Кодекс 1001-05. Криминально-процессуальный кодекс Украины


Кримінально-процесуальний кодекс України ( від статті 1 до статті 93-1 ) ( ст.94 - ст.236-8 ( 1002-05 )) ( ст.237 - ст.449 ( 1003-05 )) ( Затверджений Законом від 28.12.60 ( 1000-05 ) ВВР, 1961, N 2 ст. 15 ) ( Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР N 342а-05 від 27.06.61 (Від. N 28, ст.342) N 461а-06 від 10.09.62 (Від. N 37, ст.461) від 13.06.63 (Від. N 25, ст.406) N 677а-06 від 18.11.63 (Від. N 48, ст.677) від 18.01.66 (Від. N 4 , ст.15) від 09.11.66 (Від. N 44, ст.274) від 24.01.67 (Від. N 5, ст.63) N 2631-07 від 18.03.70 (Від. N 15, ст.101) N 117-08 від 30.08.71 (Від. N 36, ст.278) N 862-08 від 21.07.72 (Від. N 31, ст.260) N 986-08 від 30.08.72 (Від. N 36, ст.314) N 1879-08 від 03.07.73 (Від. N 29, ст.249) N 1898-08 від 23.07.73 (Від. N 32, ст.260) N 1937-08 від 10.08.73 (Від. N 34, ст.271) N 2718-08 від 17.06.74 (Від. N 27, ст.222) N 3130-08 від 14.10.74 (Від. N 44, ст.445) N 52-09 від 18.07.75 (Від. N 30, ст.371) N 140-09 від 04.09.75 (Від. N 37, ст.418) N 1593-09 від 22.12.76 (Від. N 1, ст.3) N 1851-09 від 23.03.77 (Від. N 14, ст.131) N 2281-09 від 01.07.77 (Від. N 28, ст.341) N 3084-09 від 16.02.78 (Від. N 9, ст.163) N 3086-09 від 16.02.78 (Від. N 9, ст.165) N 270-10 від 26.05.80 (Від. N 24, ст.430) N 2942-10 від 24.12.81 (Від. N 1, ст.2) N 3464-10 від 17.05.82 (Від. N 22, ст.300) N 6591-10 від 29.02.84 (Від. N 11, ст.203) N 6834-10 від 16.04.84 (Від. N 18, ст.351) N 8627-10 від 20.03.85 (Від. N 14, ст.321) N 704-11 від 01.08.85 (Від. N 33, ст.787) N 1432-11 від 10.12.85 (Від. N 52, ст.1224) N 2444-11 від 27.06.86 (Від. N 27, ст.539) N 2753-11 від 18.08.86 (Від. N35 ст.750) N 4392-11 від 31.07.87 (Від. N32 ст.631) N 4452-11 від 21.08.87 (Від. N35 ст.674) N 4981-11 від 25.11.87 (Від. N49 ст.1008) N 4995-11 від 01.12.87 (Від. N50 ст.1016) N 5397-11 від 10.02.88 (Від. N8 ст.212) N 5723-11 від 14.04.88 (Від. N17 ст.427) N 5822-11 від 29.04.88 (Від. N19 ст.481) N 6347-11 від 03.08.88 (Від. N33 ст.808) N 6976-11 від 14.12.88 (Від. N52 ст.1184) N 7226-11 від 06.03.89 (Від. N12 ст.96) N 7373-11 від 14.04.89 (Від. N17 ст.148) N 7617-11 від 16.06.89 (Від. N26 ст.276) N 8595-11 від 29.12.89 (Від. 1990 N2 ст.15) N 8711-11 від 19.01.90 (Від. N5 ст.60) N 8918-11 від 07.03.90 (Від. N12 ст.194) N 9082-11 від 20.04.90 (Від. N18 ст.278) N 9166-11 від 04.05.90 (Від. N20 ст.313) N 596-12 від 26.12.90 (Від. 1991 N3 ст.13) N 597а-12 від 26.12.90 (Від. 1991 N5 ст.34) N 647-12 від 18.01.91 (Від. N7 ст.45) N 661-12 від 28.01.91 (Від. N11 ст.106) N 838-12 від 18.03.91 (Від. N15 ст.178) N 1369-12 від 29.07.91 (Від. N45 ст.600) N 1434а-12 від 25.08.91 (Від. N40 ст.531) Законом Української РСР N 1255-12 від 25.06.91 (Від. N 40 ст.527) Законами України N 1564-12 від 18.09.91 (Від. N 47 ст.650) N 1960-12 від 10.12.91 (Від. N 10 ст.142) N 1974-12 від 12.12.91 (Від. N 11 ст.154) N 2354-12 від 15.05.92 (Від. N 32 ст.457) N 2464-12 від 17.06.92 (Від. N 35 ст.508) N 2467-12 від 17.06.92 (Від. N 35 ст.510) N 2468-12 від 17.06.92 (Від. N 35 ст.511) N 2547-12 від 07.07.92 (Від. N 39 ст.570) N 2613-12 від 17.09.92 (Від. N 41 ст.600) N 2703-12 від 16.10.92 (Від. N 47 ст.647) N 2857-12 від 15.12.92 (Від.1993 N 6 ст.35) N 2935-12 від 26.01.93 (Від. N 12 ст.97 ) N 2936-12 від 26.01.93 (Від. N 12 ст.98 ) N 2947-12 від 28.01.93 (Від. N 14 ст.120) N 3039-12 від 03.03.93 (Від. N 18 ст.189) N 3129-12 від 22.04.93 (Від. N 22 ст.228) N 3130-12 від 22.04.93 (Від. N 22 ст.229) N 3132-12 від 22.04.93 (Від. N 22 ст.230) N 3351-12 від 30.06.93 (Від. N 34 ст.355) N 3582-12 від 11.11.93 (Від. N 46 ст.427) N 3780-12 від 23.12.93 (Від.1994 N 11 ст.49) N 3785-12 від 23.12.93 (Від.1994 N 11 ст. 58) N 3787-12 від 23.12.93 (Від.1994 N 11 ст. 48) N 3888-12 від 28.01.94 (Від. N 19 ст.111) N 4018-12 від 24.02.94 (Від. N 26 ст.206) N 4043-12 від 25.02.94 (Від. N 28 ст.238) N 137/94-ВР від 27.07.94, ВВР 1994, N 37, ст.342 N 174/94-ВР від 21.09.94, ВВР 1994, N 42, ст.381 N 218/94-ВР від 20.10.94, ВВР 1994, N 45, ст.409 N 246/94-ВР від 15.11.94, ВВР 1994, N 48, ст.429 N 299/94-ВР від 16.12.94, ВВР 1995, N 2, ст. 8 N 305/94-ВР від 20.12.94, ВВР 1995, N 2, ст. 9 N 64/95-ВР від 15.02.95, ВВР 1995, N 10, ст. 64 N 282/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, N 29, ст.216 N 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР 1995, N 34, ст.268 N 360/95-ВР від 05.10.95, ВВР 1995, N 35, ст.271 N 323/96-ВР від 12.07.96, ВВР 1996, N 52, ст.294 N 386/96-ВР від 01.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.247 N 388/96-ВР від 02.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.249 N 530/96-ВР від 20.11.96, ВВР 1997, N 4, ст. 21 N 44/97-ВР від 05.02.97, ВВР 1997, N 12, ст.102 N 552/97-ВР від 07.10.97, ВВР 1997, N 51, ст.306 N 85/98-ВР від 05.02.98, ВВР 1998, N 26, ст.149 N 210/98-ВР від 24.03.98, ВВР 1998, N 35, ст.241 N 1134-XIV ( 1134-14 ) від 08.10.99, ВВР, 1999, N 48, ст.419 N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34 N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст.79 N 1483-III ( 1483-14 ) від 22.02.2000, ВВР, 2000, N 17, ст.123 N 1587-III ( 1587-14 ) від 23.03.2000, ВВР, 2000, N 24, ст.183 N 1685-III ( 1685-14 ) від 20.04.2000, ВВР, 2000, N 30, ст.240 N 1833-III ( 1833-14 ) від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.392 N 1945-III ( 1945-14 ) від 14.09.2000, ВВР, 2000, N 43, ст.368 N 1981-III ( 1981-14 ) від 21.09.2000, ВВР, 2000, N 45, ст.389 Рішенням Конституційного Суду N 13-рп/2000 ( v013p710-00 ) від 16.11.2000 Законами N 2114-III ( 2114-14 ) від 16.11.2000, ВВР, 2001, N 1, ст.3 N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44 N 2247-III ( 2247-14 ) від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 13, ст.66 N 2362-III ( 2362-14 ) від 05.04.2001, ВВР, 2001, N 23, ст.117 N 2409-III ( 2409-14 ) від 17.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.146 N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 34-35, ст.187 - набуває чинності з 29.06.2001 N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 - про набуття чинності див. пункт 1 "Прикінцевих положень" Закону N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001, ВВР, 2001, N 44, ст.234 N 2922-III ( 2922-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.117 N 2953-III ( 2953-14 ) від 17.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.121 N 3082-III ( 3082-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 30, ст.208 N 3111-III ( 3111-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 33, ст.236 Рішенням Конституційного Суду N 3-рп/2003 ( v003p710-03 ) від 30.01.2003 Законами N 430-IV ( 430-15 ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.95 - набуває чинності 11.06.2003 року N 487-IV ( 487-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.108 N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.109 N 658-IV ( 658-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.190 N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209 - набуває чинності 01.08.2003 року N 669-IV ( 669-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.199 N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.233 N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271 N 903-IV ( 903-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 38, ст.316 ) ( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 14-рп/2003 ( v014p710-03 ) від 08.07.2003 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 965-IV ( 965-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2003, N 45, ст.357 N 1125-IV ( 1125-15 ) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.63 N 1703-IV ( 1703-15 ) від 11.05.2004, ВВР, 2004, N 32, ст.394 N 1723-IV ( 1723-15 ) від 18.05.