ДСТУ Б В.2.6-17-2000. (ГОСТ 26602.1-99). Блоки оконные и дверные. Методы определения сопротивления теплопередачи

7.2 Образец оконного блока устанавли­вают в проем перегородки вертикально, без перекосов и деформаций, монтажные зазоры уплотняют пенополистирольным плитным утеплителем по ГОСТ 15588. Толщина утеп­лителя должна быть больше или равна тол­щине рамы оконного блока, но не менее 100 мм. После установки оконного блока стыки между теплоизоляционными плитами и испытываемой конструкцией герметизируют мастикой по ГОСТ 14791 или липкой лентой по ГОСТ 20477.

7.3 При размерах образца меньших, чем размеры проема перегородки, свободную часть проёма перед испытанием заполняют плитным утеплителем по ГОСТ 15588 толщи­ной, обеспечивающей превышение значения термического сопротивления этой зоны по сравнению с прогнозируемым значением термического сопротивления примыкающей к утеплителю части образца не менее чем в два раза.

7.4 Термопары на поверхностях образца оконного блока устанавливают по вертикаль­ной и горизонтальной осям в центрах пред­полагаемых однородных температурных зон светопропускающей и непрозрачной частей, а также в местах теплопроводных включений (рисунок 2). Для оценки геометрических гра­ниц однородных зон может быть использован метод моделирования процесса теплопере­дачи через светопрозрачные ограждающие конструкции на ЭВМ (приложение В) с после­дующим их уточнением экспериментальным методом по 8.2.

При испытаниях системы профилей (ком­бинаций створок, коробок и других деталей) термопары устанавливают в однородных зо­нах на поверхностях створок и коробок.

При испытаниях стеклопакета термопары размещают в центральной и краевых зонах поверхностей стеклопакета.

ДСТУ Б В.2.6-17-2000 (ГОСТ 26602.1-99) с.8

1 - робочий спай термодатчика; 2 - випробу­ваний зразок; 3 - термометр; 4 - посудина Дьюара; 5 - холодний спай; 6 - багатоточковий перемикач; 7 - мікровольтметр; 8 - блок обробки і реєстрації даних;

F_I – F_VIII - термічні однорідні зони

Рисунок 2 - Схема розміщення термопар і тепломірів на зразку віконного блока

1 - рабочий спай термодатчика; 2 - испы­тываемый образец; 3 - термометр; 4 - сосуд Дьюара; 5 - холодный спай; 6 - многоточечный переключатель; 7 - микровольтметр; 8 - блок обработки и регистрации данных;

F_I – F_VIII - термические однородные зоны

Рисунок 2 - Схема размещения термопар и теп­ломеров на образце оконного блока

На зовнішній і внутрішній поверхнях зраз­ка спаї термопар повинні розташовуватись один проти одного за напрямком нормалі до поверхні.

7.5 Для вимірювання температури повіт­ряного середовища з теплого і холодного боків зразка віконного блока установлюють термопари, розташовуючи їх на відстані 0,15 м від зовнішньої і внутрішньої поверхонь. Чис­ло термопар, що установлюються, повинне бути не менше трьох з кожного боку зразка.

7.6 При вимірюванні щільності теплових потоків за допомогою тепломірів їх установ­люють у центрах однорідних температурних зон на внутрішній поверхні зразка віконного блока.

При випробуваннях системи профілів (комбінацій стулок, коробок) тегшоміри уста­новлюють на поверхнях стулок і коробок. Тепломіри повинні мати ширину, що не пере­вищує половини ширини профілю.

На наружной и внутренней поверхностях образца спаи термопар должны располагаться напротив друг друга по направлению нормали к поверхности.

7.5 Для измерения температуры воздуш­ной среды с теплой и холодной сторон образца оконного блока устанавливают термопары, располагая их на расстоянии 0,15 м от наруж­ной и внутренней поверхностей. Число уста­навливаемых термопар должно быть не менее трех с каждой стороны образца.

7.6 При измерении плотности тепловых потоков с помощью тепломеров их устанав­ливают в центрах однородных температурных зон на внутренней поверхности образца окон­ного блока.

При испытаниях системы профилей (ком­бинаций створок, коробок) тепломеры уста­навливают на поверхностях створок и коро­бок. Тепломеры должны иметь ширину, не превышающую половины ширины профиля.

ДСТУ Б В.2.6-17-2000 (ГОСТ 26602.1-99) с.9

При випробуваннях склопакета тепломі­ри установлюють у центральній і крайових зонах склопакета.

П
риблизні схеми розміщення термопар і тепломірів на зразку наведені на рисунку 3.

При испытаниях стеклопакета тепломеры устанавливают в центральной и краевых зонах

стеклопакета.

Примерные схемы расстановки термопар и тепломеров на образце показаны на рисун­ке 3.

1 – випробуваний зразок; 2 – робочий спай термодатчика

Рисунок 3 – Схема розміщення термопар і теп­ломірів на зразку дверного блока

1 – испытываемый образец; 2 – рабочий спай термодатчика

Рисунок 3 – Схема размещения термопар и теп­ломеров на образце дверного блока

Тепломіри, що використовуються для вимірювання щільності теплових потоків, слід вибирати з урахуванням відповідності випро­мінювальної здатності їх поверхні і поверхні однорідної зони випробуваного зразка (відносна випромінювальна здатність повер­хні повинна бути не менше 0,8).

