---

Рукава полегшені (лляні) виготовляють без кольорових

проснувок, рукава посилені - з двома кольоровими проснувками, які

віддалені одна від одної на відстані одного сантиметра.

Рукава пачосові виготовляються з однією проснувкою чорного

кольору. Величина кольорової проснувки становить одне основне

пасмо.

8.7.9. Рукава повинні витримувати випробувальний гідравлічний

тиск. У суднових умовах тиск повинен дорівнювати максимально

можливому гідравлічному тиску, на який розрахована водопожежна

магістраль судна, але не перевищувати величину випробувального

тиску, який вказано в інструкції з експлуатації, на конкретний тип

рукава.

8.7.10. Рукава, які не витримали норм випробувань, повинні

бути переведені в навчальні або господарські. У цьому разі на них

має бути нанесено напис "Господарський" або "Навчальний".

На рукавах, які витримали випробування, наносять червоною

фарбою номер, що відповідає номеру ПК, довжину в метрах, місяць,

рік отримання. Наприклад: ПК-16, 20, X-96.

8.7.11. Забороняється пожежні рукава, що входять в

протипожежне спорядження, використовувати не за прямим

призначенням.

Довжина пожежних рукавів для води й піни в кранів, які

встановлені на відкритих палубах, повинні бути 15-20 м, у кранів у

приміщеннях, а також на відкритих палубах суден валовою місткістю

менше 500 рег. т - близько 10 м.

8.7.12. Тильна частина з'єднувальних напівгайок пожежних

рукавів повинна бути пофарбована в червоний колір. На рукавах для

піни повинна бути додатково нанесена зелена смужка завширшки 2030

мм.

8.7.13. Пожежні рукава, що є у запасі, повинні складатися в

одинарну скатку. Вони повинні бути повністю укомплектовані та

готові до негайного використання.

8.7.14. Переносні повітряно-пінні стволи слід розміщувати

комплектно поруч з ПК водопожежної системи, а на наливних суднах -

в опалювальних приміщеннях, у надбудовах юта і бака, з яких вони

можуть бути швидко доставлені до ПК водопожежної магістралі.

Запас піноутворювача для них у міру можливості повинен бути

розміщений в тих самих приміщеннях й зберігатися в штатних

посудинах або цистернах, якщо передбачається можливість швидкого

поповнення переносних посудин піноутворювачем.

На наливних суднах, які не мають середньої надбудови,

переносні комплекти повітряно-пінних стволів із запасом

піноутворювача розміщуються в надбудові юта.

8.8. Міжнародне перехідне з'єднання

8.8.1. Для забезпечення водоживлення судна від стороннього

джерела (з берега, дока або іншого судна) всі судна валовою

місткістю 500 рег. т і більше повинні бути обладнані міжнародним

перехідним з'єднанням.

8.8.2. Перехідне з'єднання, прокладка до нього та болти

повинні витримувати тиск 1,0 МПа (10,5 кГс/см2).

8.8.3. Перехідне з'єднання в комплекті з прокладкою, болтами,

шайбами та ключами разом з пожежним рукавом і стволом на всіх

суднах слід зберігати на нижній відкритій палубі в крайньому від

корми пожежному ящику.

8.8.4. Перехідне з'єднання повинно бути пофарбовано в

червоний колір, а його металеві частини, що не пофарбовані, -

змащені. Зовнішній огляд з'єднань слід виконувати кожні шість

місяців.

8.8.5. На зовнішніх дверцятах пожежного ящика, крім

звичайного покажчика "ПК", повинен бути напис українською і

англійською мовами "Міжнародне перехідне з'єднання" та

"International shore Connexion".

8.8.6. Відповідальність за збереженість та справність

перехідного з'єднання несе боцман судна.

8.8.7. Міжнародне перехідне з'єднання повинно відповідати

таким технічним вимогам:

зовнішній діаметр фланця - 178 мм (7 дюймів);

внутрішній діаметр фланця - 64 мм (2 та 1/2 дюйма);

діаметр обводу, на якому розміщені центри отворів для болтів,

- 132 мм (5 та 1/4 дюйма);

отвори: 4 відкриті прорізи до зовнішнього обводу фланця,

завширшки 19 мм (3/4 дюйма) на однаковій віддалі один від одного;

болти: 4 шт. діаметром 16 мм (5/8 дюйма), довжиною 50 мм (2

дюйми);

гайки і шайби по 4 шт. відповідного до болтів діаметра.

9. Причини виникнення пожеж і організація боротьби з ними

9.1. Запобігання виникненню пожеж і організація боротьби з

ними. Загальні положення

9.1.1. Основними причинами виникнення пожежі (вибуху) є:

утворення пожежонебезпечного середовища;

виникнення джерела, що викликає пожежу (вибух).

