---

потрібно подавати до повної ліквідації пожежі.

9.4. Організація боротьби з пожежами на відкритих палубах та

надбудовах

9.4.1. Велика швидкість розповсюдження пожежі в надбудовах

частіш за все паралізує управління судном і ускладнює використання

шляхів евакуації людей з більшості приміщень.

Складність планування, незначні розміри проходів і приміщень

ускладнюють дії аварійних партій.

9.4.2. Основним засобом ліквідації пожежі в надбудові є вода,

можливе також використання повітряно-механічної високократної

піни.

9.4.3. При пожежі в надбудові поряд з гасінням слід негайно

спустити рятувальні шлюпки.

9.4.4. Для гасіння пожежі на зовнішніх палубах повинні

використовуватися пінні вогнегасники або вода. Вантаж, що горить,

необхідно швидко розібрати і ретельно перевірити стан

нижчерозташованих приміщень і трюмів.

9.4.5. Для гасіння пожежі на відкритих палубах і надбудовах

потрібно:

якщо є змога, розвернути судно так, щоб вогонь відносило вбік

від горючих конструкцій, вантажів і матеріалів, що розміщені

поблизу місця пожежі;

подавати в осередок пожежі, якщо можна, з навітряного борту,

найбільшу кількість струменів води;

охолоджувати водою горючі конструкції, що розташовані поблизу

осередку пожежі, а також вантажі і матеріали;

вести постійне спостереження за відсіками, суміжними з

приміщеннями, що горять;

збити за борт струменями води розлиті палаючі нафтопродукти,

якщо не вдається загасити їх.

9.5. Організація боротьби з пожежами в машинно-котельних

відділеннях

9.5.1. Пожежі в МКВ частіш за все призводять до поширення

горіння в суміжні житлові і службові приміщення у зв'язку з

відсутньою або недостатньою герметизацією і тепловою ізоляцією

огороджувальних конструкцій (двері й переділки шахт, палуби,

вентиляційні канали тощо).

9.5.2. Розлив ГР з витратної цистерни сприяє розвитку

горіння, створює важкі умови для гасіння.

Особливу небезпеку становить витікання пального з

пошкодженого трубопроводу, що перебуває під тиском, коли паливо

виривається у вигляді струменів з великим розпилом. Це небезпечно

і для паливних танків, вимірювальні труби яких закінчуються

самозачинними клапанами в МКВ. Розбризкуючись, паливо покриває

тонким шаром вузли машин і механізмів, трубопроводи і

концентрується під плитним настилом. Під дією відкритого вогню

пари палива й масла, вже нагріті до температури приміщення МКВ, а

іноді й вище (на поверхні гарячих трубопроводів і вузлів машин),

миттєво спалахують, при цьому площа пожежі швидко збільшується, і

стає можливим вибух сумішей випарів ПММ з повітрям.

У разі пролитого зверху палива спочатку пожежа

розповсюджується у вертикальному напрямку там, де пари палива

найбільш нагріті. Уже в перші хвилини пожежі відбувається згоряння

основної кількості розлитого палива.

Припинення надходження нової кількості палива дає змогу

локалізувати пожежу силами команди, оскільки звичайно інших

горючих матеріалів (крім фарби і горючої ізоляції електрокабелів)

для підтримання інтенсивного горіння в МКВ немає.

9.5.3. У разі пожежі в МКВ передусім слід:

зупинити головні двигуни;

припинити подачу палива до двигунів, котлів, цистерн;

відключити електроенергію від аварійного приміщення;

зупинити вентилятори, у КВ - загасити топки.

Негайно почати боротьбу з пожежею стаціонарними і переносними

засобами пожежогасіння.

9.5.4. При пожежі в МВ повинні бути вжиті заходи до

попередження вибухів балонів з газами в зв'язку із збільшенням в

них тиску при підвищенні температури.

9.5.5. Невеликі осередки пожежі - горіння дрантя, розлитого

палива, фарби або інших матеріалів ліквідуються піною з переносних

або пересувних вогнегасників і розпиленою водою з пожежних

стволів.

9.5.6. Основні причини пожежі в МКВ:

виток мазуту, дизельного і моторного палива, різних типів

мастил тощо;

нагрів вузлів двигунів котлів, турбін, електричних машин і

іншого обладнання до високих температур;

іскри при короткому замиканні, спалах при запаленні форсунок,

самочинне загоряння дрантя, попадання палива на розжарені частини

двигунів;

несправності випускного тракту двигунів;

недостатній контроль за паливною системою при різних режимах

роботи двигуна, станом ізоляції і системою охолодження випускного

колектора;

недостатнє (погане) очищення глушників і інших вузлів

газовипуску;

використання електроламп і світильників завищеної потужності;

використання переносних ламп без захисних ковпаків, захисних

сіток і напругою вище 12 В;

куріння в МКВ.

