Типова інструкція з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) портальних кранів

Державний нормативний акт

про охорону праці

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ Держнаглядохоронпраці

29.01.96 № 13

Зареєстровано

Міністерство юстиції України

12.02.96 № 63/1088

НПАОП 00.0-5.19-96

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ

з безпечного ведення робіт

для кранівників (машиністів)

портальних кранів

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ

з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) портальних кранів

1. Загальні положення 1.1. Дана Типова інструкція розроблена на основі Правил бу­дови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів (далі – Правила), затверджених наказом Держнаглядохоронпраці Украї­ни від 16.12.93 р. № 128, поширюється на всі відомства, підпри­ємства, організації (далі – підприємства) України незалежно від їх відомчої (галузевої) належності та громадян, які є власниками кранів, визначає загальні права та обов’язки кранівників порталь­них кранів, а також установлює порядок безпечного ведення ро­біт з переміщення вантажів кранами.

1.2. Для керування та обслуговування портальних кранів власник зобов’язаний призначити кранівників, які мають посвід­чення на право керування краном даного типу.

У випадках, передбачених інструкцією з монтажу та екс­плуа­тації крана, або виходячи із місцевих умов експлуатації крана власник повинен призначити помічника кранівника.

Навчання та атестація кранівників і їх помічників проводяться в порядку, встановленому Правилами.

1.3. При перебуванні крана у приватній власності обов’язки кранівника, його помічника може виконувати власник за умови, що він пройшов навчання та атестацію як кранівник у порядку, встановленому Правилами.

1.4. Для підвішування вантажу на гак крана призначаються стропальники, при призначенні двох і більше стропальників один з них призначається старшим. Стропальниками можуть бути й ін­ші робітники (такелажники, монтажники, докери-механізатори тощо), які пройшли навчання за професією, кваліфікаційною ха­рактеристикою якої передбачено виконання робіт зі стропування вантажу.

У разі, коли кран перебуває в приватній власності, обов’язки стропальника може виконувати власник за умови, що він прой­шов навчання та атестацію як стропальник у порядку, встановленому Правилами.

1.5. У випадках, коли зона, що обслуговується краном, пов­ністю не оглядається з кабіни кранівника і відсутній радіо- або те­лефонний зв’язок між кранівником і стропальником для переда­вання сигналів стропальника особою, від­повідальною за безпеч­не проведення робіт з переміщення вантажів кранами, признача­ється сигнальник.

1.6. Для виконання обов’язків кранівника та його помічника можуть бути призначені робітники, які досягли 18 років. Перед призначенням на роботу вони повинні пройти медичний огляд з метою визначення відповідності їх фізичного стану вимогам, що ставляться до цих професій.

1.7. Під час роботи кранівник та його помічник повинні мати при собі посвідчення на право керування краном.

1.8. Допуск до роботи кранівників та їх помічників і стро­паль­ників оформляється наказом по цеху або підприємству. Допуск кранівників до обслуговування і ремонту електроустаткування крана може бути здійснений лише з дозволу головного енергетика підприємства в порядку, встановленому Правилами техніч­ної експлуатації електроустановок споживачів.

У випадку, коли кран перебуває у приватній власності і його обслуговування згідно з договором ведеться підприємством, що має відповідний дозвіл органів Держнаглядохоронпраці, порядок допуску до роботи кранівників, їх помічників визначається дого­вором між власником крана та підприємством, що обслуговує цей кран.

1.9. Перед допуском до роботи керівництво підприємства зобов’язане перевірити у кранівників та їх помічників знання інст­рукцій заводу-виготовлювача з монтажу та експлуатації крана, Пра­вил технічної експлуатації підіймально-транспортного устатку­вання морських портів, виробничої інструкції і вручити її під розписку. Крім цього, видаються кранівнику або вивішуються у міс­цях виконання робіт краном графічні зображення (схеми) безпеч­ного стропування, обв’язування або зачіплювання вантажів.

1.10. Кранівники та їх помічники після перерви в роботі за спеціальністю більше одного року проходять перевірку знань у комісії підприємства і в разі одержання позитивних результатів допускаються до стажування для відновлення необхідних нави­чок.

Якщо кран перебуває у приватній власності і обов’язки кра­нівника або його помічника виконує власник, то після перерви в роботі більше одного року він проходить перевірку знань за до­говором на підприємстві, яке має комісію з атестації кранівників портальних кранів, або в комісії органу Держнаглядохоронпраці. При задовільних наслідках перевірки він допускається до стажу­вання за договором на вказаному або іншому підприємстві, що має крани такої ж моделі.

1.11. Повторна перевірка знань кранівників, їх помічників ко­місією підприємства проводиться:

1.11.1. Періодично, не рідше одного разу у 12 місяців.

1.11.2. У разі переходу з одного підприємства на інше.

