10.4.9.На зрошуваних землях, де застосовуються промивні та вологозарядкові поливи обов’язково слід здійснювати постійний контроль за вологістю грунту, щоб не допустити їх перезволоження. В іншому випадку можливе зниження окислювально-відновлювальних потенціалів грунту, що може призвести до високої дисперсності грунту, погіршення його структури, збільшення рухомості гумусових часток, утворення корки.
10.5.Біологічні методи меліорації грунтів
10.5.1.3 метою підвищення родючості грунтів при застосуванні стічних вод необхідно впроваджувати біологічні методи меліорації — вирощування в сівозмінах багаторічних трав, повторних посівів проміжних сидеральних культур, збагачення грунтів біологічно активними речовинами, вирощування солестійких сільськогосподарських культур. Зрошення стічними водами 1 га трав за вегетаційний період забезпечує очистку 500 м3 стічних вод.
10.5.2.В умовах близького залягання грунтових вод слід вирощувати люцерну, яка сприяє регулюванню рівня грунтових вод. Ця сільськогосподарська культура вже в перший рік після посіву суттєво знижує рівень грунтових вод; по мірі збільшення кореневої системи (через 2–4 роки) відбувається поступове зниження рівня грунтових вод.
10.5.3.Введення в систему сівозмін люцерни в умовах степової зони являється обов’язковим заходом, оскільки це солестійка культура. Вона сприяє зменшенню солей у грунті за рахунок їх виносу з урожаєм (до 17–18%). В грунтовому розчині значно знижується концентрація солей переважно за рахунок поглинання їх корінням рослин і мікроорганізмами.
10.5.4.При використанні для зрошення стічних вод ІІІ категорії (розд. 4) (з несприятливими агромеліоративними показниками) слід вирощувати райграс багатоукісний, віку, люцерну, цукровий і кормовий буряки, просо, ячмінь на сіно, сорго. При застосуванні стічних вод ІІ категорії рекомендується вирощувати менш солестійкі культури — ячмінь на зерно, пшеницю, овес, люцерну, горох, соняшник, вівсяницю лучну, стоколос безостий.
Стічними водами І категорії в першу чергу слід поливати найменш солестійкі сільськогосподарські культури: пшеницю, овес на зерно, тимофіївку, суданку, кукурудзу, а також всі вищезгадані культури.
10.5.5.3 метою регулювання поглинаючої здатності грунтового мікробіоценозу необхідно проводити комплекс агротехнічних заходів (пп. 10.1–10.4), направлених на створення оптимальних умов для діяльності грунтових мікроорганізмів, що сприяє поліпшенню водно-сольового режиму грунту, знешкодження токсичних речовин, які надходять із стічними водами та створенню сприятливого екологічного середовища для розвитку сільськогосподарських культур.
Сприятливе агроекологічне середовище створюють мікроорганізми, які поступають із стічними водами, вони підвищують активність ферментів, сприяють споживанню рослинами поживних речовин. Мікроорганізми прискорюють процеси мінералізації органічних речовин і біологічної фіксації азоту, край необхідного для живлення рослин.
10.5.6.Для оптимального мінерального живлення рослин необхідно 15 хімічних елементів, шість із них є основними — це Са.., Мg.., К., N (у формі NО3.), Р (у формі Н2РО4) і S (у формі SО4..). Їх концентрація в грунті повинна бути до кількох грамів на 1 дм3. Дев’ять елементів необхідні в мікрокількості (10–3–10–4 г/дм3) — це молібден (Мо6+), цинк (Zn2+), нікель (Ni2+), кобальт (Co2+), мідь (Сu2+), залізо (Fe3+), натрій (Na+), марганець (Mn2+), бор (B2+).
Недостача мікроелементів в грунті або існування їх в недоступній для рослин формі приводить до зниження врожайності і до захворювання рослин (серцевинна гниль і дуплистість буряка, пустозернистість злаків, сіра плямистість вівса та ін.).
10.5.7.Мікроелементи потрібно вносити у вигляді біологічно активних добрив. Ці добрива повністю усувають захворювання рослин, значно збільшують урожайність.
10.5.8.Мікроелементи вносяться з поливною водою, а також у формі комплексонів. Це органічні сполуки, які створюють високостійкі комплексні сполуки (комплексонати) з іонами металів різних груп.
