1 Примітка 1. Якщо у нормах проектування певних типів будівель або споруд не наведено конкретних : рекомендацій щодо розподілу конструкцій за категорями відповідальності відповідно класів наслідків і (відповідальності), дозволяється їх відносити до категорії Б.
І Примітка 2. Для тимчасових будівель і споруд із встановленим терміном експлуатації до трьох років
І значення приймаються як для об'єктів класу 4В незалежно від класу наслідків (відповідальності) конструкції.
. Для конструкцій масового застосування встановлюється, як правило, одне значення коефіцієнта уп, з яким ця конструкція повинна використовуватися незалежно від класу наслідків (відповідальності) об’єкта, де вона фактично застосована.
ІМОВІРНІСНИЙ РОЗРАХУНОК НАДІЙНОСТІ
Імовірнісний розрахунок надійності може виконуватися додатково до нормативних проектних розрахунків за методом граничних станів для унікальних та особливо відповідальних конструкцій, якщо це вказано в завданні на проектування, виданому замовником проекту й погодженому з генеральним проектувальником.
Вимоги щодо виконання розрахунку наведені у додатку В.
КОНТРОЛЬ ТА НАГЛЯД
Загальні положення
Для досягнення і підтримки встановленого даними Нормами рівня надійності і безпеки необхідно здійснювати ефективний контроль на всіх етапах життєвого циклу конструкцій, будівель і споруд.
Мета контролю полягає в перевірці відповідності фактичних характеристик об’єкта встановленим для нього вимогам.
Контрою підлягають процеси створення й використання об’єкта, а також результати реалізації цих процесів, а саме:
виконання вишукувальних робіт;
розроблення проекту;
виготовлення матеріалів і виробів;
зведення будівельного об’єкта;
технічна експлуатація, ремонти, реконструкція.
Результати контролю використовуються для прийняття рішень щодо можливості завершення процесу чи використання його результатів або ліквідації знайденої невідповідності.
У період зведення і експлуатації об’єкта для попередження аварій, своєчасного виявлення пошкоджень та інших дефектів, а також для покращення умов експлуатації необхідно забезпечувати постійний нагляд (моніторинг) за станом об’єкта й прилеглої території.
Об’єкти класу наслідків (відповідальності) ССЗ, руйнування яких може привести до катастрофічних наслідків, необхідно обладнувати автоматичними системами моніторингу і управління (АСМУ). До складу АСМУ повинна входити система технічної діагностики будівельних конструкцій, яка містить захищені від пошкоджень:
первинні прилади для отримання інформації відносно зміни положення (переміщення' і стану (деформація, температура тощо) об'єкта нагляду:
вторинні прилади для обробки отриманої інформації (наприклад, комп’ютерна систем.. аналізу стану об’єкта, яка містить контрольні нормативи і правила прийняття рішень);
сигнальні пристрої;
лінії зв’язку між приладами і пристроями.
Необхідність застосування таких систем і вимоги до них повинні бути встановлені нормами проектування або правилами експлуатації відповідних об'єктів.
Контроль параметрів
Для контролю відповідності параметрів будівельного об’єкта або його елементів вимогам надійності та безпеки в нормативних документах повинні бути наведені контрольні умови, як правило, у виді
gK(K;,...,R:,s;,...,sj<A',
де ёк - контрольна функція;
R' - параметри, що контролюються (наприклад, параметри міцності);
S' - умовні контрольні значення характеристик зовнішнього середовища (наприклад, навантаження та інші впливи);
А' - граничне значення gK , що визначає умови приймання.
Контроль може бути суцільним або вибірковим. При суцільному контролі перевіряється кожна одиниця продукції, тобто кожен об’єкт контролю (виріб, конструкція, будівля чи споруда), а при вибірковому - певна частина партії однорідних об’єктів.
При суцільному контролі кожна одиниця продукції визнається якісною і приймається або визнається неякісною і не приймається. Зазвичай, якщо використовуються кількісні критерії, то вони зв’язуються із заданими допусками, які визначаються у відповідній нормативній і (або) технічній документації.Процедура вибіркового контролю, як правило, містить такі етапи:
розподіл продукції за партіями;
відбір зразків із партії;
випробування або інші способи отримання необхідних даних про властивості зразків;
статистична оцінка отриманих даних;
рішення про приймання, відбракування або проведення додаткового контролю.