9.5.7. Основні причини пожежі котлів, що працюють на рідкому

паливі:

викид газів з топки;

необережне поводження з вогнем при повторному розпаленні

гарячого котла;

стикання накопиченого в трюмі КВ мазуту з розжареними

частинами котла (частіше при пошкодженому поді топки);

використання в КВ відкритого вогню;

самозаймання промасленого і забрудненого мазутом шмаття,

клоччя або сміття при стиканні їх з гарячими частинами котла і

паропроводів;

виток мазуту або масла з механізмів і трубопроводів,

розташованих над гарячими частинами котла або паропроводів;

зберігання в КВ горючих речовин;

наявність мазуту в повітряному коробі, особливо після

виведення котла з дії;

загоряння сажі в газоходах котла;

вибух при внесенні відкритого вогню в колектори котла;

несправний стан електроприладів;

куріння в заборонених місцях та інше.

9.5.8. Найбільш ефективним способом гасіння пожежі в КВ є

припинення доступу повітря до осередку вогню.

9.5.9. Для гасіння пожежі потрібно застосовувати:

хімічні пінні й вуглекислотні вогнегасники;

піну від переносних і стаціонарних піногенераторів, якщо вони

встановлені на судні;

аерозолі;

воду, що подається крізь розпилювач;

парогасіння;

вуглекислий газ для заповнення КВ за наявності на судні

системи вуглекислотного гасіння пожежі;

пісок.

9.5.10. При займанні палива під котлами і двигунами для

гасіння застосовується піна, що подається повітряно-пінними

стволами, і розпилена вода з переносних стволів.

Паливо, що горить під котлами, гасять паром, розпиленою водою

із стаціонарних систем. При значному підвищенні температури в МВ

слід включити систему зрошення.

При горінні палива вище від настилу слід включити стаціонарну

систему піногасіння або систему водорозпилення. Якщо після цього

потрібного ефекту не буде досягнуто, то слід включити стаціонарні

вуглекислотні й водяні установки.

9.5.11. Якщо за допомогою наявних засобів гасіння пожежа не

ліквідована, потрібно негайно:

припинити подачу палива;

вивести котли з дії;

евакуювати особовий склад вахти;

загерметизувати КВ;

пустити пару або вуглекислий газ;

охолоджувати переділки і палуби всіх приміщень, суміжних з

аварійним.

При пожежі не слід допускати розповсюдження вогню по трапах,

для запобігання цьому слід використовувати зрошувальну завісу.

9.5.12. Гасіння пожежі за допомогою герметизації КВ і впуску

пари або вуглекислотного газу в нього є остаточним заходом.

9.5.13. Після припинення пожежі відкривати загерметизоване КВ

дозволяється лише після повного охолодження його зовнішніх

поверхонь і повної дегазації від залишків вуглекислого газу.

9.5.14. Для ефективного гасіння пожежі потрібно вимкнути

вентиляцію і перекрити всі отвори в приміщеннях МКВ

(загерметизувати МКВ).

При гасінні пожежі в МВ найбільш ефективними засобами є

вуглекислота і піна середньої (100:1) і високої (1000:1)

кратності, а також розпилена вода і сполуки на основі

галоїдовуглеводів.

При пожежі в МВ найменш ефективне парогасіння.

9.6. Організація боротьби з пожежами у вугільних бункерах

9.6.1. Найбільшу небезпеку при виникненні пожежі на суднах,

які перевозять вугілля, становить його самозаймання. Виникає

самозаймання в нижніх шарах вугілля, що знаходяться в бункері.

Глибинне горіння розвивається повільно через недостачу повітря.

Температура в осередку горіння досягає 1200-1300 град.С.

Самозаймання вугілля можна виявити за підвищенням температури

в бункері.

9.6.2. Найважливішими факторами, що сприяють самозайманню

вугілля, є наявність колчеданів, розміри шматків вугілля, його

вологість, температура повітря і стінок бункерів, стан вентиляції,

тривалість зберігання вугілля. Крім того, загоряння може відбутися

на поверхні маси вугілля від будь-якого відкритого джерела вогню.

9.6.3. Гасіння поверхневих пожеж у вугільних бункерах,

трюмах, вугільних ямах потрібно здійснювати водою, що подається в

осередок пожежі за допомогою пожежних стволів з наступною штивкою

верхнього шару вугілля.

