Страница 9: ДБН В.2.4-1-99. . Мелиоративные системы и сооружения (43040)

2.206 Відстань між дренами горизонтального і комбінованого дренажу, м, для умов однорідної та неоднорідної шаруватої водоносної товщі (двошарової, тришарової) з непроникною нижньою межею слід розраховувати за формулою

(25)

де Фq - фільтраційний опір, обумовлений гідродинамічною недосконалістю дренажу

за ступенем розкриття водоносної товщі, м;

Т - провідність водоносної товщі, м2/добу;

h - перевищення РГВ на площі між дренами над рівнем води в дренах, м;

тi - потужність і-го шару грунтів, м;

W - інтенсивність інфільтраційного живлення, м.

2.207 Формула (25) справедлива для більшості практичних випадків за умови, що В>2т. Розрахунок фільтраційних опорів Фq, параметрів дренажу в умовах неусталеної фільтрації слід виконувати, керуючись ВСН 33-2.2-03.

ДБН В.2.4-1-99 С. 39

2.208 Розрахунок систематичного вертикального дренажу в умовах неусталеної фільтрації, а також систематичного комбінованого та лінійного комбінованого дренажу слід провадити за методикою, викладеною у ВСН 33-2.2.03.

2.209 Уклони дрен та закритих колекторів слід приймати, як правило, не менше за 0,002 при діаметрі до 200 мм і не менше за 0,0005 при діаметрі понад 200 мм.

Максимальні уклони відкритих колекторів необхідно встановлювати виходячи з допустимих нерозмиваючих швидкостей (додаток Н).

2.210 Глибина закладання дрен з урахуванням технології виконання робіт, як правило, не повинна перевищувати 4 м. Довжину дрен слід приймати від 400 до 1000 м. Діаметр дренажних труб слід визначати гідравлічним розрахунком. При пропусканні максимальної витрати допускається напірний рух води в дренах.

2.211 Планове розміщення свердловин вертикального дренажу необхідно узгоджувати з геологічною і гідрогеологічною будовою, рельєфом, межами меліоративної ділянки. Свердловини слід розміщувати, за можливості, поблизу діючих ліній електропередачі (ЛЕП) та трансформаторних підстанцій.

2.212 При виборі конструкцій свердловин вертикального дренажу необхідно враховувати гідрогеологічні умови, необхідне зниження рівня ґрунтових вод, дебіт, технологію буріння і параметри насосно-силового обладнання. При проектуванні свердловин слід передбачати, як правило, неметалеві труби.

2.213 Діаметр буріння свердловин вертикального дренажу потрібно приймати не менше 600 мм. Глибина свердловин, яка визначається глибиною залягання та потужністю водомістких грунтів, не повинна перевищувати 100 м. Довжину відстійника слід приймати не більше ніж 1 м.

2.214 Довжину фільтра необхідно приймати з урахуванням потужності водоносного пласта. Якщо потужність водоносного пласта менша ніж 10 м, то довжина фільтра прий-мається рівною його потужності. При потужності водоносного пласта понад 10 м довжину фільтра слід приймати 0,7 - 0,8 його потужності, але не більше ніж 25 м. Шпаруватість фільтра повинна становити від 25% до 30%.

У прифільтровій зоні свердловини необхідно передбачати одношарову фільтрову об-сипку. Як обсипку слід застосовувати відсортовані гравійні суміші. Товщина обсипки повинна бути не менше ніж 15 см.

2.215 Режим роботи систем свердловин вертикального дренажу повинен бути розроб- лений на підставі даних меліоративного стану зрошуваних земель з урахуванням графіка на-вантажень на енергосистему, планів поточних та капітальних ремонтів свердловин та насос-но-силового обладнання.

2.216 Сполучення свердловин комбінованого дренажу з горизонтальними дренами

повинне забезпечувати вільне (без підпору) відведення дренажних вод. Підключення сверд-

ловин до закритих колекторів та дрен повинно бути закритого типу.

ДБН В.2.4-1-99 С. 40

2.217 Постійні горизонтальні дрени необхідно проектувати закритими з труб з водоприймальними отворами і захисним фільтром або з пористих труб (трубофільтри).

Колектори для приймання води з дрен та відведення її за межі території, що меліорується, слід проектувати як закритими, так і відкритими, при цьому внутрішньогосподарські колектори повинні бути, як правило, закритими. Колектори, які проходять через населені пункти, слід проектувати тільки закритими.

2.218 Для закритого горизонтального дренажу слід застосовувати безнапірні неметалеві труби, які повинні витримувати тиск грунту, тимчасове навантаження від сільськогосподарської техніки і бути стійкими до впливу агресивного середовища.

2.219 Робота насосних агрегатів на свердловинах вертикального дренажу повинна бути автоматизованою за рівнем води у свердловинах.

2.220 Навколо свердловин вертикального дренажу необхідно передбачати відгород-жувальний майданчик площею не більше ніж 150 м2, який розміщується на 0,3 м вище відмітки поверхні навколишньої території.

З ОСУШУВАЛЬНІ СИСТЕМИ

3.1 При проектуванні осушувальних систем повинні бути встановлені причини над-

лишкового зволоження грунтів, а також величини кожної складової водного балансу під час

проходження весняних, літньо-осінніх паводків та у посівний період.

3.2 Залежно від причин надлишкового зволоження на осушуваному масиві необхідно передбачати:

• захист від надходження поверхневих вод з навколишньої водозбірної площі;

• захист від затоплення паводковими водами водойм та водотоків;

• відведення поверхневого стоку на осушуваному масиві;

• перехоплення потоку ґрунтових вод та зниження їх рівня на осушуваному масиві;

• захист від підтоплення фільтраційними водами з водойм та водотоків.

3.3 Для забезпечення на осушуваному масиві необхідного водного, повітряного, поживного та теплового режимів слід передбачати технічні і агротехнічні засоби та прийоми, спрямовані на усунення надлишкового зволоження (способи осушення).

3.4 Захист осушуваного масиву від припливу поверхневих вод з прилеглого водозбору слід здійснювати нагірними каналами.

3.5 Захист від затоплення паводковими водами річок та водойм повинен забезпечуватися шляхом улаштування захисних дамб, зарегулювання паводкових вод у водоймах, збільшення пропускної здатності русел річок, перерозподілу стоку між сусідніми водозбірними площами відповідно до вимог СНіП 2.06.15.

3.6 Відведення поверхневого стоку на осушуваному масиві забезпечується мережею осушувальних каналів. Осушувальну мережу необхідно проектувати у поєднанні з заходами щодо організації поверхневого стоку.

ДБН В.2.4-1-99 С. 41

3.7 Для перехоплення підземних вод, що надходять з прилеглого водозабору, слід пе-редбачати влаштування ловильних каналів або дрен, лінійної системи свердловин вертикального дренажу. Для зниження рівнів підземних вод на осушуваному масиві необхідно за-стосовувати, як правило, закриту осушувальну мережу.

3.8 Захист території від надходження фільтраційних вод з річок, озер, водосховищ по-винен забезпечуватися шляхом улаштування берегових дрен або лінійної системи свердловин вертикального дренажу з урахуванням вимог СНіП 2.06.15.

3.9 Обваловування осушуваного масиву захисними дамбами (улаштування польдера) слід застосовувати:

• у заплавах річок, які затоплюються весняними та літньо-осінніми паводками на строки, що перевищують допустимі для даного виду сільськогосподарського використання земель;

• на приозерних заболочених низинах та на затоплюваних територіях, прилеглих до водосховищ, для ліквідації зон мілководдя.

3.10 Осушувальні системи з улаштуванням захисних дамб з відкачуванням води насосами слід застосовувати:

• на безуклонних територіях, що підтоплюються водами річок, озер, водосховищ;

• при осушенні замкнутих западин, щоб уникнути будівництва глибоких провідних каналів;

• на ділянках уздовж залізниць та автомобільних доріг при економічній недоцільності перебудови діючих водопропускних споруд.

3.11 Осушення болотних ділянок з потужністю торфу 1,5 м і більше при відповідному обгрунтуванні слід проектувати двома етапами:

• осушення відкритою мережею з кротовим дренажем;

• реконструкція системи із заміною, у разі необхідності, відкритої мережі на закриту, розроблення додаткових заходів, які забезпечують ефективне використання торфових

грунтів (проводиться після закінчення осідання торфу).