Партія повинна формуватися так, щоб її можна було розглядати як однорідну стосовно властивості, яка контролюється. Зокрема, усі одиниці продукції в партії повинні бути вироблені (зведені, змонтовані тощо) в ідентичних умовах.
Всередині кожної партії декілька одиниць відбираються як зразки для випробувань. Кількість зразків, що відбираються (абсолютна або відносна), повинна зазначатись у нормативній і (або) технічній документації на контроль.
Процес контролю і його планування
Весь будівельний процес від проектування до прийняття в експлуатацію слід ділити на ст али, кожен з яких має завершуватися контролем якост і виконаних робіт. Роботи наступного етапу не можна розпочинати до завершення контролю та отримання результатів попереднього етапу. Ці стали, як правило, узгоджуються з тими технологічними етапами, коли одна фаза будівельного процесу змінюється іншою або коли відповідальність переходить від одного виконавця до іншого.
Кількість етапів і перелік контрольних операцій, що виконуються, визначаються залежно від класу наслідків (відповідальності) будівлі (споруди) і конструктивного елемента відповідно до вказівок норм проектування і правил виконання робіт. У проектній документації можуть бути висунуті додаткові вимоги щодо збільшення числа контрольних операцій, зміни обсягу вибіркового контролю або заміни його на суцільний, а також щодо оцінки результатів перевірок.
На кожному етапі виконуються контрольні операції, які гарантують необхідну якість виконаних робіт і забезпечують можливість якісного виконання робіт наступної стадії будівельного процесу. Поетапний перелік контрольних операцій відображається у планах контролю якості.
При контролі на стадії проектування, як правило, необхідно перевіряти щоб:
вимоги і умови, прийняті при проектуванні, відповідали чинним нормам;
використана розрахункова модель була коректною і обчислення за нею проведені без помилок;
креслення та інша проектна документація відповідала результатам розрахунку і вимогам норм;
технічні рішення з питань, що не регламентуються вимогами нормативних документів, прийняті обґрунтовано.
При контролі матеріалів і виробів, а також робіт на будівельному майданчику необхідно завчасно визначити:
відповідальних за контроль;
об’єкти контролю;
перелік і склад контрольних процедур;
тип контрольної процедури, критерії контролю і правила приймання або відбракування;
вимоги до документування результатів контролю.
Обов’язковому контролю підлягають ті проміжні результати робіт, які в подальшому стають недоступними для контролю (приховані роботи). Перелік прихованих робіт, які підлягають контролю і відповідному документуванню, повинен бути наведений у правилах виконання робіт.
Організації та особи, відповідальні за проектування і зведення об’єкта, несуть відповідальність за всі контрольні заходи, які повинні виконуватися в процесі виконання робіт. Боні: можуть передавати свої контрольні функції (але не відповідальність) кваліфікованим спеціалістам або незалежним консультантам, особливо, якщо:
треба вирішувати складні або вузько спеціальні проблеми;
об’єкт має класи наслідків (відповідальності) ССЗ чи СС2 і його відмова наражає на небезпеку велику кількість людей або призведе до втрати значних матеріальних цінностей.
Внутрішній контроль виробника може стосуватися роботи проектної організації, виробництва матеріалів і виробів на заводі, робіт на будівельному майданчику. Цей контроль здійснюється організацією, що виконує відповідні роботи, але виробництво та контрольні операції обов’язково повинні здійснюватися різними підрозділами та особами.
Додатковий (по відношенню до внутрішнього контролю) контроль органів нагляду, а також сертифікація будівельної продукції проводяться відповідно до регламенту', який встановлюється будівельним законодавством або спеціальними нормативними документами, що затверджуються органами нагляду.
Цей контроль, як правило, здійснюється стосовно найбільш важливих частин об’єкта (наприклад, конструкцій категорії А за 5.2.1). Щодо інших (менш важливих) частин будівель та споруд, то додатковий контроль полягає в перевірці проведення внутрішнього контролю виробню::; згідно з прийнятими правилами.Додаток А
(довідковий)
ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ОБ’ЄКТІВ ЗА КЛАСАМИ НАСЛІДКІВ
(ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ)
Наведені нижче орієнтовні переліки лише ілюструють вимоги таблиці 1. Терміни такого типу як "крупні вокзали, аеровокзали і вертолітні станції", "крупні лікарні" тощо, а також призначення будівельному об’єкту класу відповідальності визначаються точно у нормах проектування цих об’єктів відповідно до вимог таблиці 1.