10.5.9.При використанні стічних вод слід враховувати наявність окремих елементів в стічній воді. Недостачу їх слід доповнювати мікродобривами. Із мікродобрив перевагу слід надавати повністю розчинним у воді сполукам: борній кислоті, молібдену, амонію. При використанні мідних компонентів придатні — сульфат міді; марганцевих — сульфат марганцю; при цинковій недостачі — сульфат цинку.
10.5.10.При відсутності централізованих поставок сільськогосподарському виробництву мікроелементів у вигляді водорозчинних солей слід впроваджувати пристрої, які працюють на принципі анодного розчинення металів. Внесення мікроелементів у вигляді іонів металів з поливною водою забезпечує автономне їх виготовлення на зрошувальній площі (Додаток 10). При цьому майже повністю виключені затрати ручної праці і досягається високий ефект.
10.5.11.Біологічні методи меліорації необхідно застосовувати в усіх регіонах України з врахуванням конкретних екологічних та природно-кліматичних умов.
Основні сполуки і їх дози, рекомендовані для внесення у вигляді мікродобрив з поливною водою приведені в Додатку 11.
11. ПРИРОДООХОРОННІ ЗАХОДИ, СЛУЖБА ЕКСПЛУАТАЦІЇ І КОНТРОЛЮ
11.1.Кожен проект зрошувальної системи з використанням стічних вод повинен здійснюватись у відповідності з Законом “Про екологічну експертизу”. Склад проекту має включати оцінку впливу стічних вод на навколишнє середовище (ОВНС).
З метою запобігання скиду стічних вод в водні джерела, включаючи малі річки та інші водоймища, рекомендується альтернативний спосіб відведення та доочистки стічних вод — шляхом використання їх після відповідної переробки для зрошення кормових та технічних культур.
11.2.При проектуванні і експлуатації зрошувальних систем з використанням стічних вод в розробку меліоративно-природоохоронних заходів входить переведення земель з сільськогосподарських угідь у полігони для утилізації стічних вод, які не повинні порушувати рівновагу існуючої агроекосистеми.
11.3.Виконання вказаних заходів досягається шляхом дотримання технологічних та агромеліоративних норм застосування стічних вод, які включають систему агрохімічного контролю за якістю поливних вод, грунту, грунтових вод, виконанням санітарно-гігієнічних правил.
11.4.Оцінка якості міських стічних вод, що використовуються для зрошення повинна здійснюватись згідно агромеліоративних критеріїв (розд. 4).
11.5.Система агрохімічного та агромеліоративного контролю за якістю поливних вод включає постійне визначення санітарно-гігієнічних показників та інших параметрів (важкі метали — свинець, цинк, кадмій, мідь та інші; токсичні речовини — нафтопродукти, феноли, СПАР).
11.6.На діючих системах з використанням стічних вод необхідний постійний контроль за дотриманням режимів зрошення за рівнем грунтових вод і їх мінералізацією. При погіршенні природних дренажних умов потрібно передбачити будівництво штучного дренажу.
11.7.Контроль за водно-сольовим режимом грунту необхідно проводити не менш як 2 рази на рік (весною і восени) на спеціально закріплених ділянках, де визначається вміст водорозчинних солей, вміст увібраних основ і ін.
11.8.Контроль за хімічним складом зрошувальних вод (включаючи важкі метали і токсичні речовини) і меліоративним станом грунтів слід здійснювати через обласні та районні агрохімічні лабораторії, лабораторії міських очисних споруд, які знаходяться у відомі управлінь експлуатації зрошувальних систем.
11.9.Контроль за санітарно-гігієнічними параметрами та вмістом важких металів в зрошувальній воді, грунті та сільськогосподарській продукції повинен здійснюватись санепідеміологічними службами Мінохорони здоров’я України.
11.10.Оцінка якості грунтів, зрошуваних міськими стічними водами сільськогосподарських угідь в кінці вегетаційного періоду здійснюється за шкалою оцінки санітарного стану грунту (Додаток 12).
11.11.Менш небезпечне використання стічних вод для зрошення може бути забезпечене при дотриманні наступних санітарно-гігієнічних правил:
11.12.Відповідальність за правильну організацію і охорону праці на полях зрошення та дотримання санітарно-гігієнічних вимог покладається на керівників сільськогосподарських підприємств, де застосовується зрошення. Контроль за екологічною безпекою здійснюється санітарно-епідеміологічною службою, органами екологічної безпеки та державної інспекції по охороні праці.
12. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ
12.1.Економічна оцінка застосування для зрошення стічних вод враховує:
1. Ефективність використання земельних ресурсів;
2. Екологічні наслідки застосування стічних вод в різних регіонах України.
12.2.При розрахунку економічної ефективності використання міських стічних вод для зрошення сільськогосподарських культур слід враховувати особливості природно-кліматичних умов розташування зрошувальної системи, забезпечення окремих районів прісними водними ресурсами, удобрювальні властивості стічних вод та їх якості, ступінь запобігання збитків в навколишньому середовищі, ступінь завданих збитків, а також витрати, необхідні для сільськогосподарського використання стічних вод.
12.3.Розподіл витрат рекомендується здійснювати на стадії передпроектних і проектних розробок. Для водокористання слід передбачати компенсацію за рахунок вододавача додаткових витрат, пов’язаних із заходами щодо очистки, доочистки стічних вод грунтовим методом у відповідності з санітарно-екологічними і водоохоронними вимогами, обмеженням в підборі сільськогосподарських культур при використанні стічних вод та в особливостях їx реалізації.
12.4.Продуктивність ефективності зрошення необхідно визначати за показниками приросту врожаю, одержанням екологічно чистої продукції порівняно з незрошуваними землями, виходом кормових одиниць в центнерах з гектару.
12.5.Слід враховувати, що при дотриманні технології зрошення стічними водами в умовах України забезпечує підвищення врожаю кормових і технічних культур у сівозміні в 2–4 рази в залежності від застосованих заходів щодо підвищення родючості грунтів. Вихід кормових одиниць з 1 га при використанні стічних вод складає 100 ц і більше (без зрошення — не більше 30–40 ц/га).
12.6.Впровадження зрошення біологічно очищеними стічними водами міст в умовах України забезпечує високий додатковий чистий прибуток, який являє собою сукупний економічний ефект, що складається із сільськогосподарського і природоохоронного ефектів.
Економічні переваги використання біологічно очищених стічних вод з подальшою їх доочисткою грунтовим методом порівняно із штучними методами доочистки, ще не одержали повної вартісної оцінки. Однак, доведено, що подача води по схемі “очисні споруди — каналізація — поля зрошення” забезпечує більш раціональне і ефективне використання водних ресурсів у порівнянні із схемою “очисні споруди — каналізація — річка — насосна станція — іригаційна система”.
ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ
1.При виконанні виробничих робіт на зрошувальних системах з використанням стічних вод необхідно дотримуватись правил безпеки і охорони праці, які встановлені спеціальними інструкціями для звичайних меліоративних систем та спеціальних діючих санітарних правил для зрошувальних систем на стічних водах.
2.Особливу увагу необхідно звертати на дотримання правил і інструкцій згідно санітарних вимог щодо техніки безпеки при роботах в траншеях, в каналізаційних колодязях, в складних умовах роботи (вночі, при аваріях).
3.При роботі з дощувальними машинами, тракторами, сільськогосподарськими і спеціалізованими машинами повинні беззастережно виконуватись санітарні правила та “Правила техніки безпеки”.
4.До роботи на зрошувальних системах з використанням стічних вод допускаються особи, не молодші 18 років, які пройшли попередній медичний огляд, ознайомлені з правилами і нормами техніки безпеки, виробничої санітарної та протипожежної охорони, а також способами надання першої допомоги при нещасних випадках.
5.Для надання першої допомоги при травмах і нещасних випадках на виробничо-експлуатаційному участку, на об’єктах ремонтних робіт, насосних станціях повинні бути аптечки з запасом медикаментів та перев’язувальних матеріалів.
6.Для осіб, працюючих на поливі стічними водами повинні бути передбачені: забезпечення питною водою, умивальник, душ-пропускник, приміщення для сушіння спецодягу і зберігання його в індивідуальних шафах, приміщень для приймання їжі та відпочинку.
7.Обслуговуючий персонал повинен бути забезпечений спецодягом для літнього та зимового часу (комбінезон, халат, непроникний плащ, рукавиці, брезентовий костюм та ін.). Особи, працюючі з дощувальними установами, обов’язково повинні мати респіратори.
8.Роботи, пов’язані з поливом стічними водами, відбором проб стічних вод, грунту та ін. слід проводити у відповідному спецодязі та спецвзутті. При відборі проб стічних вод з каналізаційних колодязів необхідно використовувати спеціальні пробовідбірники із шнуром. Забороняється спускатись в колодязь, де можуть накопичуватися шкідливі гази, що приводять до отруєння організму людини.