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.430 N 2252-IV ( 2252-15 ) від 16.12.2004, ВВР, 2005, N 5, ст.119 N 2289-IV ( 2289-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.139 N 2376-IV ( 2376-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.195 N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.198 N 2598-IV ( 2598-15 ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 27, ст.359 N 2631-IV ( 2631-15 ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.358 N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562 N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18 N 3150-IV ( 3150-15 ) від 30.11.2005, ВВР, 2006, N 8, ст.92 N 3165-IV ( 3165-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.102 N 3169-IV ( 3169-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.105 N 3323-IV ( 3323-15 ) від 12.01.2006, ВВР, 2006, N 19-20, ст.158 N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 31, ст.268 N 3504-IV ( 3504-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 33, ст.280 N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.295 N 170-V ( 170-16 ) від 21.09.2006, ВВР, 2006, N 45, ст.443 N 462-V ( 462-16 ) від 14.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.74 N 526-V ( 526-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 11, ст.95 N 534-V ( 534-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.91 N 578-V ( 578-16 ) від 11.01.2007, ВВР, 2007, N 13, ст.131 N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007, ВВР, 2007, N 15, ст.194 N 965-V ( 965-16 ) від 19.04.2007, ВВР, 2007, N 32, ст.411 N 966-V ( 966-16 ) від 19.04.2007, ВВР, 2007, N 32, ст.412 N 1071-V ( 1071-16 ) від 24.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.447 ) ( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду N 11-рп/2007 ( va11p710-07 ) від 11.12.2007 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 270-VI ( 270-17 ) від 15.04.2008, ВВР, 2008, N 24, ст.236 N 801-VI ( 801-17 ) від 25.12.2008 N 807-VI ( 807-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 19, ст.261 N 839-VI ( 839-17 ) від 13.01.2009 N 894-VI ( 894-17 ) від 15.01.2009 N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009 N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 ) ( У тексті Кодексу слова "службова особа" у всіх відмінках замінено словами "посадова особа" у відповідних відмінках згідно із Законом N 282/95-ВР від 11.07.95 ) ( У тексті Кодексу слова "Республіка Крим" у всіх відмінках замінено словами "Автономна Республіка Крим" у відповідних відмінках згідно із Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 ) ( У тексті Кодексу слова "попереднє слідство", "попереднього слідства", "попереднє", "попереднього" замінено відповідно словами "досудове слідство", "досудового слідства", "досудове", "досудового" згідно із Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 ) Розділ перший ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Г л а в а 1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Призначення Кримінально-процесуального кодексу України Призначенням Кримінально-процесуального кодексу України євизначення порядку провадження у кримінальних справах.( Стаття 1 в редакції Закону N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92 ) Стаття 2. Завдання кримінального судочинства Завданнями кримінального судочинства є охорона прав тазаконних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньомуучасть, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття виннихта забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний,хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоденневинний не був покараний.( Стаття 2 в редакції Закону N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92 ) Стаття 3. Чинність кримінально-процесуального закону Провадження в кримінальних справах на території Україниздійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місцявчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовуєтьсякримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під часдізнання, досудового слідства або судового розгляду справи. Норми цього Кодексу застосовуються при провадженні в справахпро злочини іноземних громадян, за винятком осіб, які користуютьсяправом дипломатичної недоторканості. Норми цього Кодексузастосовуються і в справах про злочини осіб без громадянства.( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84 ) Стаття 4. Обов'язок порушити кримінальну справу і розкрити злочин Суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межахсвоєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадкувиявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходівдо встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, ідо їх покарання. Стаття 5. Недопустимість притягнення як обвинуваченого інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом Ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше ніж напідставах і в порядку, встановлених законом. Стаття 6. Обставини, що виключають провадження в кримінальній справі Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справапідлягає закриттю: 1) за відсутністю події злочину; 2) за відсутністю в діянні складу злочину; ( Пункт 3 частини першої статті 6 виключено на підставіЗакону N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 ) 4) внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосуванняпокарання за вчинене діяння, а також в зв'язку з помилуваннямокремих осіб; 5) щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспільнонебезпечного діяння одинадцятирічного віку; 6) за примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим усправах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, крімвипадків, передбачених частинами 2, 4 і 5 статті 27 цього Кодексу; 7) за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бутипорушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, колипрокуророві надано право порушувати справи і при відсутностіскарги потерпілого (частина 3 статті 27 цього Кодексу); 8) щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження всправі є необхідним для реабілітації померлого або відновленнясправи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами; 9) щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, щонабрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриттясправи з тієї ж підстави; 10) щодо особи, про яку є нескасована постанова органудізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому жобвинуваченню; 11) якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту єнескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора. ( Частину другу статті 6 виключено на підставі ЗаконуN 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 ) Якщо обставини, зазначені в пунктах 1, 2 і 4 цієї статті,виявляються в стадії судового розгляду, суд доводить розглядсправи до кінця і у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 цієїстатті, постановляє виправдувальний вирок, а у випадках,передбачених пунктом 4, - обвинувальний вирок із звільненнямзасудженого від покарання. Закриття справи на підставах, зазначених у пункті 4 цієїстатті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.В цьому разі провадження у справі продовжується в звичайномупорядку. У разі наявності достатніх підстав вважати, що суспільнонебезпечне діяння вчинено особою, яка досягла одинадцяти років,але до виповнення віку, з якого законом передбачена кримінальнавідповідальність, по факту цього діяння порушується кримінальнасправа. Така справа вирішується у порядку, передбаченому статтею7-3 цього Кодексу. Якщо в ході дізнання, досудового чи судового слідства абоперевірки, що проводилась на підставах, передбачених частиною 4статті 97 цього Кодексу, поряд з обставинами, зазначеними упунктах 1, 2, 4, 6, 7, 9 - 11 частини 1 цієї статті, що виключаютьпровадження у кримінальній справі, у діянні особи будуть виявленіознаки адміністративного правопорушення, орган дізнання, слідчий,прокурор, суд або суддя зобов'язані направити відповідні матеріалиоргану (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу протаке адміністративне правопорушення.( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від10.09.62, N 6834-10 від 16.04.84, Законами N 3351-12 від30.06.93, N 3787-12 від 23.12.93, N 358/95-ВР від 05.10.95,N 1483-III ( 1483-14 ) від 22.02.2000, N 2533-III ( 2533-14 ) від21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001, N 2670-III ( 2670-14 )від 12.07.2001 ) Стаття 7. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки Суд вправі звільнити підсудного від кримінальноївідповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи всуді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратилосуспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільнонебезпечною. Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявностіпідстав, зазначених у статті 48 Кримінального кодексу України( 2341-14 ), складає мотивовану постанову про направлення справидо суду для вирішення питання про звільнення особи відкримінальної відповідальності. За наявності підстав, зазначених у статті 48 Кримінальногокодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальнимвисновком, суд у судовому засіданні виносить постанову прозакриття справи. При закритті кримінальної справи з цих підстав маютьдодержуватися вимоги, зазначені в частинах 2 і 3 статті 7-1 цьогоКодексу. Суд своїм вироком може звільнити від покарання особу, якавчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, коли визнає, щоз урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення допраці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважатисуспільно небезпечною. Особа також може бути за вироком суду звільнена відвідповідальності чи покарання на підставах, передбачених статтями49 і 74 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX( 1851-09 ) від 23.03.77, N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84,Законами N 3351-XII ( 3351-12 ) від 30.06.93, N 2533-III( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001,N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 ) Стаття 7-1. Закриття кримінальної справи у зв'язку з дійовим каяттям, з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим, із застосуванням примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки або із закінченням строків давності Провадження в кримінальній справі може бути закрито судом узв'язку: 1) з дійовим каяттям; 2) з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим; 3) із застосуванням до неповнолітнього примусових заходіввиховного характеру в порядку, передбаченому статтею 447 цьогоКодексу; 4) з передачею особи на поруки колективу підприємства,установи чи організації; 5) із закінченням строків давності. До направлення кримінальної справи до суду особі повинно бутироз'яснено сутність обвинувачення, підставу звільнення відкримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриттясправи з цієї підстави. Направлення кримінальної справи до суду з підстав, зазначениху цій статті, не допускається, якщо обвинувачений, підсуднийпроти цього заперечує. В цьому разі провадження у справіпродовжується в звичайному порядку. Прокурор або слідчий в разі винесення постанови пронаправлення справи до суду у випадках, передбачених у частиніпершій статті 7-1 цього Кодексу, повинні ознайомитиобвинуваченого, його захисника, потерпілого або його представниказ названою постановою, а в разі їх вимоги - з усіма матеріаламисправи та роз'яснити їх права, передбачені цим Кодексом.( Кодекс доповнено статтею 7-1 згідно з Указом ПВР N 1851-IX( 1851-09 ) від 23.03.77, із змінами, внесеними згідно з УказомПВР N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 2857-XII( 2857-12 ) від 15.12.92, N 3787-XII ( 3787-12 ) від 23.12.93,N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 ) Стаття 7-2. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявностіпідстав, зазначених у статті 45 Кримінального кодексу України( 2341-14 ), вправі своєю мотивованою постановою направитикримінальну справу до суду для вирішення питання про звільненняобвинуваченого від кримінальної відповідальності. За наявності підстав, зазначених у статті 45 Кримінальногокодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальнимвисновком, суд у судовому засіданні виносить постанову прозакриття справи.( Кодекс доповнено статтею 7-2 згідно з Указом ПВР N 1851-IX( 1851-09 ) від 23.03.77, із змінами, внесеними згідно з УказомПВР N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 3351-XII( 3351-12 ) від 30.06.93, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 -набуває чинності з 29.06.2001, в редакції Закону N 2670-III( 2670-14 ) від 12.07.2001 ) Стаття 7-3. Порядок вирішення справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільнонебезпечне діяння, вчинене особою у віці від одинадцяти років ідо виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність,виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосуваннядо неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справаразом з постановою направляється прокурору. Неповнолітньому, щодо якого винесено постанову, а також йогобатькам або особам, що їх замінюють, перед направленням справипрокурору надається можливість ознайомитись з усіма матеріаламисправи, при цьому вони мають право користуватися послугамизахисника. Якщо встановлено, що особу, яка вчинила у віці від одинадцятидо чотирнадцяти років суспільно небезпечне діяння, що підпадає підознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбаченепокарання у виді позбавлення волі понад п'ять років, необхідно узв'язку з цим негайно ізолювати, то за постановою слідчого абооргану дізнання, за згодою прокурора за вмотивованим рішеннямсуду, її може бути поміщено у приймальник-розподільник длядітей на строк до 30 діб. Участь захисника у цьому разізабезпечується з моменту поміщення неповнолітнього уприймальник-розподільник. Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільнонебезпечне діяння вчинено дитиною, яка не досяглаодинадцятирічного віку, виносить постанову про закриття справи здодержанням вимог частини другої цієї статті, про що повідомляєпрокурора і службу в справах дітей за місцем проживання дитини.( Кодекс доповнено статтею 7-3 згідно із Законом N 3787-XII( 3787-12 ) від 23.12.93, із змінами, внесеними згідно із ЗаконамиN 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з29.06.2001, N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001, N 609-V( 609-16 ) від 07.02.2007 ) Стаття 8. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі занаявності підстав, зазначених у статті 46 Кримінального кодексуУкраїни ( 2341-14 ), винести мотивовану постанову про направленнясправи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченоговід кримінальної відповідальності. За наявності підстав, зазначених у статті 46 Кримінальногокодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальнимвисновком, суд у судовому засіданні виносить постанову прозакриття справи.( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX( 1851-09 ) від 23.03.77, N 6834-X ( 6834-10 ) 16.04.84, ЗакономN 3351-XII ( 3351-12 ) від 30.06.93, в редакції Закону N 2670-III( 2670-14 ) від 12.07.2001 ) Стаття 9. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора на підставі,передбаченій частиною першою статті 97 Кримінального кодексуУкраїни ( 2341-14 ), виносять мотивовану постанову про направленнясправи до суду для вирішення питання про звільненнянеповнолітнього від кримінальної відповідальності. У цьому разінеповнолітньому, з додержанням вимог статей 438 і 440 цьогоКодексу, пред'являється обвинувачення і після винесення постановипред'являються всі матеріали справи. Справа із списком осіб, якіпідлягають виклику до суду, надсилається до суду прокурором. За наявності підстав, зазначених у частині першій статті 97Кримінального кодексу України, у справах, які надійшли до суду зобвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виноситьпостанову про закриття справи.