До будівель і споруд класу ССЗ, як правило, слід відносити:
об’єкти нафто- і газодобувної, газопереробної, металургійної, хімічної та інших галузей промисловості, обладнані пожежо- і вибухонебезпечними ємкостями і сховищами рідкого палива, газу і газопродуктів, особливо при їх зберіганні під тиском (технологічні трубопроводи, апарати, котли, газгольдери, ізотермічні резервуари ємністю понад 10 тис. кубометрів, резервуари для зберігання нафти та нафтопродуктів ємністю ЗО тис. кубометрів і більше, посудини високого тиску тощо);
об’єкти хімічної, нафтохімічної, біотехнологічної, оборонної та інших галузей, що пов’язані з використанням, переробкою, виготовленням і зберіганням хімічно токсичних, вибухо- і пожежо- небсзпечних речовин і промислових вибухових матеріалів, біологічно небезпечних речовин тощо;
об’єкти вугільної і гірничорудної промисловості, небезпечні щодо пожежі, вибуху і газу відповідно до класифікації Держнаглядохоронпраці;
будівлі головних вентиляційних систем на копальнях і рудниках;
об’єкти атомної енергетики (АЕС, АЕТС, ACT), включаючи сховища і заводи з переробки ядерного палива і радіоактивних відходів, а також інші радіаційно небезпечні об’єкти за класифікацією Держатомнагляду;
об’єкти гідро- і теплоенергетики (ТЕЄ, ГРЕС, ТЕС, ТЕЦ, ГАЕС) потужністю понад 1,0 млн. кВт;
мости і тунелі на дорогах вищої категорії, або протяжністю понад 1000 м чи прогоном понад 300 м;
стаціонарні споруди знаків навігаційної обстановки;
шлюзи і основні портові споруди на водних шляхах 1-го і 2-го класів ДСТУ Б В.2.3-1;
будівлі і споруди крупних залізничних вокзалів і аеровокзалів;
магістральні трубопроводи діаметром понад 1000 мм, або з робочим тиском понад 2,5 МПа, а також ділянки магістральних трубопроводів меншого діаметра і з меншим робочим тиском у місцях переходів через водні перешкоди, залізничні та автомобільні дороги;
гідротехнічні споруди меліоративних систем із площею зрошення і осушення понад 300 тис. га і водоймищ об’ємом понад 1 кубічний кілометр;
крупні елеватори і зерносховища, млинарські комбінати;
житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки понад 100 м;
будівлі основних музеїв, державних архівів, сховищ національних історичних і культурних цінностей;
видовищні об’єкти з масовим перебуванням людей (стадіони, театри, кінозали, цирки, виставкові приміщення тощо);
- будівлі університетів, інститутів, шкіл, дошкільних закладів тощо;
великі лікарні та інші заклади охорони здоров’я;універсами та інші великі торговельні підприємства;
об’єкти життєзабезпечення великих районів міської забудови і промислових територій;
великі об’єкти захисно-запобіжного характеру (протиселеві, протизсувні, протилавинні споруди, захисні дамби тощо).
До будівель і споруд класу СС2, як правило, слід відносити ті, що не належать до класу ССЗ:
основні об’єкти металургійної промисловості, важкого машинобудування, нафтохімії, суднобудування, оборонної промисловості (доменні і мартенівські цехи, складальні корпуси, високі димові труби тощо);
копри, машинні відділення добувних машин;
об’єкти гідро- і теплоенергетики потужністю менше 1,0 млн. кВт, розподільні системи основних електромереж високої напруги (включаючи опори ліній електропередачі і відкритих розподільних пристроїв);
ємкості для нафти і нафтопродуктів;
шляхові полотна магістральних автодоріг, злітно-посадкові смуги, мости і тунелі протяжністю менше 1000 м, канатні дороги, вокзали, аеровокзали, вертолітні станції;
магістральні трубопроводи;
великі готелі, гуртожитки;
об’єкти водопроводу і каналізації (включаючи водонапірні башти, очисні споруди, водозабори) промислових підприємств і населених пунктів;
будівлі видовищних і спортивних підприємств, підприємств торгівлі, громадського харчування, служби побуту, установи охорони здоров’я;
будівлі і споруди центральних складів для забезпечення життєвих потреб населення, склади особливо цінного устаткування і матеріалів, військові склади;
житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки до 100 м.
