О стандартизации


<br> З А К О Н У К Р А Ї Н И<br> Про стандартизацію<br> ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 31, ст. 145 )<br> <br> Цей Закон встановлює правові та організаційні засади<br>стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення єдиної<br>технічної політики у цій сфері.<br> <a name="RI"></a>Розділ I<br> ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ<br> <a name="S1"></a>Стаття 1. Основні терміни та їх визначення<br> У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:<br> стандартизація - діяльність, що полягає у встановленні<br>положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних<br>чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня<br>впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення<br>ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх<br>функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і<br>сприянню науково-технічному співробітництву;<br> міжнародна стандартизація - стандартизація, що проводиться на<br>міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних<br>органів усіх країн;<br> регіональна стандартизація - стандартизація, що проводиться<br>на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для<br>відповідних органів країн певного географічного або економічного<br>простору;<br> національна стандартизація - стандартизація, що проводиться<br>на рівні однієї країни;<br> орган стандартизації - орган, що займається стандартизацією,<br>визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні,<br>основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження<br>стандартів;<br> нормативний документ - документ, який установлює правила,<br>загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх<br>результатів. Цей термін охоплює такі поняття як "стандарт",<br>"кодекс усталеної практики" та "технічні умови";<br> консенсус - загальна згода, яка характеризується відсутністю<br>серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості<br>заінтересованих сторін та досягається в результаті процедури,<br>спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних<br>точок зору;<br> стандарт - документ, що встановлює для загального і<br>багаторазового застосування правила, загальні принципи або<br>характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з<br>метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній<br>галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу;<br> міжнародний та регіональний стандарти - стандарти, прийняті<br>відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації;<br> національні стандарти - державні стандарти України, прийняті<br>центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та<br>доступні для широкого кола користувачів;<br> кодекс усталеної практики (звід правил) - документ, що<br>містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення,<br>монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання,<br>конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути<br>стандартом, частиною стандарту або окремим документом;<br> технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги,<br>яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні<br>умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим<br>документом;<br> технічний регламент - нормативно-правовий акт, прийнятий<br>органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до<br>продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на<br>стандарти чи відтворює їх зміст.<br> <a name="S2"></a>Стаття 2. Сфера дії Закону<br> Цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері<br>стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на<br>суб'єкти господарювання незалежно від форми власності та видів<br>діяльності, органи державної влади, а також на відповідні<br>громадські організації.<br> Дія цього Закону не поширюється на ядерні матеріали,<br>фармацевтичну продукцію, стандарти медичного обслуговування,<br>бухгалтерського обліку, освіти, а також інші соціальні стандарти,<br>сфера дії яких встановлюється відповідними законами.<br> <a name="S3"></a>Стаття 3. Законодавство України у сфері стандартизації<br> Законодавство України у сфері стандартизації складається з<br>цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють<br>відносини у цій сфері.<br> <a name="S4"></a>Стаття 4. Об'єкти стандартизації<br> Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги<br>(далі - продукція), зокрема матеріали, складники, обладнання,<br>системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи<br>діяльність.<br> <a name="S5"></a>Стаття 5. Мета та основні принципи державної політики у сфері<br> стандартизації<br> Метою стандартизації в Україні є забезпечення безпеки для<br>життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони<br>довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів<br>національних ресурсів та відповідності об'єктів стандартизації<br>своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар'єрів у<br>торгівлі.