Страница 4: ДСТУ Б. СТУ Б. ЕN 197-1:2008 (ЕN 197-1:2000, ІDT). Цемент. Часть 1. Состав, технические условия и критерии соответствия для обычных цементов (43963)

При виборі цементу за цим стандартом, особливо типу (виду) і класу міцності, для різних умов застосування і типів споруд слід керуватись відповідними стандартами та/або будівельними нормами на бетон або розчини, чинними в місці застосування.

Таблиця 3 - Хімічні вимоги, наведені як характеристичні значення

8 СТАНДАРТНІ ПОЗНАЧЕННЯ

СЕМ-цементи мають бути ідентифіковані принаймні позначенням типу цементу, визначеним у таблиці 1, та цифрами 32,5; 42,5 або 52,5, які показують клас міцності (7.1). Для позначення класу ранньої міцності слід додавати літеру N або R, в залежності від класу (7.1).

Приклад 1. Портландцемент, який згідно з ДСТУ Б EN 197-1 відповідає класу міцності 42,5 з високою ранньою міцністю, позначають так:

Портландцемент ДСТУ Б EN 197-1 - СЕМ І 42,5 R.

Приклад 2. Портландцемент з вапняком, який містить від 6 % до 20 % за масою вапняку із загальним значенням органічного карбону (ТОС) не вище 0,50 % за масою (L) класу міцності 32,5 із звичайною ранньою міцністю, позначають так:

Портландцемент з вапняком ДСТУ Б EN 197-1 - СЕМ ІІ/А- L 32,5 N.

Приклад 3. Композиційний портландцемент, який містить сумарну масову частку гранульованого доменного шлаку (S), силікатної золи-винесення (V) та вапняку (L) від 6 % до 20 % і належить до класу міцності 32,5 з високою ранньою міцністю, позначають так:

Композиційний портландцемент ДСТУ Б EN 197-1 - СЕМ ІІ/А - М (S-V-L) 32,5 R.

Приклад 4. Композиційний цемент, який містить від 18 % до 30 % за масою гранульованого доменного шлаку (S) та від 18 % до 30 % за масою силікатної золи-винесення (V) і належить до класу міцності 32,5 із звичайною ранньою міцністю, позначають так:

Композиційний цемент ДСТУ Б EN 197-1 - СЕМ V/A (S-V) 32,5 N.

9 КРИТЕРІЇ ВІДПОВІДНОСТІ

9.1 Загальні вимоги

Відповідність 27 видів цементів за цим стандартом потрібно постійно оцінювати на основі випробувань точкових проб. Властивості, методи випробування та мінімальні інтервали між випробуваннями для власних контрольних випробувань виробника визначені в таблиці 4. Стосовно інтервалів між випробуваннями цементів, які не відвантажуються безперервно, та інші деталі див. EN 197-2.

Для підтвердження відповідності повноважним органом з сертифікації відповідність цементу цьому стандарту має оцінюватись згідно з EN 197-2.

Примітка. Цей стандарт не стосується приймальної інспекції при поставці.

Таблиця 4 - Властивості, методи та мінімальна частота випробувань для власних контрольних випробувань виробника та процедура статистичного оцінювання

9.2 Критерії відповідності для механічних, фізичних та хімічних властивостей і процедури оцінювання

9.2.1 Загальні положення

Відповідність цементу вимогам щодо механічних, фізичних та хімічних властивостей згідно з цим стандартом визнають, якщо задовольняються критерії відповідності, визначені в 9.2.2 та 9.2.3. Відповідність оцінюють на базі постійного відбирання проб із використанням точкових проб, відібраних у місці відвантаження цементу, та на основі результатів випробувань всіх проб власного контролю, відібраних протягом контрольного періоду.

9.2.2 Статистичні критерії відповідності

9.2.2.1 Загальні положення

Відповідність формулюють за статистичними критеріями, які базуються на:

• установлених характеристичних значеннях механічних, фізичних та хімічних властивостей, наведених в 7.1, 7.2 та 7.3 цього стандарту;
• процентилі РK, на якому базується установлене характеристичне значення, наведеному в таблиці 5;

- допустимій імовірності приймання CR, наведеній в таблиці 5.

Таблиця 5 - Потрібні значення РK та CR

Примітка. Оцінка відповідності за допомогою процедури, яка базується на кінцевій кількості результатів випробувань, може дати лише приблизне значення частки результатів у генеральній сукупності, що лежать за межами установлених характеристичних значень. Чим більше розмір вибірки (кількість результатів установлених випробувань), тим краще наближення. Обрана ймовірність приймання CR контролює ступінь наближення за даними плану відбирання проб.

Відповідність вимогам цього стандарту має бути підтверджена перевіркою або за перемінними, або за характеристиками, як описано в 9.2.2.2 та 9.2.2.3 та визначено в таблиці 4.

Контрольний період повинен становити 12 місяців.

9.2.2.2 Перевірка за перемінними

Для цієї перевірки вважається, що результати випробувань мають нормальне розподілення.

Відповідність підтверджується, якщо задовольняються умови (1) та (2), в залежності від обставин:

(1)

та

,(2)

де - середнє арифметичне сукупності результатів власних контрольних випробувань за контрольний

період;

S - стандартне відхилення сукупності результатів власних контрольних випробувань за

контрольний період;

- константа приймання;

L - установлена нижня границя, наведена в таблиці 2, на яку посилаються в розділі 7.1;

U - установлена верхня границя, наведена в таблицях 2 та 3, на які посилаються в розділі 7.

Константа приймання залежить від процентиля РK , на якому базується характеристичне значення, від допустимої ймовірності приймання CR та від кількості n результатів випробувань. Значення РK наведені в таблиці 6.

Таблиця 6 - Константа приймання

9.2.2.3 Перевірка за характеристиками

Кількість CD результатів випробувань, які знаходяться за межами характеристичного значення, має бути підрахована та порівняна з приймальним числом СA, обчисленим з кількості n результатів власних випробувань, та процентиля РK , наведених в таблиці 7.

Відповідність підтверджена, якщо задовольняється умова (3):

CD ≤ CA.(3)

Значення залежить від процентиля РK , який визначає характеристичне значення, від допустимої ймовірності приймання CR та від кількості n результатів випробувань. Значення CA наведені в таблиці 7.

Таблиця 7 - Значення СA