Тепломеры, используемые для измерения плотности тепловых потоков, следует выби­рать с учетом соответствия излучательной способности их поверхности и поверхности однородной зоны испытываемого образца (относительная излучательная способность поверхности должна быть не менее 0,8).

ДСТУ Б В.2.6-17-2000 (ГОСТ 26602.1-99) с.10

7.7 Спаї термопар і тепломіри закріп­люють на поверхнях зразка за допомогою прозорої липкої стрічки згідно з ГОСТ 20477 або пластиліну, товщина шару якого не по­винна перевищувати 2 мм. На робочу повер­хню тепломіру попередньо наносять тонкий шар вазеліну згідно з ГОСТ 5774.

7.8 При вимірюванні теплових потоків за допомогою приставної калориметричної ка­мери її установлюють в тепле відділення клі­матичної камери і притискують торцевими поверхнями до поверхонь перегородки, що межують з випробуваним зразком. Місця прилягання приставної камери до косяків прорізу ущільнюють і герметизують згідно з вимогами 7.2.

Перед установкою приставної камери на поверхнях випробуваного зразка закріплю­ють термопари згідно з 7.4 і 7.5.

7.9 Вільні спаї термопар занурюють у термостат, а робочі спаї термопар і тепломірів підключають до системи збору даних.

7.10 Після перевірки готовності облад­нання та вимірювальних засобів у холодному і теплому відділеннях та приставній калори­метричній камері (при її застосуванні) на регулювальній апаратурі установлюють зав­дані значення температур і включають сис­тему автоматичного підтримування темпе­ратури повітря, холодильне, нагрівальне; вен­тиляційне та інше випробувальне обладнання.

Температура повітря у теплій зоні кліма­тичної камери або у приставній камері по­винна бути у межах 18 - 20°С.

Температуру у холодній зоні кліматичної камери завдають згідно з програмою випро­бувань з урахуванням передбачуваного кліма­тичного району експлуатації віконного блока, але не вище мінус 20°С.

Допускається проведення випробувань за умови виконання вимоги до температурного режиму камери (Тд - Тз) ^ 30°С.

8 ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ

8.1 Вимірювання температури і теплового потоку при випробуваннях у кліматичній камері проводять одночасно за допомогою дистанційних приладів і апаратури. Знаход­ження людей і вимірювальної апаратури, яка не використовується при випробуваннях у кліматичній камері, під час проведення вимі­рювань не допускається.

7.7 Спаи термопар и тепломеры крепят к поверхностям образца при помощи прозрач­ной липкой ленты по ГОСТ 20477 или плас­тилина, толщина слоя которого не должна превышать 2 мм. На рабочую поверхность тепломера предварительно наносят тонкий слой вазелина по ГОСТ 5774.

7.8 При измерении тепловых потоков с помощью приставной калориметрической камеры ее устанавливают в теплое отделение климатической камеры и прижимают торце­выми поверхностями к поверхностям перего­родки, граничащим с испытываемым образ­цом. Места примыкания приставной камеры к откосам проема уплотняют и герметизируют согласно требованиям 7.2.

Перед установкой приставной камеры на поверхностях испытываемого образца зак­репляют термопары согласно 7.4 и 7.5.

7.9 Свободные спаи термопар погружают в термостат, а рабочие спаи термопар и теп­ломеры подключают к системе сбора данных.

7.10 После проверки готовности оборудо­вания и измерительных средств в холодном и теплом отделениях и приставной калоримет­рической камере (при ее использовании) на регулирующей аппаратуре устанавливают заданные значения температур и включают систему автоматического поддержания тем­пературы воздуха, холодильное, нагреватель­ное, вентиляционное и другое испытательное оборудование.

Температура воздуха в теплой зоне кли­матической камеры или в приставной камере должна быть в пределах 18 - 20°С.

Температуру в холодной зоне климати­ческой камеры задают согласно программе испытаний с учетом предполагаемого клима­тического района эксплуатации оконного блока, но не выше минус 20°С.

Допускается проведение испытаний при условии выполнения требования к темпера­турному режиму камеры (т,, - т„) Ї 30°С.

8 ПРОВЕДЕНИЕ ИСПЫТАНИЙ

8.1 Измерения температуры и теплового потока при испытаниях в климатической камере проводят единовременно при помощи дистанционных приборов и аппаратуры. Нахождение людей и не используемой при испытаниях измерительной аппаратуры в климатической камере во время проведения измерений не допускается.

ДСТУ Б В.2.6-17-2000 (ГОСТ 26602.1-99) с.11

8.2 При вимірюванні щільності теплових потоків за допомогою тепломірів режим теп­лопередачі крізь випробуваний зразок вважа­ють стаціонарним, якщо результати повтор­них з інтервалом не менше 0,5 год вимірювань температури на поверхнях однорідних зон зразка з боку теплого відділення відрізня­ються один від одного не більше ніж на 0,3°С, а значення термічного опору, що обчислені за результатами послідовних вимірювань сигна­лів термодатчиків, відрізняються один від одного не більше ніж на 5 % за умови, що ці значення не зростають і не зменшуються монотонно.