( Стаття 9 в редакції Закону N 3787-XII ( 3787-12 ) від 23.12.93,із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від12.07.2001 ) Стаття 10. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі занаявності підстав, зазначених у статті 47 Кримінального кодексуУкраїни ( 2341-14 ), своєю вмотивованою постановою направитисправу в суд для вирішення питання про звільнення обвинуваченоговід кримінальної відповідальності з передачею його на порукиколективу підприємства, установи чи організації за їхнімклопотанням про це, прийнятим на загальних зборах. Протоколзагальних зборів додається до справи. За клопотанням колективу прокурор, слідчий інформують зборипро обставини вчиненого злочину невеликої або середньої тяжкості. За наявності підстав, зазначених у статті 47 Кримінальногокодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальнимвисновком, суд у судовому засіданні виносить постанову прозакриття справи. Суд, прокурор, слідчий зобов'язані повідомити колектив пропередачу їм особи на поруки.( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX( 1851-09 ) від 23.03.77, N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84,Законами N 3351-XII ( 3351-12 ) від 30.06.93, N 2670-III( 2670-14 ) від 12.07.2001 ) Стаття 11. Відмова в передачі на поруки При наявності обставин, які відповідно до статті 47Кримінального кодексу України виключають передачу особи на поруки,суд, прокурор, слідчий відмовляють в клопотанні про передачу особина поруки і повідомляють про мотиви відхилення клопотання. Відмова слідчого або прокурора у винесенні постанови пронаправлення справи в суд для звільнення від кримінальноївідповідальності з передачею особи на поруки не перешкоджаєколективу звернутися до суду з цим клопотанням.( Стаття 11 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX( 1851-09 ) від 23.03.77, N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84;Законами N 3351-XII ( 3351-12 ) від 30.06.93, N 2670-III( 2670-14 ) від 12.07.2001 ) Стаття 11-1 Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора на підставі,передбаченій частиною першою статті 49 Кримінального кодексуУкраїни ( 2341-14 ), виносять мотивовану постанову про направленнякримінальної справи до суду для вирішення питання про звільненняобвинуваченого від кримінальної відповідальності. Суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбаченихчастиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриваєкримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності увипадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком. Якщо в ході дізнання та досудового слідства протягом строків,зазначених у частині першій статті 49 Кримінального кодексуУкраїни, не встановлено особу, яка вчинила злочин, прокурор абослідчий за згодою прокурора направляє кримінальну справу до судудля вирішення питання про її закриття за підставою, передбаченоючастиною другою цієї статті. Питання про застосування давності до особи, що вчинилаособливо тяжкий злочин, за який згідно з законом може бутипризначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо судне визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавленняволі, згідно з частиною четвертою статті 49 Кримінального кодексуУкраїни, не може бути призначено і заміняється позбавленням воліна певний строк.( Кодекс доповнено статтею 11-1 згідно із Законом N 2670-III( 2670-14 ) від 12.07.2001 ) Стаття 12. Оскарження потерпілим рішення суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки, дійовим каяттям, застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки та із закінченням строків давності При вирішенні питання про закриття кримінальної справивідповідно до статей 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 або призастосуванні до неповнолітнього примусових заходів виховногохарактеру відповідно до статті 7-3 цього Кодексу суд зобов'язанийз'ясувати думку потерпілого і в разі закриття справи повідомитипро це потерпілого та його представника. Потерпілий або йогопредставник можуть оскаржити рішення про закриття справи вапеляційному порядку.( Стаття 12 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX( 1851-09 ) від 23.03.77, N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84,N 8627-X ( 8627-10 ) від 20.03.85, N 838-XII ( 838-12 ) від18.03.91, Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92, N 3351-XII( 3351-12 ) від 30.06.93, N 3787-XII ( 3787-12 ) від 23.12.93,N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з29.06.2001, в редакції Закону N 2670-III ( 2670-14 ) від12.07.2001 ) Стаття 13. Відновлення справи при відмові від поручительства Суд за наявності рішення колективу підприємства, установи чиорганізації, прийнятого на загальних зборах, про відмову відпоручительства за взяту ними на поруки особу, яка протягом року здня передачі її на поруки не виправдає довіру колективу,ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватимегромадський порядок, вирішує питання про кримінальнувідповідальність цієї особи. Відновлення справи в цих випадках проводиться відповідно доглави 31 цього Кодексу.( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX( 1851-09 ) від 23.03.77, N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84,Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92, N 2533-III( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001, вредакції Закону N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 ) ( Статтю 13-1 виключено на підставі Указу ПВР N 838-XII( 838-12 ) від 18.03.91 ) Стаття 14. Недоторканність особи Ніхто не може бути заарештований інакше як на підставісудового рішення. Прокурор повинен негайно звільнити кожного, хто незаконнопозбавлений волі або утримується під вартою понад строк,передбачений законом чи судовим вироком.( Стаття 14 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84, із Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) Стаття 14-1. Недоторканність житла, охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, банківських вкладів та рахунків Громадянам гарантується недоторканність житла. Ніхто не маєправа без законної підстави увійти в житло проти волі осіб, якіпроживають в ньому. Особисте життя громадян, таємниця листування, телефоннихрозмов і телеграфних повідомлень, банківських вкладів та рахунківохороняються законом. Обшук, виїмка, огляд приміщення у громадян, накладення арештуна кореспонденцію і виїмка її в поштово-телеграфних установахможуть провадитись тільки на підставах і в порядку, встановленихцим Кодексом. У разі наявності загрози вчинення насильства або іншихпротиправних дій щодо осіб, взятих під захист, за письмовою заявоюабо письмовою згодою цих осіб може проводитися прослуховуваннятелефонних та інших розмов, візуальне спостереження іззастосуванням або без застосування звуко-, відеозапису, фото- ікінозйомки. ( Частина четверта статті 14-1 із змінами, внесенимизгідно із Законом N 965-IV ( 965-15 ) від 19.06.2003 ) Прослуховування телефонних та інших розмов, розкриттяінформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється зписьмового дозволу власника такої інформації або за рішенням суду,крім випадків, передбачених Законом України "Про боротьбу зтероризмом" ( 638-15 ). ( Частина п'ята статті 14-1 із змінами,внесеними згідно із Законом N 965-IV ( 965-15 ) від 19.06.2003 )( Кодекс доповнено статтею 14-1 згідно з Указом ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84; із змінами, внесеними згідно із ЗаконамиN 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000, N 2922-III ( 2922-14 ) від10.01.2002 ) Стаття 15. Здійснення правосуддя тільки судом Правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом. Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, атакож підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду йвідповідно до закону.( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84 ) Стаття 16. Здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом Правосуддя в кримінальних справах здійснюється на засадахрівності громадян перед законом і судом незалежно від походження,соціального і майнового стану, расової і національної належності,статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характерузанять, місця проживання та інших обставин.( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84 ) Стаття 16-1. Змагальність і диспозитивність Розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту івирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чина одну і ту ж особу. Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор. У випадках,передбачених цим Кодексом, обвинувачення здійснює потерпілий абойого представник. Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник абозаконний представник. Прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник,потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їхпредставники беруть участь у судовому засіданні як сторони ікористуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їхдослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створюєнеобхідні умови для виконання сторонами їх процесуальнихобов'язків і здійснення наданих їм прав. Функція розгляду справи покладається на суд.( Кодекс доповнено статтею 16-1 згідно із Законом N 2533-III( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) Стаття 17. Колегіальний і одноособовий розгляд справ Кримінальні справи розглядаються в суді першої інстанціїодноособово суддею, який діє від імені суду, за винятком випадків,передбачених частинами другою і третьою цієї статті. Кримінальні справи про злочини, за які законом передбаченопокарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років,розглядаються в суді першої інстанції колегіально судом у складітрьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд. Кримінальні справи про злочини, за які законом передбаченаможливість призначення покарання у виді довічного позбавленняволі, в суді першої інстанції розглядаються судом у складі двохсуддів і трьох народних засідателів, які при здійсненні правосуддякористуються всіма правами судді. Розгляд справ у апеляційному і касаційному порядкуздійснюється відповідно апеляційними і касаційними судами у складітрьох суддів. Розгляд справ у виключному порядку здійснюєтьсяапеляційними і касаційними судами у складі не менше трьох суддів.( Стаття 17 в редакції Закону N 2464-XII ( 2464-12 ) від 17.06.92,із змінами, внесеними згідно із Законами N 174/94-ВР ( 174/94-ВР )від 21.09.94, N 1483-III ( 1483-14 ) від 22.02.2000, N 2533-III( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001,N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 ) Стаття 18. Незалежність суддів і підкорення їх тільки законові При здійсненні правосуддя в кримінальних справах судді інародні засідателі незалежні і підкоряються тільки законові. Суддіі народні засідателі вирішують кримінальні справи на основізакону, в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів.( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII( 2857-12 ) від 15.12.92 ) Стаття 19. Мова, якою провадиться судочинство Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшостінаселення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якоюпровадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, даватипоказання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріаламисправи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугамиперекладача в порядку, встановленому цим Кодексом. Слідчі і судові документи, відповідно до встановленого цимКодексом порядку, вручаються обвинуваченому в перекладі на йогорідну мову або іншу мову, якою він володіє.( Стаття 19 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84 ) Стаття 20. Гласність судового розгляду Розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків,коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеноїзаконом таємниці. Закритий судовий розгляд, крім того, допускається замотивованою ухвалою суду в справах про злочини осіб, які недосягли шістнадцятирічного віку, в справах про статеві злочини, атакож в інших справах з метою запобігання розголошенню відомостейпро інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі та уразі коли цього потребують інтереси безпеки осіб, взятих підзахист. Слухання справ у закритому засіданні суду здійснюється здодержанням усіх правил судочинства. Вироки судів у всіх випадках проголошуються публічно. ( Частину п'яту статті 20 виключено на підставі ЗаконуN 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з29.06.2001 ) ( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 1381-XIV ( 1381-14 ) від13.01.2000, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуваєчинності з 29.06.2001, N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) Стаття 21. Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і підсудному права на захист Підозрюваному, обвинуваченому і підсудному забезпечуєтьсяправо на захист. Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя і судзобов'язані до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого іпідсудного роз'ясняти їм право мати захисника і скласти про цепротокол, а також надати підозрюваному, обвинуваченому іпідсудному можливість захищатися встановленими законом засобамивід пред'явленого обвинувачення та забезпечити охорону їхособистих і майнових прав.( Стаття 21 в редакції Закону N 3780-XII ( 3780-12 ) від23.12.93 ) Стаття 22. Всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи Прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання,зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів длявсебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи,виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдуютьобвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують йоговідповідальність. Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, невправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого. Забороняється домагатись показань обвинуваченого та іншихосіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз таінших незаконних заходів.( Стаття 22 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84, із Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) Стаття 23. Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину При провадженні дізнання, досудового слідства і судовогорозгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурорзобов'язані виявляти причини і умови, які сприяли вчиненнюзлочину.( Стаття 23 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84, із Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) Стаття 23-1. Подання органу дізнання, слідчого, прокурора в кримінальній справі Орган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини іумови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповіднийдержавний орган, громадську організацію або посадовій особіподання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов. Якщо в ході дізнання, досудового слідства або перевірки, щопроводилась на підставах, передбачених частиною 4 статті 97 цьогоКодексу, буде встановлено, що в діянні особи, яка притягається докримінальної відповідальності, чи в діяннях інших осіб є ознакидисциплінарного правопорушення або ці особи повинні бути згідно зчинним законодавством притягнуті до матеріальної відповідальності,орган дізнання, слідчий чи прокурор зобов'язані порушити в поданніпитання про притягнення цих осіб до дисциплінарної абоматеріальної відповідальності. Не пізніш як у місячний строк по поданню має бути вжитонеобхідних заходів і про результати повідомлено особу, яканадіслала подання. У разі залишення посадовою особою подання без розгляду органдізнання, слідчий чи прокурор зобов'язані вжити заходів,передбачених статтями 254-257 Кодексу України про адміністративніправопорушення ( 80732-10 ).