4.2.2 Кількість повітровтягуючих добавок у цементі не повинна перевищувати 1 % від маси цементу.
4.2.3 Дозволяється вводити в цемент при помелі пластифікуючі добавки в кількості не більше 0,5 % від маси цементу і гідрофобізуючі - не більше 0,3 % від маси цементу в перерахунку на суху речовину добавок.
4.2.4 Допускається при виробництві цементу для інтенсифікації його помелу застосовувати технологічні добавки, що не погіршують якості цементу, в кількості не більше 1 % за масою.
4.2.5 Кількість органічних речовин у цементі не повинна перевищувати 0,5 % від маси цементу.
ДСТУ Б В.2.7-124-2004 с.5
4.2.6 Масова частка ангідриду сірчаної кислоти (SОз) в готовому цементі повинна бути не менше 1,0% і не більше 3,0%.
4.2.7 Стандартна міцність цементу (міцність при стиску у віці 28 діб), а також рання міцність (у віці семи діб) повинні задовольняти вимоги таблиці 1.
Таблиця 1. Вимоги до міцності цементів для будівельних розчинів
Марка цементу |
Міцність при стиску, МПа, не менше
|
|
|
у віці 7 діб
|
у віці 28 діб
|
ЦБР 200
|
-
|
20,0
|
ЦБР 300
|
15
|
30,0
|
ЦБР 350
|
17
|
35,0
|
4.2.8 Тонкість помелу цементу повинна бути такою, щоб при просіюванні його крізь сито № 008 за ГОСТ 6613 проходило не менше 88 % маси просіюваної проби.
4.2.9 Початок тужавлення цементу повинен наставати не раніше 60 хв, а кінець - не пізніше 12 год від початку замішування.
4.2.10 Водовідділення цементного тіста, приготовленого при водоцементному відношенні (В/Ц), що дорівнює 1, повинно бути не більше 30 % за об'ємом.
4.2.11 Цемент повинен показувати рівномірность зміни об'єму при випробуванні зразків кип'ятінням у воді.
При випробуванні рівномірності зміни об'єму цементу з застосуванням приладу Ле Шательє розширення не повинно перевищувати 10 мм.
4.2.12 Масова частка лужних оксидів у цементі не повинна перевищувати 2 % у перерахунку на Na2O (Na2O + 0,658 K2O).
4.2.13 Масова частка хлор-іону СІ в цементі повинна бути не більше 0,10 %.
5 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ І ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
5.1 Цемент для будівельних розчинів і сировинні компоненти, що застосовуються при його виробництві, відповідають IV класу небезпечності і відносяться до речовин малонебезпечних згідно з класифікацією за ГОСТ 12.1.007.
5.2 Цемент для будівельних розчинів є пожежовибухобезпечною речовиною, не утворює токсичних сполук у повітряному середовищі і стічних водах у присутності інших речовин. У стічних водах дає слаболужну реакцію.
5.3 Повітря робочої зони необхідно контролювати на вміст пилу цементу (IV клас небезпеки, ГДК = 6 мг/м3), пилу гіпсу (III клас небезпеки, ГДК = 2 мг/м3) за методичними вказівками МОЗ України. Періодичність контролю вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони - згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005.
5.4 При виконанні виробничих операцій, які супроводжуються надходженням у повітряне середовище цементного пилу, необхідне застосування індивідуальних засобів захисту: спецодягу за ГОСТ 27574 та ГОСТ 27575, спецвзуття за ДСТУ 3835, захисних окулярів за ГОСТ 12.4.013, засобів захисту органів дихання за ГОСТ 12.4.028 і ГОСТ 12.4.034.
Можливе використання засобів індивідуального захисту імпортного виробництва за відповідними нормативними документами за умови забезпечення необхідного рівня безпеки працюючих.
5.5 Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у цементі відповідно до вимог ДБН В.1.4-1.01 не повинна перевищувати 370 Бк/кг. Контроль - за ДБН В.1.4-2.01.
5.6 Викиди в атмосферу шкідливих речовин не повинні перевищувати граничнодопустимі концентрації, встановлені ДСП № 201.
5.7 Технологічні стічні води скидають в каналізацію відповідно до вимог СанПиН № 4630.
5.8 Повинні бути враховані загальні положення та вимоги щодо безпечності промислових підприємств, викладені в ДСТУ 3273.
б'єм осілого цементного тіста відмічають через 4 год після першого відліку.
ДСТУ Б В.2.7-124-2004 с.7
Коефіцієнт водовідділення (об'ємний) визначають за формулою:
(1)
де а - первинний об'єм цементного тіста, см3;
b - об'єм осілого цементного тіста, см3.