<br> Державна політика у сфері стандартизації базується на таких<br>принципах:<br> забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні<br>стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при<br>виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено<br>законодавством;<br> відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття<br>стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін,<br>підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних<br>виробників;<br> доступності стандартів та інформації щодо них для<br>користувачів;<br> відповідності стандартів законодавству;<br> адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням<br>стану національної економіки;<br> пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та<br>регіональних стандартів;<br> дотримання міжнародних та європейських правил і процедур<br>стандартизації;<br> участі у міжнародній (регіональній) стандартизації.<br> <a name="RII"></a>Розділ II<br> ОРГАНІЗАЦІЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ<br> <a name="S6"></a>Стаття 6. Суб'єкти стандартизації<br> Суб'єктами стандартизації є:<br> центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;<br> рада стандартизації;<br> технічні комітети стандартизації;<br> інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.<br> <a name="S7"></a>Стаття 7. Центральний орган виконавчої влади у сфері<br> стандартизації<br> Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації<br>організовує, координує та провадить діяльність щодо розроблення,<br>схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження<br>національних стандартів відповідно до цього Закону і як<br>національний орган стандартизації представляє Україну в<br>міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації.<br> Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації<br>виконує такі основні функції:<br> забезпечує реалізацію державної політики у сфері<br>стандартизації;<br> вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних<br>стандартів з відповідними міжнародними (регіональними)<br>стандартами;<br> бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів<br>та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;<br> встановлює правила розроблення, схвалення, прийняття,<br>перегляду, зміни та втрати чинності національних стандартів, їх<br>позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування<br>та реєстрації;<br> вживає заходів щодо виконання зобов'язань, зумовлених участю<br>в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;<br> співпрацює у сфері стандартизації з відповідними органами<br>інших держав;<br> формує програму робіт із стандартизації та координує її<br>реалізацію;<br> приймає рішення щодо створення та припинення діяльності<br>технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та<br>порядок створення;<br> організовує створення і ведення національного фонду<br>нормативних документів та національного центру міжнародної<br>інформаційної мережі ISONET WTO;<br> організовує надання інформаційних послуг з питань<br>стандартизації.<br> Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації<br>може виконувати інші функції та повноваження згідно із законами<br>України.<br> Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації<br>вносить подання до Кабінету Міністрів України щодо делегування<br>повноважень стосовно організації розроблення, схвалення,<br>прийняття, перегляду та зміни національних стандартів у галузі<br>будівництва та промисловості будівельних матеріалів центральному<br>органу виконавчої влади в цій сфері діяльності.<br> <a name="S8"></a>Стаття 8. Рада стандартизації<br> Рада стандартизації (далі - Рада) є колегіальним<br>консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України.<br> Персональний склад Ради та положення про неї затверджує<br>Кабінет Міністрів України.<br> Основною метою діяльності Ради є налагодження взаємодії між<br>виробниками, споживачами продукції та органами державної влади,<br>узгодження інтересів у сфері стандартизації, сприяння розвитку<br>стандартизації.<br> Рада формується на паритетних засадах із представників<br>органів виконавчої влади, центрального органу виконавчої влади у<br>сфері стандартизації, суб'єктів господарювання, Національної<br>академії наук України, галузевих академій наук та відповідних<br>громадських організацій. Діяльність Ради грунтується на засадах<br>відкритості та гласності.<br> Основною функцією Ради є вивчення, аналіз та розроблення<br>пропозицій щодо вдосконалення діяльності у сфері стандартизації<br>стосовно:<br> створення технічних комітетів стандартизації та визначення<br>напрямів їх діяльності;<br> прийняття міжнародного, регіонального чи іншого стандарту як<br>національного стандарту;<br> проведення експертиз проектів технічних регламентів та інших<br>нормативних документів з питань технічного регулювання;<br> програм робіт із стандартизації.<br> Рада має право:<br> одержувати від органів виконавчої влади інформацію і<br>матеріали з питань, що належать до її компетенції;<br> залучати в разі потреби у встановленому порядку до роботи в<br>Раді спеціалістів органів виконавчої влади, науково-дослідних<br>установ та організацій;<br> вносити пропозиції до відповідних органів виконавчої влади та<br>органів місцевого самоврядування з питань, що належать до її<br>відання.<br> <a name="S9"></a>Стаття 9. Технічні комітети стандартизації<br> Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації<br>створює технічні комітети, на які покладаються функції з<br>розроблення, розгляду та погодження міжнародних (регіональних) та<br>національних стандартів.<br> Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням<br>принципу представництва всіх заінтересованих сторін. До роботи в<br>технічних комітетах стандартизації залучаються на добровільних<br>засадах уповноважені представники органів виконавчої влади,<br>органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та їх<br>об'єднань, науково-технічних та інженерних товариств (спілок),<br>товариств (спілок) споживачів, відповідних громадських<br>організацій, провідні науковці і фахівці.<br> Організаційне забезпечення діяльності технічних комітетів<br>здійснюють їх секретаріати.<br> Положення про технічні комітети затверджує центральний орган<br>виконавчої влади у сфері стандартизації.<br> Технічні комітети стандартизації не можуть мати на меті<br>одержання прибутку від своєї діяльності.<br> <a name="S10"></a>Стаття 10. Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією<br> Центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної<br>Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим,<br>місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого<br>самоврядування, суб'єкти господарювання та їх об'єднання,<br>відповідні громадські організації мають право у відповідних сферах<br>діяльності та в межах повноважень, установлених законом, з<br>урахуванням своїх господарських та професійних інтересів<br>організовувати і виконувати роботи із стандартизації, зокрема:<br> розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати<br>стандарти відповідного рівня та припиняти їх дію, встановлювати<br>правила їх розроблення, позначення та застосування;<br> подавати до центрального органу виконавчої влади у сфері<br>стандартизації пропозиції щодо створення технічних комітетів<br>стандартизації та розроблення національних стандартів чи прийняття<br>як національних стандартів міжнародних (регіональних) чи власних<br>стандартів;<br> представляти Україну у відповідних міжнародних та<br>регіональних спеціалізованих організаціях із стандартизації,<br>виконувати зобов'язання, які передбачені відповідними положеннями<br>цих організацій;<br> створювати і вести інформаційні фонди нормативно-правових<br>актів та нормативних документів для забезпечення своєї діяльності<br>та інформаційного обміну;<br> видавати і розповсюджувати власні стандарти, документи<br>спеціалізованих міжнародних, регіональних організацій із<br>стандартизації, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на<br>підставі положень цих організацій або відповідних договорів, а<br>також делегувати ці повноваження іншим юридичним особам;<br> інформувати центральний орган виконавчої влади у сфері<br>стандартизації про роботи із стандартизації за своїми напрямами.<br> Заінтересовані особи мають право брати участь у сфері<br>стандартизації, розглядати проекти розроблюваних національних<br>стандартів та надавати розробникам відповідні пропозиції та<br>зауваження до них.<br> Міністерство оборони України, враховуючи особливості сфери<br>оборони, визначає порядок застосування стандартів для забезпечення<br>потреб оборони України відповідно до покладених на нього функцій.<br> <a name="RIII"></a>Розділ III<br> СТАНДАРТИ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ<br> <a name="S11"></a>Стаття 11. Розроблення, прийняття, перевірка, внесення змін<br> та перегляд стандартів<br> Залежно від рівня суб'єкта стандартизації, який приймає чи<br>схвалює стандарти, розрізняють:<br> національні стандарти, кодекси усталеної практики та<br>класифікатори, прийняті чи схвалені центральним органом виконавчої<br>влади у сфері стандартизації, видані ним каталоги та реєстри<br>загальнодержавного застосування;<br> стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови,<br>прийняті чи схвалені іншими суб'єктами, що займаються<br>стандартизацією.<br> Стандарти повинні відповідати потребам ринку, сприяти<br>розвитку вільної торгівлі, підвищенню конкурентоспроможності<br>вітчизняної продукції та бути викладені таким чином, щоб їх<br>неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів<br>продукції, якої стосується стандарт, чи надавати перевагу<br>виробнику продукції або продукції залежно від місця її<br>виготовлення.<br> Об'єкт стандартизації може бути об'єктом інтелектуальної чи<br>промислової власності, якщо розробник стандарту в установленому<br>законодавством порядку отримав дозвіл у власника прав на цей<br>об'єкт.<br> Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації з<br>урахуванням суспільної потреби у стандартах, державних<br>пріоритетів, пропозицій технічних комітетів стандартизації та<br>інших суб'єктів стандартизації щороку формує програму робіт із<br>стандартизації (далі - програма), яка включає перелік національних<br>стандартів, прийнятих до розроблення. Програма публікується один<br>раз на шість місяців в офіційному виданні центрального органу<br>виконавчої влади у сфері стандартизації та розміщується в<br>інформаційних мережах.<br> Національні стандарти розробляються технічними комітетами<br>стандартизації, а в разі їх відсутності - іншими суб'єктами<br>стандартизації, що мають для цього відповідний науково-технічний<br>потенціал.<br> Правила та порядок розроблення, схвалення, прийняття,<br>перегляду, зміни та припинення дії національних стандартів, які<br>встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері<br>стандартизації, повинні передбачати:<br> критерії врахування чи відхилення пропозицій щодо розроблення<br>національних стандартів;<br> критерії визначення розробників національних стандартів;<br> визначення пріоритетів щодо застосування міжнародних<br>(регіональних) стандартів;<br> механізм апеляції;<br> інформування заінтересованих сторін про стан робіт у сфері<br>національної стандартизації. Строк розгляду проекту національного<br>стандарту та подання відгуків не може бути меншим, ніж 60 днів від<br>дня його опублікування;<br> ознайомлення за рівних умов з проектами національних<br>стандартів усіх заінтересованих сторін.<br> Під час схвалення або прийняття національного стандарту<br>центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації визначає<br>дату надання стандарту чинності з урахуванням часу на виконання<br>підготовчих заходів щодо його впровадження.<br> Перелік національних стандартів, схвалених та прийнятих<br>протягом місяця, публікується наступного місяця в офіційному<br>виданні центрального органу виконавчої влади у сфері<br>стандартизації.<br> Міжнародні (регіональні) стандарти запроваджуються як<br>національні стандарти за умови їх прийняття центральним органом<br>виконавчої влади у сфері стандартизації.<br> Прийняття міжнародного (регіонального) стандарту - це<br>опублікування національного стандарту, що грунтується на<br>відповідному міжнародному (регіональному) стандарті, чи<br>підтвердження того, що міжнародний (регіональний) стандарт має той<br>самий статус, що і національний стандарт, із зазначенням будь-яких<br>відхилень від міжнародного (регіонального) стандарту.<br> Перевірку чинних національних стандартів на відповідність<br>законодавству, інтересам держави, потребам споживачів, рівню<br>розвитку науки і техніки, вимогам міжнародних (регіональних)<br>стандартів здійснюють відповідні технічні комітети або інші<br>суб'єкти стандартизації відповідно до цього Закону. Стандарти на<br>продукцію перевіряються не рідше одного разу на п'ять років. За<br>результатами перевірки відповідні технічні комітети або інші<br>суб'єкти стандартизації подають пропозиції про перегляд, зміни чи<br>скасування стандартів до центрального органу виконавчої влади у<br>сфері стандартизації.<br> Перегляд, в результаті якого розроблюється новий національний<br>стандарт або вносяться зміни до чинного стандарту, здійснюється у<br>порядку, встановленому для розроблення стандартів.<br> Припинення дії національного стандарту здійснює центральний<br>орган виконавчої влади у сфері стандартизації у разі припинення<br>випуску продукції, регламентованої цим стандартом, а також у разі<br>розроблення, схвалення або прийняття замість нього іншого<br>стандарту за поданням відповідного технічного комітету<br>стандартизації або іншого суб'єкта стандартизації відповідно до<br>цього Закону.<br> Інформація про зміни, текст змін національних стандартів<br>публікується в офіційному виданні центрального органу виконавчої<br>влади у сфері стандартизації не пізніше, ніж за 90 днів до терміну<br>надання їм чинності.<br> <a name="S12"></a>Стаття 12. Порядок застосування стандартів<br> Стандарти застосовуються на добровільних засадах, якщо інше<br>не встановлено законодавством.<br> Стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на<br>них в інших документах.<br> Застосування стандартів чи їх окремих положень стає<br>обов'язковим:<br> для всіх суб'єктів господарювання, якщо це передбачено в<br>технічних регламентах чи інших нормативно-правових актах;<br> для учасників угоди (контракту) щодо розроблення,<br>виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є<br>посилання на певні стандарти;<br> для виробника чи постачальника продукції, якщо він склав<br>декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи<br>застосував позначення цих стандартів у її маркуванні;<br> для виробника чи постачальника, якщо його продукція<br>сертифікована щодо дотримання вимог стандартів.<br> Міжнародні (регіональні) стандарти та стандарти інших країн,<br>якщо їх вимоги не суперечать законодавству України, можуть бути<br>застосовані в Україні в установленому порядку шляхом посилання на<br>них у національних та інших стандартах.<br> Стандарти, застосовані під час виготовлення продукції,<br>повинні зберігатися у виробника протягом 10 років після випуску<br>останнього виробу даного виду продукції.