У разі неможливості виконання цієї умови необхідно обов'язково встановити фізичну нерухому опору (рисунок Е.6) з обов'язковим влаштуванням компенсаційних зон. Причому довжина компенсаційної зони визначається як для Г-подібної компенсації з подвійним видовженням (2l);
|
|
|
Рисунок Е.6 |
5) при використанні відгалуження із застосуванням трійника паралельного таке відгалуження має розглядатися як Г-подібна ділянка компенсації. Причому компенсаційне плече приймається із запасом 1,5 (рисунок Е.7).
|
|
|
Рисунок Е.7 |
При проведенні означених вище робіт слід враховувати наступне:
Е.3Перехід трубопроводів ПТПУ через стіни
При перетині трубопроводами ПТПУ будівельних конструкцій (фундаменти будинків, стіни теплових камер тощо) необхідно виконати ущільнення таких проходів. Ущільнення виконується трьох типів за допомогою: гумових кілець; адаптера; натискного сальника, що виготовлені за технологічною документацією, затвердженою у встановленому порядку.
При виконанні переходів трубопроводів через будівельні конструкції з товщиною стін σст < допустимо використання одного гумового кільця.
Ущільнення за допомогою адаптерів виконується у тих випадках, коли при перетині стін присутні невеликі переміщення труби в горизонтальній площині.
В основному такі адаптери застосовуються для малих діаметрів трубопроводів при відгалуженнях від існуючих теплових мереж, які прокладені в каналі або при входах у будинки.
Ущільнення за допомогою натискного сальника застосовується за наявності ґрунтових вод.
При вході в канали, камери та підвали в разі приєднання до трубопроводів без пінополіуретанової ізоляції обов'язкове застосування термоусадкових кінцевих ковпаків на кінцях попередньо ізольованих труб для захисту пінополіуретанової ізоляції від зволоження.
|
|
|
Рисунок Е.8 – Перехід трубопроводів ПТПУ через будівельні конструкції з використанням гумових кілець при товщині стін σст більше |
|
|
|
Рисунок Е.9 – Перехід через будівельні конструкції з використанням адаптерів |
Е.4Приєднання до внутрішніх систем будинків
Приєднання трубопроводів ПТПУ до внутрішніх систем будинків можна виконувати одним із наступних методів.
|
|
|
Рисунок Е.10 – Варіанти приєднання трубопроводів до внутрішніх систем будинків |
Якщо відома компенсуюча здатність внутрішньої системи, то допускається виконувати під'єднання за рисунком Е.11, але в цьому випадку необхідно перевірити можливість внутрішньої системи до сприйняття теплових видовжень і напружень від зовнішньої мережі.
|
|
|
Рисунок Е.11 – Варіант під'єднання трубопроводів, коли відома компенсуюча здатність внутрішньої системи |
При всіх варіантах плечі компенсації, компенсаційні зони, під'єднання трійниками тощо мають відповідати всім вимогам, які були наведені в попередніх розділах цього додатка.
Е.5Приєднання до канальних трубопроводів
Приєднання безканальних трубопроводів до існуючих трубопроводів канального прокладання найчастіше зустрічається в практиці проектування при реконструкції існуючих теплових мереж. Нижче наведені основні схеми поєднання двох систем.
При під'єднанні безканального прокладання до канального на прямих ділянках головним є те, щоб не передавати навантаження від безканальних трубопроводів на канальні. Це досягається основними способами, які представлені на рисунку Е.12.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рисунок Е.12 – Основні варіанти з'єднання трубопроводів СТ/ПЕ з трубопроводами канального прокладання |
При відгалуженні безканального трубопроводу від канального (рисунок Е.13) для діаметрів попередньо ізольованих труб до dy = 100 застосовується адаптер, а для діаметрів dy = 125200 – компенсаційна ніша із лоткових елементів. Необхідна довжина компенсаційної ніші визначається, виходячи з дотримання допустимого напруження в трубопроводі на згин.
|
|
|
|
|
Рисунок Е.13 – Варіанти поєднання трубопроводів СТ/ПЕ з трубопроводами канального прокладання |
Відгалуження від теплових камер виконується з дотриманням тих самих вимог, що й для трубопроводів в лотках. Приклади таких відгалужень показані на рисунку Е.14
|
|
|
Рисунок Е.14 – Відгалуження від теплових камер |
Принципи компенсації та облаштування компенсаційних зон мають відповідати вищевикладеним. Розвантаження трубопроводів канального прокладання від впливу безканальних трубопроводів при відгалуженнях краще виконувати за допомогою самокомпенсуючих ділянок.
Застосування осьових компенсаторів у цих випадках рекомендується, хоча в залежності від діаметрів трубопроводів і сил реакції компенсаторів має бути перевірене розрахунком.
Застосування фізичних нерухомих опор (рисунок Е.15) допускається при влаштуванні нерухомої опори тільки на безканальному трубопроводі. Довжина Lr має компенсувати переміщення l точки врізки безканального трубопроводу в канальний. Для сприйняття переміщення може застосовуватися як адаптер, так і компенсаційна ніша з лоткових елементів.
|
|
|
Рисунок Е.15 – Влаштування нерухомих опор при відгалуженнях від трубопроводу, прокладеного в каналі |
Додаток Ж
(довідковий)
ЗВАРЮВАННЯ ТА З'ЄДНАННЯ ТРУБ ІЗ ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ
Примітка. Додаток викладено з урахуванням рекомендацій [4,5,7].
З'єднання труб зі структурованого поліетилену проводять згідно з ДБН В.2.5-22.