7.6 З метою оцінки характеристик технологічності цементу при його використанні в будівельних розчинах передбачається за домовленістю зі споживачем додатково проводити випробування відповідно до європейського стандарту EN 413-2 основних властивостей свіжих будівельних розчинів за ДСТУ Б В.2.7-23, зокрема, визначення рухомості (легкоукладальності), водоутримувальної здатності і когезійних властивостей (зчеплення).
Методи визначення зазначених характеристик наведені в додатку А.
8 ПАКУВАННЯ, МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ
8.1 Пакування, маркування, транспортування і зберігання цементу для будівельних розчинів проводять за ДСТУ Б В.2.7-112.
9 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
9.1 Підприємство-виробник гарантує відповідність цементу всім вимогам цього стандарту протягом 30 діб після відвантаження при дотриманні правил його транспортування і зберігання згідно з ДСТУ Б В.2.7-112.
ДСТУ Б В.2.7-124-2004 с.8
ДОДАТОК А
(довідковий)
МЕТОДИ ОЦІНКИ ХАРАКТЕРИСТИК ТЕХНОЛОГІЧНОСТІ
ЦЕМЕНТУ ДЛЯ БУДІВЕЛЬНИХ РОЗЧИНІВ
Для оцінки характеристик технологічності цементу для будівельних розчинів (Masonry cement) за EN 413-2 визначають консистенцію, водоутримання, вміст повітря та когезійні властивості (технологічність) свіжого цементного розчину,
Випробування проводять на стандартному розчині, приготовленому за EN 196-1, але з вмістом води, необхідним для одержання стандартної консистенції (див. А.1.1.1). При цьому співвідношення цементу і піску в розчині складає 1:3. Використовується стандартний поліфракційний пісок для випробувань цементу, що відповідає вимогам EN 196-1 і чинного в Україні ГОСТ 6139.
А.1 Консистенція свіжого розчину
Консистенцію розчину визначають із допомогою плунжерного апарата. Проникнення плунжера в розчин повинно складати необхідну величину.
Як альтернативний може використовуватись метод визначення розпливу розчину на струшувальному столику. При цьому розплив, еквівалентний необхідному значенню проникнення плунжера, установлюють на тому ж типі цементу, який повинен випробовуватись альтернативним методом.
А.1.1 Визначення консистенції свіжого розчину з допомогою плунжерного апарата Змішувач і допоміжне обладнання - згідно зі Зміною № 5 ГОСТ 310.4. Плунжерний апарат
показано на рис. А.1.
Плунжер повинен мати напівсферичний нижній край, стійкість проти корозії і не іржавіти від розчину. Загальна маса стержня зі шкалою і плунжера повинна бути (90±2) г. Відпускаючий механізм тримає стержень у початковій позиції так, що перед початком тесту нижній кінець плунжера знаходиться на (100±1) мм над поверхнею розчину.
1 - опорна плита; 2 - опорний стояк; 3 - тримач; 4 - напрямні втулки.
5 - відпускаючий механізм; 6 - алюмінієвий вимірювальний стержень
(шкала з 2-х міліметровою градацією); 7 - плунжер; 8 - контейнер
Рис. А.1 - Плунжерний апарат для визначення консистенції свіжого розчину
ДСТУ Б В.2.7-124-2004 с.9
А. 1.1.1 Процедура
Перед початком випробувань плунжер витирають вологою ганчіркою.
Відразу після закінчення перемішування розчину заповнюють контейнер у два шари. Кожний шар трамбують десятьма легкими ударами товкача (рис. А.2). Швидко (в межах 1 хв після закінчення перемішування) знімають надлишок розчину.
Контейнер поміщають на опорну плиту, через (150±15) с від закінчення перемішування відпускають плунжер з початкового положення і визначають величину його проникнення в розчин за показаннями шкали.
Для розчину стандартної консистенції значення проникнення повинно бути (35±3) мм. Якщо така консистенція не досягнута, необхідно приготувати нову порцію розчину, використовуючи іншу кількість води. Повторюють тест на нових порціях розчину, поки значення проникнення (35±3) мм не буде досягнуто у двох послідовних тестах.
Записують кількість води в грамах і глибину проникнення в міліметрах.
А. 1.2 Визначення консистенції свіжого розчину з допомогою струшувального столика
А. 1.2.1 Калібрування
Калібрують струшувальний столик як прилад для визначення консистенції цементного розчину, використовуючи той самий тип цементу, який використовувався при визначенні консистенції розчину з допомогою плунжера. Проводять щонайменше три пари визначень із метою встановлення розпливу, еквівалентного проникненню плунжера на (35±3) мм. Далі приймають цей розплив для досягнення необхідної визначеної консистенції розчину. Співвідношення між показниками, одержаними з застосуванням струшувального столика і плунжера, повинно перевірятись щонайменше раз на місяць.
А. 1.2.2 Процедура
Перед початком випробування переконуються, що форма-конус та поверхня столика чисті та сухі і столик знаходиться у робочому стані.
