стаціонарних годівницях, клітках, постійній огорожі станків, стійл,
денників тощо, межа вогнетривкості яких повинна становити не менше
1 години.
Для напування тварин і птиці на вигулах необхідно передбачати
прокладання водопровідних труб для подачі води до напувалок, що
розміщуються на вигулах, при цьому не допускається прокладання во-
допровідних труб в місцях, де вони можуть стикатися з гноєм і
послідом, підлягати механічним впливам, заважати прибиранню гною
і посліду або транспортуванню кормів.
3.9. В твариннницьких будівлях на мережі виробничого водопро-
воду слід передбачати установку кранів для миття підлог з розра-
хунку радіусу дії 30 м і тиску на сприску не менше 5 м.
3.10. Для заповнення протипожежних ємкостей (резервуарів,
водойм) водою на вводах внутрішнього водопроводу в будівлі необхід-
но передбачати з'єднувальні головки діаметром 50 мм для приєднання
пожежних рукавів.
3.11. Для виробничого водопроводу тваринницьких будівель слід
застосовувати, як правило, плластмасові труби, які дозволяються
для питних водопроводів, а також сталевих тонкостінних неоцинкова-
них труб. Застосування металевих труб з товщиною стінок та діамет-
ром, більшим ніж визначено розрахунком, не допускається.
3.12. Для обліку загальної витрати води підприємством слід
передбачати установку водоміра на вводі водопроводу. Необхідність
установки водоміра на вводах в окремі будівлі повинна бути техно-
логічно обгрунтована.
3.13. Установку запірної арматури на мережі виробничого водо-
проводу слід передбачати: на вводі водопроводу в будівлю; на від-
галуження від магістралі; на підводках до групових напувалок,
технологічного обладнання і сіток для підмивання вимені.
На мережі виробничого водопроводу тваринницьких будівель і
приміщень, а також вигульних, вигульно-кормових майданчиків та
літніх таборів слід передбачати випускні пристрої для спорож-
нення трубопроводів.
3.14. Розрахункові витрати води на напування тварин з ав-
тонапувалок слід визначати у відповідності з обов'язковим до-
датком 2.
- 9 -
3.15. Витрати води спеціальними приладами і відсоток одно-
часної їх дії слід приймати у відповідності з обов'язковим
додатком 3.
3.16. Загальні усереднені питомі витрати води на окремих
типах тваринницьких підприємств наведені в довідковому додатку 4.
У додатку не враховані витрати води на господарсько-питні
потреби для обслуговуючого персоналу. Ці витрати слід передбачати
додатково у відповідності з діючими нормативними документами, які
регламентують проектування внутрішнього водопроводу в будівлях.
3.17. Внутрішню каналізацію тваринницьких будівель слід пе-
редбачати для відведення:
а) виробничих стічних вод від миття тварин, прибирання при-
міщень і доїльних майданчиків, від миття устаткування
(посуду, апаратури, молокопроводів тощо), а також від
проточних напувалок у пташниках;
б) господарсько-побутових вод від санітарних приладів.
Системи внутрішньої каналізації будівель визначаються тех-
нологією проектування відповідних підприємств.
3.18. В одноповерхових птахівничих будівлях для кліткового
утримання птиці виробничі стічні води ( від миття підлоги, миття
обладнання тощо) допускається збирати та відводити до трапів від-
критими лотками; розміри лотків визначаються розрахунком, але в
усіх випадках їх глибина повинна бути не більше 120 мм, а ширина-
не менше 100 мм.
3.19. На магістральних випусках стічних вод від проточних
напувалок, що встановлюють в птахівничих будівлях, слід передба-
чати уловлювачі для пуху та пера.
3.20. Технологічне обладнання для приймання, транспортуван-
ня та обробки молока, а також для миття молочного посуду слід
приєднувати до каналізаційної мережі з розривом струменя не
менше 20 мм.
3.21. Обладнання для збирання та обробки видаленого гною
(посліду) і стоків від миття підлог в будівлях і приміщеннях
для утримання тварин та птиці слід проектувати, користуючись
вказівками відповідних норм технологічного проектування.
3.22. Пожежогасіння на тваринницьких підприємствах повинне
здійснюватися з пожежних гідрантів, які встановлюються на мережі
господарсько-питного або виробничого водопроводу, а окремих бу-
дівель і споруд, як правило, з водоймищ (природних або штучних)
відповідно до діючих норм.
