Відомчий нормативний документ

переробка міських стічних вод та

ВИКОРИСТАННЯ ЇХ ДЛЯ ЗРОШЕННЯ

КОРМОВИХ ТА ТЕХНІЧНИХ КУЛЬТУР

ВНД 33-3.3-01-98

Видання офіційне

Державний комітет України по водному господарству

КИЇВ – 1998

РОЗРОБЛЕНО І ВНЕСЕНО

Дослідною станцією утилізації стічних вод Інституту гідротехніки і меліорації УААН

Розробники

ДСУСвод ІГіМ УААН (к.с.-г.н. Сало Т.Л. (керівник розробки), к.с.-г.н. Дишлюк В.Є., ст.н.с. Чорнокозинський А.В., н.с. Андріяко Г.І., н.с. Губар О.М.).

РВВС НАН України (д.е.н. Хвесик М.А.).

УДМУ МОЗ України (д.м.н. Гончарук Є.І., к.м.н. Гаркавий С.І.).

НГЦ МОЗ України (д.м.н. Чегринець Г.Я., к.м.н. Вашкулат М.П., к.м.н. Мудрий І.В., Нікула Р.Г.).

ЦЕС МОЗ України (к.м.н. Марценюк М.І.).

ІГіА УААН (д.с.-г.н. Балюк С.А.).

Держводгосп України (Балашова Т.П.).

Погоджено

Мінекобезпеки України17.12.96 №05-06/11–36

Мінохорони здоров’я України16.07.96 №5.05.07-385/1654

Мінагропром України15.08.95 №13-4-14/31

Держкомгеологія України30.10.96 №0313-222

3атверджено і введено в дію наказом Держводгоспу України

Державний комітет України по водному

Відомчий нормативний документ

ВНД

господарству

Переробка міських стічних вод та використання їх для зрошення кормових і технічних культур

вводиться вперше

1. Загальні положення

1.1.При проектуванні зрошувальних систем з використанням міських стічних вод кожен проект повинен пройти екологічну експертизу згідно Закону України “Про екологічну експертизу”.

Переробка стічних вод з послідуючим використанням їх для зрошення кормових і технічних культур рекомендується як альтернативний спосіб очищення відпрацьованих стічних вод, з метою попередження забруднення водних ресурсів.

Згідно Земельного Кодексу України (ст. 83) система раціонального використання земель повинна мати природоохоронний, ресурсозберігаючий, відтворювальний характер і передбачати збереження грунтів, обмеження негативного впливу на них, а також на рослини, геологічні породи, водні джерела та інші компоненти навколишнього середовища.

1.2.Дана розробка створена на основі багаторічних досліджень, а також попередніх розробок Дослідної станції утилізації стічних вод, включаючи останні дослідження із врахуванням сучасних екологічних вимог.

1.3.“Переробка міських стічних вод та використання їх для зрошення кормових і технічних культур” встановлюють технологічні і екологічні критерії та норми застосування для зрошення знезаражених біологічно очищених міських стічних вод України.

1.4.Дані нормативи враховують агромеліоративні та санітарно-гігієнічні аспекти використання стічних вод в сільському господарстві: попередження забруднення грунтів та підземних вод, рослинної продукції, навколишнього середовища.

Вимоги цього документу щодо охорони навколишнього природного середовища є мінімальними і в кожному конкретному проекті повинні бути посилені з метою безумовного досягнення стану екологічної безпечності створюваного об’єкту.

1.5.Впровадження даних нормативів забезпечить раціональне використання додаткових водних ресурсів за рахунок міських стічних вод в різних регіонах України, що характеризуються значним дефіцитом прісних вод.

1.6.Нормування технологічних та екологічних показників здійснюється в умовах, коли рівень грунтових вод не перевищує критичного рівня при рекомендованих режимах зрошення.

1.7.Вимоги нормативно-технічного документу розповсюджуються:

  • на проектні організації при розробці розділу до оцінки впливу зрошувальних систем з використанням стічних вод на навколишнє середовище (ОВНС), передпроектної та проектної документації на нове будівництво або реконструкцію зрошувальних систем з використанням стічних вод;
  • для установ і організацій, котрі будують зрошувальні системи з використанням стічних вод або можуть використовувати для зрошення міські стічні води;
  • для всіх сільськогосподарських підприємств та індивідуальних водокористувачів;
  • для установ державного контролю за використанням і охороною грунтів та вод.

Згідно Водного Кодексу України (1995 р.) кожне підприємство, незалежно від форм власності, повинно документально і фактично підтвердити свою спроможність ефективно і безпечно використовувати забрану воду в межах норм водоспоживання та відведення.