9.6.4. Осередок глибинної пожежі слід визначати щупом по

місцю найбільш нагрітої частини переділки бункера. Після цього

потрібно почати вибірку вугілля над ним або прорізати отвір в

переділці і в утворену виїмку подавати воду.

9.6.5. Якщо пожежа досягла значних розмірів, слід

загерметизувати бункер і включити стаціонарну систему

пожежогасіння. Якщо в бункері міститься велика маса розжареного

вугілля, то застосовувати парогасіння не слід, запобігаючи

можливості вибуху утвореної суміші окису вуглецю і водню.

9.6.6. Найбільш ефективним способом гасіння вугілля є

затоплення бункера водою з одночасним безперервним її

відкачуванням.

Не рекомендується при гасінні вугілля в трюмах, вугільних

бункерах і ямах застосовувати вуглекислий газ і водяну пару.

9.6.7. Гасіння пожежі в бункері може бути припинено після

падіння температури нижче за +45 град.С, потім необхідно

перевірити бункер, усунути шлак, а залишки вугілля негайно

використати як паливо.

9.6.8. Працювати під час пожежі в задимленому бункері

дозволяється лише в ДІА, мати при собі страхувальні троси, при

потребі бути в термоізоляційному костюмі, слід знати умовні

сигнали, що передаються за допомогою страхувального троса.

9.6.9. Для переміщення людей по поверхні вугілля в бункері

потрібно прокладати дошки.

9.6.10. За особами, які перебувають при пожежі в бункерах,

належить вести безперервний нагляд.

9.7. Організація боротьби з пожежами в наливних паливних

відсіках, танках та цистернах

9.7.1. Основними причинами вибуху і пожежі у вантажних

наливних відсіках, танках й цистернах судна є:

зіткнення суден;

іскри, що виникають при падінні магнієвих протекторів в

порожні танки або танки, що промиваються;

відкритий вогонь;

іскри від електрообладнання у приміщеннях та відсіках без

вантажу, що були загазовані при завантаженні або аварії;

розряди статичної електрики;

іскри з газовипускних труб танкерів або обслуговувальних

суден.

9.7.2. Пожежа в наливних цистернах характеризується великою

швидкістю розповсюдження полум'я, високою температурою і часто

вибухом парів палива з руйнуванням цистерни, після чого охоплене

полум'ям паливо розтікається по судну.

9.7.3. Слід ураховувати, що після першого вибуху у вантажних

відсіках частіш за все виникають вибухи і пожежі у відсіках

суміжних і тих, що розташовані на значній віддалі від місця

першого вибуху. Це пояснюється такими причинами:

значними руйнуваннями після вибуху;

великим тиском вибухової хвилі, що часто розповсюджується

разом з полум'ям;

нагріванням до високої температури розділювальних

металоконструкцій;

недостатньою герметизацією вантажних відсіків.

9.7.4. При пожежі у вантажному танку під час завантаження

його нафтопродуктами належить:

негайно припинити вантажні операції, зачинити клапани

трубопроводів і від'єднати вантажні шланги;

загерметизувати танки;

уключити стаціонарну систему пожежогасіння даного танка, а

також системи суміжних з ним танків, не охоплених пожежею;

посилити спостереження за переділками з боку суміжних

приміщень судна;

охолоджувати забортною водою палуби, переділки й інші

конструкції поблизу місця пожежі та в районі інших танків, які

містять у собі нафтопродукти або гази.

9.7.5. При пожежі в НВ потрібно:

негайно припинити вантажні операції і зачинити клапани

трубопроводів;

вивести з дії механізми НВ, відключити їх електропостачання і

від'єднати вантажні шланги;

провести повну герметизацію приміщень і відключити

вентиляцію;

уключити стаціонарну систему пожежогасіння;

посилити спостереження за переділками з боку суміжних

відсіків і приміщень і, при потребі, охолоджувати переділки й

палуби водою із пожежних рукавів.

9.7.6. У разі займання рідкого палива в закритих сховищах

потрібно мати на увазі, що ГГ, що виділяються в суміші з повітрям,

можуть утворювати вибухонебезпечні суміші.

Про наявність у приміщеннях небезпечної концентрації горючих

сумішей належить доповісти капітану судна.

9.7.7. Для запобігання вибуху ГГ і випарів потрібно:

ужити заходів щодо обмеження поширення газів і випарів в інші

приміщення;

з дозволу капітана відключити електропостачання мережі в зоні

накопичення ГГ і випарів;

ужити всіх можливих заходів (штучна вентиляція, розбавлення

інертними газами, охолодження тощо) до ліквідації

вибухонебезпечної концентрації горючої суміші.

9.7.8. Найбільш ефективним способом гасіння палаючих

нафтопродуктів у танках, на палубах і на воді є піна хімічна