КРИМIНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 3-4, ст. 21 )

{ Iз змінами, внесеними згідно із Законами
N 3166-IV ( 3166-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.103
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96
N 3559-IV ( 3559-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.302
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }

{ Зміни по Закону N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007
будуть внесені після його опублікування }


ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

РОЗДIЛ I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1
КРИМIНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Стаття 1. Мета і завдання кримінально-виконавчого
законодавства України

1. Кримінально-виконавче законодавство України регламентує
порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з
метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом
створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених,
запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими
особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому,
що принижує гідність, поводженню із засудженими.

2. Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є
визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового
статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних
інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів
впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки;
системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та
порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних
покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також
регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних
покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам,
звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Стаття 2. Кримінально-виконавче законодавство України

Кримінально-виконавче законодавство України складається з
цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних
міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.

Стаття 3. Дія кримінально-виконавчого законодавства
у просторі й часі

1. До засуджених, які відбувають покарання на території
України, застосовується кримінально-виконавче законодавство
України.

2. Порядок і умови виконання та відбування покарань
визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке
діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Стаття 4. Підстава виконання і відбування покарання

Підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який
набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про
амністію та акт помилування.

Стаття 5. Принципи кримінально-виконавчого законодавства,
виконання і відбування покарань

Кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування
покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і
відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму,
демократизму, рівності засуджених перед законом, взаємної
відповідальності держави і засудженого, диференціації та
індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування
примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки,
поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в
передбачених законом випадках у діяльності органів і установ
виконання покарань.

Стаття 6. Виправлення і ресоціалізація засуджених та їх
основні засоби

1. Виправлення засудженого - процес позитивних змін, які
відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до
самокерованої правослухняної поведінки.

2. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в
соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення
його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного
життя в суспільстві.

Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

3. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених
є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим),
суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє
і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

4. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених
застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості
засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів
вчиненого злочину та поведінки засудженого під час відбування
покарання.

Глава 2
ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ

Стаття 7. Основи правового статусу засуджених

1. Держава поважає і охороняє права, свободи і законні
інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення
і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту
безпеку.

2. Засуджені користуються всіма правами людини і громадянина,
за винятком обмежень, визначених законами України та цим Кодексом
і встановлених вироком суду.

3. Правовий статус засуджених іноземців і осіб без
громадянства визначається законами України, а також міжнародними
договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України.

4. Правовий статус засуджених визначається законами України,
а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та
відбування конкретного виду покарання.

Стаття 8. Основні права засуджених

1. Засуджені мають право:

на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок і
умови виконання та відбування призначеного судом покарання;

на гуманне ставлення до себе і на повагу гідності, властивої
людській особистості;

звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями,
заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання
покарань, їх вищестоящих органів, а також до Уповноваженого
Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав
людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій,
членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких
міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів
державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань
громадян; ( Абзац четвертий частини першої статті 8 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3166-IV ( 3166-15 ) від 01.12.2005 )

давати пояснення і вести листування, а також звертатися з
пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді
засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості
дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з
перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується
органом або установою виконання покарань;

на охорону здоров'я. Охорона здоров'я забезпечується системою
медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також
поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги.
Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок
вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або
їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою
згодою пройти курс лікування від вказаних захворювань;

на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання
пенсій, відповідно до законів України.

2. Засудженому гарантується право на правову допомогу. Для
одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися
послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за
законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за
дорученням юридичної особи.

3. Засуджені іноземці мають право підтримувати зв'язок з
дипломатичними представництвами і консульськими установами своїх
держав, особи без громадянства, а також громадяни держав, що не
мають дипломатичних представництв або консульських установ в
Україні, - з дипломатичними представництвами держави, яка взяла на
себе охорону їхніх інтересів, або міжнародними органами чи
організаціями, які здійснюють їх захист.

Стаття 9. Основні обов'язки засуджених

1. Засуджені зобов'язані:

виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян
України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені
для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність
інших осіб;

виконувати законні вимоги адміністрації органів і установ
виконання покарань;

ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують
установи виконання покарань, а також до інших засуджених;

з'являтися за викликом адміністрації органів і установ
виконання покарань.

2. Невиконання засудженими своїх обов'язків і законних вимог
адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою
встановлену законом відповідальність.

