6.5.3. Люди, що перебувають на шляху руху струменя повітря, який виходить з розкритої дільниці, повинні бути попередньо виведені.

Після відновлення нормального режиму провітрювання на дільниці з погашеною пожежею повинен визначатися уміст у вихідному струмені оксиду вуглецю, метану, водню, етилену та ацетилену. Якщо в цьому струмені виявлений уміст оксиду вуглецю, метану, водню, етилену або ацетилену вищий за фоновий для цієї дільниці, то слід припинити провітрювання дільниці та закрити отвори в перемичках.

6.6. Ведення робіт у районі пожежних дільниць

6.6.1. Очисні роботи в зоні можливого проникнення продуктів горіння та інших небезпечних факторів пожежі повинні проводитись із залишенням бар'єрних ціликів за паспортом виїмкової дільниці, який повинен включати спеціальний розділ, що визначає порядок ведення робіт у районі пожежної дільниці та додаткові заходи з безпеки.

Забороняється проведення експлуатаційних робіт на дільниці за наявності осередку пожежі у виробленому просторі діючої дільниці.

6.6.2. Забороняється підробляти гірничими роботами на зближених пластах дільниці з діючими пожежами, а також проводити очисні роботи на крутих та крутопохилих пластах у виїмковому стовпі (лаві), що лежить нижче і прилягає до межі пожежі.

6.6.3. Дозволяється проходка головних штреків на нижчележачому горизонті по пласту під діючою пожежею, а також на нижчележачому горизонті зближених пластів (що підробляють пласт з осередком пожежі).

Проведення вентиляційних штреків на нижчележачому горизонті по пласту під діючою пожежею, а також на зближених пластах, які підробляють пласт із осередком пожежі, може провадитися за погодженням з органами Держнаглядохоронпраці за спеціальними заходами, узгодженими з НДІГС.

7. ЗАПОБІГАННЯ ЗАТОПЛЕННЮ ДІЮЧИХ ВИРОБОК

7.1. Водовідлив

7.1.1. На шахтах повинні бути водовідливні установки, які передбачають відкачку максимальних припливів води до діючих гірничих виробок.

Головні та дільничні водовідливні установки повинні мати водозбірники, які складаються з двох та більше ізольованих одна від одної віток.

Для дільничних водовідливних установок за рішенням головного інженера шахти дозволяється мати водозбірники, які складаються з однієї виробки.

Місткість водозбірників головного водовідливу повинна розраховуватися не менше ніж на 4-годинний максимальний приплив, не враховуючи замулення, а дільничного – на 2-годинний приплив.

Водозбірники повинні підтримуватись у робочому стані – їх замулення не повинне перевищувати 30% об'єму.

7.1.2. Насосна камера головного водовідливу повинна з'єднуватися:

зі стволом шахти – похилим хідником, місце введення якого в ствол повинне розташовуватися не нижче як на 7 м від рівня підлоги насосної камери;

з приствольним двором – хідником з герметичними дверима;

з водозбірником – через пристосування, яке дає змогу регулювати надходження води та герметизувати насосну камеру.

Насосна камера головного водовідливу має бути обладнана вантажопідйомними механізмами. Підлога насосної камери повинна бути влаштована на 0,5 м вище за підошву приствольного двору. Якщо припливи менші за 50 м3/годину, то дозволяється обладнання водовідливних установок без спеціальних камер.

7.1.3. Під час проходки стволів проміжні насосні камери повинні мати вихід до ствола завширшки не менше ніж 2,5 м та заввишки 2,2 м. Вхід до камери повинен зачинятися міцною ґратчастою огорожею.

7.1.4. Головні та дільничні водовідливні установки повинні складатися з робочого та резервного агрегатів.

Водовідливні установки з припливом води понад 50 м3/годину повинні бути обладнані не менше ніж трьома насосними агрегатами.

Подача кожного агрегата повинна забезпечувати відкачку максимального добового припливу води не більше ніж за 20 годин.

Під час проходки чи поглиблення стволів, незалежно від припливу води, дозволяється застосовувати один підвісний насос з обов'язковою наявністю резервного насоса поблизу ствола.

7.1.5. Головна водовідливна установка повинна бути обладнана не менше ніж двома напірними трубопроводами, один із яких є резервним. Якщо кількість робочих трубопроводів не перевищує трьох, то повинен бути один резервний трубопровід, більше трьох – два трубопроводи.

Для дільничних водовідливних установок дозволяється мати один трубопровід.

7.1.6. Комутація напірних трубопроводів у насосній камері повинна забезпечувати відкачку максимального добового припливу під час ремонту будь-якого їхнього елемента.

7.1.7. На гідрошахтах, які будуються, для аварійних випадків необхідно мати водовідливну установку, що складається з двох агрегатів (груп агрегатів). Подача кожного агрегата (групи агрегатів) повинна відповідати вимогам пункту 7.1.4 цих Правил.