З'єднання труб і фасонних виробів з поліпропілену повинні виконуватися за допомогою зварювання контактним нагріванням (стикове, розтрубне) або з використанням деталей із закладним нагрівальним елементом.
Стикове зварювання рекомендується для з'єднання між собою труб і сполучних деталей зовнішнім діаметром більше і товщиною стінки більше (рисунок Ж.1).
Розтрубне зварювання рекомендується для труб зовнішнім діаметром до і стінками будь-якої товщини.
При зварюванні необхідно підбирати труби й фасонні вироби за партіями поставки. Не допускається зварювання труб і деталей з різних типів поліпропілену.
При стиковому зварюванні максимальна величина розбіжності крайок не повинна перевищувати 10 % номінальної товщини стінки труби.
Внутрішній діаметр розтруба сполучних деталей повинен бути менше номінального зовнішнього діаметра труби, що зварюється, у межах допуску.
При стиковому зварюванні безпосередньо перед нагріванням поверхні, що зварюються, повинні піддаватися механічній обробці для зняття можливих забруднень і окисної плівки. Після механічної обробки зазор між торцями труб, що приведені в зіткнення за допомогою центрувального пристрою, повинен бути не більше для труб діаметром не більше і не більше 0,7 мм – для труб більших діаметрів.
Кінці труб при розтрубному зварюванні повинні мати зовнішню фаску під кутом 45° на 1/3 товщини стінки труби.
Зварювання труб у стик у монтажних умовах варто робити на зварювальних установках, що забезпечують автоматизацію основних процесів зварювання й комп'ютерний контроль із реєстрацією технологічного процесу (рисунок Ж.1).
Для запобігання налипанню розплавленого матеріалу при зварюванні труб нагрівач варто покрити теплостійким антиадгезійним покриттям.
При контактному стиковому зварюванні із застосуванням зварювальних машин і монтажних пристосувань варто виконувати наступні операції:
Основними контрольованими параметрами процесу стикового зварювання є: температура робочих поверхонь нагрівача, тривалість нагрівання, глибина оплавлення, величина контактних тисків при оплавленні й осаді. Висота h внутрішнього і зовнішнього грата (валиків) після зварювання повинна бути не більше 2- при товщині стінки труби е до і не більше 3- при товщині стінок 6-.
Контактне розтрубне зварювання містить у собі наступні операції:
|
|
|
a – центрування й закріплення в затискачах зварювальної машини кінців труб, що зварюються; б – механічна обробка торців труб за допомогою торцівки (1); в – перевірка точності збігу торців за величиною зазору (С); г – нагрівання й оплавлення поверхонь, що зварюються, нагрітим інструментом (2); д – осадження стику |
|
Рисунок Ж.1 – Послідовність процесу складання й стикового зварювання труб контактним нагріванням |
При зварюванні поворот деталей відносно одна одної після їх сполучення не допускається. Після кожного зварювання необхідне очищення робочих поверхонь від налиплого матеріалу. Час витримки виробів, що зварюються, до часткового отвердіння залежить від застосовуваного матеріалу.
Маркування зварених стиків роблять відразу після закінчення операції на гарячому розплаві зовнішнього грата у двох діаметрально протилежних точках у процесі охолодження стику в затискачах центратора зварювальної установки або монтажного пристосування.
Для маркування стиків рекомендується використовувати клейма типу ПУ-6 або ПУ8.
Зварювання за допомогою сполучних деталей із заставними електронагрівальними елементами застосовують для з'єднання пластмасових труб діаметром від до із будь-якою товщиною стінки, а також для приварювання до трубопроводу сідлових відводів.
Зварювання муфтами із заставними нагрівачами рекомендується робити для:
Зварювання трубопроводів із застосуванням сполучних деталей із заставними нагрівачами роблять за температури навколишнього повітря не нижче мінус 5 °С и не вище +35 °С.
У випадках необхідності проведення зварювання за інших температур повітря роботи виконують в укриттях (намети тощо) із забезпеченням підігрівання зони зварювання. Місце зварювання захищають від впливу вологи, піску, пилу тощо.
Технологічний процес з'єднання труб за допомогою муфт із заставними нагрівачами включає:
|
|
|
1 – труба; 2 – мітка посадки муфти й механічної обробки поверхні труби; 3 – муфта; 4 – заставний нагрівач; 5 – струмопідвідні (зварювальні) дроти |
|
Рисунок Ж.2 – Зварювання труб муфтою із закладним нагрівачем |
Перед механічною обробкою на кінці труб, що зварюються, на довжину 1/2 довжини муфти наносять мітки глибини посадки муфти для позначення зони обробки.
Механічна обробка кінців труб полягає в знятті з поверхні розміченого кінця труби шару матеріалу завтовшки 0,1-, а також видалення задирок. Зазор між поверхнями, що зварюються, труби й розтрубної деталі не повинен перевищувати .
Поверхні труб, що зварюються, після механічної обробки й муфти ретельно знежирюють шляхом протирання спеціально рекомендованими для цих цілей речовинами.
Муфти із закладними нагрівачами, що поставляються виготовлювачем в індивідуальному герметичному пакуванні, що розкривається безпосередньо перед складанням, знежиренню не піддають.
Допуск перпендикулярності торців труб і максимальний зазор між ними наведені в таблицях 3 і 4 (рисунок Ж.3).
|
|
|
|
Рисунок Ж.3 – Установка зазору при стикуванні труб |
Таблиця Ж.1 – Допуск перпендикулярності торців труб
У міліметрах
|
Зовнішній діаметр |
20 |
32 |
40 |
63 |
90 |
110 |
125 |
160 |
200 |
|
α |
2 |
2 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
