожною мережею загальнодержавного значення.
При компонуванні генерального плану порту слід передбачати чергування закритих складів з майданчиками для вантажів відкритого зберігання, а при компонуванні генерального плану СРЗ - закритих виробничих будівель з відкритими майданчиками для проведення ремонтних робіт і складування великогабаритних вузлів деталей і матеріалів.
При проектуванні портів і СРЗ захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони), як правило, повинні розміщуватись поза зонами можливого затоплення гравітаційними хвилями підводних ядерних вибухів або хвилями прориву при руйнуванні гідровузлів. У випадку відсутності незатоплюваної території захисні споруди слід розміщувати у місцях впливу указаних хвиль такої висоти, коли не буде створюватись тиск, який перевищує розрахунковий для вказаних споруд.
Причали для навантаження (розвантаження) розрядних вантажів (вибухових речовин і матеріалів, НХР тощо), залізничні колії для накопичення (відстою) вагонів (цистерн), акваторія для суден з такими вантажами повинні бути віддалені на відстань не менше ніж 250 м від житлових, виробничих і складських будівель, а також від решти причалів, місць стоянки інших суден і місць складування легкозаймистих вантажів та матеріалів, схильних до самозаймання.
