5.3.2 3 суміші готують за ГОСТ 310.3 тісто нормальної густоти.
5.3.3 Двома послідовними замісами тіста нормальної густоти заповнюють два кільця приладу Віка, вирівнюють ножем поверхню, покривають пластинками для запобігання карбонізації тіста вуглекислотою повітря і ставлять у ванну з гідравлічним затвором або у шафу, що забезпечує вологість повітря не менше 90%.
5.3.4 Через (24±2) год після замішування одне кільце видаляють з ванни, знімають верхню пластинку, виконують перше замірювання на приладі і знову розміщують кільце у ванні. Наступні замірювання проводять один раз на добу.
5.3.5 За результат випробувань приймають час у добах від початку замішування до чергового замірювання, при якому товкачик не занурюється у тісто.
ДСТУ Б В.2.7-100-2000 (ГОСТ 25094-94) С.6
6 ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОСТІЙКОСТІ
6.1 Засоби контролю
Засоби контролю - за 5.1.
Ємкість для води.
6.2 Матеріали
Матеріали - за 5.2.
6.3 Порядок проведення випробування
6.3.1 Другий зразок, приготований за 5.3.3, після того, як настало тужавлення, визначене на першому зразку за 5.3.5, виймають з кільця і знову розміщують у ванні з гідравлічним затвором або у шафі, що забезпечує відносну вологість повітря не менше 90 %, де зберігають 7 діб з моменту замішування.
Після закінчення вказаного терміну зразок розміщують у ємкість з водою так, щоб він був повністю занурений у воду.
6.3.2 Через 3 доби витримування у воді зразок виймають і візуально визначають його стан.
Вважається, що добавка витримала випробування, якщо не виявлено розмивання зразка і зберігається чіткість його країв.
7 ВИЗНАЧЕННЯ РОЗШИРЕННЯ ЗРАЗКІВ-ЦИЛІНДРІВ
Суть методу полягає у визначенні розширення зразка, приготовленого із розрахунку, що увесь оксид алюмінію добавки витрачається на синтез еттрінгіту (ЗСаО-Аl2Оз-ЗСаSO4 x-пН2О) в умовах сульфатної агресії, з метою визначення придатності добавки для виробництва сульфатостійких цементів.
7.1 Засоби контролю
Ванна з гідравлічним затвором за ГОСТ 310.3.
Три кільця Ле-Шательє (рисунок 2). Кільце являє собою розрізаний за твірною циліндр з листової латуні. Краї циліндра у місцях розрізу повинні сходитися в стик. До країв прорізу припаяні стрілки. Для перевірки циліндра одну із стрілок затискують у лещата за можливістю ближче до місця паяння так, щоб друга стрілка знаходилась під нею у горизонтальному положенні. До місця, де друга стрілка припаяна до форми, підвішують вантаж масою 0,3 кг, при цьому вістря стрілки повинно відхилятися від свого початкового положення не менше ніж на 15 і не більше ніж на 20 мм.
Чаша і лопатка ГОСТ 310.3.
Млин лабораторний за 4.1.
Лінійка металева з похибкою не більше 1мм за ГОСТ 427.
Пластинка скляна, розміри якої дозволяють повністю встановити три кільця Ле-Шательє.
Ваги.
ДСТУ Б В.2.7-100-2000 (ГОСТ 25094-94) С.7
Рисунок 2 - Кільце Ле-Шательє
7.2 Матеріали
Добавка за 3.2.2.
Камінь гіпсовий за 3.2.4.
Вапно гідратне без добавок 1 і 2 сорту за ДСТУ Б В.2.7-90.
7.3 Порядок проведення випробування
7.3.1 Готують у лабораторному млині суміш масою 1500 г з добавки, гідратного вапна і гіпсового каменю з розрахунку, що співвідношення за масою АІ20з:Са(ОН)2:СаSO4-2Н20 повинно бути 1:2,18:5,06.
7.3.2 3 суміші готують за ГОСТ 310.3 тісто нормальної густоти.
7.3.3 Три кільця Ле-Шательє встановлюють на скляну пластинку, покриту фільтрувальним папером, кінці якої повинні бути занурені у воду для забезпечення постійного підсмоктування води до зразка.
Кільця заповнюють тістом нормальної густоти, ретельно вирівнюють поверхню, вимірюють відстань між кінцями стрілок кожного кільця, після чого розміщують їх у ванні з гідравлічним затвором.
7.3.4 Через 15 діб кільця виймають з ванни і вимірюють відстань між кінцями стрілок кожного кільця.
7.4 Обробка результатів
7.4.1 Обчислюють різницю кінцевого і початкового замірювань для кожного кільця.
7.4.2 За розширення зразків-циліндрів у міліметрах приймають середнє арифметичне результатів двох найбільших значень, обчислених за 7.4.1.
ДСТУ Б В.2.7-100-2000 (ГОСТ 25094-94) С.8
Д О Д А Т О К А
( обов’язковий )
Приклад розрахунку t-критерію для двох порівнювальних сумішей
“клінкер+добавка (зола)” і “клінкер+пісок”
Таблиця А.1
|
Номер зразка (відповідно суміші) |
|
|
|
|
|
|
|
1
|
10,5
|
0,2
|
0,04
|
8,1
|
0,1
|
0,01
|
|
2
|
9,8
|
0,5
|
0,25
|
7,3
|
0,7
|
0,49
|
|
3
|
11,0
|
0,7
|
0,49
|
7,7
|
0,3
|
0,09
|
|
4
|
9,9
|
0,4
|
0,16
|
8,1
|
0,1
|
0,01
|
|
5
|
10,5
|
0,2
|
0,04
|
7,7
|
0,3
|
0,09
|
|
6
|
10,7
|
0,4
|
0,16
|
8,4
|
0,4
|
0,16
|
|
7
|
9,9
|
0,4
|
0,16
|
8,1
|
0,1
|
0,01
|
|
8
|
10,4
|
0,1
|
0,01
|
8,1
|
0,1
|
0,01
|
|
9
|
10,2
|
0,1
|
0,01
|
8,1
|
0,1
|
0,01
|
|
10
|
10,6
|
0,3
|
0,09
|
8,1
|
0,1
|
0,01
|
|
11
|
9,7
|
0,6
|
0,36
|
7,7
|
0,3
|
0,09
|
|
12
|
10,4
|
0,1
|
0,01
|
8,5
|
0,5
|
0,25
|
|
|
123,6
|
|
1,78
|
95,9
|
|
1,23
|
ДСТУ Б В.2.7-100-2000 (ГОСТ 25094-94) С.9
Перевіряємо виконання умов МПа, при цьому повинно бути .
МПа.
Так як умови виконані, можна перейти до розрахунку -критерію
За результатами розрахунку -критерію можна зробити висновок, що добавка витримала випробування на активність за міцністю.
УДК Ж19 ОКСТУ
Ключові слова: методи випробувань, добавки активні мінеральні