3.23. Витрати води на зовнішнє пожежогасіння тваринницьких
підприємств на одну пожежу повинні прийматися з розрахунку на
одну будову, яка потребує найбільших витрат води згідно з вимогами
СНиП 2.04.02-84.
3.24. Розрахункову кількість одночасних пожеж на підприємст-
ві слід приймати в залежності від площі, яку воно займає: одна
пожежа при площі до 150 га, дві пожежі - понад 150 га.
3.25. Тривалість гасіння пожежі повинна прийматися 3 години,
а для будівель І та ІІ ступенів вогнетривкості з приміщеннями
категорії "Д" - 2 години.
3.26. Кількість пожежних резервуарів або водоймищ повинна
бути не менше двох, при цьому в кожному з них повинно зберігатися
не менше 50% об'єму води на пожежогасіння.
3.27. Пожежні водоймища і резервуари допускаються для під-
приємств з категорією будівель "В" і "Д" при витратах води на
зовнішнє пожежогасіння 10 л/с і менше. Поповнення пожежних ре-
зервуарів повинне провадитися від господарсько-питного водопрово-
ду.
- 10 -
3.28. Протипожежні водоймища та інші джерела водопостачання
обладнуються під'їздами та майданчиками для розвороту пожежних
автомобілів.
3.29. Для використання при гасінні пожежі водонапірних башт
необхідно на мережі водопроводлу передбачати влаштування спеаль-
ного колодязя із стояком з двома з'єднувальними головками діамет-
ром 80 мм або установку гідранта.
4. СИСТЕМИ МІКРОКЛІМАТУ І ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ
4.1. Системи мікроклімату тваринницьких будівель слід проекту-
вати згідно з вимогами норм технологічного проектування підпри-
ємств відповідного напряму, нормами даного розділу та діючими
нормативними документами по проектуванню систем опалення, вентиля-
ції і кондиціонування.
4.2. В приміщеннях для утримання тварин системи мікроклімату
повинні забезпечувати зоогігієнічні параметри середовища, що від-
повідають нормальному фізіологічному стану та максимальній продук-
тивності поголів'я.
4.3. Технічне забезпечення мікроклімату тваринницьких примі-
щень слід здійснювати за допомогою відповідних інженерних систем
на основі посиленого теплозахисту будівель та високого гігієніч-
ного рівня технологічних процесів, пов'язаних з утворенням та ви-
даленням шкідливостей.
4.4. Розрахункові параметри повітря приміщень при проектуван-
ні опалення і вентиляції слід приймати:
а) в основних виробничих приміщеннях - згідно з нормами
технологічного проектування відповідних об'єктів;
б) в приміщеннях, для яких параметри повітря нормами
технологічного проектування не визначені, - у відповіднос-
ті з діючими державними стандартами або завданням на
проектування.
Значення коефіцієнтів теплообміну внутрішніх поверхень
огороджувальних конструкцій тваринницьких приміщень слід приймати
згідно з вимогами п.2.23.
4.5. Параметри зовнішнього повітря для розрахунку систем
забезпечення мікроклімату приміщень для утримання тварин та птиці
слід приймати окремо для холодного, теплого періодів та перехід-
них умов згідно з даними, наведеними в додатку 6. При цьому слід
приймати:
- в холодний період при проектуванні систем опалення, вен-
тиляції і кондиціонування повітря - параметри Б;
- в теплий період при проектуванні систем вентиляції та
кондиціонування повітря - параметри а;
- для перехідних умов температура зовнішнього повітря виз-
начається розрахунком теплоповітряного балансу індиві-
дуально для кожної будівлі, виходячи з можливості створення
нормативного режиму мікроклімату без штучного підігріву
припливного повітря. Відносну вологість зовнішнього повітря
при цьому слід приймати: при перехідній температурі від
0 град. С та нижче - 85%, при температурі вище О град.С -
80...75%.
4.6. В усіх тваринницьких приміщеннях з нормативними парамет-
рами повітря необхідно передбачати цілорічні системи припливно-
витяжної вентиляції. Повітрообмін визначається для
теплого, холодного періодів року та перехідних умов на основі
розрахунку тепловологісного і газового балансів приміщень. В
усіх випадках повинен забезпечуватися мінімальний повітро-
обмін, розрахований у відповідності з технологічними вимогами.
Кондиціонування повітря допускається при техніко-економіч-
ному обгрунтуванні при вирощуванні племінного молодняка тварин
і птиці.
- 11 -
4.7. Подачу свіжого повітря в системах припливної вентиляції
в холодний та перехідний періоди слід здійснювати у верхню зону
приміщень, при цьому температура струменя на вході в зону обслу-
говування не повинна бути нижчою за розрахункову температуру по-
вітря більш ніж на 2 град. С; подача непідігрітого повітря систе-
мами з механічним збудженням повинна проектуватися переважно з за-
стосуванням попереднього підмішування теплого повітря приміщення
до зовнішнього.
У теплий період припливне повітря, як правило, необхідно по-
давати в зону розташування тварин та птиці.
Не допускається зосереджений приплив у приміщеннях з пиловид-
ними кормами.
4.8. Видалення забрудненого повітря, як правило, повинно
здійснюватися з нижньої зони, при цьому перевагу слід надавати
системам з видавлюванням відпрацьованого повітря крізь гратчасті
або сітчасті підлоги.
Викид повітря в атмосферу слід здійснювати над покрівлею
будівель за допомогою шахт або труб, передбачаючи мінімальну їх
кількість. Не допускається застосування високих і факельних вики-
дів.
Очищення повітря перед викидом необхідно здійснювати в разі
неможливості забезпечення природоохоронних нормативів забруднення
атмосфери іншими способами, в тому числі за рахунок підвищення
екологічної чистоти технологічних процесів і розсіювання шкідливо-
стей в атмосфері.
4.9. Необхідність опалення тваринницьких і птахівничих примі-
щень визначається розрахунком теплоповітряного балансу. При проек-
туванні систем, як правило, слід застосовувати повітряне опалення,
поєднане з припливною вентиляцією; температура перегрівання повітря
не повинна перевищувати 50 град. С. Якщо з технічних причин влашту-
вання такої вентиляційно-опалювальної системи неможливе (труднощі
з регулювюанням, занадто високе перегрівання повітря), слід засто-
совувати автономні рециркуляційні системи повітряного опалення.
В родильних приміщеннях, будівлях для утримання свиноматок з
поросятами, молодняка худоби і птиці поряд з повітряним опаленням
допускається застосування місцевих опалювальних приладів з гладкою
поверхнею, що легко очищається.
Для обігрівання поросят-сисунів і молодняка птиці слід перед-
бачати системи локального обігріву.
Температуру поверхні опалювальних приладів слід приймати:
а) в приміщеннях для утримання птиці на підлозі - не
більше 105 град. С;
б) в приміщеннях для утримання птиці в клітках і тварин,
а також в інших виробничих приміщеннях - до 150 град. С.
4.10. Теплопостачання виробничих будівель необхідно проекту-
вати виходячи з потужності підприємств, видів та співвідношення
теплових навантажень, режиму теплоспоживання окремих об'єктів, ха-
рактеру паливно-енергетичних ресурсів.
Схему теплопостачання, як правило, слід передбачати комбіно-
вану - с центральним джерелом тепла, що забезпечує групу спожива-
чів з регулярним навантаженням, і місцевими генераторами тепла,
що обслуговують окремі споруди з циклічним теплоспоживанням.
Потреби тепла і палива на опалення і вентиляцію будівель по-
винні визначатися на основі розрахунку теплового балансу приміщень,
виходячи з фактичної тривалості періоду теплопостачання.
Потреби тепла для технологічних процесів визначаютьсяч згідно
з технологічним завданням і галузевими нормативними документами.
- 12 -
У централізованих системах теплопостачання як теплоносій слід
приймати воду температурою 150 град. С; допускається для систем з
малопотужними тепловими установками використання води з більш низь-
кою температурою (до 95 град.С) та пари.
4.11. Гаряче водопостачання будівель слід проектувати згідно з
вимогами норм технологічного проектування та відповідних норматив-
них документів по проектуванню систем.
4.12. В системах мікроклімату і теплопостачання при техніко-
економічному обгрунтуванні і наявності автоматизованого обладнання
спеціального призначення слід використовувати вторинні енергетичні