2. СТІЧНІ ВОДИ МІСТ ТА ЇX ДООЧИСТКА НА ПОЛЯХ ЗРОШЕННЯ

2.1.В комплекс заходів охорони навколишнього середовища України слід включати водовідведення стічних вод міст на поля зрошення. Створення в найближчий час безстічних оборотних систем на багатьох виробництвах неможливе, тому що це потребує значних капітальних витрат. Ступінь очистки міських стічних вод повинен відповідати “ГОСТу 17.4.3.05-86 Требования к сточным водам и их осадков для орошения и удобрения”, а також “ГОСТу 17.4.3.04-85 Охрана природы. Почвы. Общие требования к контролю и охране от загрязнения”.

Стічні води міст після біологічної очистки, що скидаються у водні джерела, не завжди відповідають нормам охорони вод і не забезпечують екологічного благополуччя водних об’єктів та необхідних умов охорони навколишнього середовища.

2.2.Альтернативою утилізації стічних вод в умовах України являється використання їх в цілях зрошення. Окрім прямого народногосподарського ефекту (підвищення врожайності і її стабільності) застосування стічних вод на полях зрошення має і водоохоронний ефект, так як стічні води подані на поля зрошення проходять природну доочистку шляхом їх фільтрації через товщу грунту.

2.3.Враховуючи специфіку стічних вод, зокрема в південних регіонах України, тенденцію до акумуляції солей в грунтах зони аерації та можливість зосередження окремих токсичних компонентів в грунті, при зрошенні стічними водами необхідно проводити агромеліоративні та агроекологічні заходи, які направлені на регулювання самоочищуючої здатності грунтів та їх водно-сольового режиму (розд.10).

Ефективність природної доочистки стічних вод залежить від механічного складу та вбирної здатності активного шару грунту (0–60 см). В залежності від вказаних параметрів грунтом затримується від 50 до 90% різноманітних органічних сполук, від 10 до 50% важких металів та мікроелементів, суттєво знижується БСК5 — до 70%. Вбирна здатність грунту перешкоджає проникненню органічних сполук та токсичних речовин в грунтові води. Найбільш ефективною детоксикаційною властивістю щодо знешкодження токсичних речовин і хімічних сполук характеризуються грунти супіщані, суглинисті, найменш ефективною — важкосуглинисті та глинисті. За показником зупинки акумуляції та міграції специфічних речовин у профілі грунту контролюють (хімічним методом до глибини 1 м) процес очистки, детоксикації і знезаражування.

2.4.Показником біогенності і самоочищення грунту являється процес нітрифікації — кінцевий процес розкладу азотовміщуючих органічних речовин. Сповільнення процесу нітрифікації характеризує завершення самоочищення грунту від азотовміщуючих органічних сполук, що надійшли зі стічною водою. Ступінь самоочищуючої здатності грунтів контролюється шляхом визначення санітарно-гігієнічних показників (розд. 4).

Ступінь самоочищуючої здатності грунту регулюється грунтово-кліматичними умовами географічних зон України. В залежності від напрямку грунтоутворювального процесу характер самоочищуючої здатності грунту може уповільнюватись чи прискорюватись. В залежності від географічної зони та основних типів грунту рекомендується слідуюче районування території України щодо природної їх захищеності:

1. Дерново-підзолисті, сірі та світло-сірі опідзолені грунти, які характеризуються слабким та середнім ступенем захищеності (Полісся, північний та західний Лісостеп);

2. Темно-сірі опідзолені грунти, чорноземи опідзолені, чорноземи типові, які характеризуються підвищеним ступенем захищеності грунту (східний та західний Лісостеп);

3. Чорноземи звичайні, південні, каштанові грунти, які при оптимальному водно-тепловому балансі (в умовах зрошення) мають високий ступінь захищеності (степова зона).

3. ВИБІР ДІЛЯНОК ДЛЯ БУДІВНИЦТВА ЗРОШУВАЛЬНИХ СИСТЕМ

3.1.При проектуванні і будівництві зрошувальних систем з використанням стічних вод, необхідно враховувати комплекс санітарно-екологічних та гідромеліоративних факторів, пов’язаних із специфікою застосування стічних вод (напрямок сільськогосподарського виробництва, вирощувані культури, режими зрошення, спосіб поливу та ін.).

3.2Стічні води для зрошення використовуються на спеціалізованих меліоративних системах з метою підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь, росту врожайності сільськогосподарських культур, доочистки стічних вод в природних грунтових умовах, попередження забруднення водних ресурсів.

При проектуванні зрошувальних систем необхідно керуватися вимогами нормативно-технічних документів [2–14].

3.3.Зрошувальні системи з використанням стічних вод слід проектувати як самостійний меліоративний об’єкт, так і в комплексі із спорудами попередньої їх переробки. Необхідно враховувати розвиток каналізаційного будівництва населених пунктів і промислових об’єктів з метою прогнозування якості стічних вод і необхідності використання їх для зрошення.

3.4.Вибір ділянок для будівництва зрошувальних систем з використанням стічних вод слід погоджувати з органами Держкомітету по земельним ресурсам, Держводгоспу, Держкомгеології, Мінекобезпеки, Мінохорони здоров’я України та відповідною облдержадміністрацією.

При цьому необхідно враховувати:

  • геолого-гідрогеологічні умови і геоморфологічні особливості території; глибину розташування підземних вод;
  • літологічний склад грунтів зони аерації і її потужність; фільтраційні властивості порід та їх вбирну здатність;
  • природну захищеність підземних вод, які використовуються для водопостачання, наявність екрануючого шару глин, що має повсюдне поширення та потужність не менш як 10 м;
  • наявність виходів на поверхню сильнотріщиноватих і закарстованих порід;
  • райони виклинювання водоносних горизонтів;
  • зони санітарної охорони джерел водопостачання і території санітарної охорони курортів та розриви до полів вирощування овочевих культур (750 м).

Водозабезпечення населення в зоні зрошуваних масивів стічними водами повинно здійснюватись за рахунок глибоких водоносних горизонтів, не зв’язаних з грунтовими водами першого від поверхні водоносного горизонту четвертинних відкладів.

Найбільш придатними для будівництва зрошувальної системи вважаються земельні ділянки із спокійним рельєфом, без замкнутих блюдцеподібних понижень з звичайною захищеністю підземних вод від забруднення специфічними забруднювачами стічних вод. Критерії захищення підземних вод регламентовані вимогами “СНиП 11.04.02-84 “Водоснабжение. Наружные сети и сооружения”, “Госстрой СССР,1985 г.”

Використання стічних вод для зрошення сільськогосподарських культур можливе на всіх видах грунтів, крім важкофільтруючих (глинистих) і легкофільтруючих (грунти тріщинуваті, щебеневі, гравійні, крейдові, вапняні і сильнозасолені), коефіцієнт фільтрації підорних горизонтів грунту повинен бути більше 0,3 м/доб.

3.5.Площу зрошення слід визначати від розрахункового об’єму стічних вод, поливних норм і умов експлуатації зрошувальної системи (режимів зрошення, технології використання та ін.).

Підібрані площі для проектування і будівництва зрошувальної системи з використанням стічних вод повинні мати загальний схил до 0,010°, а у випадку необхідності регулярних промивок грунту — не більше 0,003. Допускається використання земель із схилом 0,03 при відповідному обгрунтуванні.

На ділянках з розвинутим мікрорельєфом необхідне проведення планіровки.

Вибрані ділянки під зрошувальну систему з використанням стічних вод повинні розташовуватися поблизу звичайних дренуючих низин, забезпечуючих відвід фільтраційних вод, які можуть бути використанні при сприятливому хімічному складі для повторного зрошення.

Грунтові води повинні знаходитися на глибинах, які забезпечують вільну аерацію інфільтруючих стічних вод і виключають їх зіткнення з грунтовими і підземними водами.

Критичні глибини розташування грунтових вод встановлюються в залежності від генетичного типу рельєфу, природно-кліматичної зони, типу грунтового покриву, механічного складу грунтів та підстилаючих порід згідно РДЗЗ, АД.02.01-87 “Методические указания по оценке гидрогеолого-мелиоративного состояния орошаемых земель”.

Водоупорні основи водоносного горизонту грунтових вод, залягаючих на зрошувальних ділянках, повинні бути складені щільними породами, попереджуючими інфільтрацію забруднених грунтових вод в нижчележачі артезіанські водоносні горизонти. Це такі слабопроникні породи як глина, глинисті піски, супіски, суглинки з коефіцієнтом фільтрації £0,1 м/добу.

3.6.При виборі ділянок для зрошувальних систем необхідно передбачати санітарно-захисні (розриви) зони. Відстань від ділянки зрошення до межі населеного пункту повинна бути не меншою:

  • 100 м — при внутрішньогрунтовому зрошенні;
  • 200 м — при поверхневому поливі;
  • 300 м — при дощуванні короткоструменевими і внизнаправленими апаратами;
  • 500 м — при дощуванні середньоструменевими апаратами;
  • 750 м — при дощуванні далекоструменевими апаратами.

Відстань між зрошуваними ділянками і магістральними шляхами повинна складати не менше, як 100 м, включаючи смугу відчуження.