( Кодекс доповнено статтею 23-1 згідно з Указом ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84, із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 358/95-ВР ( 358/95-ВР ) від 05.10.95 ) Стаття 23-2. Окрема ухвала (постанова) суду Суд при наявності на те підстав виносить окрему ухвалу(постанову), якою звертає увагу державних органів, громадськихорганізацій або посадових осіб на встановлені по справі фактипорушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину івимагають вжиття відповідних заходів. Окрему ухвалу (постанову) може бути також винесено привиявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону,допущених при провадженні дізнання, досудового слідства або прирозгляді справи нижчестоящим судом. ( Частину третю статті 23-2 виключено на підставі ЗаконуN 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з29.06.2001 ) Суд може окремою ухвалою (постановою) довести до відомавідповідного підприємства, установи або організації про виявленігромадянином високу свідомість, мужність при виконаннігромадського обов'язку, які сприяли причиненню чи розкриттюзлочину. Окрема ухвала (постанова) суду також виноситься, коли узасудженого до позбавлення волі є неповнолітні діти, якізалишилися без нагляду і потребують влаштування або встановленнянад ними опіки чи піклування. Суд за матеріалами судового розгляду вправі винести окремуухвалу (постанову) і в інших випадках, якщо визнає це занеобхідне. Не пізніш як у місячний строк по окремій ухвалі (постанові)має бути вжито необхідних заходів і про результати повідомленосуд, що виніс окрему ухвалу (постанову). У разі залишення посадовою особою окремої ухвали (постанови)суду без розгляду повинно бути вжито заходів, передбаченихстаттями 254-257 Кодексу України про адміністративніправопорушення.( Кодекс доповнено статтею 23-2 згідно з Указом ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84, із змінами, внесеними згідно із ЗаконамиN 358/95-ВР ( 358/95-ВР ) від 05.10.95, N 2533-III ( 2533-14 ) від21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) Стаття 24. Нагляд вищестоящих судів за судовою діяльністю Верховний Суд України здійснює нагляд за судовою діяльністювсіх судів України. Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київськийі Севастопольський міські суди, військові суди регіонів іВійськово-Морських Сил здійснюють відповідно нагляд за судовоюдіяльністю районних (міських), міжрайонних (окружних) судів даноїобласті, міст Києва і Севастополя, військових судів гарнізонів.( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84; Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від15.12.92, N 4018-XII ( 4018-12 ) від 24.02.94 ) Стаття 25. Прокурорський нагляд в кримінальному судочинстві Нагляд за додержанням законів органами, які проводятьоперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідствоздійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованимийому прокурорами. Прокурор зобов'язаний в усіх стадіях кримінальногосудочинства своєчасно вживати передбачених законом заходів доусунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення невиходили. Свої повноваження в кримінальному судочинстві прокурорздійснює незалежно від будь-яких органів і посадових осіб,підкоряючись тільки законові і керуючись вказівками Генеральногопрокурора України. Постанови прокурора, винесені відповідно до закону, єобов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами,організаціями, посадовими особами і громадянами.( Стаття 25 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від15.12.92, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинностіз 29.06.2001 ) Стаття 26. Об'єднання і виділення справ В одному провадженні можуть бути об'єднані справи пообвинуваченню декількох осіб - співучасників вчинення одного чикількох злочинів або по обвинуваченню однієї особи у вчиненнідекількох злочинів. Виділення справи допускається тільки у випадках, яківикликаються необхідністю, коли це не може негативно відбиватисяна всебічності, повноті і об'єктивності дослідження і вирішеннясправи. Об'єднання і виділення справ проводиться за постановою особи,яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або за ухвалою чипостановою суду. Правила цієї статті можуть бути застосовані і у випадкахпритягнення до кримінальної відповідальності за заздалегідь необіцяні переховування злочинця і приховання злочину, а такожнедонесення про злочин. Стаття 27. Притягнення до кримінальної відповідальності не інакше як за скаргою потерпілого Справи про злочини, передбачені статтею 125, частиною 1статті 126 Кримінального кодексу України, а також справи прозлочини, передбачені статтею 356 Кримінального кодексу Українищодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремихгромадян, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому іналежить в такому разі право підтримувати обвинувачення. В цихсправах дізнання і досудове слідство не провадяться. Зазначенісправи підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться зобвинуваченим, підсудним. Примирення може статися лише довидалення суду в нарадчу кімнату для постановлення вироку. Справи про злочини, передбачені частиною 1 статті 152Кримінального кодексу України, порушуються не інакше як за скаргоюпотерпілого, але закривати їх за примиренням потерпілого зобвинуваченим, підсудним не можна. Якщо справа про будь-який із зазначених у частині 1 цієїстатті злочинів має особливе громадське значення, а також увиняткових випадках, коли потерпілий у такій справі чи в справіпро злочин, зазначений у частині 2 цієї статті, через свійбезпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причинне може захистити свої законні інтереси, прокурор порушує справу іпри відсутності скарги потерпілого. Справа, порушена прокурором,направляється для провадження дізнання чи досудового слідства, апісля закінчення розслідування розглядається судом в загальномупорядку. Така справа в разі примирення потерпілого зобвинуваченим, підсудним закриттю не підлягає. Прокурор вправі в будь-який момент вступити в справу,порушену суддею за скаргою потерпілого, про злочини, зазначені вчастині 1 цієї статті, і підтримувати обвинувачення в суді, колицього вимагає охорона державних або громадських інтересів чи правгромадян. Вступ прокурора в справу не позбавляє потерпілого прав,передбачених статтею 49 цього Кодексу, але справа в цих випадкахза примиренням потерпілого з обвинуваченим, підсудним закриттю непідлягає. ( Частину п'яту статті 27 виключено на підставі ЗаконуN 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з29.06.2001 ) ( Стаття 27 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 986-VIII( 986-08 ) від 30.08.72, N 1937-VIII ( 1937-08 ) від 10.08.73,N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84, із Законами N 2533-III( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001,N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 ) Стаття 28. Цивільний позов у кримінальній справі Особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі припровадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого абодо осіб, що несуть матеріальну відповідальність за діїобвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом зкримінальною справою. Закриття справи з підстав, зазначених у статтях 7 і 7-1 цьогоКодексу, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати вустановленому законом порядку матеріальні збитки, завдані неюдержавним, громадським організаціям або громадянам. Цивільний позов може бути пред'явлений як під часдосудового слідства і дізнання, так і під час судового розглядусправи, але до початку судового слідства. Відмова у позові впорядку цивільного судочинства позбавляє позивача правапред'являти той же позов у кримінальній справі. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальнійсправі, а також особа, цивільний позов якої залишився безрозгляду, має право пред'явити його в порядку цивільногосудочинства. Цивільний позивач і цивільний відповідач при розглядіцивільного позову в кримінальній справі або позову провідшкодування матеріальних збитків, завданих особою, щодо якоїсправу закрито з підстав, зазначених у статтях 7 і 7-1 цьогоКодексу, звільняються від сплати державного мита.( Стаття 28 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84, Законом N 2857-XII ( 2857-12 ) від15.12.92 ) Стаття 29. Забезпечення відшкодування збитків, завданих злочином, і виконання вироку в частині конфіскації майна При наявності достатніх даних про те, що злочином завданаматеріальна шкода, або понесені витрати закладом охорони здоров'яна стаціонарне лікування потерпілого від злочину, орган дізнання,слідчий, прокурор і суд зобов'язані вжити заходів до забезпеченняцивільного позову. Прокурор пред'являє або підтримує поданий потерпілимцивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином,якщо цього вимагає охорона інтересів держави, а також громадян,які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можутьзахистити свої права. ( Частину третю статті 29 виключено на підставі ЗаконуN 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з29.06.2001 ) При провадженні в кримінальній справі про злочин, за якийможе бути застосована додаткова міра покарання у виглядіконфіскації майна, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язанівжити заходів до забезпечення можливої конфіскації майнаобвинуваченого.( Стаття 29 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від15.12.92, N 3132-XII ( 3132-12 ) від 22.04.93, N 2533-III( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) ( Стаття 30 виключена на підставі Закону N 2857-XII( 2857-12 ) від 15.12.92 ) Стаття 31. Порядок зносин судів, прокурорів, слідчих і органів дізнання з відповідними установами іноземних держав Порядок зносин судів, прокурорів, слідчих і органів дізнанняз відповідними установами іноземних держав, а також порядоквиконання взаємних доручень визначається законодавством України іміжнародними договорами України.( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно з Указом N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84, Законом N 2857-XII ( 2857-12 ) від15.12.92 ) Стаття 32. Роз'яснення значення термінів Кодексу Терміни, що їх вжито в цьому Кодексі, коли немає окремихвказівок, мають таке значення: 1) "Суд" - Верховний Суд України, Верховний суд АвтономноїРеспубліки Крим, обласний, Київський і Севастопольський міські,міжобласний, районний (міський), міжрайонний (окружний) суди,військовий суд, суддя, який одноособово розглядає справу; 2) "Суд першої інстанції" - суд, що має право винести вирок усправі; 3) "Апеляційний суд" - суд, що розглядає справи заапеляціями на вироки, ухвали і постанови суду першої інстанції,які не набрали законної сили; 4) "Касаційний суд" - суд, що розглядає справи за касаційнимискаргами і поданнями в касаційному порядку; 5) "Суддя" - голова, заступник голови і суддя відповідноВерховного Суду України, Верховного суду Автономної РеспублікиКрим, обласного, Київського і Севастопольського міських,міжобласного, районного (міського), міжрайонного (окружного),військового судів, народний засідатель; 5-а) "Головуючий" - суддя, який головує при колегіальномурозгляді справи або розглядає справу одноособово; 6) "Прокурор" - Генеральний прокурор України, прокурорАвтономної Республіки Крим, прокурор області, прокурор містаКиєва, районний, міський прокурор, військовий прокурор,транспортний прокурор та інші прокурори, прирівняні до прокурорівобластей, районних або міських прокурорів, їх заступники іпомічники, прокурори управлінь і відділів прокуратур, які діють умежах своєї компетенції; 6-а) "Начальник слідчого відділу" - начальник Головногослідчого управління, слідчого управління, відділу, відділенняорганів внутрішніх справ, безпеки та його заступники, які діють умежах своєї компетенції, а також податкової міліції; 7) "Слідчий" - слідчий прокуратури, слідчий органіввнутрішніх справ, слідчий органів безпеки, слідчий податковоїміліції; 8) "Учасники процесу" - обвинувачений, підозрюваний,захисник, а також потерпілий, цивільний позивач, цивільнийвідповідач та їхні представники; 9) "Обвинувач" - прокурор, що підтримує в суді державнеобвинувачення, і потерпілий в справах, передбачених частиною 1статті 27 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених цимКодексом; 10) "Законні представники" - батьки, опікуни, піклувальникиданої особи або представники тих установ і організацій, під опікоючи опікуванням яких вона перебуває; 11) "Близькі родичі" - батьки, дружина, діти, рідні брати ісестри, дід, баба, внуки; 12) "Вирок" - рішення суду першої інстанції про винність абоневинність особи; 13) "Ухвала" - всі рішення, крім вироку, які виніс судпершої апеляційної і касаційної інстанції в судових засіданнях вколегіальному складі; 14) "Постанова" - рішення органу дізнання, слідчого іпрокурора, а також рішення, які виніс суддя одноособово чиапеляційний суд; 15) "Апеляція" - подання прокурора і скарга учасника процесупро скасування або зміну судового рішення в апеляційному порядку; ( Пункт 16 статті 32 виключено на підставі Закону N 2533-III( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) ( Пункт 17 статті 32 виключено на підставі Закону N 2533-III( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) ( Пункт 18 статті 32 виключено на підставі Закону N 2533-III( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) 19) "Касаційне подання, касаційна скарга" - поданняпрокурора, скарга учасника процесу про скасування або змінусудового рішення в касаційному порядку; 20) "Протокол" - документ про проведення слідчих і судовихдій, про їх зміст і наслідки.( Стаття 32 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від13.06.63, 18.01.66, N 117-VIII ( 117-08 ) від 30.08.71, N 52-IX( 52-09 ) від 18.07.75, N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84,Законами N 2464-XII ( 2464-12 ) від 17.06.92, N 2857-XII( 2857-12 ) від 15.12.92, N 4018-XII ( 4018-12 ) від 24.02.94,N 85/98-ВР ( 85/98-ВР ) від 05.02.98, N 2533-III ( 2533-14 ) від21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) ( Статтю 32-1 виключено на підставі Указу ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84 ) ( Статтю 32-2 виключено на підставі Указу ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84 ) Г л а в а 2 ПІДСУДНІСТЬ Стаття 33. Підсудність справ районному (міському) суду Районному (міському) суду підсудні всі кримінальні справи,крім справ, підсудних вищестоящим судам і військовим судам.( Стаття 33 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4018-XII( 4018-12 ) від 24.02.94 ) ( Статтю 33-1 виключено на підставі Закону N 174/94-ВР( 174/94-ВР ) від 21.09.94 ) Стаття 34. Підсудність справ апеляційному суду Автономної Республіки Крим, апеляційним судам областей, міст Києва і Севастополя Апеляційному суду Автономної Республіки Крим, апеляційнимсудам областей, міст Києва і Севастополя підсудні такі кримінальнісправи: 1) про злочини проти основ національної безпеки України,передбачені статтями 109-114 Кримінального кодексу України( 2341-14 ); 2) про злочини, за вчинення яких Кримінальним кодексомУкраїни передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі. У випадках особливої складності або важливості справи,підсудної місцевому суду, - апеляційний суд Автономної РеспублікиКрим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя маютьправо прийняти її до свого провадження.