Стаття 10. Право засуджених на особисту безпеку

1. Засуджені мають право на особисту безпеку.

2. У разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засуджених,
які відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі, тримання в
дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення
волі, вони мають право звернутися із заявою до будь-якої посадової
особи органу чи установи виконання покарань з проханням про
забезпечення особистої безпеки. У цьому разі посадова особа
зобов'язана вжити невідкладних заходів щодо забезпечення особистої
безпеки засудженого.

3. Адміністрація установи виконання покарань вживає заходів
до переведення засудженого в безпечне місце, а також інших заходів
до усунення небезпеки, вирішує питання про місце подальшого
відбування ним покарання.

4. У разі наявності небезпеки для життя і здоров'я
засуджених, до яких згідно із законом у зв'язку з їх участю у
кримінальному судочинстві прийнято рішення про застосування
заходів безпеки, адміністрація установи виконання покарань вживає
заходів щодо забезпечення безпеки цих осіб. Крім того, до
зазначених осіб можуть бути застосовані такі заходи:

ізольоване тримання;

переведення в іншу установу виконання покарань.

5. Зміна умов тримання осіб, щодо яких застосовані заходи
безпеки, здійснюється з додержанням вимог, передбачених цим
Кодексом і законодавством України.

Глава 3
ОРГАНИ I УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

Стаття 11. Види органів і установ виконання покарань

1. Органами виконання покарань є: Державний департамент
України з питань виконання покарань, його територіальні органи
управління, кримінально-виконавча інспекція.

2. Установами виконання покарань є: арештні доми,
кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи
(далі - виховні колонії).

3. Кримінально-виконавчі установи поділяються на
кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправні
центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі -
виправні колонії).

4. Виправні колонії поділяються на колонії мінімального,
середнього і максимального рівнів безпеки.

5. Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на
колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання
і колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами
тримання.

6. У межах, визначених цим Кодексом та законами України,
виконання кримінальних покарань також здійснюють Державна
виконавча служба, військові частини, гауптвахти і дисциплінарний
батальйон.

7. Територіальні органи управління, кримінально-виконавча
інспекція, арештні доми, виправні центри, виправні та виховні
колонії організовуються і ліквідуються Державним департаментом
України з питань виконання покарань, а військові частини,
гауптвахти і дисциплінарний батальйон - Міністерством оборони
України.

Стаття 12. Державна виконавча служба

Державна виконавча служба виконує покарання у виді штрафу і
конфіскації майна у випадках та в порядку, передбачених цим
Кодексом та законами України.

Стаття 13. Кримінально-виконавча інспекція

1. Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у виді
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю, громадських робіт, виправних робіт.

2. Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за
поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з
випробуванням, а також звільнених від відбування покарання
вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

3. Кримінально-виконавча інспекція встановлює періодичність
та дні проведення реєстрації засуджених до покарань у виді
громадських і виправних робіт, а також осіб, звільнених від
відбування покарання з випробуванням.

Стаття 14. Військові частини, гауптвахти

Військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді
позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або
кваліфікаційного класу, службового обмеження для
військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості,
арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють
контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених
від відбування покарання з випробуванням.

Стаття 15. Арештні доми

1. Арештні доми виконують покарання у виді арешту.

2. В арештних домах тримаються повнолітні особи, а також
неповнолітні, яким на момент постановлення вироку виповнилося
шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості.

Стаття 16. Виправні центри

Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі
стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої
тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено
відповідно до статей 82, 389 Кримінального кодексу України
( 2341-14 ).

Стаття 17. Дисциплінарний батальйон

Дисциплінарний батальйон виконує покарання у виді тримання в
дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців
строкової служби.

Стаття 18. Виправні колонії

1. Виправні колонії виконують покарання у виді позбавлення
волі на певний строк, довічного позбавлення волі.

2. Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у
виправних колоніях:

мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання -
засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з
необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також
особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із
загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в
порядку, передбаченому цим Кодексом;

мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання -
чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини
невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини
невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини.
У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також
засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому
статтею 147 цього Кодексу;

середнього рівня безпеки - жінки, засуджені до покарання у
виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді
смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням
волі на певний строк в порядку помилування або амністії; чоловіки,
вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі
злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді
позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину
середньої тяжкості в період відбування покарання у виді
позбавлення волі; засуджені, переведені з колоній максимального
рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом;

максимального рівня безпеки - чоловіки, засуджені до
покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким
покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням
волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного
позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у
порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні
особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного
тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання
у виді позбавлення волі; чоловіки, переведені з колоній середнього
рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом.

3. Слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній
мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і
виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених,
які залишені для роботи з господарського обслуговування.

Стаття 19. Виховні колонії

Виховні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі
на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх.

Стаття 20. Повідомлення про місце відбування покарання

1. Про прибуття засудженого до місця відбування покарання
адміністрація органу чи установи виконання покарань, командування
дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальник
гарнізону зобов'язані протягом трьох діб повідомити одного із
членів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого.

2. Про місце відбування покарання засудженого повідомляється
суд, який постановив вирок.

Стаття 21. Застосування до засуджених заходів медичного
характеру

1. Стосовно засуджених, які мають хворобу, що становить
небезпеку для здоров'я інших осіб, та не пройшли повного курсу
лікування, органами і установами виконання покарань здійснюється
лікування.

2. Якщо під час відбування покарання буде встановлено, що
засуджений захворів зазначеними в частині першій цієї статті
захворюваннями та відмовляється від лікування, орган або установа
виконання покарань вносить до суду подання про застосування до
такої особи відповідного примусового лікування.

Глава 4
НАГЛЯД I КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ КРИМIНАЛЬНИХ
ПОКАРАНЬ. УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТI У ВИПРАВЛЕННI
I РЕСОЦIАЛIЗАЦIЇ ЗАСУДЖЕНИХ

Стаття 22. Прокурорський нагляд за виконанням кримінальних
покарань

1. Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні
кримінальних покарань в органах і установах виконання покарань
здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими
йому прокурорами відповідно до Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ).

2. Органи і установи виконання покарань зобов'язані
виконувати постанови і вказівки прокурора щодо додержання порядку
виконання покарання, встановленого кримінально-виконавчим
законодавством.

Стаття 23. Відомчий контроль

За діяльністю органів і установ виконання покарань
здійснюється відомчий контроль вищестоящими органами управління і
посадовими особами Державного департаменту України з питань
виконання покарань.

Стаття 24. Відвідування установ виконання покарань

1. Без спеціального дозволу відвідувати установи виконання
покарань для здійснення контролю мають право:

Президент України;

Прем'єр-міністр України;

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови
місцевих державних адміністрацій, на території яких вони
розташовані;

народні депутати України, а також депутати, уповноважені на
те Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами;

Генеральний прокурор України, а також уповноважені ним
прокурори і прокурори, які здійснюють нагляд за виконанням
покарань на відповідній території;

сільський, селищний, міський голова - на території
відповідної місцевої ради.

2. Представники засобів масової інформації та інші особи
можуть відвідувати установи виконання покарань за спеціальним
дозволом адміністрації цих установ або органів управління
зазначеними установами.

Стаття 25. Участь громадськості у виправленні
і ресоціалізації засуджених. Громадський контроль
за дотриманням прав засуджених під час виконання
кримінальних покарань

1. Об'єднання громадян, релігійні і благодійні організації та
окремі особи можуть брати участь у виправленні і ресоціалізації
засуджених та проведенні соціально-виховної роботи з ними,
надавати допомогу органам і установам виконання покарань у
порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

2. Для забезпечення громадського контролю за дотриманням прав
засуджених під час виконання кримінальних покарань створюються
спостережні комісії, які діють на підставі цього Кодексу та
Положення про спостережні комісії, яке затверджується Кабінетом
Міністрів України.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

РОЗДIЛ II
ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ, НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ
З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛI

Глава 5
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ШТРАФУ

Стаття 26. Порядок виконання покарання у виді штрафу

1. Засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк
після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це
відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу.

2. У разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений
частиною першою цієї статті, його стягнення провадиться примусово
Державною виконавчою службою на підставі виконавчого листа,
виданого судом, який постановив вирок, з такими особливостями: в
постанові про відкриття виконавчого провадження державний
виконавець не встановлює строк для добровільного виконання вироку
суду; засуджений звільняється від сплати виконавчого збору.

3. У разі неможливості сплатити повний розмір штрафу суд може
замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських або
виправних робіт відповідно до закону.