<br> <a name="S13"></a>Стаття 13. Застосування стандартів у технічних регламентах та<br> інших нормативно-правових актах<br> Технічні регламенти та інші нормативно-правові акти<br>встановлюють обов'язкові вимоги щодо:<br> захисту життя, здоров'я та майна людини;<br> захисту тварин, рослин;<br> охорони довкілля;<br> безпеки продукції, процесів чи послуг;<br> запобігання введенню в оману стосовно призначення та безпеки<br>продукції;<br> усунення загрози для національної безпеки.<br> У разі посилання на стандарти в технічних регламентах, інших<br>нормативно-правових актах зазначається, чи є дотримання певних<br>стандартів єдиним або тільки одним із шляхів виконання вимог цих<br>документів. Виробник чи постачальник має довести, що продукція,<br>вироблена без застосування цих стандартів, відповідає вимогам<br>відповідних технічних регламентів або інших нормативно-правових<br>актів.<br> У разі виникнення об'єктивних перешкод для застосування<br>певних обов'язкових вимог національного стандарту виробник чи<br>постачальник продукції зобов'язаний повідомити про це центральний<br>орган виконавчої влади у сфері стандартизації. Одночасно виробник<br>може звернутися до центрального органу виконавчої влади у сфері<br>стандартизації з пропозиціями щодо скасування, позачергового<br>перегляду та внесення відповідних змін до цього стандарту, або з<br>обгрунтованим клопотанням про надання дозволу на тимчасовий випуск<br>продукції з відхиленнями від зазначених обов'язкових вимог.<br>Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації вивчає<br>обгрунтованість звернення виробника, проводить у разі потреби<br>необхідні експертизи і за наявності підстав після погодження із<br>відповідним центральним органом виконавчої влади, що здійснює<br>контроль за дотриманням відповідних вимог національного стандарту,<br>може надати такий дозвіл і встановити обмеження терміну його дії.<br> У разі виготовлення продукції на експорт, якщо угодою<br>(контрактом) визначено інші вимоги, ніж ті, що встановлені<br>технічними регламентами або іншими нормативно-правовими актами<br>України, дозволяється застосовувати норми угоди (контракту), якщо<br>вони не суперечать законодавству України в частині вимог до<br>процесу виготовлення продукції, її зберігання та транспортування<br>на території України.<br> Державний нагляд за дотриманням вимог технічних регламентів<br>або інших нормативно-правових актів здійснюється в порядку,<br>встановленому законодавством.<br> Особи, винні в порушенні законодавства у сфері<br>стандартизації, несуть відповідальність згідно з законами України.<br> <a name="S14"></a>Стаття 14. Знак відповідності національним стандартам<br> Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації має<br>право встановлювати знак відповідності продукції національним<br>стандартам.<br> Національний знак відповідності продукції національним<br>стандартам - знак, який засвідчує відповідність позначеної ним<br>продукції всім вимогам стандартів, які поширюються на цю<br>продукцію.<br> Опис та правила застосування національного знака<br>відповідності продукції національним стандартам встановлюються<br>центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації.<br> Відповідність продукції національним стандартам добровільно<br>підтверджується у порядку, встановленому центральним органом<br>виконавчої влади у сфері стандартизації.<br> <a name="RIV"></a>Розділ IV<br> ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА<br> СТАНДАРТИ, КОДЕКСИ УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ ТА ТЕХНІЧНІ УМОВИ<br> <a name="S15"></a>Стаття 15. Право власності, видання та розповсюдження<br> стандартів<br> Право власності на національні стандарти, кодекси усталеної<br>практики, класифікатори та каталоги належить державі. Від імені<br>держави права власника на ці документи здійснює центральний орган<br>виконавчої влади у сфері стандартизації.<br> Право власності на інші стандарти, створені іншими суб'єктами<br>стандартизації, належить тим суб'єктам, за кошти яких вони<br>створені або яким воно передано в установленому законом порядку.<br> Національні стандарти, кодекси усталеної практики,<br>класифікатори та каталоги видає, перевидає та розповсюджує<br>центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації.<br> Видання і розповсюдження документів міжнародних<br>(регіональних) організацій із стандартизації, членом яких є<br>Україна, здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері<br>стандартизації та інші суб'єкти стандартизації на підставі<br>положень цих організацій.<br> Забороняється повністю чи частково відтворювати, тиражувати і<br>розповсюджувати як офіційні видання будь-які стандарти, кодекси<br>усталеної практики, технічні умови або їх частини без дозволу їх<br>власника чи уповноваженої ним особи, крім випадків, передбачених<br>законом.<br> У разі відтворення чи розповсюдження стандарту, кодексу<br>усталеної практики, технічних умов без дозволу їх власника чи<br>уповноваженої ним особи суб'єкт стандартизації не несе<br>відповідальності за невідповідність тексту розповсюджуваного<br>документа його офіційному тексту чи за наслідки, спричинені<br>застосуванням розповсюджуваного документа.<br> Суб'єкт стандартизації має право на відшкодування збитків,<br>завданих йому несанкціонованим розповсюдженням стандарту, кодексу<br>усталеної практики, технічних умов, відповідно до закону.