ЗАТВЕРДЖЕНО наказом МОЗ Українивід 21 травня 2007 р. N 250 

Методичні рекомендації"Організація, проведення епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів у протитуберкульозних закладах і вогнищах туберкульозу"

1. Загальні положення

За останні роки в Україні відзначається значне погіршення епідемічної ситуації з туберкульозу. З 1995 року офіційно зареєстрована епідемія туберкульозу. Щороку зростає число осіб, які вперше захворіли на туберкульоз. Захворюваність населення на туберкульоз в Україні за період епідемії зросла у 2,6 разів з 32,0 до 83,2 на 100 тис. населення (2006), а смертність від усіх форм туберкульозу - в 2,1 рази, або з 10,7 до 22,1 (2006). Захворюваність дітей, як найбільш вразливої категорії, які сприймають туберкульозну інфекцію з меншою опірністю, ніж дорослі, і чутливо реагують навіть на скритий резервуар інфекції, збільшилась з 4,7 до 9,6 на 100 тис. дитячого населення.

В сучасних умовах відмічено інтенсифікацію екзогенного шляху передачі збудника, про що свідчить збільшення питомої ваги вперше діагностованих хворих (понад 45 %) з занедбаними розповсюдженими формами туберкульозу легень та високим ступенем резистентності штамів мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів, в тому числі, і первинною стійкістю.

Резервуар туберкульозної інфекції, а також кількість вогнищ туберкульозної інфекції постійно збільшується. Це обумовлює швидке зростання захворюваності серед контактних осіб у вогнищах туберкульозної інфекції. Так, за останні 10 років інтенсивний показник захворюваності контактних осіб усіх вікових груп в Україні зріс в 1,6 рази і становить 5,2 проти 3,3 на 1000 контактних осіб в 1995 році.

Показник інфікування дітей із туберкульозних вогнищ в 22 рази вищий, ніж у дітей із здорового оточення. У значній мірі це зумовлено зниженням об'єму профілактичних і протиепідемічних заходів у вогнищах туберкульозу: неповна ізоляція дітей та охоплення хіміопрофілактикою контактних осіб, відсутність ревакцинації БЦЖ за епідпоказами, неможливість з різних причин госпіталізації всіх бактеріовиділювачів. Значний негативний вплив на епідемічну ситуацію в вогнищах туберкульозної інфекції має зростання в них осіб з груп ризику: алкоголіків, наркоманів, звільнених з місць позбавлення волі, безробітних. Саме хворі з цих соціально-дезадаптованих груп є основними джерелами нових вогнищ інфекції в сучасних умовах. Отже, удосконалення методів оздоровлення туберкульозних вогнищ і відповідна організація протиепідемічних заходів серед контактних осіб, особливо серед дітей, є надзвичайно актуальними, оскільки вони спрямовані на зменшення резервуару туберкульозної інфекції та покращення епідемічної ситуації з туберкульозу в Україні.

В даних методичних рекомендаціях пропонується комплекс профілактичних і протиепідемічних заходів, які необхідно проводити в вогнищах туберкульозної інфекції.

Методичні рекомендації "Організація, проведення епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів у протитуберкульозних закладах і вогнищах туберкульозу" призначені для лікарів-пульмонологів, фтизіатрів, лікарів-дезінфектологів, лікарів-епідеміологів, лікарів-бактеріологів, лікарів інших спеціальностей.

2. Характеристика вогнищ туберкульозної інфекції

Вогнище туберкульозу - це місце перебування джерела мікобактерій туберкульозу разом з оточуючими його людьми та середовищем в тих межах простору і часу, в яких можливе виникнення нових випадків інфікувань.