Стаття 27. Наслідки ухилення від сплати штрафу

Якщо засуджений ухиляється від сплати штрафу, він
притягується до кримінальної відповідальності відповідно до статті
389 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).

Стаття 28. Закінчення виконавчих дій

Після стягнення штрафу виконавчий лист із відміткою про
виконання вироку повертається суду, який постановив вирок.

Глава 6
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ПОЗБАВЛЕННЯ ВIЙСЬКОВОГО,
СПЕЦIАЛЬНОГО ЗВАННЯ, РАНГУ,
ЧИНУ АБО КВАЛIФIКАЦIЙНОГО КЛАСУ

Стаття 29. Порядок виконання покарання у виді позбавлення
військового, спеціального звання, рангу, чину або
кваліфікаційного класу

1. Суд, який постановив вирок про позбавлення засудженого
військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного
класу, після набрання ним законної сили направляє копію вироку
органові чи посадовій особі, які присвоїли це звання, ранг, чин
або кваліфікаційний клас.

2. Після одержання копії вироку, яким засудженого позбавлено
військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного
класу, орган чи посадова особа, які присвоїли це звання, ранг, чин
або кваліфікаційний клас, вносить до відповідних документів запис
про позбавлення засудженого цього звання, рангу, чину або
кваліфікаційного класу і вживає заходів до позбавлення його всіх
прав і пільг, пов'язаних з цим званням, рангом, чином або
кваліфікаційним класом.

3. Стосовно військовослужбовця запасу копія вироку
надсилається до військового комісаріату за місцем його проживання.

4. Орган або посадова особа протягом місяця з дня одержання
копії вироку сповіщає суд, який постановив вирок, про його
виконання.

Глава 7
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА
ОБIЙМАТИ ПЕВНI ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ
ДIЯЛЬНIСТЮ

Стаття 30. Порядок виконання покарання у виді позбавлення
права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю

1. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати
певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як
основне покарання, а також як додаткове до основних покарань,
покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення
індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання
засудженого - на органи внутрішніх справ.

2. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати
певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як
додаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання в
дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення
волі на певний строк, під час відбування основного покарання
покладається на адміністрацію арештного дому,
кримінально-виконавчої установи, командування дисциплінарного
батальйону, військової частини чи начальника гарнізону.

3. Адміністрація арештного дому, кримінально-виконавчої
установи, командування дисциплінарного батальйону, військової
частини чи начальник гарнізону, де відбуває покарання особа,
засуджена до додаткового покарання у виді позбавлення права
обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, не може
використовувати засудженого на роботах, виконання яких йому
заборонено згідно з вироком.

4. Адміністрація арештного дому, кримінально-виконавчої
установи, командування дисциплінарного батальйону, військової
частини чи начальник гарнізону після відбуття засудженим основного
покарання або в разі умовно-дострокового звільнення чи заміни
покарання більш м'яким надсилає копію вироку суду до
кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засудженого
або до військової частини за місцем служби засудженого.

Стаття 31. Обов'язки кримінально-виконавчої інспекції щодо
виконання покарання у виді позбавлення права
обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю

1. Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених до
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю; контролює додержання вимог вироку суду засудженим,
власником підприємства, установи, організації або уповноваженим
ним органом за місцем роботи засудженого, а також органом, що має
право анулювати дозвіл на заняття відповідним видом діяльності,
яка заборонена засудженому, вживає заходів до припинення порушень
вимог вироку; вносить подання органу внутрішніх справ щодо
здійснення приводу засуджених, які не з'явилися за викликом до
кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин, організовує
початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та
надсилає матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення
розшуку таких засуджених.

2. У разі невиконання власником підприємства, установи,
організації або уповноваженим ним органом вироку суду щодо особи,
позбавленої права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю, кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріали
прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до
відповідальності згідно із законом.

Стаття 32. Обов'язки власника підприємства, установи,
організації або уповноваженого ним органу за
місцем роботи засуджених до покарання у виді
позбавлення права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений
ним орган за місцем роботи засудженого зобов'язаний:

не пізніше трьох днів після одержання копії вироку суду
звільнити засудженого з посади, яку він займає, або від того виду
професійної діяльності, права на яку він позбавлений, внести до
трудової книжки засудженого запис про те, на якій підставі, на
який строк і які посади він позбавлений права обіймати або яким
видом професійної діяльності він позбавлений права займатися, та
повідомити кримінально-виконавчу інспекцію про виконання вимог
вироку;

за вимогою кримінально-виконавчої інспекції надавати їй
документи, пов'язані з виконанням покарання.

Стаття 33. Обов'язки органів, які мають право анулювати
дозвіл на заняття певними видами діяльності

Органи, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними
видами діяльності, зобов'язані не пізніше трьох днів після
одержання копії вироку суду анулювати дозвіл на заняття тим видом
діяльності, яка заборонена засудженому, вилучити відповідний
документ, який надає даній особі право займатися певним видом
діяльності, і повідомити про виконання вимог вироку суду
кримінально-виконавчу інспекцію.

Стаття 34. Обов'язки засуджених до покарання у виді
позбавлення права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю

1. Засуджений до покарання у виді позбавлення права обіймати
певні посади або займатися певною діяльністю зобов'язаний
виконувати вимоги вироку суду, надавати за вимогою
кримінально-виконавчої інспекції документи, які пов'язані з
виконанням даного покарання, повідомляти інспекцію про місце
роботи і проживання чи їх зміну, з'являтися за викликом до
кримінально-виконавчої інспекції. У разі неприбуття засудженого
без поважних причин він за поданням кримінально-виконавчої
інспекції може бути підданий приводу органом внутрішніх справ.
Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої
інспекції у призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання
виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його
можливості своєчасно прибути за викликом і які документально
підтверджені.

2. Засудженому забороняється без дозволу
кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України.

Стаття 35. Наслідки ухилення від відбування покарання у виді
позбавлення права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю

1. У разі ухилення засудженого від відбування покарання у
виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю він притягується до кримінальної відповідальності
відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України
( 2341-14 ).

2. Засуджений до позбавлення права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю, розшук якого оголошено у зв'язку з
ухиленням від покарання, затримується і конвоюється органом
внутрішніх справ у порядку, передбаченому
кримінально-процесуальним законодавством.

Глава 8
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ГРОМАДСЬКИХ РОБIТ

Стаття 36. Порядок виконання покарання у виді громадських
робіт

1. Покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем
проживання засудженого. Громадські роботи полягають у виконанні
засудженим у вільний від основної роботи чи навчання час
безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи
місцевого самоврядування.

2. Виконання покарання у виді громадських робіт здійснюється
на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю
за їхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу.

3. Контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт
покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення
індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання
засудженого - на органи внутрішніх справ.

4. Вирок суду приводиться до виконання не пізніше
десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або
звернення його до виконання.

5. Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених,
роз'яснює порядок і умови відбування покарання, погоджує з
органами місцевого самоврядування перелік об'єктів, на яких
засуджені відбувають громадські роботи, здійснює контроль за
додержанням умов відбування покарання засудженими і власником
підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом
за місцем відбування засудженим громадських робіт, веде сумарний
облік відпрацьованого засудженим часу.

Стаття 37. Умови відбування покарання у виді громадських
робіт

1. Засуджені до покарання у виді громадських робіт
зобов'язані додержуватися встановлених відповідно до законодавства
порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці,
працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувати
встановлений судом строк громадських робіт, з'являтися за викликом
до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про
зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію до
кримінально-виконавчої інспекції. Поважними причинами неявки
засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений
строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші
обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно
прибути за викликом і які документально підтверджені.

2. Надання засудженому щорічної відпустки за основним місцем
роботи не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт.

3. Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана
інвалідом першої або другої групи або досягла пенсійного віку, а
також жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча інспекція
направляє до суду подання про звільнення її від подальшого
відбування покарання.

4. Засудженому забороняється без дозволу
кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України.

Стаття 38. Обчислення строку покарання у виді громадських
робіт

1. Строк покарання у виді громадських робіт обчислюється в
годинах, протягом яких засуджений працював за визначеним місцем
роботи.

2. Громадські роботи виконуються не більш як чотири години на
день, а неповнолітніми - дві години на день, але не менше двадцяти
п'яти годин на місяць.

