регламенту;
- добавки, що регулюють основні властивості цементу, і технологічні добавки за ГОСТ 24640.
4.2 Характеристики цементу
4.2.1 Масова частка клінкеру в цементі для будівельних розчинів повинна складати не менше 20%.
4.2.2 Кількість повітровтягуючих добавок у цементі не повинна перевищувати 1 % від маси цементу.
4.2.3 Дозволяється вводити в цемент при помелі пластифікуючі добавки в кількості не більше 0,5 % від маси цементу і гідрофобізуючі - не більше 0,3 % від маси цементу в перерахунку на суху речовину добавок.
4.2.4 Допускається при виробництві цементу для інтенсифікації його помелу застосовувати технологічні добавки, що не погіршують якості цементу, в кількості не більше 1 % за масою.
4.2.5 Кількість органічних речовин у цементі не повинна перевищувати 0,5 % від маси цементу.
ДСТУ Б В.2.7-124-2004 с.5
4.2.6 Масова частка ангідриду сірчаної кислоти (SОз) в готовому цементі повинна бути не менше 1,0% і не більше 3,0%.
4.2.7 Стандартна міцність цементу (міцність при стиску у віці 28 діб), а також рання міцність (у віці семи діб) повинні задовольняти вимоги таблиці 1.
Таблиця 1. Вимоги до міцності цементів для будівельних розчинів
|
Марка цементу |
Міцність при стиску, МПа, не менше
|
|
|
|
у віці 7 діб
|
у віці 28 діб
|
|
ЦБР 200
|
-
|
20,0
|
|
ЦБР 300
|
15
|
30,0
|
|
ЦБР 350
|
17
|
35,0
|
4.2.8 Тонкість помелу цементу повинна бути такою, щоб при просіюванні його крізь сито № 008 за ГОСТ 6613 проходило не менше 88 % маси просіюваної проби.
4.2.9 Початок тужавлення цементу повинен наставати не раніше 60 хв, а кінець - не пізніше 12 год від початку замішування.
4.2.10 Водовідділення цементного тіста, приготовленого при водоцементному відношенні (В/Ц), що дорівнює 1, повинно бути не більше 30 % за об'ємом.
4.2.11 Цемент повинен показувати рівномірность зміни об'єму при випробуванні зразків кип'ятінням у воді.
При випробуванні рівномірності зміни об'єму цементу з застосуванням приладу Ле Шательє розширення не повинно перевищувати 10 мм.
4.2.12 Масова частка лужних оксидів у цементі не повинна перевищувати 2 % у перерахунку на Na2O (Na2O + 0,658 K2O).
4.2.13 Масова частка хлор-іону СІ в цементі повинна бути не більше 0,10 %.
5 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ І ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
5.1 Цемент для будівельних розчинів і сировинні компоненти, що застосовуються при його виробництві, відповідають IV класу небезпечності і відносяться до речовин малонебезпечних згідно з класифікацією за ГОСТ 12.1.007.
5.2 Цемент для будівельних розчинів є пожежовибухобезпечною речовиною, не утворює токсичних сполук у повітряному середовищі і стічних водах у присутності інших речовин. У стічних водах дає слаболужну реакцію.
5.3 Повітря робочої зони необхідно контролювати на вміст пилу цементу (IV клас небезпеки, ГДК = 6 мг/м3), пилу гіпсу (III клас небезпеки, ГДК = 2 мг/м3) за методичними вказівками МОЗ України. Періодичність контролю вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони - згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005.
5.4 При виконанні виробничих операцій, які супроводжуються надходженням у повітряне середовище цементного пилу, необхідне застосування індивідуальних засобів захисту: спецодягу за ГОСТ 27574 та ГОСТ 27575, спецвзуття за ДСТУ 3835, захисних окулярів за ГОСТ 12.4.013, засобів захисту органів дихання за ГОСТ 12.4.028 і ГОСТ 12.4.034.
Можливе використання засобів індивідуального захисту імпортного виробництва за відповідними нормативними документами за умови забезпечення необхідного рівня безпеки працюючих.
5.5 Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у цементі відповідно до вимог ДБН В.1.4-1.01 не повинна перевищувати 370 Бк/кг. Контроль - за ДБН В.1.4-2.01.
5.6 Викиди в атмосферу шкідливих речовин не повинні перевищувати граничнодопустимі концентрації, встановлені ДСП № 201.
5.7 Технологічні стічні води скидають в каналізацію відповідно до вимог СанПиН № 4630.
5.8 Повинні бути враховані загальні положення та вимоги щодо безпечності промислових підприємств, викладені в ДСТУ 3273.
ДСТУ Б В.2.7-124-2004 с.6
5.9 У виробничих приміщеннях необхідно дотримуватись правил пожежної безпеки за ГОСТ 12.1.004 та електробезпеки за ГОСТ 12.1.019.