Основним джерелом інфікування є хвора людина, а при несприятливій епізоотичній ситуації - хворі тварини та птахи, які виділяють в оточуюче середовище збудників туберкульозу людського - антропонозний туберкульоз, або бичачого типу  -зоонозний туберкульоз. Біологічні особливості мікобактерій туберкульозу дозволяють їм зберігати свої вірулентні властивості у зовнішньому середовищі більше року. Інфікування відбувається аерогенним, аліментарним та контактним шляхом.

Осіб, що контактують з бактеріовиділювачами та оточуючими його предметами а також дітей, батьки яких контактують з хворими на туберкульоз тваринами, називають "контактними особами".

В просторові межі вогнища входять житло хворого, місце його праці, навчання, виховання, лікування, установи закритого типу, а також колективи та групи людей, які спілкуються тимчасово чи постійно. Вогнищем може бути місце проживання, роботи, навчання, тривалого перебування тощо.

Часові межі існуючого вогнища включають два терміни: весь період спілкування з джерелом мікобактерій та тривалістю інкубації у контактних. Вірогідність підвищеної захворюваності контактів в вогнищах зберігається ще рік після зняття хворого з бактеріологічного обліку.

Ступінь епідемічної небезпеки вогнища неоднакова і залежить від:

- локалізації процесу у хворого, який супроводжується інтенсивним бактеріовиділенням;

- масивності виділення хворим мікобактерій туберкульозу, їх стійкості в оточуючому середовищі, медикаментозної резистентності, вірулентності, біологічної мінливості збудника;

- якості дотримання бактеріовиділювачами та контактними особами протиепідемічного режиму;

- наявності у вогнищі дітей, підлітків, вагітних жінок і інших осіб з підвищеною сприйнятливістю до туберкульозної інфекції;

- житлових умов (гуртожиток, комунальна або окрема квартира, приватний будинок або установа закритого типу, які визначають можливість ізоляції хворого, тісне спілкування з контактними, їх кількість, а також рівень санітарно-комунального благоустрою житла);

- соціального статусу хворого та дотримання ним протиепідемічного режиму у вогнищі туберкульозної інфекції.

В залежності від ступеня ризику щодо виникнення нових захворювань, вогнища поділяються на 5 категорій (додаток 1).

I категорія - вогнища з найбільшою епідемічною небезпекою. Це вогнища із хворими на туберкульоз органів дихання, з різним ступенем бактеріовиділення із збереженою чутливістю до антимікобактеріальних препаратів, або з резистентністю до виділених штамів.

Оцінка ступеня бактеріовиділення:

1) масивне бактеріовиділення - бактеріоскопічно - 10 і більше мікобактерій туберкульозу (МБТ) в кожному полі зору;

при посіві: 100 - 200 колоній (2+),

200 - 500 колоній (3+),

більше 500 колоній (4+) (суцільний ріст);

2) помірне бактеріовиділення - бактеріоскопічно - поодинокі мікобактерії в кожному полі зору або поодинокі - у препараті, але не менше п'яти;

при посіві: 20 - 100 колоній (1+);

3) незначне бактеріовиділення - бактеріоскопічно - МБТ не знаходять;

при посіві: 1 - 19 колоній (вказується число колоній).

У цій категорії вогнищ наявні всі або значна більшість несприятливих чинників: проживають діти і підлітки в складних побутових умовах, порушується хворими протиепідемічний режим. Такі умови найчастіше зустрічаються в гуртожитках, комунальних квартирах, установах закритого типу, в тому числі, пенітенціарних, в яких неможливо виділити для хворого окрему кімнату. Умовно їх називають соціально-обтяжені вогнища.

II категорія - вогнища зі значною епідемічною небезпекою. Це вогнища, в яких проживають хворі на туберкульоз органів дихання, з незначним виділенням мікобактерій туберкульозу із збереженою чутливістю до антимікобактеріальних препаратів, в окремих квартирах без дітей і підлітків і де хворий дотримується санітарно-гігієнічного режиму. Це соціально-благополучні вогнища.

III категорія - вогнища з мінімальною епідемічною небезпекою. Це вогнища, де проживають хворі на активний туберкульоз легень без встановленого при взятті на облік виділення мікобактерій туберкульозу разом з дітьми та підлітками. В цю групу входять також хворі з позалегеневими локалізаціями туберкульозу з виділеннями або без виділень мікобактерій туберкульозу, з наявністю виразок або нориць.

IV категорія - вогнища з потенційно-епідемічною небезпекою, де перебувають хворі на активний туберкульоз легень (вперше діагностований туберкульоз), в результаті лікування яких припинилося виділення МБТ. А також хворі, які проживають без дітей і підлітків і не мають обтяжуючих чинників. До цієї ж категорії відносяться вогнища, де хворий, який виділяв МБТ, вибув або помер.

V категорія - вогнища зоонозного походження, де джерелом інфекції є хворі тварини, що виділяють мікобактерії з молоком, фекаліями та іншими виділеннями.

Категорія вогнищ визначається дільничним фтизіатром разом з лікарем-епідеміологом. Цей порядок зберігається при переведенні вогнища з однієї епідемічної категорії в іншу в тому випадку, коли змінюються в вогнищі умови і, таким чином, підвищується або знижується ризик зараження контактних осіб або їх захворювання.

На вперше діагностований випадок захворювання туберкульозом органів дихання, в тому числі деструктивний, заповнюється Екстрене повідомлення (ф. N 058/о) і надсилається лікувально-профілактичною установою (тубдиспансером, тубстаціонаром, тубкабінетом) в районну, міську, відомчі санепідстанції за місцем фактичного проживання хворого-бактеріовиділювача не пізніше 12 годин з моменту його виявлення з одночасним повідомленням по телефону. У випадку повідомлення про зміну діагнозу, у пункті 1 екстреного повідомлення вказується змінений діагноз, дата його встановлення та первинний діагноз.

3. Протиепідемічні заходи у вогнищах туберкульозу

Метою протиепідемічних заходів у вогнищах є попередження нових випадків інфікування і захворювання контактних осіб. Протиепідемічні заходи у вогнищі складаються з 3 етапів:

I етап. Первинне обстеження вогнища, планування та проведення в ньому протиепідемічних заходів.

II етап. Динамічне спостереження та оздоровлення вогнища.

III етап. Підготовка вогнища до зняття з обліку та виключення його з числа вогнищ туберкульозу.

У вогнищах туберкульозу з метою його локалізації та попередження розповсюдження фахівці лікувально-профілактичних спеціалізованих протитуберкульозних закладів проводять санітарно-протиепідемічні заходи:

- розробку планів оздоровчих заходів, динамічне спостереження за вогнищем;

- участь у комплексному епідеміологічному обстеженні вогнища антропонозного туберкульозу спільно з епідеміологом, дезінфекціоністом;

- вогнища зоонозного туберкульозу - спільно із фахівцями санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служби;

- оцінка ризику інфікування контактних осіб в вогнищі;

- госпіталізація та лікування хворого або ізоляція бактеріовиділювача в межах вогнища при неможливості його госпіталізації;

- ізоляція дітей;

- замовлення і організація заключної дезінфекції;

- організація поточної дезінфекції, навчання хворого і контактних осіб методиці її проведення;

- організація первинного обстеження контактних осіб (рентгенологічне обстеження, постановка туберкулінової проби - реакція Манту з 2 ТО ППД-Л, бактеріологічне обстеження, загальні клінічні аналізи);

- спостереження за контактними особами і їх динамічне обстеження відповідно до чинного законодавства, проведення контрольованої хіміопрофілактики;

- проведення протиепідемічних заходів серед контактних осіб (ревакцинація БЦЖ, хіміопрофілактика, ізоляція дітей, удосконалення гігієнічних навиків та особистої санітарної культури хворого);

- гігієнічне навчання хворих, членів їх сімей і контактних осіб;

- визначення умов, спільно з епідеміологом, при яких вогнище може бути знятим з обліку;

- заповнення карти, яка відображає характеристику вогнища і заходи, які в ньому проводяться (форма N 357-У);

- організація профілактичного та примусового лікування - згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення боротьби із захворюванням на туберкульоз", ст. 12 "Госпіталізація, лікування та медичний (диспансерний) нагляд за хворими на туберкульоз".

