Страница 2: ДСТУ Б В.1.1-15:2007 (ЕN 1364-1:1999, NЕQ). СТУ Б В.1.1-15:2007 (ЕN 1364-1:1999, NЕQ). Защита от пожара. Перегородки. Метод испытания на огнестойкость (44115)

8.4Вимірювання та спостереження в процесі випробування

1. Вимірювання температури та надлишкового тиску в печі, температури на зразку - згідно зДСТУ Б В.1.1-4. Вимірювання та реєстрацію густини теплового потоку слід проводити з інтерваломне більше 1 хв.
2. Контролюють цілісність зразка і з'єднання між опорною конструкцією і зразком згідно зДСТУ Б В.1.1-4.
3. Спостереження за поведінкою зразка - згідно з ДСТУ Б В. 1.1-4.

8.5Припинення випробування

Припинення випробування - згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

9ГРАНИЧНІ СТАНИ З ВОГНЕСТІЙКОСТІ ТА КЛАСИ ВОГНЕСТІЙКОСТІ

Розрізнюють такі основні види граничних станів перегородок з вогнестійкості:

• граничний стан за ознакою втрати цілісності (умовне літерне позначення Е);
• граничний стан за ознакою втрати теплоізолювальної здатності (умовне літерне позначення І).

9.1Граничний стан за ознакою втрати цілісності

Граничний стан за ознакою втрати цілісності - згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

9.2Граничний стан за ознакою втрати теплоізолювальної здатності

Граничний стан за ознакою втрати теплоізолювальної здатності - згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

9.3Класи вогнестійкості перегородок

Перегородки залежно від нормованих граничних станів з вогнестійкості і межі вогнестійкості поділяються на класи вогнестійкості відповідно до ДСТУ Б В.1.1-4.

10ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАННЯ

10.1Оцінка результатів випробування - згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

1. Клас вогнестійкості перегородок встановлюють за результатами випробування (видамиграничних станів та за зазначенням межі вогнестійкості) відповідно до ДСТУ Б В.1.1-4.
2. Результати випробування є дійсними для перегородок такого самого типу, якщо були змен-шені лінійні розміри перегородки, крім товщини, чи проміжки між елементами кріплення складовихперегородки, або було збільшено товщину перегородки.

4

ДСТУ Б В. 1.1-15:2007

11ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАННЯ

Результати випробування оформлюють протоколом або звітом. Протокол випробування (звіт про випробування) має містити відомості про зразки, що були випробувані, умови та результати випробування, а саме:

• назву та адресу лабораторії, що проводила випробування;
• дату випробування;
• найменування та тип перегородки, зразки якої були випробувані;
• назву та адресу замовника, а також назву виробника зразків;
• перелік матеріалів, що були використані для виготовлення зразків, з посиланням на нормативнідокументи та назвами їх виробників; якщо виробник матеріалу або виробу невідомий, то це слідвказати;
• фотографії, технічні рисунки та технічний опис зразків;
• характеристику опорної конструкції та ущільнювального матеріалу;
• позначення стандарту, за яким проводилося випробування на вогнестійкість;
• опис розташування термопар у печі та на зразках;
• умови кріплення зразків до прорізу вогневої камери печі;
• результати вимірювання температури та вологості навколишнього середовища в приміщенні,де знаходиться піч;
• результати вимірювання температури та надлишкового тиску в печі;
• результати вимірювання температури на зразках;
• результати вимірювання густини теплового потоку;
• опис поведінки зразків у процесі випробування;
• оцінку результатів випробування;
• зазначення виду граничного стану, межі вогнестійкості та клас вогнестійкості конструкції;
• фотографії зразків до та після випробування.

Як додаток до протоколу випробувань має бути надана копія технічної документації на зразок, що була подана замовником.

12ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ

12.1 Під час проведення випробування необхідно забезпечувати вимоги безпеки згідно з ДСТУ Б В. 1.1-4.

5

ДСТУ Б В. 1.1-15:2007

Додаток А (обов'язковий)

ВИМОГИ ЩОДО РОЗТАШУВАННЯ ТЕРМОПАР НА ЗРАЗКУ

А.1 Вимоги до термопар і способів їх кріплення на зразку

Вимоги до термопар і способів їх кріплення на зразку - згідно з ДСТУ Б В.1.1 -4.