5.10 Технологічне обладнання і виробничі процеси повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003 і ГОСТ 12.3.002.
5.11 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватися відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009 і СНиП ІІІ-4.
5.12 При проведенні робіт повинні виконуватись загальні вимоги захисту працюючих згідно з ГОСТ 12.4.011.
5.13 Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами припливно-витяжної вентиляції, аспірації та опалення за ГОСТ 12.4.021 та СНиП 2.04.05; освітлення - за СНиП ІІ-4; водопровідною системою та каналізацією - за СНиП 2.04.01; питною водою - за ГОСТ 2874; побутовими приміщеннями - за СНиП 2.09.04.
5.14 Мікроклімат у виробничих приміщеннях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005 і ДСН 3.3.6.042.
5.15 Рівень шуму в робочій зоні і виробничих приміщеннях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003 і ДСН 3.3.6.037. Працюючі в зонах з посиленим рівнем звуку повинні забезпечуватись засобами індивідуального захисту за ГОСТ 12.4.051.
5.16 Захист від вібрації необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.1.012. Рівні вібрації на робочих місцях не повинні перевищувати норм, установлених ДСН 3.3.6.039.
5.17 Для захисту шкіри рук працюючих слід використовувати засоби індивідуального захисту за ГОСТ 12.4.010 і ГОСТ 12.4.068.
5.18 Охорона грунту від забруднення відходами виробництва здійснюється згідно з СанПин 4690.
5.19 Відходи виробництва утилізують згідно з СН 3183, ДСанПіН 2.2.7.029.
6 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
6.1 Приймання цементів здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.7-112.
7 МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ ЦЕМЕНТУ
7.1 Фізико-механічні властивості цементу визначають згідно з ГОСТ 310.1 - 310.4. Допускається за вимогою споживача додатково провадити фізико-механічні випробування за EN 196-1, EN 196-3, EN 196-6.
7.2 Хімічний аналіз здійснюють за ГОСТ 5382.
7.3 Кількість добавок у цементі визначають за галузевою методикою.
7.4 Вміст у кварцовому піску оксиду кремнію, глинистих, мулистих та пиловидних фракцій визначають за ГОСТ 6139.
7.5 Водовідділення цементу визначають за такою методикою:
7.5.1 Засоби випробувань:
- фарфорова склянка місткістю 1 л;
- металевий шпатель;
- технічні ваги з похибкою 0,1 г;
- градуйований циліндр місткістю 500 мл.
7.5.2 Процедура випробувань
Відважують 350 г цементу і 350 г води з точністю до 1 г. Воду виливають у фарфорову склянку, потім у склянку повільно протягом 1 хв висипають наважку цементу, безперервно перемішуючи вміст металевим шпателем. Одержане цементне тісто перемішують ще протягом 4 хв і обережно переливають у градуйований циліндр. Циліндр з цементним тістом ставлять на стіл і зразу ж відмічають об'єм цементного тіста. Під час проведення випробувань циліндр повинен стояти непорушно і не зазнавати поштовхів та струшувань.
Об'єм осілого цементного тіста відмічають через 4 год після першого відліку.
ДСТУ Б В.2.7-124-2004 с.7
Коефіцієнт водовідділення (об'ємний) визначають за формулою:
(1)
де а - первинний об'єм цементного тіста, см3;
b - об'єм осілого цементного тіста, см3.
7.6 З метою оцінки характеристик технологічності цементу при його використанні в будівельних розчинах передбачається за домовленістю зі споживачем додатково проводити випробування відповідно до європейського стандарту EN 413-2 основних властивостей свіжих будівельних розчинів за ДСТУ Б В.2.7-23, зокрема, визначення рухомості (легкоукладальності), водоутримувальної здатності і когезійних властивостей (зчеплення).
Методи визначення зазначених характеристик наведені в додатку А.
8 ПАКУВАННЯ, МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ
8.1 Пакування, маркування, транспортування і зберігання цементу для будівельних розчинів проводять за ДСТУ Б В.2.7-112.
9 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
9.1 Підприємство-виробник гарантує відповідність цементу всім вимогам цього стандарту протягом 30 діб після відвантаження при дотриманні правил його транспортування і зберігання згідно з ДСТУ Б В.2.7-112.
ДСТУ Б В.2.7-124-2004 с.8
ДОДАТОК А
(довідковий)
МЕТОДИ ОЦІНКИ ХАРАКТЕРИСТИК ТЕХНОЛОГІЧНОСТІ
ЦЕМЕНТУ ДЛЯ БУДІВЕЛЬНИХ РОЗЧИНІВ
Для оцінки характеристик технологічності цементу для будівельних розчинів (Masonry cement) за EN 413-2 визначають консистенцію, водоутримання, вміст повітря та когезійні властивості (технологічність) свіжого цементного розчину,
Випробування проводять на стандартному розчині, приготовленому за EN 196-1, але з вмістом води, необхідним для одержання стандартної консистенції (див. А.1.1.1). При цьому співвідношення цементу і піску в розчині складає 1:3. Використовується стандартний поліфракційний пісок для випробувань цементу, що відповідає вимогам EN 196-1 і чинного в Україні ГОСТ 6139.