Для запобігання пожежі слід у першу чергу унеможливити

утворення пожежонебезпечного середовища і виникнення в ньому

джерела запалювання.

Вибухонебезпечним середовищем є:

суміші газів, парів, пилу з повітрям та іншими окислювачами

(кисень, озон, хлор тощо), здатні до вибухового перетворення;

деякі речовини, що здатні до вибухового розкладу (ацетилен,

озон, аміачна селітра тощо).

Горючим середовищем є середовище з матеріалами (предметами),

що можуть горіти, і матеріалами, що здатні до розкладу з

виділенням горючих парів.

Джерелом, що викликає пожежу (вибух), можуть бути:

відкрите полум'я, розпечені та палаючі тіла;

електричні розряди;

теплові прояви хімічних реакцій та механічних дій;

іскри від удару або тертя.

9.1.2. Запобігання утворенню горючого середовища повинно

забезпечуватися такими способами:

максимально можливим застосуванням негорючих та важкогорючих

речовин і матеріалів, у тому числі заміною ЛЗР та ГР на

пожежобезпечні технічні мийні речовини;

максимально можливим обмеженням маси (об'єму) горючих речовин

і матеріалів, ізоляцією горючого середовища;

використанням герметичного обладнання і тари, видаленням

пожежонебезпечних відходів виробництва;

підтриманням концентрації горючих парів, газів, окислювача в

суміші поза межами їх займання;

підтриманням температури та тиску середовища, за яких

поширення полум'я унеможливлюється;

забезпеченням пожежобезпечної експлуатації виробничого

обладнання, у якому використовуються горючі речовини.

9.1.3. Запобігання утворенню у горючому та вибухонебезпечному

середовищі джерел запалювання (вибуху) має бути забезпечено такими

способами:

застосуванням машин, механізмів, обладнання, пристроїв, під

час експлуатації яких не утворюються джерела запалювання;

застосуванням електрообладнання, що відповідає

пожежонебезпечній та вибухонебезпечній зоні;

застосуванням технологічних процесів та обладнання, що

відповідають вимогам електростатичної іскробезпеки згідно з ГОСТ

12.1.018-93;

улаштуванням захисту від блискавки;

підтриманням температури нагріву поверхонь машин, механізмів,

обладнання, пристроїв, речовин та матеріалів, які можуть увійти в

контакт з горючим та вибухонебезпечним середовищем, нижче

граничнодопустимої, що становить 80% найнижчої температури

самозаймання пального;

унеможливленням появи іскрового розряду в горючому та

вибухонебезпечному середовищі з енергією, що дорівнює мінімальній

енергії запалення або більша за неї, у тому числі застосування

матеріалів, які не утворюють іскор у разі співудару;

застосуванням неіскристого інструменту під час роботи з ЛЗР і

ГГ;

ліквідацією умов для теплового, хімічного та

мікробіологічного самозаймання речовин і матеріалів, що є в обігу,

а також виробів та конструкцій. Порядок зберігання речовин і

матеріалів повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004- 90 і НАПБ

А.01 001-95;

усуненням контакту з повітрям пірофорних речовин;

дотриманням технологічної дисципліни.

9.1.4. Боротьба екіпажу з пожежею на судні здійснюється під

керівництвом капітана судна або особи, що його заміщує,

користуючись даними ОТКП і ОТПП, які розробляються у відповідності

з Методикою розробки оперативних планів з боротьби з пожежами на

суднах. Методика затверджена наказом Мінрибгоспу України від

24.10.96 NIX-51.

ОТКП являє собою схему, на яку нанесено перетин судна в

діаметральній площині, плани всіх палуб, платформ і цистерн

подвійного дна. На цій схемі, крім приміщень, нанесено також місця

розміщення наявних штатних засобів пожежогасіння, протипожежного

обладнання, спорядження та інвентарю, головні водонепроникні

переділки й палуби, які поділяють судно на протипожежні зони. На

ОТКП позначено переділки, палуби й закриття вогнестійкої

конструкції класів А і Б.

Крім того, на ОТКП зазначено системи водо-, паро-,

вуглекислотного і водяного гасіння, підведення цих систем до

приміщень, системи вентиляції, як природної так і примусової, з

позначенням їх перекриттів і пускових облаштувань, а також система

сигналізації про пожежу й шляхи евакуації екіпажу з аварійних

приміщень.

Усі зміни, що мають місце на судні в процесі його

експлуатації і які стосуються пожежного устаткування й інвентарю,

мають бути відображені в ОТКП.

9.1.5. ОТПП розробляються на основі ОТКП і є її складовою

частиною.

До плану додається описова частина (брошура) з переліком усіх

протипожежних засобів, вентиляційних каналів, їх перекриттів,

шляхів евакуації людей з кожної протипожежної зони, із зон пожежі

і задимлення.

Подаються стисла характеристика приміщень, їх обсяг, основні

розміри, опис вантажів, які розміщені в приміщеннях, і шляхи

доступу до цих приміщень.

Наводяться стисла характеристика найбільш небезпечних у

пожежному плані приміщень, засоби забезпечення непроникнення у

суміжні приміщення вогню та диму, зазначаються засоби й способи,

якими рекомендується (або не рекомендується) гасити пожежі в

приміщенні (зоні).

Якщо ліквідація пожежі можлива шляхом затоплення приміщення,

що горить, то цей захід вказується як остаточний, з обов'язковим

обрунтуванням розрахунків залишкової остійності і незатоплюваності

судна.

9.1.6. На кожному судні, у найбільш доступних і видимих

місцях, мають бути вивішені ОТКП і схеми (сумісні) водовідливної,

осушувальної, перепускної (спускної), кренової і баластової

систем. Ті самі документи повинні знаходитись на ЦПП, у капітана,

його помічника з пожежної частини, а за його відсутності - у

старшого помічника і старшого механіка.

Комплект планів з брошурою, які слід захистити від дії

морського середовища, мають перебувати зовні надбудови, у

бризкозахищеному укритті, яке пофарбовано в червоний колір,

позначено спеціальним знаком і має напис "FIRE PLANS". Укриття

повинно легко відчинятися, бути доступним для пожежних берегових

команд.

Дані на планах і в брошурах слід подавати українською і

англійською мовами.

9.1.7. На найбільш пожежонебезпечні суднові приміщення, а

також на приміщення, де часто перебувають люди, слід розробити

оперативний план пожежогасіння (надалі - ОПП).

Для всіх суден, незалежно від призначення, ОПП розробляються

на:

суднові комори ГР, на ліхтарні, малярні й шкіперські

приміщення, крюйт-камери;

блоки житлових кают (не менше двох на різних палубах з обох

бортів), кают-компанію;

камбуз з прилеглими допоміжними приміщеннями;

один з відсіків машинного приміщення.

У залежності від призначення судна ОПП розробляється на 23

трюми для суховантажних, універсальних, рефрижераторних суден,

рибофабрику, на дві групи танків наливних суден, на групу житлових

кают кожної палуби плавбаз та суден, які мають промислових

робітників.

ОПП складається з текстової та графічної (карти, схеми)

частин. Комплект ОПП судна забезпечується довідковим додатком.

Доцільно, щоб ОПП розробляли проектно-конструкторські

організації при проектуванні (будівництві) судна.

9.1.8. У коридорах або вестибулях кожної палуби, де

розташовані житлові каюти, кают-компанія, їдальня, бібліотека,

лазарет, обов'язкова наявність схеми протипожежного захисту для

цієї палуби із зазначенням шляхів евакуації, розміщення

протипожежних конструкцій і закриттів у них, у коридорах

обов'язкова наявність розкладу за тривогою, у кожній каюті слід

мати виписки з розкладу дій за тривогою (кают-картки).

9.1.9. Боротьба з пожежею включає в себе основні дії:

розвідку в районі пожежі;

евакуацію людей з аварійних і задимлених приміщень;

обмеження розповсюдження пожежі;

попередження можливих при пожежі вибухів за наявності

ємкостей із стиснутими газами, ЛЗР тощо, попередження ураження

електричним струмом;

гасіння пожежі;

ліквідацію наслідків пожежі.

9.1.10. При розвідці пожежі визначаються:

місце і розмір осередку пожежі;

межі зони поширення вогню і зони задимлення;

наявність людей в аварійних і суміжних з ними приміщеннях і

можливі заходи щодо їх рятування;

визначення можливих шляхів найбільш безпечної евакуації

людей;

наявність, найменування і кількість горючих матеріалів в

осередку пожежі, в суміжних приміщеннях і в безпосередній

близькості від осередку пожежі;

можливі шляхи розповсюдження пожежі й засоби її гасіння;

умови, що заважають або сприяють гасінню пожежі;

наявність завалів, потреба і можливість їх розчистки;

оцінка стану протипожежних конструкцій та обладнання, здатних

затримувати горіння, герметичності дверей, вентканалів тощо;

визначення шляху та напряму введення сил та засобів боротьби

з вогнем, потреба і місця вирізання отворів у суднових переділках,

палубах;

огляд осередку пожежі і суміжних приміщень після її

ліквідації.

9.1.11. Місце, характер і розмір пожежі встановлюються

безпосереднім оглядом осередку пожежі, а якщо це неможливо -

орієнтовно, за нагрівом переділок, палуб та інших суднових