1. У технологічних насосних установках для перекачування нафтопродуктів до початку ремонтних (вогневих) робіт:
припиняється перекачування нафтопродуктів;
перекриваються засувки на трубопроводах (біля насосної і резервуарів);
звільняється від нафтопродуктів обладнання, яке підлягає ремонту (насоси, трубопроводи, засувки тощо);
від'єднуються трубопроводи і встановлюються на них заглушки;
продуваються гострою парою і ретельно промиваються водою всі апарати, обладнання і трубопроводи, що підлягають ремонту;
здійснюється провітрювання приміщення насосної установки;
здійснюється газовий аналіз повітря для з'ясування можливості проведення вогневих робіт.
2. Під час проведення вогневих робіт постійно здійснюється газовий аналіз повітря. У разі виявлення в приміщенні насосної небезпечної концентрації парів нафтопродуктів вогневі роботи негайно припиняються. З'ясовуються і усуваються причини надходження парів. Здійснюється додаткове провітрювання приміщення та аналіз повітря.
1. Перед початком вогневих робіт на трубопроводах (технологічних, магістральних) відкрита траншея, котлован, камери засувок (колодязі) і поверхня трубопроводу очищаються від залишків нафтопродуктів і горючих матеріалів, а з траншеї, котловану, камер засувок відбирається проба повітря для визначення можливості ведення в них вогневих робіт.
Разом з попереднім очищенням трубопроводів застосовуються інші способи забезпечення вибухопожежобезпеки, на які є відповідні інструкції, затверджені наказом керівника підприємства у встановленому порядку.
2. Зварювальні роботи на відключених і звільнених від нафтопродуктів трубопроводах допускаються при відсутності горючої рідкої фази, унеможливленні надходження горючих газів і парів (встановленням глиняних пробок). Концентрація горючих газів і парів в пробах, взятих з ділянки трубопроводу, що ремонтується, не повинна перевищувати ГДВК.
3. Під час проведення вогневих робіт перед їх початком і через кожну годину контролюється стан повітряного середовища в траншеї, ремонтному котловані тощо. Аналіз проводиться також після кожної перерви і у випадку, якщо у працівника виникне побоювання щодо можливості появи газів і парів нафтопродуктів на робочому місці. Проби відбираються в найнижчій точці траншеї, котловану, колодязя.
4. В аварійних випадках, коли неможливо від'єднати пошкоджену ділянку нафтопродуктопроводу, слід звільнити трубопровід від нафтопродукту, спеціальним ріжучим інструментом (без застосування вогню, за винятком різання труби методом направленого вибуху) вирізати в стінці труби вікно і забити трубу з обох боків глиняними пробками довжиною не менше діаметра труби, але у всіх випадках не менше 1 м.
5. Під час вирізання "вікон" не допускається утворення іскор та виключається падіння вирізаної частини труби всередину трубопроводу.
6. Глиняні та інші герметизуючі пробки, що швидко тужавіють, в нафтопродуктопроводі повинні щільно перекривати переріз і при трамбуванні забезпечувати щільну герметизацію кінців ділянки, що ремонтується. Пристрої для трамбування глини застосовуються з матеріалу, що не утворює іскор при ударах об трубу.
7. Після набивання пробок в ділянці, що ремонтується, проводиться аналіз повітря на вміст горючих газів і парів для визначення можливості проведення вогневих робіт.
8. Після закінчення вогневих робіт глиняні пробки видаляються водою.
9. Різати і зварювати нафтопродуктопровід у підвішеному стані забороняється.
10. Під час різання і зварювальних робіт на трубопроводах всі інші роботи біля місця зварювання припиняються.
11. Зварювальні (різальні) роботи на підвідних трубопроводах проводяться відповідно до розробленого адміністрацією підприємства плану проведення ремонтних робіт, інструкції щодо безпечного ведення цих робіт та технологічної карти (за наявності наряду-допуску).
12. Спуск водолаза-різчика під воду із запаленим різаком дозволяється тільки у тому випадку, якщо на поверхні води немає шару займистих рідин.
Під час спуску полум'я різака спрямовується в протилежний бік від повітряних і газових шлангів, а також дротів сигналізації.