При використанні осушених торфовищ у сівозмінах частка багаторічних трав повинна

бути не менше 50%.

3.12 Осушення торфовищ неглибокого залягання та перезволожених мінеральних зе-

мель проектується закритим матеріальним дренажем.

Осушені торфовища неглибокого залягання повинні використовуватися тільки під

сіножаті.

3.13 Для осушення сільськогосподарських земель слід застосовувати, як правило, го-ризонтальний дренаж. Вертикальний дренаж допускається застосовувати при осушенні тери-торії, що складається з однорідних пісків, торфовищ, супісків, легких суглинків потужністю до 2 м, які підстилаються водоносними пластами з провідністю 150 м2/добу і більше.

Лінійну систему вертикального дренажу для захисту сільськогосподарських угідь від підтоплення фільтраційними водами річок, озер, водосховищ або перехоплення підземних

ДБН В.2.4-1-99 С. 42

вод, які надходять на масив, слід застосовувати при провідності підстильних порід не менше 300 м2/добу.

Вимоги до водно-повітряного режиму грунтів (режим осушення)

3.14 Режим осушення характеризується такими показниками: вологістю і аерацією грунту, тривалістю затоплення грунту і підтоплення його верхніх шарів у різні періоди вегетації, глибиною залягання підземних вод.

3.15 Осушувальна система повинна забезпечувати:

• прохідність сільськогосподарської техніки при проведенні польових робіт;

• вологість грунту у кореневмісному шарі у вегетаційний період: для зернових культур - від 55% до 75% повної вологомісткості; для овочів, картоплі і коренеплодів - від 60% до 80%, для трав - від 65% до 85%;

• норму осушення (оптимальну глибину залягання підземних вод) - у відповідності з таблицею 3.1.

Допускається уточнювати наведені значення норм осушення на основі водно-балансових розрахунків.

Таблиця 3.1 - Норми осушення перезволожених земель

У сантиметрах

3.16 Допустима тривалість затоплення осушених земель при використанні їх у сівозмінах без озимих культур установлюється виходячи із забезпечення оптимальних строків сівби.

Осушені землі в системі сівозмін з озимими культурами не повинні затоплюватися весняними паводками.

3.17 Граничні терміни весняного затоплення лугових трав слід приймати у відповідності з таблицею 3.2. Допускається використовувати дані регіональних досліджень.

ДБН В.2.4-1-99 С. 43

Таблиця 3.2 - Граничні терміни затоплення лугових трав

У добах

3.18 Відведення поверхневих вод з осушених земель у період літньо-осінніх дощів повинне забезпечуватися:

а) для зернових культур - 0,5 доби;

б) для овочів, коренеплодів та силосних культур - 0,8 доби;

в) для багаторічних трав - 1,0 добу.

3.19 Строки відведення надлишкової вологи з кореневмісного шару в період літньо-осінніх дощів слід приймати у відповідності з таблицею 3.3. Допускається використовувати дані регіональних досліджень.

Таблиця 3.3 - Строки відведення надлишкової вологи у період літньо-осінніх дощів

У добах

Відкрита регулювальна мережа

3.20 Регулювальна мережа повинна забезпечувати відведення поверхневих та знижен-ня рівня ґрунтових вод на осушуваному масиві протягом таких розрахункових періодів:

• від проходження піка весняного паводка до початку польових робіт;

• від проходження піка весняного паводка до початку вегетації трав (для сіножатей та пасовищ);

• під час проходження літньо-осінніх паводків та збору врожаю.

3.21 За принципом дії канали регулювальної відкритої мережі, як і для закритої, поділяються на:

• осушувачі (дрени), які знижують рівень ґрунтових вод у необхідні терміни до не-

обхідної норми осушення;

ДБН В.2.4-1-99 С. 44

• збирачі (відкриті та закриті), що відводять у розрахунковий час надлишкові поверхневі води.

Вибір конструкції регулювальної мережі у конкретних природних умовах повинен обґрунтовуватись водно-балансовими розрахунками, досвідом експлуатації діючих осушувальних систем або спеціальними дослідженнями.