( Стаття 34 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1898-VIII( 1898-08 ) від 23.07.73, N 270-X ( 270-10 ) від 26.05.80,N 6591-X ( 6591-10 ) від 29.02.84, N 6834-X ( 6834-10 ) від16.04.84, N 2444-XI ( 2444-11 ) від 27.06.86, N 7373-XI( 7373-11 ) від 14.04.89, N 7617-XI ( 7617-11 ) від 16.06.89, іззмінами, внесеними згідно із Законами N 1564-XII ( 1564-12 ) від18.09.91, N 2468-XII ( 2468-12 ) від 17.06.92, N 2935-XII( 2935-12 ) від 26.01.93, N 2947-XII ( 2947-12 ) від 28.12.93,N 4018-XII ( 4018-12 ) від 24.02.94, в редакції Закону N 174/94-ВР( 174/94-ВР ) від 21.09.94, із змінами, внесеними згідно ізЗаконами N 246/94-ВР ( 246/94-ВР ) від 15.11.94, N 552/97-ВР( 552/97-ВР ) від 07.10.97, N 1945-III ( 1945-14 ) від 14.09.2000,N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з29.06.2001, в редакції Закону N 2670-III ( 2670-14 ) від12.07.2001 ) ( Статтю 35 виключено на підставі Закону N 2533-III( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) Стаття 36. Підсудність справ військовим судам Військовим судам гарнізонів як судам першої інстанціїпідсудні справи про злочини осіб, які мають військове звання допідполковника, капітана другого рангу включно, крім тих справ, якіпідсудні військовим судам вищого рівня. Військовим судам регіонів, Військово-Морських Сил як судампершої інстанції підсудні: 1) справи про злочини осіб, які мають військове званняполковника, капітана 1 рангу і вище; 2) справи про злочини осіб, які займають посаду від командираполку, командира корабля 1 рангу і вище, а також осіб, рівних їмза службовим становищем; 3) справи про всі злочини, за які в умовах мирного часузаконом передбачена можливість призначення покарання у виглядідовічного позбавлення волі. ( Частину третю статті 36 виключено на підставі ЗаконуN 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з29.06.2001 ) ( Стаття 36 в редакції Закону N 4018-XII ( 4018-12 ) від 24.02.94,із змінами, внесеними згідно із Законами N 1483-III ( 1483-14 )від 22.02.2000, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуваєчинності з 29.06.2001 ) Стаття 37. Територіальна підсудність Кримінальна справа розглядається в тому суді, в районідіяльності якого вчинено злочин. Якщо місця вчинення злочинувстановити не можна, то справа повинна бути розглянута судом, врайоні діяльності якого закінчено дізнання чи досудове слідство вданій справі. Стаття 38. Передача справи з одного суду до іншого З метою забезпечення найбільш об'єктивного і повного розглядусправи, а також найкращого забезпечення виховної ролі судовогорозгляду, в окремих випадках справа може бути передана на розглядсуду за місцем проживання чи роботи обвинуваченого або за місцемзнаходження більшості свідків. Передача в цих випадках справи з одного суду до іншогодопускається лише до початку її розгляду в судовому засіданні. Питання про передачу справи з одного районного (міського),міжрайонного (окружного) суду до іншого чи з одного військовогосуду гарнізону до іншого в межах Автономної Республіки Крим,однієї області, міст Києва і Севастополя, одного військовогорегіону чи Військово-Морських Сил вирішується головою відповідноВерховного суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київськогоі Севастопольського міських судів, головою військового судурегіону, Військово-Морських Сил. Питання про передачу справи до суду іншої області абовійськового суду, міжобласного суду або військового суду іншогорегіону вирішується Головою Верховного Суду України чи йогозаступником.( Стаття 38 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від15.12.92, N 4018-XII ( 4018-12 ) від 24.02.94 ) Стаття 39. Визначення підсудності справ, які належать до компетенції декількох однойменних судів В разі об'єднання в одному провадженні кримінальних справ пообвинуваченню декількох осіб у вчиненні декількох злочинів, колиці справи підсудні двом або декільком однойменним судам, справурозглядає той суд, в районі діяльності якого було порушенокримінальну справу або закінчено досудове слідство чи дізнання. Стаття 40. Визначення підсудності справ, які належать до компетенції різнойменних судів Якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненнідекількох злочинів, справи про які підсудні різнойменним судам, тосправа розглядається вищестоящим з цих судів. Якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненнідекількох злочинів і справа хоча б про одну з них або про один іззлочинів підсудна військовому суду, то справу розглядаєвійськовий суд. При обвинуваченні групи осіб у вчиненні одного або кількохзлочинів, що не є військовими злочинами, якщо щодо хоча б одного зобвинувачених справа підсудна загальному суду, справа щодо всіхобвинувачених розглядається загальним судом. ( Стаття 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4018-XII( 4018-12 ) від 24.02.94 ) Стаття 41. Направлення справи за підсудністю Суддя, встановивши, що кримінальна справа не підсудна даномусуду, надсилає її за підсудністю; про це суддя виносить постанову. Якщо підсудність справи іншому однойменному суду виявилася всудовому засіданні, суд продовжує розгляд справи, коли це не можезавдати шкоди повноті і об'єктивності дослідження обставин справи.Коли ж не можна забезпечити повноти і об'єктивності дослідженняобставин справи, суд надсилає справу за підсудністю, про щовиносить ухвалу. Суд, виявивши в судовому засіданні, що справа підсуднавищестоящому суду або військовому суду, надсилає її запідсудністю. Передача до нижчестоящого суду справи, початої розглядом усудовому засіданні вищестоящого суду, не допускається.( Стаття 41 із змінами, внесеними згідно із Законами N 4018-XII( 4018-12 ) від 24.02.94, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 -набуває чинності з 29.06.2001 ) Стаття 42. Недопустимість спорів про підсудність Спори про підсудність між судами не допускаються. Кримінальнасправа, надіслана з одного суду до іншого в порядку, встановленомустаттями 38-41 цього Кодексу, повинна бути прийнята цим судом досвого провадження, якщо при цьому не перевищується компетенціясуду. Г л а в а 3 УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ, ЇХ ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ Стаття 43. Обвинувачений і його права Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому цим Кодексомпорядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого.Після призначення справи до судового розгляду обвинуваченийназивається підсудним. Обвинувачений має право: знати, в чому його обвинувачують;давати показання з пред'явленого йому обвинувачення абовідмовитися давати показання і відповідати на запитання; матизахисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази;заявляти клопотання; ознайомлюватися після закінчення досудовогослідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь усудовому розгляді в суді першої інстанції; заявляти відводи;подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання,слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповіднихпідстав - на забезпечення безпеки. Підсудний має право на останнє слово.( Стаття 43 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 3780-XII ( 3780-12 ) від23.12.93, N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000, N 2533-III( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 ) Стаття 43-1. Підозрюваний Підозрюваним визнається: 1) особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину; 2) особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесенняпостанови про притягнення її як обвинуваченого. Підозрюваний має право: знати, в чому він підозрюється;давати показання або відмовитися дават