Водозбірник водовідливної установки, розрахований відповідно до вимог пункту 7.1.1 цих Правил, проводиться таким чином, щоб до нього потрапляла вода тільки в разі досягнення аварійного рівня у пульповодозбірнику.

Водовідливні агрегати можуть установлюватися в одній камері з вуглесосами.

У діючих гідрошахтах, де гідропідйом вугілля здійснюється вуглесосами і шахтний приплив потрапляє до приймального пульповодозбірника, додаткові водовідливні агрегати можуть бути відсутніми. У таких випадках, окрім приймального пульповодозбірника, повинні влаштовуватись аварійні пульповодозбірники місткістю, розрахованою на 8-годинний нормальний приплив шахтних вод та на об'єм технічної води і пульпи, який може бути в усіх пульпопроводах шахти (згідно з проектом).

Пульповодозбірники повинні очищуватися після кожного аварійного спускання до них пульпи.

7.1.8. Для шахт, які проектуються та будуються, забороняється прокладка в стволах шахт трубопроводів з тиском понад 6,4 МПа навпроти торцевих боків кліті.

На діючих шахтах експлуатація трубопроводів під тиском понад 6,4 МПа, розташованих навпроти торцевих боків кліті, дозволяється за умови виконання суцільної огорожі поставу на протязі усієї довжини високого тиску.

7.1.9. Напірні трубопроводи головних водовідливних установок після монтажу та через кожні 5 років експлуатації повинні після діагностики проходити гідравлічне випробовування на тиск, який становить 1,25 робочого тиску.

7.1.10. Усі автоматизовані водовідливні установки повинні щодоби оглядатися особами, призначеними наказом керівника підприємства.

Головна водовідливна установка повинна оглядатися не рідше одного разу на тиждень механіком і не рідше одного разу на місяць – головним механіком шахти. Результати огляду повинні фіксуватися в Книзі огляду та обліку роботи водовідливних установок, затвердженій наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7.

Не рідше одного разу на рік проводиться ревізія та налагодження головної водовідливної установки і складається акт.

Акт ревізії та налагодження повинен затверджувати головний інженер шахти.

7.2. Запобігання проривам води та газу із затоплених виробок та водних об'єктів

7.2.1. Визначення меж зон, небезпечних щодо проривів води із затоплених виробок, проектування, підготовка та ведення будь-яких гірничих та бурових робіт у цих зонах повинні здійснюватися згідно з вимогами Інструкції з безпечного проведення гірничих робіт біля затоплених виробок (далі - НАОП 1.1.30-5.08-84), затвердженої Держгіртехнаглядом СРСР 22.08.84, та Вказівками про порядок та контроль безпечного проведення гірничих робіт у небезпечних зонах, затвердженими Держгіртехнаглядом СРСР 16.05.86 для:

а) затоплених виробок;

б) будь-яких інших виробок до установлення відсутності в них води, глинястого розчину чи пульпи;

в) розривних тектонічних порушень або зон перем'ятих порід, що перетинають затоплені виробки, обводнених і в разі, коли відсутня інформація щодо їх обводненості;

г) бурових свердловин, що перетинають затоплені виробки або водоносні горизонти, та свердловин неякісного затампонування;

ґ) масивів, що залягають під та над затопленими гірничими виробками.

7.2.2. У пластах з достовірним контуром затоплених виробок небезпечною щодо проривів води є зона бар'єрного цілика, а коли контур затоплених виробок є недостовірний, – зона між цим контуром та межею безпечного ведення гірничих робіт. У пластах, що залягають під та над пластом із затопленими виробками, небезпечними щодо проривів води є зони запобіжних ціликів.

У межах бар'єрних та запобіжних ціликів очисні роботи допустимі тільки після спуску води із затоплених виробок.

7.2.3. Гірничі роботи в зонах, небезпечних щодо проривів води, повинні проводитися згідно з проектом, що передбачає заходи щодо попередження прориву води та шкідливих газів до діючих виробок.

7.2.4. Проведення підготовчих виробок у межах міжшахтного бар'єрного цілика, часткова або повна його відробка, підробка та надробка дозволяються за спільним проектом шахт, узгодженим з органом Держнаглядохоронпраці.

7.2.5. Очисні роботи в зоні, небезпечній щодо проривів води, з недостовірним контуром затоплених виробок дозволяються після попереднього оконтурювання дільниці, призначеної до очисної виїмки, підготовчими та нарізними виробками, проведення яких повинне здійснюватися відповідно до вимог, передбачених пунктом 7.2.6 цих Правил.