А.2 Розташування термопар для вимірювання температури на зразку

А.2.1 Для вимірювання середньої температури на необігрівній поверхні зразка використовують не менше ніж п'ять термопар, одну з яких необхідно прикріпити у геометричному центрі необігрівної поверхні, а інші - в геометричних центрах окремих її чвертей (рисунки А.1.1, А.1.2, А.1.3 - термопари Т1, Т2, ТЗ, Т4, Т5). Вимірювальні спаї цих термопар слід закріплювати на відстані, не меншій за 50 мм від місць стику елементів конструкції, від теплових містків, що утворюються кріпильними елементами (болтами, гвинтами, шурупами тощо), а також від місць, де можна припускати витікання газів з печі. Якщо у зразку можна виділити ділянки з різним тепловим опором (у тому числі зі склінням), які мають площу, більшу або рівну 0,1 м2, то необхідно визначати середню температуру поверхні для кожної з цих ділянок. Для цього в кожній з цих ділянок необхідно встановити термопари з розрахунку одна термопара на 1,5 м2 поверхні, але не менше двох (рисунок А.1.3 - термопари Т6, Т7, Т8, Т9). Середня температура на необігрівній поверхні зразка в цьому випадку визначається як середнє арифметичне значень середніх температур окремих ділянок необігрівної поверхні зразка.

А.2.2 Для вимірювання максимальної температури необігрівної поверхні зразка використовують термопари, які призначено для визначення середньої температури, і додаткові термопари, які встановлюються у таких місцях необігрівної поверхні, де під час випробування очікується найвища температура: в зоні теплових містків, що утворюються ребрами жорсткості, стиками, арматурою тощо, ділянок з заскленою площею не меншою за 0,1 м2 або інших ділянок з різним тепловим опором. Вимірювальні спаї цих термопар слід закріплювати:

• по центру у верхній частині зразка на відстані 15 мм від закріпленого краю зразка (рисунокА.1.1 - термопари Т6, Т7; рисунок А.1.2 - термопари Т7, Т8; рисунок А.1.3 - термопара Т10);
• посередині висоти зразка на відстані 15 мм від закріпленого краю зразка (рисунок А. 1.1 -термопара Т10; рисунок А.1.2 - термопара Т11; рисунок А.1.3 - термопара Т11);
• посередині висоти зразка на відстані 100 мм від незакріпленого краю зразка (рисунок А.1.1 -термопара Т12; рисунок А.1.2 - термопара Т13; рисунок А.1.3 - термопара Т12);
• по центру у верхній частині зразка на горизонтальних стиках на відстані 15 мм від стику(рисунок А.1.1 - термопари Т8, Т9; рисунок А.1.2 - термопари Т9, Т10);
• посередині висоти зразка на вертикальних стиках на відстані 15 мм від стику (рисунок А.1.1 -термопара Т11; рисунок А.1.2 - термопара Т12; рисунок А.1.3 - термопара Т14).

Додатково для вимірювання максимальної температури в будь-якій точці допускається використовувати переносну термопару згідно з ДСТУ Б В.1.1.4.

в

D

1 - закріплений край зразка; 2 - ущільнення між незакріпленим краєм зразка та опорною конструкцією; 3 - опорна конструкція; Т1-Т5 - термопари на необігрівнійповерхні зразка для вимірювання середньої температури; Т6-Т12-термопари на необігрівній поверхні зразка для вимірювання максимальної температури

Рисунок А.1.1 - Приклад розташування зразка в опорній конструкції та термопар для вимірювання температури на зразку

7

1 - закріплений край зразка- 2 - ущільнення між незакріпленим краєм зразка та опорною конструкцією; 3 - опорна конструкція; Т1-Т5 - термопари на необігрівній поверхні зразка для вимірювання середньої температури; Т6-Т13 - термопари на необігрівній поверхні зразка для вимірювання максимально, температури

Рисунок А.1.2 - Приклад розташування зразка в опорній конструкції та термопар для вимірювання температури на зразку з горизонтальними

та вертикальними стиками

8

1 - закріплений край зразка; 2 - ущільнення між незакріпленим краєм зразка і опорною конструкцією; 3 - опорна конструкція; 4 - скління; Т1-Т5 - термопари на необігрівній поверхні зразка для вимірювання середньої температури; Т6-Т9 - термопари на необігрівній поверхні зразка для вимірювання середньої температури на ділянці зі скленням; Т10-Т14 - термопари на необігрівній поверхні зразка для вимірювання максимальної температури; Т15-Т16 -термопари на необігрівній поверхні зразка для вимірювання максимальної температури на зразку із заскленням

Рисунок А.1.3 - Приклад розташування зразка в опорній конструкції та термопар для вимірювання температури на зразку зі склінням

9

ДСТУ Б В. 1.1-15:2007

Код УКНД 13.220.50

Ключові слова: вогнестійкість, межа вогнестійкості, перегородка, цілісність, теплоізолюваль-на здатність.