Стаття 39. Обов'язки власника підприємства, установи,
організації або уповноваженого ним органу за
місцем відбування засудженими покарання у виді
громадських робіт

1. На власника підприємства, установи, організації або
уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання
у виді громадських робіт покладається:

погодження з кримінально-виконавчою інспекцією переліку
об'єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, та видів
цих робіт;

контроль за виконанням засудженими визначених для них робіт
та дотриманням правил техніки безпеки;

своєчасне повідомлення кримінально-виконавчої інспекції про
ухилення засудженого від відбування покарання та переведення його
на інше місце роботи, появу на роботі в нетверезому стані, у стані
наркотичного або токсичного сп'яніння, порушення громадського
порядку;

ведення обліку та щомісячне інформування
кримінально-виконавчої інспекції про кількість відпрацьованих
засудженим годин і його ставлення до праці.

2. У разі систематичного несвоєчасного подання інформації про
виконання громадських робіт або нездійснення контролю
відповідальною особою за роботою та поведінкою засудженого, а
також невиконання інших вимог цієї статті кримінально-виконавча
інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про
притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом.

3. У разі ушкодження здоров'я під час виконання громадських
робіт відшкодування шкоди засудженому здійснюється відповідно до
законодавства про страхування від нещасного випадку.

Стаття 40. Відповідальність засуджених до покарання у виді
громадських робіт

1. За порушення порядку та умов відбування покарання у виді
громадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке
засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності,
до нього кримінально-виконавчою інспекцією може бути застосоване
застереження у виді письмового попередження про притягнення до
кримінальної відповідальності.

2. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у
виді громадських робіт, кримінально-виконавча інспекція надсилає
матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення до
кримінальної відповідальності відповідно до статті 389
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).

3. Ухиленням від відбування покарання у виді громадських
робіт є:

невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та
умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної
відповідальності за правопорушення, які були вчинені після
письмового попередження;

невихід більше двох разів протягом місяця на громадські
роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень
трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому
стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

4. Засуджений до громадських робіт, розшук якого оголошено у
зв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється
органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому
кримінально-процесуальним законодавством.

Глава 9
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ВИПРАВНИХ РОБIТ

Стаття 41. Порядок виконання покарання у виді виправних
робіт

1. Покарання у виді виправних робіт відбувається на
підприємстві, в установі, організації незалежно від форми
власності за місцем роботи засудженого.

2. Виконання покарання у виді виправних робіт здійснюється на
основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за
їхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу.

3. Контроль за виконанням покарання у виді виправних робіт
покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення
індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання
засудженого - на органи внутрішніх справ.

4. Вирок суду приводиться до виконання не пізніше
десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або
звернення його до виконання.

5. Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених;
роз'яснює порядок та умови відбування покарання; здійснює контроль
за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими і
власником підприємства, установи, організації або уповноваженим
ним органом за місцем роботи засудженого; бере участь у виховній
роботі із засудженим; контролює поведінку засуджених; вносить
подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу
засуджених, які не з'явилися за викликом до кримінально-виконавчої
інспекції без поважних причин; організовує початковий розшук
засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та надсилає матеріали
до органу внутрішніх справ для оголошення розшуку таких
засуджених; застосовує заходи заохочення і стягнення; дає дозвіл
на звільнення з роботи засуджених за власним бажанням протягом
строку відбування ними покарання.

6. Засуджені зобов'язані: додержуватися встановлених порядку
та умов відбування покарання; сумлінно ставитися до праці;
з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції;
повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця
проживання; періодично з'являтися на реєстрацію до
кримінально-виконавчої інспекції. Поважними причинами неявки
засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений
строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші
обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно
прибути за викликом і які документально підтверджені.

Стаття 42. Умови відбування покарання у виді виправних робіт

1. Протягом строку відбування покарання засудженим
забороняється звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу
кримінально-виконавчої інспекції. Дозвіл на звільнення може бути
наданий після перевірки обґрунтованості заяви засудженого та за
наявності довідки з нового місця роботи про можливість його
працевлаштування.

2. Особам, засудженим до покарання у виді виправних робіт,
надається щорічна відпустка, час якої не зараховується до строку
відбування покарання.

3. Час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт
зараховується в загальний стаж роботи.

4. Засудженим забороняється без дозволу
кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України.

5. Стосовно особи, яка стала непрацездатною після
постановлення вироку суду, кримінально-виконавча інспекція вносить
подання до суду про заміну виправних робіт штрафом.