Після установлення стаціонарного режи­му теплопередачі перевіряють правильність вибору однорідних температурних зон на зразку вимірюванням щільності теплових по­токів і температури його внутрішньої по­верхні. У випадку суттєвих відхилень темпе­ратури і щільності теплових потоків у межах зони (більше 10 %) проводять коригування розташування датчиків температур і теплових потоків.

Вимірювання температури і щільності теплових потоків проводять не менше трьох разів з інтервалом не менше 1 год.

Результати вимірювань заносять у про­токол випробувань, форма якого наведена у додатку Б (таблиця Б. 1).

8.3 При вимірюванні теплового потоку за допомогою приставної калориметричної камери електричний нагрівник у приставній камері підключають до регульованого джере­ла постійного струму і методом підбору уста­новлюють регулятор на рівень, що забезпечує рівність температури повітря у тепловому відділенні кліматичної камери і у приставній камері.

Режим теплопередачі крізь випробуваний зразок вважають стаціонарним, якщо різниця значень температури повітря всередині при­ставної камери і теплого відділення кліматич­ної камери не перевищує 0,5°С, а результати повторних, з інтервалом не менше 0,5 год, вимірювань теплової потужності нагрівника відрізняються не більше ніж на 5 %.

Вимірювання температури поверхонь зразка, а також напруги і сили струму в мережі електричного нагрівника приставної калори­метричної камери проводять не менше трьох разів з інтервалом 15 хв.

Результати вимірювань оформлюють у відповідності з додатком Б (таблиця Б. 2).

8.2 При измерении плотности тепловых потоков с помощью тепломеров режим теп­лопередачи через испытываемый образец считают стационарным, если результаты повторных с интервалом не менее 0,5 ч из­мерений температуры на поверхностях одно­родных зон образца со стороны теплого отделения отличаются друг от друга не более чем на 0,3°С, а значения термического соп­ротивления, вычисленные по результатам последовательных измерений сигналов тер­модатчиков, отличаются друг от друга не более чем на 5 % при условии, что эти значения не возрастают и не убывают монотонно.

После установления стационарного ре­жима теплопередачи проверяют правильность выбора однородных температурных зон на образце путем измерения плотности тепловых потоков и температуры его внутренней по­верхности. В случае существенных откло­нений температуры и плотности тепловых потоков в пределах зоны (превышающих 10 %) производят корректировку расположения датчиков температур и тепловых потоков.

Измерение температуры и плотности тепловых потоков проводят не менее трех раз с интервалом не менее 1 ч.

Результаты измерений заносят в протокол испытаний, форма которого приведена в приложении Б (таблица Б.1).

8.3 При измерении теплового потока с помощью приставной калориметрической камеры электрический нагреватель в пристав­ной камере подключают к регулируемому источнику постоянного тока и методом под­бора устанавливают регулятор на уровень, обеспечивающий равенство температуры воз­духа в теплом отделении климатической каме­ры и в приставной камере.

Режим теплопередачи через испытывае­мый образец считают стационарным, если разность значений температуры воздуха внут­ри приставной камеры и теплого отделения климатической камеры не превышает 0,5°С, а результаты повторных, с интервалом не менее 0,5 ч, измерений тепловой мощности нагрева­теля отличаются не более чем на 5 %.

Измерения температуры поверхностей образца, а также напряжения и силы тока в сети электрического нагревателя приставной калориметрической камеры проводят не менее трех раз с интервалом 15 мин.

Результаты измерений оформляют в соот­ветствии с приложением Б (таблица Б.2).

ДСТУ Б В.2.6-17-2000 (ГОСТ 26602.1-99) с.12

9 ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАНЬ

9.1 За розрахункові значення температури для кожної однорідної зони приймають середньоарифметичні значення виміряних величин.

9.2 Термічний опір і-ї однорідної зони випробуваного зразка R_кi при вимірюванні щільності теплових потоків за допомогою тепломірів визначають за формулою

Р_кі = (_ві - _зі) q_і , (5)

де _ві - _зі - середні температури відповідно внутрішньої і зовнішньої повер­хонь і-ї зони за період вимірю­вань, °С ;

q_і - середня щільність теплового

потоку, що проходить крізь і-ю зону за період вимірювань, Вт/м².

9.3 Приведений термічний опір світло-пропускної і непрозорої частин вікон­ного блока, а також полотна і коробки дверного блока, м²·С/Вт, визначають за фор­мулами:

9 ОБРАБОТКА РЕЗУЛЬТАТОВ ИСПЫТАНИЙ

9.1 За расчетные значения температуры для каждой однородной зоны принимают среднеарифметические значения измеренных величин.

9.2 Термическое сопротивление і-й одно­родной зоны испытываемого образца R_кi , при измерении плотности тепловых потоков с помощью тепломеров определяют по формуле