1.11.3. За вимогою інспектора органів Держнагляд­охорон­пра­ці (далі – інспектор) або інженерно-технічного працівника, який здійснює нагляд за утриманням та безпечною експлуатацією ван­тажопідіймальних кранів (далі – ІТП з нагляду).

Повторна перевірка знань проводиться в обсязі інструкції заводу-виготовлювача з монтажу та експлуатації крана, виробничої ін­струкції та Правил технічної експлуатації підіймально-транспортного устаткування морських портів.

1.12. Навчений та атестований кранівник повинен:

1.12.1. Знати виробничу інструкцію, а також інструкцію заводу-виготовлювача з монтажу та експлуатації крана, Правила експлу­атації електроустановок споживачів та інші відомчі документи, що стосуються організації безпечної експлуатації портальних кранів.

1.12.2. Знати будову крана, будову і призначення його меха­нізмів та приладів безпеки.

1.12.3. Володіти навичками, необхідними для керування ме­ханізмами крана та догляду за ним.

1.12.4. Знати фактори, що впливають на стійкість крана, і при­чини втрати стійкості.

1.12.5. Знати асортимент і призначення мастильних ма­­теріа­лів, що застосовуються для змащування частин, що труться.

1.12.6. Знати встановлений Правилами порядок обміну сиг­налами зі стропальниками.

1.12.7. Знати безпечні способи стропування і зачіплювання вантажів.

1.12.8. Уміти визначати придатність до роботи канатів, знім­них вантажозахоплювальних пристроїв (стропів, траверс, захва­тів тощо) і тари.

1.12.9. Знати встановлений Правилами порядок проведення робіт краном поблизу ліній електропередачі (далі – ЛЕП).

1.12.10. Знати прийоми звільнення від дії струму осіб, які пот­рапили під напругу, і способи надання їм першої допомоги.

1.13. Кранівник контролює роботу свого помічника і стро­пальника, відповідає за дії учня, що проходить у нього ста­жуван­ня, і за порушення вказівок щодо керування та обслуговування крана, викладених у виробничій інструкції та ін­струкції заводу-виготовлювача.

2. Обов’язки кранівника перед пуском крана в роботу 2.1. Перед тим як стати до роботи, кранівник повинен перес­відчитись у справності всіх механізмів, металоконструкцій та ін­ших частин крана, а також у стані кранової колії. Для цього кра­нівник повинен:

2.1.1. Оглянути механізми крана, гальма, їх кріплення, а також ходову частину, тягові та буферні пристрої.

2.1.2. Перевірити наявність і справність огорож меха­нізмів.

2.1.3. Перевірити мащення передач, підшипників і канатів, а також стан мастильних пристосувань і сальників.

2.1.4. Оглянути у доступних місцях металоконструкції крана, стріли та елементи її підвіски (канати, розтяжки, блоки, серги то­що).

2.1.5. Оглянути в доступних місцях стан канатів та їх кріплен­ня на барабані, стрілі, грейфері, а також укладку канатів у рівча­ках блоків і барабанів.

2.1.6. Оглянути гак та його кріплення в обоймі, грейфер, спредер або вантажопідіймальний магніт, а також ланцюги і кільця йо­го підвіски.

2.1.7. Перевірити справність рейкових захватів, тупикових упорів і вимикаючих лінійок кінцевих вимикачів механізму пересу­вання, а також доступність до електричної колонки вмикання кра­на.

2.1.8. Перевірити комплектність противаги і надійність її кріп­лення.

2.1.9. Перевірити наявність і справність приладів і пристроїв безпеки на крані (обмежувачі вантажопідіймальності або вантаж­ного моменту, висоти підіймання гака, підіймання і опускання стріли, механізму пересування, повороту; покажчик вантажопідій­мальності, анемометр тощо), гальмові електромагніти, сигнальні пристрої, електричний захист.

2.1.10. Перевірити справність освітлення крана.

2.1.11. Провести зовнішній огляд (без зняття кожухів і розбирання) електричних апаратів (рубильників, контакторів, пускових опорів, кінцевих вимикачів), а також оглянути кільця і колектори електричних машин, їх щітки і кабелі живлення.

2.1.12. Перевірити наявність в кабіні та інших місцях розмі­щення електроустаткування діелектричних килимків.

2.2. Кранівник разом із стропальником повинен перевірити справність знімних вантажозахоплювальних пристроїв і тари, на­явність на них клейм або бірок із позначенням ва­нтажопідіймаль­ності. дати випробування і номера, а на тарі – також власної ма­си і її призначення.

2.3. При прийманні працюючого крана його огляд треба проводити разом із кранівником, який здає зміну. Для огляду крана адміністрація підприємства або цеху зобов’язана надати на по­чатку зміни необхідний час.