6. Стосовно особи, яка після постановлення вироку суду
досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною,
кримінально-виконавча інспекція вносить подання до суду про
звільнення такої особи від відбування покарання.

Стаття 43. Обчислення строку покарання у виді виправних робіт

1. Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється
роками, місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і з
його заробітку провадилося відрахування. Число днів,
відпрацьованих засудженим, має бути не менше числа робочих днів,
які припадають на кожний місяць встановленого судом строку
покарання. Якщо засуджений не відпрацював зазначену кількість днів
і відсутні підстави, встановлені цим Кодексом для заліку
невідпрацьованих днів у строк покарання, відбування покарання
триває до повного відпрацювання засудженим призначеної кількості
робочих днів. Початком строку відбування покарання вважається
день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку
засудженого.

2. У строк відбування покарання зараховується час, протягом
якого засуджений не працював з поважних причин і за ним відповідно
до закону зберігалася заробітна плата, а також час, коли
засудженому не надавалася робота на підприємстві, в установі,
організації, та час, протягом якого засуджений перебував на обліку
в державній службі зайнятості і йому було надано статус
безробітного.

3. У строк відбування покарання не зараховується час хвороби,
викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янінням або
діями, пов'язаними з ним, грубим порушенням правил техніки
безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень; час
відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного
арешту або виправних робіт, а також тримання під вартою як
запобіжного заходу з іншої кримінальної справи у період відбування
покарання у випадках, коли вина у вчиненні злочину доведена у
встановленому законом порядку.

Стаття 44. Обов'язки власника підприємства, установи,
організації або уповноваженого ним органу за
місцем відбування засудженими покарання у виді
виправних робіт

1. На власника підприємства, установи, організації або
уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання
у виді виправних робіт покладається:

щомісячне відрахування визначеної вироком суду частини
заробітної плати і перерахування утриманої суми в доход держави;

додержання порядку та умов відбування покарання, передбачених
цим Кодексом;

своєчасне інформування кримінально-виконавчої інспекції про
ухилення засудженого від відбування покарання, переведення
засудженого на іншу роботу чи посаду, а також його звільнення;

щомісячне інформування кримінально-виконавчої інспекції про
кількість робочих днів за графіком на підприємстві, в установі,
організації, кількість фактично відпрацьованих засудженим робочих
днів, розмір заробітної плати і утримань з неї за вироком суду,
кількість прогулів, кількість днів тимчасової непрацездатності за
листком непрацездатності та з інших причин.

2. У разі систематичного неправильного або несвоєчасного
відрахування сум із заробітку засудженого, а також невиконання
інших вимог цієї статті кримінально-виконавча інспекція надсилає
матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних
осіб до відповідальності згідно із законом.

Стаття 45. Порядок провадження відрахувань із заробітку
засуджених до виправних робіт

1. Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за
правильністю і своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених до
виправних робіт і перерахуванням відрахованих сум у доход держави.

2. Відрахування провадяться з усієї суми заробітку, без
виключення з цієї суми податків та інших платежів і незалежно від
наявності претензій до засудженого за виконавчими документами, за
кожний відпрацьований місяць при виплаті заробітної плати. В осіб,
які працюють за сумісництвом, відрахування провадяться із
заробітку за кожним місцем роботи. Відрахування відповідно до
вироку суду починаються з наступного дня після надходження вироку
та повідомлення на підприємство, в установу чи організацію, але не
раніше ніж вирок набрав чинності.

3. Відрахування не провадяться з грошових допомог, які
одержуються в порядку загальнообов'язкового державного соціального
страхування і соціального забезпечення, виплат одноразового
характеру, не передбачених системою оплати праці, сум, які
виплачуються як компенсація за витрати, пов'язані з відрядженням,
та інших компенсаційних виплат.

Стаття 46. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються
до осіб, засуджених до виправних робіт

1. Власник підприємства, установи, організації або
уповноважений ним орган щодо засуджених до покарання у виді
виправних робіт може застосовувати заходи заохочення і стягнення,
передбачені законодавством про працю.

2. Кримінально-виконавча інспекція за зразкову поведінку і
сумлінне ставлення до праці щодо засуджених може застосовувати
такі заходи заохочення:

подання до суду матеріалів на засудженого щодо
умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини
покарання штрафом;

зарахування часу щорічної відпустки у строк відбування
покарання.

3. Подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від
покарання або заміну невідбутої частини покарання штрафом
надсилається до суду кримінально-виконавчою інспекцією з
урахуванням характеристики на нього власника підприємства,
установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем
роботи засудженого.

4. За порушення порядку та умов відбування покарання у виді
виправних робіт до засудженого може застосовуватися застереження у
виді письмового попередження про притягнення до кримінальної
відповідальності.

5. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у
виді виправних робіт, кримінально-виконавча інспекція надсилає
прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення до
кримінальної відповідальності відповідно до статті 389
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).

6. Ухиленням засудженого від відбування покарання у виді
виправних робіт є:

невиконання встановлених обов'язків;

порушення порядку та умов відбування покарання;

вчинення проступку, за який його було притягнуто до
адміністративної відповідальності;

допущення більше двох разів протягом місяця прогулів, а також
більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява
на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного
сп'яніння.

7. Засуджений до виправних робіт, розшук якого оголошено у
зв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється
органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому
кримінально-процесуальним законодавством.

Глава 10
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI СЛУЖБОВИХ ОБМЕЖЕНЬ
ДЛЯ ВIЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦIВ

Стаття 47. Порядок виконання покарання у виді службових
обмежень для військовослужбовців

1. Суд, який постановив вирок про службове обмеження для
військовослужбовця, після набрання ним законної сили направляє
копію вироку командиру військової частини, де проходить службу
засуджений військовослужбовець.

2. Після одержання копії вироку командир військової частини
видає відповідний наказ, у якому зазначається розмір відрахувань в
доход держави з грошового утримання засудженого
військовослужбовця, строк, протягом якого він не може бути
підвищений за посадою, у військовому званні, а також який строк не
зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового
військового звання. Наказ оголошується по військовій частині і
доводиться до відома засудженого військовослужбовця.

3. Про прийняття вироку до виконання командир військової
частини протягом трьох днів сповіщає суд, який постановив вирок.

4. За три дні до закінчення встановленого вироком суду строку
службового обмеження для військовослужбовця командир військової
частини видає наказ про припинення його виконання із зазначенням
дати припинення.

5. Засуджені, які відбувають покарання у виді службових
обмежень для військовослужбовців і визнані військово-лікарською
комісією непридатними за станом здоров'я до військової служби із
зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби
у мирний час, звільняються судом від покарання за поданням
командира військової частини і висновком військово-лікарської
комісії.

Глава 11
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI КОНФIСКАЦIЇ МАЙНА

Стаття 48. Порядок виконання покарання у виді конфіскації
майна

1. Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове
покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили
надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для
виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну
фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна
засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не
проводилося.

2. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється
Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно
до Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

Стаття 49. Майно, що підлягає конфіскації

1. Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в
тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді
суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші
цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи
на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане
засудженим у довірче управління.

2. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на
правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності,
необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його
утриманні. Перелік такого майна визначається законом України.

3. Спори, пов'язані з конфіскацією майна, вирішуються в
порядку, встановленому законом.

Глава 12
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI АРЕШТУ

Стаття 50. Місця відбування покарання у виді арешту

1. Особи, засуджені до арешту, відбувають покарання, як
правило, за місцем засудження в арештних домах, а
військовослужбовці - на гауптвахтах.

2. Засуджений відбуває весь строк покарання в одному
арештному домі.

3. Переведення засудженого до арешту з одного арештного дому
до іншого допускається в разі його хвороби або для забезпечення
його безпеки, а також з інших поважних причин, що перешкоджають
дальшому перебуванню засудженого в даному арештному домі.

Стаття 51. Порядок і умови виконання покарання у виді арешту

1. Засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовах
ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх та
засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення
волі.

2. На засуджених до арешту поширюються обмеження, встановлені
кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають
покарання у виді позбавлення волі.

3. Засудженим до арешту забороняється:

побачення з родичами та іншими особами, за винятком адвокатів
або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на
надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної
особи;

одержання посилок (передач) і бандеролей, за винятком посилок
(передач), що містять предмети одягу за сезоном.

4. Засуджені мають право витрачати на місяць для придбання
продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до
сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати.

5. Засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю до
однієї години, а неповнолітнім - до двох годин.

6. За виняткових обставин засудженим до арешту може бути
надано право на телефонну розмову з близькими родичами.

Стаття 52. Залучення осіб, засуджених до арешту, д