7.2.6. У разі проведення виробок для спускання води по пласту або породі в межах небезпечної зони повинні витримуватися такі умови:

а) виробки повинні проводитися вузькими вибоями з бурінням випереджальних свердловин;

б) на пластах із кутом падіння 25° та більше необхідно проводити парні виробки;

в) діаметр випереджальних свердловин не повинен перевищувати 76 мм.

Пропускання води з верхніх горизонтів до водовідливної системи діючих виробок повинно здійснюватися за проектом, узгодженим з органом Держнаглядохоронпраці.

7.2.7. У разі ліквідації бурових свердловин обов'язкове їх тампонування. Тампонаж повинен забезпечувати надійну ізоляцію водоносних горизонтів. Висновок про тампонаж свердловин повинен видаватися геологорозвідувальною організацією, що пробурила свердловину.

7.2.8. Розкриття гірничими виробками обсаджених технічних свердловин та розробка сполучень здійснюються за проектом, погодженим з організацією, яка пробурила свердловину.

7.2.9. Головний маркшейдер шахти зобов'язаний нанести на плани гірничих виробок затверджені межі небезпечних зон і за місяць письмово повідомити головного інженера шахти та керівника дільниці про підхід гірничих виробок до цих зон, а також про початок та закінчення гірничих робіт у небезпечній зоні.

7.2.10. З проектом проведення гірничих робіт у небезпечній зоні головний інженер шахти зобов'язаний ознайомити під розписку державного інспектора з охорони праці і всіх осіб, причетних до виконання цих робіт та контролю за забезпеченням їх безпеки.

7.2.11. Якщо у вибої, що наближається до зони, небезпечної щодо проривів води, з'являються ознаки можливого прориву води (потіння вибою, посилення протікання та ін.), то ланковий (бригадир) або керівник робіт у зміні повинен терміново вивести людей із цієї та з усіх інших виробок, яким загрожує затоплення, та доповісти про появу вказаних ознак гірничому диспетчеру.

7.2.12. Відкачування води із затоплених виробок проводиться за проектом, затвердженим головним інженером шахти. Під час відкачування води особлива увага повинна бути приділена перевірці складу повітря вище дзеркала води та заходам щодо запобігання прориву газів у місця перебування людей та електроустаткування.

Перевірка складу повітря на уміст у ньому СО, СО2, СН4, Н2S, SO2 та О2 повинна здійснюватися працівниками ДВГРС.

7.2.13. Плановане затоплення гірничих виробок допускається тільки згідно з проектом, погодженим з органом Держнаглядохоронпраці.

У разі затоплення виробок, які знаходяться на відстані, меншій за 200 м від технічної межі із суміжною шахтою, головний інженер шахти зобов'язаний письмово сповістити про це головного інженера суміжної шахти і передати йому один примірник проекту.

7.2.14. Можливість безпечного виймання вугілля під водотоками, водоймами, водоносними горизонтами та обводненими зонами визначається згідно з діючими Правилами охорони споруд та природних об'єктів від шкідливого впливу підземних гірничих розробок на вугільних родовищах, затвердженими Мінвуглепромом СРСР 29.12.79. Провалини на поверхні землі в балках, ярах та ін., які утворилися внаслідок гірничих розробок, повинні бути засипані глиною, утрамбовані та оснащені жолобами, прокладеними по річищу можливого водотоку.

Висохлі річища річок, по яких можливі потоки зливової води, прирівнюються до річок.

7.2.15. Устя вертикальних та похилих шахтних стволів, шурфів, штолень та технічних свердловин повинні влаштовуватися таким чином, щоб поверхневі води не мали змоги ними потрапити до гірничих виробок.

У тих випадках, коли внаслідок осідання земної поверхні під впливом підземних розробок устя погашених вертикальних або похилих виробок, які мають зв'язок із діючими гірничими виробками, можуть затоплюватися поверхневими водами, навколо небезпечних ділянок біля устів погашених виробок, але не більше ніж 20 м від них, повинні зводитися водозахисні дамби або застосовуватися інші заходи, що унеможливлюють проникнення води крізь погашені виробки до діючих.

7.3. Запобігання проривам глини та пульпи до діючих гірничих виробок

7.3.1. Замулені ділянки прирівнюються до затоплених виробок.

Перед початком очисних робіт під замуленими ділянками, розташованими в тому ж або у вищележачому пласті, що знаходиться від нього на відстані за нормаллю, меншій за п’ятикратну потужність нижчележачого пласта, головний інженер шахти зобов'язаний забезпечити розвідку замуленої ділянки, що підробляється, включаючи огляд перемичок, що ізолюють цю ділянку, а також земної поверхні над нею, для визначення ступеня обводненості ділянки та кількості води в провалах, що виникають унаслідок її відробки.

Розвідка здійснюється бурінням свердловин діаметром 75-100 мм з виробок вентиляційного горизонту розроблюваної ділянки або із сусідніх пластів. Результати розвідки оформлюються актом.