А.1 Консистенція свіжого розчину
Консистенцію розчину визначають із допомогою плунжерного апарата. Проникнення плунжера в розчин повинно складати необхідну величину.
Як альтернативний може використовуватись метод визначення розпливу розчину на струшувальному столику. При цьому розплив, еквівалентний необхідному значенню проникнення плунжера, установлюють на тому ж типі цементу, який повинен випробовуватись альтернативним методом.
А.1.1 Визначення консистенції свіжого розчину з допомогою плунжерного апарата Змішувач і допоміжне обладнання - згідно зі Зміною № 5 ГОСТ 310.4. Плунжерний апарат
показано на рис. А.1.
Плунжер повинен мати напівсферичний нижній край, стійкість проти корозії і не іржавіти від розчину. Загальна маса стержня зі шкалою і плунжера повинна бути (90±2) г. Відпускаючий механізм тримає стержень у початковій позиції так, що перед початком тесту нижній кінець плунжера знаходиться на (100±1) мм над поверхнею розчину.
1 - опорна плита; 2 - опорний стояк; 3 - тримач; 4 - напрямні втулки.
5 - відпускаючий механізм; 6 - алюмінієвий вимірювальний стержень
(шкала з 2-х міліметровою градацією); 7 - плунжер; 8 - контейнер
Рис. А.1 - Плунжерний апарат для визначення консистенції свіжого розчину
ДСТУ Б В.2.7-124-2004 с.9
А. 1.1.1 Процедура
Перед початком випробувань плунжер витирають вологою ганчіркою.
Відразу після закінчення перемішування розчину заповнюють контейнер у два шари. Кожний шар трамбують десятьма легкими ударами товкача (рис. А.2). Швидко (в межах 1 хв після закінчення перемішування) знімають надлишок розчину.
Контейнер поміщають на опорну плиту, через (150±15) с від закінчення перемішування відпускають плунжер з початкового положення і визначають величину його проникнення в розчин за показаннями шкали.
Для розчину стандартної консистенції значення проникнення повинно бути (35±3) мм. Якщо така консистенція не досягнута, необхідно приготувати нову порцію розчину, використовуючи іншу кількість води. Повторюють тест на нових порціях розчину, поки значення проникнення (35±3) мм не буде досягнуто у двох послідовних тестах.
Записують кількість води в грамах і глибину проникнення в міліметрах.
А. 1.2 Визначення консистенції свіжого розчину з допомогою струшувального столика
А. 1.2.1 Калібрування
Калібрують струшувальний столик як прилад для визначення консистенції цементного розчину, використовуючи той самий тип цементу, який використовувався при визначенні консистенції розчину з допомогою плунжера. Проводять щонайменше три пари визначень із метою встановлення розпливу, еквівалентного проникненню плунжера на (35±3) мм. Далі приймають цей розплив для досягнення необхідної визначеної консистенції розчину. Співвідношення між показниками, одержаними з застосуванням струшувального столика і плунжера, повинно перевірятись щонайменше раз на місяць.
А. 1.2.2 Процедура
Перед початком випробування переконуються, що форма-конус та поверхня столика чисті та сухі і столик знаходиться у робочому стані.
Поміщають форму в центрі поверхні столика і заповнюють її двома шарами розчину, приготовленого перед тим згідно з А.1.1.1. Під час цієї операції форму з установленою воронкою щільно тримають на поверхні столика однією рукою так, щоб краї форми збігалися з колом на плиті столика. Розправляють кожний шар розчину, трамбуючи його легенько 10 разів товкачем так, щоб форма була заповнена рівномірно. Одразу ж знімають воронку і видаляють надлишок розчину з утрамбованої його поверхні. Вичищають столик і старанно усувають будь-яку воду поблизу форми. Після того, як пройде від 10 до 15 с з того моменту, коли видалено надлишок розчину, форму повільно піднімають вертикально від плити столика через (150±15) с після закінчення перемішування. Розрівнюють розчин, трясучи плиту 15 разів - одне струшування за секунду. Вимірюють діаметр розпливу цементного розчину з допомогою кронциркуля у двох напрямках під прямим кутом один до одного. Записують середнє значення цього показника з точністю до 1 мм як розплив розчину і масу води, яку використано для досягнення цього розпливу, як процент від маси цементу в розчині.
А.2 Водоутримання
А.2.1 Принцип методу
Свіжий розчин стандартної консистенції піддають всмоктуванню за певних умов, використовуючи як підкладку фільтрувальний папір. Водоутримання розчину - це маса води, що залишилась у розчині після обробки всмоктуванням і виражена як процент за масою первинного вмісту води в розчині.