У невеликих населених пунктах, віддалених від диспансеру, ці заходи виконуються спеціалістами амбулаторно-поліклінічної мережі при методичній допомозі фтизіатра та епідеміолога.

В обов'язки фахівців санітарно-епідеміологічної служби у вогнищах туберкульозу входять:

- проведення епідеміологічного обстеження вогнища з визначенням його меж та категорії, облік та проведення заключної дезінфекції спільно з фтизіатром;

- розробка плану протиепідемічних та оздоровчих заходів;

- розробка календарного плану заходів щодо оздоровлення вогнища бацилярного туберкульозу;

- контроль своєчасності, повноти охоплення та ефективності всього комплексу протиепідемічних заходів у вогнищі;

- динамічне спостереження за вогнищем, внесення доповнень до плану оздоровлення вогнища;

- роз'яснювальна робота серед хворих і контактних осіб із вогнищ туберкульозної інфекції;

- проведення оперативного та ретроспективного аналізу з питань організації нагляду за туберкульозом;

 

Методи, засоби та режими знезараження окремих об'єктів при туберкульозі

Найменування об'єкта знезараження 

При поточній дезінфекції 

При заключній дезінфекції 

Методи і засоби дезінфекції 

Концентрація розчину, % 

Експозиція, хв. 

1. Мокротиння в плювальницях (плювальниці відкриті з вмістом) 

1. Кип'ятіння в розчині питної соди 

2,0 

15 від моменту закипання 

Так само, як при поточній дезінфекції 

2. Занурюють в ємність з розчином дезінфекційного засобу 

У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу 

3. Автоклавування плювальниць (не знімаючи кришок) 

0,5 кгс/см2 

20 

  

2. Мокротиння 

1. Кип'ятіння в розчині питної соди 

2,0 

15 від моменту закипання 

Так само, як при поточній дезінфекції 

2. Заливають в ємності розчином дезінфекційного засобу або засипають сухим дезінфектантом 

У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу 

3. Плювальниці, звільнені від мокротиння 

1. Кип'ятіння в розчині соди 2. Заливають в ємності розчином дезінфекційного засобу 

2,0 

15 від моменту закипання 

Так само, як при поточній дезінфекції 

У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу 

Примітка: після знезараження мокротиння зливають в каналізацію, а плювальниці та посуд, в якому дезінфікували мокротиння, миють звичайним способом 

4. Посуд без залишків їжі (тарілки, чашки, столові прибори з нержавіючої сталі, скла, алюмінію, склянки з-під ліків) 

1. Кип'ятіння в розчині питної соди 

2,0 

15 від моменту закипання 

Так само, як при поточній дезінфекції 

2. Заливають в ємності розчином дезінфекційного засобу 

У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу 

3. Обробляють в сушильно-стерилізаційній шафі

T = +120° C 

45 

5. Посуд (столовий) із залишками їжі 

1. Кип'ятіння в розчині питної соди 

2,0 

15 від моменту закипання 

Так само, як при поточній дезінфекції 

2. Заливають в ємності розчином дезінфекційного засобу 

У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу 

6. Залишки їжі 

1. Кип'ятіння в розчині питної соди або в пароварочному котлі 

2,0 

15 від моменту закипання 

Так само, як при поточній дезінфекції 

2. Автоклавування 

0,5 кгс/см2 

20 

3. Заливають в ємності розчином дезінфекційного засобу або засипають сухим дезінфектантом 

У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу 

7. Гумові вироби 

1. Кип'ятіння в розчині питної соди 

2,0 

15 від моменту закипання 

Так само, як при поточній дезінфекції 

2. Автоклавування 

0,5 кгс/см2 

20 

3. Заливають в ємності розчином дезінфекційного засобу 

У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу 

8. Білизна (постільна, столова, натільна, чохли від меблів), носові хустинки, вкладні кишені і футляри для плювальниць 

1. Кип'ятіння в розчині питної соди 

2,0 

15 від моменту закипання 

Так само, як при поточній дезінфекції 

2. Заливають в ємності розчином дезінфекційного засобу 

У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу 

9. Санітарно-технічне обладнання 

Протирають або зрошують розчином відповідного дезінфекційного засобу 

У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу 

Так само, як при поточній дезінфекції 

10. Приміщення (стіни, двері, підлога, меблі), кімнати в квартирах, палати, кабінети лікувальні, в місцях загального користування 

Протирають або зрошують розчином відповідного дезінфекційного засобу 

У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу 

Так само, як при поточній дезінфекції 

'які меблі 

Протирають розчином відповідного дезінфекційного засобу 

У відповідності з Регламентом із застосування конкретного деззасобу, враховуючи можливість пошкоджуючої дії дезінфектантів на основі активного хлору та перекису водню 

Так само, як при поточній дезінфекції 

12. Предмети прибирання 

1. Кип'ятіння в розчині питної соди 

2,0 

15 від моменту закипання 

Так само, як при поточній дезінфекції 

2. Заливають в ємності розчином дезінфекційного засобу 

У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу 

13. Предмети догляду хворих (підкладні судна, сечеприймачі, наконечники для клізм, підкладні кола тощо) 

1. Кип'ятіння в розчині питної соди 

2,0 

15 від моменту закипання 

Так само, як при поточній дезінфекції 

2. Протирають або занурюють в розчин дезінфекційного засобу 

У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу 

  

14. Іграшки (металеві, гумові, дерев'яні, пластмасові) 

1. Кип'ятіння в розчині питної соди (крім пластмасових) 

2,0 

15 від моменту закипання 

Так само, як при поточній дезінфекції 

2. Протирають або занурюють в розчин дезінфекційного засобу 

У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу 

'які іграшки 

Малоцінні іграшки спалюють, а коштовні іграшки здають на камерну дезінфекцію 

Так само, як при поточній дезінфекції 

2. Чистять щіткою, змоченою розчином дезінфекційного засобу 

У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу 

16. Книги, папери 

Знезаражують таким чином, як вказано в п. 16 

Так само, як при поточній дезінфекції 

17. Виділення (кал, сеча) 

Знезаражують таким чином, як вказано в п. 2 

Так само, як при поточній дезінфекції 

18. Посуд з-під виділень 

1. Занурюють в розчин дезінфекційного засобу 

У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу 

Так само, як при поточній дезінфекції 

19. Транспорт 

Поверхні протирають або зрошують розчином відповідного дезінфекційного засобу 

У відповідності з Регламентом із застосування конкретного дезінфекційного засобу 

Так само, як при поточній дезінфекції 

20. Надвірні вбиральні, помийні ями 

1. Утримувати щільно закритими, не допускати переповнення. Щоденно дезінфікують приміщення вбиральні розчинами деззасобів 

Так само, як при поточній дезінфекції 

2. Сміття спалюють або знезаражують розчином деззасобу 

21. Заходи по боротьбі з мухами та побутовими комахами 

Здійснюють заходи з недопущення знаходження мух в приміщеннях (засітчування вікон, кватирок, дверей, використання клейких стрічок). Для знищення мух, побутових комах використовують зареєстровані і дозволені до застосування в Україні інсектицидні засоби. 

Перед початком дезінфекції приміщення обробляють із застосуванням інсектицидних засобів, зареєстрованих і дозволених до застосування в Україні.