При формулюванні діагнозу необхідно писати: грип, парагрип, аденовірусне, риновірусне чи ентеровірусне захворювання з обов'язковим відзначенням провідного синдрому, тяжкості перебігу та ускладнень.
Провідними синдромами слід вважати: локалізацію процесу в дихальних шляхах, характер ураження (напр.: катаральний кон'юнктивіт при аденовірусному захворюванні або зміни з боку центральної нервової системи). Пневмонію слід розглядати індивідуально, в більшості випадків як ускладнення основного вірусного захворювання і переважно вірусно-бактеріальної природи. У дітей досить часто пневмонія розвивається як первісний прояв вірусної інфекції. При лабораторному підтвердженні в діагнозі необхідно відзначити результати дослідження. Приклади формулювання діагнозу:
- грип з менінгеальним синдромом, тяжкий перебіг, виділено вірус грипу А;
- парагрипозне захворювання (ринофаринголарингіт), синдром крупу, середньої важкості перебіг, приріст антитіл до 3-го типу ПГ-вірусу;
- ентеровірусне захворювання (серозний менінгіт), тяжкий перебіг, виділено вірус Коксакі А2;
- респіраторно-синцитіальне захворювання (бронхіт з астматичним синдромом), важкий перебіг, приріст антитіл до РС-вірусу;
- риновірусне захворювання (ринофарингіт), легкий перебіг, позитивна імунофлуорисценція.
Лікування хворих на грип та гострі респіраторні інфекції
У комплексному лікуванні грипу і грипоподібних захворювань передбачається вплив на життєдіяльність збудника, підвищення захисних сил організму, корекція порушених життєво важливих функцій, а також профілактика поширення інфекції та розвитку ускладнень.
Важливе значення в лікуванні захворювань цієї групи належить дотриманню ліжкового режиму протягом усього періоду підвищення температури і ще 2-3 дні після її нормалізації. Значне полегшення хворі відчувають після гірчичників на грудну клітину або гірчичних обгортань, парових інгаляцій з відварів лікарських рослин (евкаліпта, м'яти, цвіту липи, гілочок смородини, берези та ін.). Для виведення з організму отруйних речовин доцільно радити теплі напої з малиновим варенням, медом, лимоном, відвар липового цвіту, фруктові соки, узвари, морси.
Їжа хворого має бути смачною, привабливою, висококалорійною з достатньою кількістю вітамінів, легкозасвоюваною. В період підвищеної температури бажана молочнорослинна їжа з обмеженням харчової солі. В тяжких випадках необхідно слідкувати за станом слизової оболонки ротової порожнини та випорожненнями.
Важливі ізоляція хворого та систематичне провітрювання приміщення, де він мешкає.
Етіотропне лікування хворих на грип ще остаточно не розроблене. Серед препаратів, які можуть бути призначені як етіотропні, такі: специфічний, протигрипозний чи плацентарний гамаглобулін, імуноглобулін направленої дії Одеського НДІ вірусології та епідеміології, лейкоцитарний інтерферон для інстиляції у ніс, а при ураженні центральної нервової системи - високоактивний лейкоцитарний інтерферон, лаферон, лейкинфірон внутрішньом'язово.
У вигляді 0.25-0.5% мазі можуть бути використані оксолін і теброфен. Їх використовують для змазування носових ходів 2-3 рази на день.
Знайшов широке втілення ремантадин. За ефективністю йому не поступається мефенамінова кислота, яку слід приймати по 3 рази в день протягом перших 4-5 днів хвороби. Дещо менш позитивні наслідки спостерігаються при використанні карбабензпіриду в такій самій дозі. Дія цих препаратів, синтезованих вченими України, пов'язана з їх інтерфероностимулюючим ефектом. Слід пам'ятати, що всі препарати, які безпосередньо чи проміжним шляхом здійснюють противірусний ефект, необхідно призначати в перший-третій дні хвороби, бо пізніше доцільність їх використання значно зменшується.
Зважаючи на клінічні прояви хвороби, при необхідності можуть бути використані відповідні патогенетичні та симптоматичні заходи. Призначення антипіретичних, антимікробних та інших препаратів без обгрунтованої потреби для їх використання недоцільно.
В ускладнених випадках, зокрема при пневмоніях, синуситах, отитах, ангінах, коли провідна роль належить бактерійній інфекції, призначають антивірусні і антимікробні препарати. Вибір останніх грунтується на характері та етіології ускладнення, тяжкості перебігу хвороби.
В тяжких випадках необхідна дезінтоксикація шляхом внутрішньовенного введення плазмозамінників, 5-10% розчину глюкози, фізіологічного розчину з додаванням протигістамінних препаратів та таких, що підвищують діурез. При необхідності, в залежності від стану хворого, серцеві глікозиди та ін. При проведенні інфузійної терапії слід пам'ятати про оптимальні кількості рідини, залежно від стану серцевої діяльності, тиску в системі легеневої артерії.
Надзвичайно тяжкий перебіг потребує призначення коротким курсом глюкокортикоїдів, антиферментних препаратів, заходів щодо запобігання та лікування ДВЗ-синдрому (синдрому дисимінованого внутрішньосудинного згортання), підтримки серцево-судинної діяльності (серцеві глюкозиди, кардіотоніки, препарати, що регулюють коронарний та периферичний кровообіг). Важливим в патогенетичній терапії є нормалізація прохідності бронхів і дренажної їх функції.
У зв'язку з розвитком імунологічної недостатності при вірусних захворюваннях, особливо у хворих з ускладненнями, виникає потреба доповнити лікувальний комплекс імуномодуляторами. В цьому відношенні застосування мефенамінової кислоти по три рази на день після їжі протягом перших 10 днів хвороби і лікування дає добрі результати. Позитивний вплив справляють на хворого також продигіозан, метацил, нуклеїнат натрію. Важливим доповненням в лікуванні пневмонії є фізіотерапевтичні методи, масаж.
При лікуванні хворих з переважним ураженням нервової системи (менінгеальний, менінгоенцефалітичний синдроми) необхідна своєчасна діагностика. В таких випадках слід звертати увагу на гіпертензивний характер головного болю, особливо коли він супроводжується нудотою, блюванням, запамороченням та підсиленням його інтенсивності при зміні положення голови або переході хворого у вертикальний стан. Таких хворих слід обов'язково госпіталізувати. Маніфестні симптоми (ригідність потиличних м'язів, симптоми Керніга і Брудзинського) можуть виявлятись дещо пізніше, і тому орієнтація лише на них зумовить запізнілу діагностику. В стаціонарних умовах хворим необхідна спинномозкова пункція, яка проводиться у положенні лежачи, спинномозкова рідина випускається повільно, у невеликій кількості, мандрен з голки не виймається. При наявності високого тиску необхідна дегідратація осмотичними діуретиками (якщо немає протипоказань), такими як манітол, сорбітол, сечовина. Останні необхідно поєднувати з салуретиками.
У тяжких випадках лікування доповнюється коротким курсом глюкокортикоїдів, антигістамінними препаратами, вітамінани групи В і С, препаратами, що покращують мікроциркуляцію та реологічні властивості крові.
У випадках психомоторного збудження та корчів вводиться внутрішньовенно 20% розчин оксибутирату натрію або седуксен чи реланіум. Внутрішньом'язово можна ввести магнія сульфат.
Значно рідше у хворих на грип і гострі респіраторні захворювання можуть розвиватись запальні процеси у головному мозку та його оболонках. В таких випадках поруч з переліченими ознаками виявляються порушення мови, пірамідна недостатність, відповідні парези та паралічі (на місці ураження). На відміну від менінгеального та енцефалітичного синдромів, у таких хворих, крім високого внутрішньочерепного тиску, спостерігаються запальні зміни в спинномозковій рідині (лімфоцитарний плеоцитоз, рідкогіперпротеїнорахія). Виникнення бульбарних або спинальних розладів потребує термінового лікування таких хворих в умовах реанімаційних відділень.
Затверджено
Наказом Міністерства охорони
здоров'я України від 09.02.98 № 30
Методи лабораторної діагностики грипу та гострих респіраторних інфекцій
Вірусологічний нагляд та етіологічне прогнозування епідемічного процесу грипу та ГРІ
Для визначення етіології, прогнозування епідемічного процесу грипу та цілеспрямованого здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів необхідно систематично вивчати динаміку штамової структури популяції вірусів грипу. З цією метою вірусологічними лабораторіями обласних та міських санітарно-епідеміологічних станцій України ведеться постійна ізоляція вірусів від хворих на грип та ГРІ. При цьому вирішуються два завдання:
1. Виділення вірусів грипу в міжепідемічному періоді - як можливих збудників майбутніх епідемій.
2. В епідемічний період - визначення етіології епідемічних спалахів і епідемій, вивчення штамової структури популяції вірусів грипу.
Ідентифікація ізолятів вірусів грипу проводиться обласними та міськими вірусологічними лабораторіями за допомогою комерційних діагностичних сироваток роду (А, В, С) та серотипу A (H1№1, H2№2, H3№2). Після цього бактеріально чисті алантоїсні або культуральні рідини доставляються в термосі з льодом до Українського центру грипу для підтвердження правильності ідентифікації та подальшого вивчення штамової структури ізольованих вірусів. Для кожного ізоляту оформляється паспорт.
Аналіз результатів дослідження антигенної структури популяції вірусу грипу вірусологічними лабораторіями та Українським центром грипу в співставленні з матеріалами попередніх епідемій в Україні, матеріалами центрів сусідніх держав та Всесвітньої організації охорони здоров'я дають можливість Українському центру грипу прогнозувати етіологію наступних епідемій грипу в Україні.
Відбір матеріалу для ізоляції вірусів
Оптимальним строком відбору матеріалів є перші дві доби від початку захворювання.
Для відбору матеріалу використовуються такі середовища:
1. Розчин Хенксу (середовище 199, Ігла) з 0,5% желатину або бичачого сироваткового альбуміну (БСА);
2. Забуферений фізіологічний розчин (ЗФР) - фосфатно-буферний розчин, рН 7,2-7,4; хлористого натрію з 0,5% БСА.
Перед виїздом у вогнище середовища розливають по 0,5 мл в пробірки, додають по 400 ОД/мл пеніциліну, 200 мкг/мл стрептоміцину, 100 мкг/мл неоміцину, 100 ОД/мл мікостатину (якщо матеріал використовується для виділення мікоплазми пневмонії, антибіотики у середовище не додають).
Секрети слизових оболонок з носа та горла хворих беруть окремими сухими стерильними ватними (або марлевими) тампонами, занурюють у пробірку із середовищем, закривають пробкою, маркірують та доставляють у лабораторію у термосі з льодом, не допускаючи заморожування.
В лабораторії тампони вижимають у центрифужну пробірку з середовищем, центрифугують 20 хвилин при 2-3 тис.обертів на хвилину і температурі 4 град.C. Надосад використовують для:
1. Інокуляції курячих ембріонів та культур клітин, а осад - для методу імунофлюоресцентної мікроскопії (експрес-діагностика).
Обов'язковому вірусологічному дослідженню підлягає секційний матеріал від померлих хворих з діагнозом пневмонії або ГРІ. При патолого-анатомічному розтині трупу для дослідження відбирають шматочки легенів, трахеї і зіскоб з неї. З метою деконтамінації відібрані шматочки без ознак геморагії та некрозу одразу занурюють у стерильний посуд з сумішшю рівних частин гліцерину та забуференого фізіологічного розчину і залишають при 4 град.C протягом доби. Перед дослідженням шматочки тканин двічі відмивають у чашках Петрі стерильним фізіологічним розчином, подрібнюють ножицями і у стерильній ступці розтирають з піском, додаючи фізіологічний розчин до отримання 20-30% суспензії, яку центрифугують при 10 тис. об/хв. 20 хвилин. Надосадкову рідину використовують для:
2. Зараження курячих ембріонів або культур клітин. З метою підвищення ефективності ізоляції вірусу грипу, змиви та центрифугат попередньо концентрують, додаючи рівний об'єм стерильної 2% суспензії еритроцитів морської свинки, суміш струшують та витримують при перемішуванні у льодовій бані 20 хвилин. Еритроцити осаджують центрифугуванням (1000 об/хв.), до осаду додають 0,4-0,6 мл забуференого фізрозчину і використовують для зараження курячих ембріонів (рН = 7,2).
3. При виділенні аденовірусів до змиву додають чутливу стабільну лабораторну лінію культури відмитих розчином Хенксу клітин з розрахунку 100 тис. на 1 мл.
Одержану суміш витримують 1,5 години при 20 град.C, час від часу перемішуючи. Після осадження клітин центрифугуванням надосад зливають, клітини ресуспендують у половинному об'ємі середовищем, що містить 5% БСА або ембріональної телячої сироватки і вносять по 0,5 мл у пробірки для вирощування.
Для концентрації інших вірусів збудників ГРІ використовують поліетиленгліколь ММ 6000, 30% розчин якого, стерилізований кип'ятінням, може зберігатися при 4 град.C один місяць, і стерильний поліглюкін-кровозамінник вітчизняного виробництва. До 5 мл досліджуваного змиву додають 4 мл 30% поліетиленглюколю та 2 мл поліглюкіну. Суміш струшують декілька разів на протязі однієї години та центрифугують 20 хвилин при 2 тис. об/хв. при 4 град.C. Надосадкову рідину зливають, осад ресуспендують в 0,4-0,6 безсироватковим середовищем або забуференим фізіологічним розчином з 0,5% желатину або БСА. Концентрат використовують для зараження курячих ембріонів або культур клітин. Підготовлені зразки до зараження повинні зберігатись при 4 град.C. Якщо немає можливості заразити біосистему в найближчі 48 годин після відбору, їх необхідно зберегти до дослідження в ампулах в суміші сухого льоду зі спиртом або в холодильнику при -70 град.C у рідкому азоті.
Порядок виділення вірусу грипу
Вірус грипу роду А і В виділяють та культивують на курячих ембріонах і первинних культурах клітин нирок ембріонів людини, курки та ін.тварин. Використання курячих ембріонів і культур клітин необхідне для найбільш успішної ізоляції вірусу А і В, оскільки ефективність репродукції в цих системах коливається із року в рік і залежить від особливостей циркулюючих штамів. Курячі ембріони 10-11-денного віку заражають за звичною методикою, вводячі матеріал по 0,1 мл в амніотичну та алантоїсну порожнини. Одним зразком заражають 3 ембріони.