<br> Порядок видання та розповсюдження технічних регламентів<br>встановлюється законом.<br> <a name="S16"></a>Стаття 16. Надання інформаційних послуг<br> Інформаційні послуги надаються шляхом опублікування офіційних<br>текстів стандартів, інформаційних та довідкових видань, а також їх<br>розповсюдження інформаційними мережами в ініціативному порядку та<br>на замовлення.<br> Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації<br>через національний інформаційний фонд нормативних документів та<br>національний центр міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO<br>забезпечує інформацією вітчизняних та іноземних користувачів.<br> Для інформаційного забезпечення користувачів центральний<br>орган виконавчої влади у сфері стандартизації організовує<br>формування каталогу нормативних документів у сфері стандартизації<br>на національному рівні, встановлює правила його створення та<br>ведення.<br> Суб'єкт стандартизації, відповідальний за розроблення і<br>схвалення стандартів, які можуть створити технічні бар'єри у<br>торгівлі, надає відповідну інформацію центральному органу<br>виконавчої влади у сфері стандартизації, який через міжнародну<br>інформаційну мережу ISONET WTO надає цю інформацію користувачам у<br>строки, встановлені кодексом усталеної практики стандартизації.<br> <a name="RV"></a>Розділ V<br> МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО<br> <a name="S17"></a>Стаття 17. Міжнародне співробітництво у сфері стандартизації<br> Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації<br>відповідно до закону представляє інтереси України в міжнародних<br>організаціях із стандартизації, вживає заходів щодо адаптації<br>законодавства України у сфері стандартизації до законодавства<br>Європейського Союзу, здійснює співробітництво в цій сфері з<br>відповідними органами інших країн, приймає рішення про приєднання<br>до міжнародних (регіональних) систем стандартизації, укладає<br>договори про співробітництво та здійснення робіт у сфері<br>стандартизації.<br> Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого<br>надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що<br>передбачені цим Законом, то застосовуються норми міжнародного<br>договору.<br> <a name="RVI"></a>Розділ VI<br> ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ<br> <a name="S18"></a>Стаття 18. Джерела фінансування<br> Роботи із стандартизації фінансуються замовниками цих робіт.<br> Джерелами фінансування є:<br> кошти Державного бюджету України;<br> кошти, передбачені на виконання програм і проектів;<br> кошти суб'єктів господарювання;<br> кредити банків;<br> інші кошти, передбачені законом.<br> Витрати підприємств, пов'язані з розробленням стандартів,<br>відносяться до витрат на науково-технічне забезпечення їх<br>господарської діяльності.<br> Витрати на роботи із стандартизації бюджетних установ та<br>організацій відшкодовуються за рахунок коштів, передбачених на їх<br>утримання.<br> Замовниками робіт із стандартизації за кошти Державного<br>бюджету України є центральні органи виконавчої влади, на які<br>законодавством покладено відповідальність за технічне регулювання<br>у визначених сферах діяльності.<br> Замовлення робіт із стандартизації за кошти Державного<br>бюджету України, в тому числі на державне оборонне замовлення,<br>здійснюється без проведення торгів (конкурсів, тендерів).<br> <a name="S19"></a>Стаття 19. Використання коштів, одержаних від реалізації<br> стандартів<br> Кошти, одержані від реалізації національних, регіональних і<br>міжнародних стандартів, спрямовуються виключно на виконання робіт<br>із стандартизації, розвиток науково-технічної бази.<br> <a name="RVII"></a>Розділ VII<br> ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ<br> 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.<br> 2. Кабінету Міністрів України протягом одного року з дня<br>набрання чинності цим Законом:<br> внести до Верховної Ради України законопроекти щодо<br>приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;<br> прийняти нормативно-правові акти, що випливають з цього<br>Закону;<br> забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів, а<br>також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних<br>органів виконавчої влади у відповідність з нормами цього Закону;<br> визначити порядок та терміни дії галузевих стандартів та<br>прирівняних до них інших нормативних документів колишнього СРСР.<br> 3. Державні та інші стандарти є чинними до припинення їх дії<br>або до прийняття відповідних стандартів згідно з вимогами цього<br>Закону.<br> 4. Вимоги державних та інших стандартів, обов'язкові до<br>виконання, є чинними до прийняття відповідних технічних<br>регламентів та інших нормативно-правових актів, які регулюють ці<br>питання.<br> 5. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом<br>законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в<br>частині, що не суперечить цьому Закону.<br> <br> <br> Президент України Л.КУЧМА<br> <br> м. Київ, 17 травня 2001 року<br> N 2408-III<br>