13. За наявності на поверхні води шару займистих рідин запалювання і гасіння полум'я різака проводиться тільки під водою, безпосередньо біля місця робіт.
14. Під час виконання гарячих ізоляційних робіт на нафтопродуктопроводах:
територія поблизу котлів для приготування ізоляційних матеріалів в радіусі 5 м очищається від горючих предметів, сміття, трави тощо;
котли для розігрівання бітуму встановлюються на відстані не менше 15 м від траншей трубопроводів;
сировина і паливо розміщуються на відстані не менше 5 м від котлів для приготування бітуму;
бітум у котлах підігрівається поступово, при закритих кришках;
запас бензину для приготування ґрунтовки зберігається в герметично закритій тарі на відстані не менше 50 м від місця встановлення котлів.
1. Очищення внутрішньої поверхні резервуарів від пірофорних відкладень і продуктів корозії проводиться регулярно за графіком, затвердженим керівництвом об'єкта.
2. Перед початком зачищення резервуара від пірофорних відкладень (після звільнення від нафтопродукту) резервуар заповнюється водяною парою. Продувка парою проводиться при закритих нижніх люках і відкритих світловому і замірному люках. У разі наявності дозуючого пристрою під час пропарювання резервуара доцільно вводити всередину резервуара невелику кількість повітря (з розрахунку до 6 % кисню в пароповітряній суміші) для повільного окиснення пірофорних відкладень. У разі відсутності дозуючого пристрою після закінчення пропарювання резервуар заповнюється водою до верхнього рівня, після чого рівень води зменшується зі швидкістю не більше 0,5 - 1 м/год.
3. Відкладення, що видаляються з резервуара, постійно підтримуються у зволоженому стані до моменту їх видалення із зони зберігання нафтопродуктів.
4. Проби пірофорних відкладень з резервуарів відбираються тільки з дозволу керівництва об'єкта спеціально підготовленими особами за обов'язкової присутності представників пожежної охорони підприємства.
1. У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожен працівник:
негайно сповіщає про це підрозділи МНС. При цьому вказує адресу підприємства, технологічну установку, споруду, де виникла пожежа, обставини на пожежі, наявність людей, а також повідомляє своє прізвище;
сповіщає про пожежу начальника цеху, зміни чи іншу посадову особу;
приступає до гасіння пожежі наявними первинними засобами пожежогасіння, а у разі необхідності - до евакуації людей;
у разі необхідності викликає інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).
2. Начальник цеху, зміни чи інша посадова особа, що прибула на місце пожежі на об'єкті:
перевіряє, чи викликані підрозділи МНС та інші аварійно-рятувальні служби (дублює повідомлення), сповіщає про пожежу керівника підприємства;
перевіряє включення системи оповіщення про пожежу, систем пожежогасіння, систем газодимовидалення;
у випадку загрози для життя людей негайно організовує їх рятування (евакуювання), використовуючи для цього наявні сили і засоби;
припиняє роботи, крім робіт, пов'язаних із заходами з ліквідації пожежі;
виводить за межі небезпечної зони всіх працівників, не задіяних у ліквідації пожежі;
здійснює в разі необхідності відключення електроенергії (за винятком АСП), зупинку агрегатів, апаратів, транспортуючих пристроїв, перекриття технологічних трубопроводів (якщо це не спричинить погіршення обставин на пожежі чи виникнення аварійної ситуації), зупинку систем вентиляції в аварійному приміщенні (за винятком систем газодимовидалення) та вживає інших заходів, що запобігають розвитку пожежі;
одночасно з гасінням пожежі організовує охолодження сусідніх резервуарів, конструкцій тощо, яким загрожує руйнування від високих температур;
забезпечує дотримання техніки безпеки працівниками, що залучені до гасіння пожежі;
організовує зустріч та забезпечує безперешкодний доступ на територію підприємства підрозділів МНС, надає їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до місця пожежі та до джерел водопостачання;
повідомляє старшого начальника підрозділів МНС про обставини на пожежі та вжиті заходи щодо її ліквідації.
3. У разі створення штабу пожежогасіння до його складу включається представник підприємства (головний інженер, начальник цеху або інший відповідальний працівник) для надання консультацій з питань технологічного процесу виробництва і специфічних особливостей об'єкта, де виникла пожежа, і прилеглих будівель, споруд; вирішення питання щодо залучення необхідної техніки (автоцистерн, вантажних автомобілів тощо) для підвезення засобів пожежогасіння, техніки для влаштування обвалування на шляху розтікання нафтопродуктів; координування дій інженерно-технічного персоналу підприємства під час виконання робіт, пов'язаних з гасінням пожежі (відключення або переключення комунікацій трубопроводів, відкачування нафтопродуктів з резервуарів, прорізання отворів (вікон) у резервуарах для подачі піни тощо).
4. За фактом кожної пожежі, що сталася, керівник підприємства організовує службове розслідування з метою з'ясування причин її виникнення і розвитку, а також вироблення необхідних профілактичних заходів.
1. Використання протипожежної техніки, у тому числі пожежного устатковання, первинних засобів пожежогасіння, для господарських, виробничих та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням або навчанням протипожежних формувань, не дозволяється.
2. Пожежні транспортні засоби, пересувні і переносні пожежні машини (пожежні автомобілі, мотопомпи, причепи) утримуються в опалюваних (з температурою середовища не нижче 10° C) пожежних депо або спеціально призначених для цієї мети приміщеннях (боксах), оснащених освітленням, телефонним зв'язком, твердим покриттям підлоги, утепленими воротами, іншими пристроями та обладнанням, необхідним для забезпечення нормальних і безпечних умов роботи.
3. Пожежні автомобілі, мотопомпи та причепи, введені в експлуатацію (поставлені на чергування або в резерв), укомплектовуються комплектом придатного до застосування пожежного устатковання, пожежними рятувальними пристроями, переносним пожежним інструментом, заправляються пальним та мастильними матеріалами, забезпечуються запасом вогнегасних речовин та постійно утримуються у повній готовності до виїзду (застосування) у разі тривоги.
4. За кожним пожежним автомобілем, мотопомпою, пристосованою (переобладнаною) для пожежогасіння технікою, закріпляється водій (моторист), який пройшов спеціальну підготовку. На пожежні автомобілі та мотопомпи визначається бойова обслуга.
На протипожежній техніці, поставленій на чергування, організовується цілодобове чергування особового складу (членів ДПД).
На об'єкті відпрацьовується порядок направлення і прибуття (доставки) техніки на місце пожежі згідно з розкладом виїзду, у тому числі і на розташовані поруч об'єкти житлового сектору.
Підприємство, де організовано цілодобове чергування на виїзній протипожежній техніці, щоденно інформує про її боєготовність найближчий підрозділ МНС України.
5. Перед введенням в експлуатацію (постановкою на чергування) пожежні автомобілі, мотопомпи та причепи піддаються випробуванням на відповідність вимогам чинної нормативно-технічної документації за участю представників МНС.
6. Види, періодичність, зміст та технологічна послідовність робіт з ТО пожежних автомобілів, мотопомп та причепів приймаються та здійснюються відповідно до вимог, зазначених в експлуатаційній документації на вироби конкретних типів (марок).
Про перевірку стану агрегатів із запуском двигуна робиться запис у спеціальному журналі, який зберігається у приміщенні, де встановлена ця техніка.
7. Будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки забезпечуються первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини, повсті, пожежними відрами, совковими лопатами, переносним пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації та ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.
Ця вимога стосується також будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами систем пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кранами-комплектами.
Вперше збудовані, після реконструкції, розширення, капітального ремонту об'єкти (будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки) забезпечуються первинними засобами пожежогасіння до початку їх експлуатації.
8. Пам'ятка щодо оснащення первинними засобами пожежогасіння наведено в додатку 2 до цих Правил.
9. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння встановлюються вказівні знаки згідно з чинними державними стандартами. Знаки розміщуються на видних місцях на висоті від 2 до 2,5 м від рівня підлоги як всередині, так і поза приміщеннями (за потреби).
10. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будинках, спорудах, а також на території об'єктів, як правило, встановлюються спеціальні пожежні щити (стенди).
На пожежних щитах (стендах) розміщуються ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці.
