Об’єкти державної власності приймаються до експлуатації державними приймальними комісіями, які призначаються органами, що затвердили проектно-кошторисну документацію (крім об’єктів житлово-цивільного призначення); об’єкти житлово-цивільного призначення – державними приймальними комісіями, які призначаються районними і міськими виконкомами рад. Для пред’явлення об’єктів державним приймальним комісіям створюються робочі комісії, що призначаються замовником (забудовником). Прийняття робочими комісіями зазначених об’єктів і устаткування оформляється відповідними актами, які передаються на розгляд державній приймальній комісії.
Робочі комісії призначаються рішенням (наказом, постановою) замовника (забудовника).
Прийняття державними приймальними комісіями закінчених будівництвом об’єктів в експлуатацію оформляється актом, який підписується головою та всіма членами комісії.
Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, які не є державною власністю, встановлюється Радою міністрів АР Крим, облвиконкомами, Київським та Севастопольським міськвиконкомами за погодженням з Держбудом. Такі об’єкти рекомендується вводити до експлуатації за рішенням, що приймається державною технічною комісією, яка призначається районним (міськими) виконкомом відповідної місцевої ради.
Результатом роботи державної технічної комісії є складання і підписання акта, який затверджується органом, що призначив цю комісію.
В залежності від виду функціонального призначення об’єкта, джерел фінансування та форми власності до складу приймальної комісії включаються відповідальні представники ДАБК, СЕС, пожінспекції, охорони довкілля, енергозбереження, охорони праці, ДАІ, МНС, місцевого органу влади, проектувальника, генпідрядника , замовника.
На підставі акта приймання до експлуатації, акта технічної інвентаризації збудованої споруди власник забезпечує подання документів для реєстрації споруди як об’єкта нерухомого майна.
ВИСНОВКИ.
1.Процедури надання замовникам дозвільної документації в будівництві регламентуються більш ніж 20 законами та підзаконними нормативно - правовими актами, що унеможливлює врегулювання та спрощення зазначеної системи лише нормативними актами Держбуду України або органами місцевого самоврядування на регіональному та місцевому рівнях.
2. Процедури надання дозволів та погоджень під час розміщення та будівництва окремих об’єктів містобудування, визначені земельним, санітарним, природоохоронним та іншим законодавством не враховують наявність погодженої і затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови, що могло б значно спростити дозвільну систему.
3. Найбільш обтяжливими етапами отримання дозвільної документації є вирішення земельних питань, збір вихідних даних, погодження та експертиза проектної документації.
4. Порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов, підготовлений Держбудом України та затверджений постановою Кабінету Міністрів України, визначив можливість створення системи “одного віконця” для видачі вихідних даних на проектування. Однак підприємства та установи, які готують та видають технічні умови і працюють на госпрозрахункових умовах, не зацікавлені у спрощенні процедур, відповідному зменшенні обсягів робіт та їх вартості.
5. Центральні органи виконавчої влади та їх територіальні підрозділи на місцях, органи місцевого самоврядування та виконавчої влади також не зацікавлені у спрощенні процедур вибору земельних ділянок, надання вихідних даних, погодження проектів та будівництва, оскільки у цій сфері створюються додаткові робочі місця для кваліфікованих спеціалістів, забезпечується надходження коштів до місцевих бюджетів та додаткових коштів на розвиток соціальної та інженерної інфраструктури.
6. Значно обтяжує процес будівництва дублювання участі служб державного нагляду (санітарної, природоохоронної тощо) до 5-6 разів на етапах вибору земельної ділянки, підготовки матеріалів погодження місця розташування об’єкту, надання вихідних даних для проектування, погодження проекту відведення земельної ділянки, погодження проектної документації для будівництва, надання експертних висновків. Підготовка висновків та проведення погоджень на платній основі обумовлює зацікавленість у збільшенні обсягів робіт з підготовки дозвільної документації для будівництва.
7. Окремі технічні умови, які надають органи державного нагляду, зокрема щодо пожежної безпеки, енергозбереження, охорони праці за змістом є витягами з державних норм та стандартів і не потребують підготовки та видачі для проектування конкретного об’єкту містобудування.
8. У регіонах не виконуються вимоги щодо організації проведення комплексної інвестиційної експертизи. Служби та організації, які надають технічні умови, наполягають на погодженні проектної документації на відповідність виданим умовам, хоча зазначена процедура є завданням комплексної державної інвестиційної експертизи.
9. Окремі служби та комунальні підприємства тепло-, газо-, енерго-, водо-, електропостачання під час надання технічних умов встановлюють обтяжливі для замовника за витрачанням часу та коштів обсяги додаткових робіт, не пов’язаних безпосередньо з підключенням об’єкту до інженерних мереж.
10. Основним напрямом спрощення дозвільної системи є удосконалення відповідної правової бази шляхом внесення змін до законів України та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають повноваження центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, а також органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, будівництва, охорони навколишнього середовища, здоров’я населення тощо.