2.4. Огляд крана повинен здійснюватися тільки при не­працю­ючих механізмах і вимкнутому рубильнику в кабіні кранівника і ма­шинному приміщенні. Огляд гнучкого кабелю живлення повинен виконуватись при вимкнутому рубильнику на колонці.

2.5. При огляді крана кранівник повинен користуватися пере­носною лампою з напругою, що не перевищує 42 В.

2.6. Після огляду, перед пуском крана в роботу, кранівник по­винен установити штурвали й рукоятки всіх контролерів у нульо­ве положення і лише після цього ввімкнути головний автомат.

2.7. Після ввімкнення головного автомата перевірити роботу кнопки аварійного вимкнення, яка знаходиться на пульті управлін­ня, і тільки, переконавшись в її справності, почати випробування механізмів крана.

2.8. Після огляду, перед початком роботи, кранівник зобов’язаний випробувати всі механізми крана на холостому ходу та пе­ревірити при цьому справність дії:

2.8.1. Механізмів крана та електричної апаратури.

2.8.2. Приладів і пристроїв безпеки, які є на крані. Перевірка справності дії обмежувача вантажопідіймальності (вантажного мо­менту) здійснюється за допомогою контрольного вантажу в строки, установлені інструкцією заводу – виготовлювача крана, з відміткою про це у вахтовому журналі. За відсутності таких вказівок в інст­рукції заводу-виготовлювача строки перевірки встановлюються влас­ником крана.

2.8.3. Гальм.

2.8.4. Покажчика вильоту стріли.

2.9. При виявленні під час огляду та випробування крана нес­правностей чи недоліків, які перешкоджають безпечній роботі, і неможливості їх усунення своїми силами кранівник не повинен ставати до роботи і доповісти про це особі, відповідальній за ут­римання вантажопідіймальних кранів в справному стані, й проін­формувати особу, відповідальну за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами.

2.10. Кранівник не повинен ставати до роботи на крані у разі наявності таких несправностей:

2.10.1. Тріщин або деформацій в металоконструкціях крана, послаблень болтових з’єднань в місцях роз’ємних стиків.

2.10.2. Тріщин в елементах підвіски стріли (сергах, тягах), від­сутності шплінтів і затискачів у місцях кріплення канатів або ос­лабленні їх кріплення.

2.10.3. Стріловий і вантажний канати мають кількість обривів дротин та поверхневе спрацювання, що перевищує встановлені Правилами норми, обірвану сталку чи місцеве пошкодження (нор­ми бракування канатів вантажопідіймальних кранів викладені в до­датку 10 до Правил).

2.10.4. Механізми підіймання вантажу або зміни вильоту ма­ють дефекти (несправності), що загрожують безпеці при роботі крана.

2.10.5. Деталі гальма механізму підіймання вантажу або стрі­ли мають дефекти.

2.10.6. Гак має зношення в зіві, що перевищує 10% первісної висоти перерізу або пошкоджене кріплення гака в обоймі.

2.10.7. Несправні або відсутні передбачені паспортом крана або інструкцією заводу-виготовлювача з експлуатації крана прилади та пристрої безпеки, гальмові електромагніти, сигнальні пристрої, електричний захист.

2.10.8. Відсутня огорожа механізмів або голих струмоведучих частин електроустаткування, а також відсутнє або пошкоджене заземлення.

2.10.9. Несправні кранові колії.

2.10.10. Пошкоджені або відсутні протиугонні захвати і тупико­ві упори.

2.10.11. Несправне освітлення.

2.10.12.Відсутні пломби на обмежувачі вантажопідіймальності (вантажного моменту).

2.10.13. Забруднене скло кабіни кранівника та несправні склоочищувачі.

2.10.14. Виявлені інші несправності, за наявності яких у відпо­відності з вимогами інструкції заводу-виготовлювача з монтажу та ек­сплуатації крана його робота не повинна допускатися до усунен­ня цих несправностей.

2.11. Для усунення несправностей електроустаткування, підк­лючення портального крана до джерела живлення, заміни плавких уставок (запобіжників), підключення електронагрівача кранівник зобов’язаний викликати електромонтера. Виконувати ці роботи кранівнику забороняється.

2.12. Здійснивши приймання крана, кранівник робить відпо­відний запис у вахтовому журналі про результати огляду і після одержання завдання від особи, відповідальної за безпечне прове­дення робіт з переміщення вантажів кранами, стає до роботи.

2.13. Кранівник зобов’язаний до початку роботи перевірити наявність посвідчення на право проведення робіт у стропальника, якщо стропальник уперше стає до роботи з ним. Якщо для стропування вантажів призначені робітники, які не мають посвідчення стропальника, то кранівник не повинен ставати до роботи.

2.14, До початку роботи кранівник зобов’язаний пере­свідчи­тися в достатній освітленості робочої зони. При недостатньому освітленні, сильному снігопаді або тумані кранівник, не починаючи роботу, повинен сповістити про це особу, відповідальну за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами.