Вимірювання опору удару за методом падаючого вантажу проводять протягом не більше 5 хв після закінчення кондиціонування за температури (0 ± 1) °С.

  1. Зразки труб розташовують та фіксують на горизонтальній установочній плиті за допомогою затискачів на V – подібних призмах з кутом при вершині (120 ± 2)°. Місця нанесення ударів відмічають на гладких циліндричних частинах зразків лініями на рівній відстані по довжині кола. Кількість ліній повинна відповідати кількості ударів, нанесених по одному зразку. Точка нанесення удару повинна бути рівновіддалена від торців циліндричної частини випробувального зразка.
  2. Наконечник вантажу, що входить у зіткнення зі зразком, є півсферою з радіусом для випробувань труб та фасонних виробів з dn 110 мм та з радіусом для випробувань труб та фасонних виробів з dn >, яка виконана зі сталі з твердістю не менше HRC 20.

Маса вантажу, висота його падіння до точки контакту наконечника з поверхнею зразка та кількість ударів, нанесених по одному зразку, – згідно з таблицею 30.

Таблиця 30

Номінальний зовнішній діаметр dn, мм

Кількість ударів, нанесених по одному зразку, не менше

Маса падаючого вантажу, кг, не меншеа)

Висота падіння вантажу до точки контакту наконечника з поверхнею зразка, м, не менше

12

3

0,5

0,3

14

3

0,5

0,3

16

3

0,5

0,4

20

3

0,5

0,4

25

3

0,5

0,5

32

3

0,5

0,6

40

3

0,5

0,8

50

3

0,5

1,0

63

3

0,8

1,0

75

3

0,8

1,0

90

3

0,8

1,2

110

6

1,0

1,6

125

7

1,25

2,0

140

7

1,6

1,8

160

8

1,6

2,0

а) Допустима похибка щодо наведеної масі падаючого вантажу повинна знаходитись у межах

Після проведення випробувань зразки перевіряють на відповідність вимогам згідно з таблицею 20. У разі необхідності зразки розрізають. Глибину пошкодження визначають у відсотках як різницю вихідної товщини стінки в місці найбільшого пошкодження і товщиною стінки, що залишилася неушкодженою, віднесеною до вихідної товщини. Вихідна товщина стінки приймається рівною мінімальній товщині стінки за робочим кресленням. Для вимірювання неушкодженої товщини стінки, що залишилася, застосовують вимірювальні лупи або інші прилади з 10-кратним збільшенням. Глибина пошкодження стінки має становити не більше 20 %

За результат випробувань приймається частка зруйнованих зразків. Опрацювання результатів та визначення ТІR – згідно з ДСТУ Б В.2.5-32.

Примітка. Методика випробувань за розділом 8.5 та розміри робочого інструменту наведені з урахуванням рекомендацій EN 744 та EN 1401.

8.6Визначення стійкості при постійному внутрішньому тиску труб проводять згідно з ГОСТ 24157 на зразках труб кожного типорозміру з довжиною L не більше , відібраних згідно з 7.4.

Випробувальні зразки вирізаються з відібраних зразків труб.

Випробування проводять згідно з умовами, вказаними в таблиці 20, не менше ніж на трьох зразках.

Випробувальний тиск для труб одного типорозміру є однаковим і розраховується за формулою:

,(12)

де σ0 – початкове напруження в стінці випробувального зразка згідно з 6.5.1 (таблиці 21, 22) для труб та згідно з 6.6.2 (таблиці 26, 27) для фасонних виробів, МПа;

Dmax – максимальний середній зовнішній діаметр зразка труби, мм;

Emin – мінімальна загальна товщина стінки зразка труби, мм.

Розрахунок випробувального тиску проводять з похибкою не більше 0,01 МПа.

Тиск у зразку повинен підтримуватися з похибкою не більше 2 %.

Результати випробувань вважаються позитивними, якщо:

  • жоден випробувальний зразок не зруйнувався до закінчення контрольного терміну випробування;
  • під час випробувань зруйнувався один зразок, але при повторних випробуваннях жоден з цих зразків не зруйнувався;

Примітка. Зразки з руйнуванням, що виникає на відстані не більше 0.1L від заглушки, в розрахунок не приймаються. Зразок замінюють іншим і випробовують знову.

8.6.1Розрахунок випробувального тиску для фасонних виробів із ХПВХ типу І та ХПВХ типу II має проводитися згідно з таблицями 31 та 32.

Таблиця 31 – Визначення випробувального тиску для фасонних виробів із ХПВХ типу І

Клас умов експлуатації згідно з додатком А

Клас 1

Клас 2

Максимальна робоча температура Tмах, °С

80

80

Робоче напруження у матеріалі фітинга σDF, МПа

3,17

3,17

3,17

3,08

3,08

3,08

Температура випробуванняа) Ttest, °С

20

60

80

20

60

80

Тривалість випрорбування t, год

≥ 1

≥ 1

≥ 3000

≥ 1

≥ 1

≥ 3000

Гідростатичне напруження в матеріалі фітинга σF, МПа

33,70

21,07

6,14

33,70

21,07

6,14

Випробувальний тиск рF, бар, для робочого тиску:

4 бар6 бар8 бар10 бар

42,563,885,0106,3

26,639,953,266,5

7,711,615,519,4

43,865,687,5109,4

27,441,054,768,4

8,012,015,919,9

Кількість зразків

3

3

3

3

3

3

а) Короткострокові випробування виконуються за температури 20 °С або 60 °С. У спірних випадках випробування має проводитися при 60 °С.

Таблиця 32 – Визначення випробувального тиску для фасонних виробів з ХПВХ типу II

Клас умов експлуатації згідно з додатком А

Клас 1

Клас 2

Клас 4

Клас 5

Максимальна робоча температура Tmax, °С

80

80

70

90

Робоче напруження у матеріалі фітинга σDF , МПа

3,74

3,74

3,74

3,21

3,21

3,21

4,31

4,31

4,31

2,26

2,26

2,26

Температура випробуванняa) Ttest, °С

20

60

80

20

60

80

20

60

70

20

60

95

Тривалість випробування t, год

1

1

3000

1

1

3000

1

1

3000

1

1

3000

Гідростатичне напруження в матеріалі фітинга σf, МПа

43,96

29,91

7,44

43,96

29,91

7,44

43,96

29,91

10,46

43,96

29,91

4,78

Випробувальний тиск pf, бар, для робочого тиску:

4 бар

55,0б)

32,0

8,0

55,0б)

37,3

9,3

55,0б)

27,7

9,7

77,9

53,0

6,4

6 бар

70,6

48,0

12,0

82,2

56,0

13,9

61,2

41,6

14,6

116,9

79,5

9,6

8 бар

94,2

64,1

15,9

109,7

74,6

18,6

81,5

55,5

19,4

155,9

106,0

12,9

10 бар

117,7

80,1

19,9

137,1

93,3

23,2

101,9

69,4

24,3

194,8

132,6

16,1

Кількість зразків

3

3

3

3

3

3

3

3

3

3

3

3

а) Короткострокові випробування виконуються за температури 20 °С або 60 °С. У спірних випадках випробування має проводитися при 60 °С.

б) Ця величина застосовується у випадку висування більш високих вимог до транспортування холодної води (більше ніж стандартна відсутність розривів та протікань при 20 °С, тиску 10 бар протягом 50 років).

8.6.2 Визначення стійкості зразків труб із ХПВХ типу І проводиться при 95 °С протягом 8760 год, а труб із ХПВХ типу II – при 100 °С протягом 8760 год із застосуванням апаратурного обладнання для створення у зразках відповідного випробувального тиску згідно з ГОСТ 24157 та таблицями 23 та 24 у повітряному середовищі із використанням термошафи з температурою повітря (95±2) °С або (100±2) °С (рисунок 13).

В якості зразків для випробувань труб одного виду використовуються зразки – представники одного типорозміру у кількості не менше трьох, що відібрані згідно з 7.4.

Рисунок 13 – Схема випробувального стенду для випробувань стійкості до дії внутрішнього гідростатичного тиску за схемою "вода – повітря"

8.7Визначення збереження герметичності та зовнішнього вигляду з'єднань труб із ХПВХ з фасонними виробами під впливом термодинамічного фактора

Мета проведення випробувань – моделювання впливу термічних та динамічних навантажень, що виникають при експлуатації протягом всього прогнозованого терміну служби трубопроводу, складовими елементами якого є труби за цим стандартом та з'єднувальні деталі до них.

Примітка. Технологічне обладнання та правила монтажу, що використовуються при складанні випробувальної гірлянди, повинні бути погоджені з виробником труб та деталей з'єднувальних до них або з організацією, що вводить означену продукцію у обіг на території України.

Для виготовлення гірлянди (рисунок 14) використовуються зразки труби завдовжки не менше , відібрані згідно з 7.4. Перед початком монтажу гірлянди зразок кондиціонують за температури (23 ± 2) °С протягом не менше 2 год. Складання та випробування гірлянди проводять за температури (23 ±2) °С.

Термодинамічним фактором при проведенні цих випробувань є вода, що рухається у середині гірлянди зі швидкістю V не менше 0,5 м/с при сталому тиску у середині гірлянди, який дорівнює максимальному робочому тиску в трубопроводі не менше (1,0 ± 0,05) МПа з похибкою (±0,05) МПа та циклічно змінює свою температуру на вході до гірлянди:

  • з (20 ± 5) °С до (70 ± 2 °С) та з (70 ± 2 ) °С до (20 ± 5) °С – при проведенні випробувань труб класу застосування 4, що призначені для використання в системах гарячого водопостачання;
  • з (20 ± 5) °С до (80 ± 2) °С та з (80 ± 2 °С) до (20 ± 5) °С – при проведенні випробувань труб класів застосування 1 та 2, що призначені для використання в системах водопостачання та низькотемпературного водяного опалення;
  • з (20 ± 5) °С до (90 ± 2) °С та з (90 ± 2 °С) до (20 ± 5) °С – при проведенні випробувань труб класу застосування 5, що призначені для використання в системах водяного опалення.

Максимальний перепад при сталому температурному режимі між температурою води на вході в гірлянду і температурою води на виході з гірлянди – не більше 5 °С.

Тривалість термодинамічного циклу ТΣ, хв, визначається за формулою:

ТΣ + ТТ cold + TΔ (Tcold-Thot) + TT hot + TΔ(T hot-T cold) = (15 ± 1) хв,(13)

де – TΔ (Tcold-Thot) 60 с – часовий інтервал зміни температури води у гірлянді з (20 ± 5) °С до (70 ± 2) °С, з (20 ± 5) °С до (80 ± 2) °С або з (20 ± 5) °С до (90 ± 2) °С;

TΔ (Thot-Tcold) 60 с – часовий інтервал зміни температури води у гірлянді з (70 ± 2)°С до (20±5)°С, з (80 ± 2) °С до (20 ± 5) °С або з (90 ± 2) °С до (20 ± 5) °С;

TTcold 6 хв 30 с – часовий інтервал впливу на гірлянду сталої температури (20 ± 5) °С;

TThot6 хв 30 с – часовий інтервал впливу на гірлянду сталої температури (70±2)°С, (80±2)°С або (90 ± 2) °С.