Поміщають форму в центрі поверхні столика і заповнюють її двома шарами розчину, приготовленого перед тим згідно з А.1.1.1. Під час цієї операції форму з установленою воронкою щільно тримають на поверхні столика однією рукою так, щоб краї форми збігалися з колом на плиті столика. Розправляють кожний шар розчину, трамбуючи його легенько 10 разів товкачем так, щоб форма була заповнена рівномірно. Одразу ж знімають воронку і видаляють надлишок розчину з утрамбованої його поверхні. Вичищають столик і старанно усувають будь-яку воду поблизу форми. Після того, як пройде від 10 до 15 с з того моменту, коли видалено надлишок розчину, форму повільно піднімають вертикально від плити столика через (150±15) с після закінчення перемішування. Розрівнюють розчин, трясучи плиту 15 разів - одне струшування за секунду. Вимірюють діаметр розпливу цементного розчину з допомогою кронциркуля у двох напрямках під прямим кутом один до одного. Записують середнє значення цього показника з точністю до 1 мм як розплив розчину і масу води, яку використано для досягнення цього розпливу, як процент від маси цементу в розчині.
А.2 Водоутримання
А.2.1 Принцип методу
Свіжий розчин стандартної консистенції піддають всмоктуванню за певних умов, використовуючи як підкладку фільтрувальний папір. Водоутримання розчину - це маса води, що залишилась у розчині після обробки всмоктуванням і виражена як процент за масою первинного вмісту води в розчині.
Закінчивши тест визначення стандартної консистенції, як описано в А.1.1 або А.1.2, перемішують розчин, що залишився в чаші змішувача, на низькій швидкості протягом 15 с і тоді проводять тест на водоутримання. Якщо проміжок часу між початком змішування і початком періоду всмоктування при визначенні водоутримання перевищує 10 хв, повинна бути приготовлена свіжа партія розчину.
А.2.2 Апаратура
А.2.2.1 Жорстка форма з внутрішнім діаметром (100±1) мм і глибиною (25±1) мм, як показано на рис. А.За.
А.2.2.2 Розрівнювальна рейка (або металева лінійка) (рис. А.3б).
А.2.2.3 Маса 2 кг.
ДСТУ Б В.2.7-124-21 с.3
СанПиН № 4630-88 Санитарные нормы и правила охраны поверхностных вод от
загрязнения
СанПиН 4690-88 Санитарные правила и нормы по охране почвы от загрязнения
бытовыми и промышленными отходами
СНиП II 4-79 Естественное и искусственное освещение
СНиП 2.04.01-85 Внутренний водопровод и канализация зданий
СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование
СНиП 2.09.04-87 Административные и бытовые здания
СНиП ІІІ-4 Техника безопасности в строительстве
3 КЛАССИФИКАЦИЯ И ОБОЗНАЧЕНИЯ
3.1 Цемент для строительных растворов является продуктом совместного помола портландцементного клинкера, активных минеральных добавок, добавок-наполнителей и добавки мaтериалов, содержащего сульфат кальция.
3.2 По прочности цементы для строительных растворов делятся на марки 200, 300 и 350.
3.3 Для улучшения удобоукладываемости и долговечности строительных растворов рекомендуется в цементы вносить воздуховтягивающие добавки (ВВ).
3.4 Допускается вводить в цемент пластифицирующие (ПЛ) и гидрофобизирующие (ГФ) добавки улучшающие его качество.
3.5 Условное обозначение цемента должно включать:
- полное или сокращенное (ЦБР) наименование цемента;
- марку цемента согласно 3.2;
- для соответствующих цементов - обозначение наличия в цементе воздуховтягивающей добавки - ВВ, пластифицирующей добавки - ПЛ, гидрофобизирующей добавки - ГФ;
- обозначение этого стандарта.
Пример условного обозначения цемента для строительных растворов марки 350 с воздуховтягиваю-щей добавкой:
ЦБР 350-ВВ-ДСТУ Б В.2.7-124-2004.
4 ТЕХНИЧЕСКИЕ ТРЕБОВАНИЯ
Цемент для строительных растворов должен по установленному в отрасли порядку изготовлять согласно утвержденному технологическому регламенту и после определения готовности к этому предприятия-изготовителя.
4.1 Требования к сырью и материалам
При производстве цемента используют:
- портландцементный клинкер, химический склад которого отвечает требованиям технологического регламента. Массовая частица оксида магния (МgО) в клинкере не должна превышать 5 ;
Допускается использование фосфогипса по ДСТУ Б В.2.7-1, ДСТУ Б В.2.7-2, ДСТУ Б В.2.7-3 других материалов, содержащих:
- сульфат кальция по соответствующим нормативным документам;
- добавки-наполнители по ТУ 21 -13-6: