7.3 Особливості забезпечення тверднення бетону в зимових умовах
7.3.1 При середньодобовій температурі навколишнього середовища нижче ніж 5 °С і мінімальній добовій температурі нижче ніж 0 °С вживають спеціальних заходів із витримування укладеного бетону (розчину) в конструкціях і спорудах, що бетонуються на відкритому повітрі (полігоні).
Спосіб витримування бетону при зимовому бетонуванні встановлюється у ПВР на підставі техніко-економічного зіставлення способів для конкретних умов. Бетон можна витримувати способами, зазначеними в рекомендованому додатку 9 СНиП 3.03.01, а також:
- з використанням екзотермічного тепла з компенсаційним обігріванням, при забезпеченні саморозігрівання усього об'єму укладеного бетону;
- у тепляках, що обігріваються, коробах, оболонках, під знімними ковпаками тощо;
- комбінованими способами, що поєднують способи активного прогрівання укладеного бетону наступним витримуванням його способом термосу.
7.3.2 Спосіб термосу застосовують при забезпеченні початкової температури укладеного бетону в інтервалі від 5 °С до 10 °С і наступному збереженні середньої температури бетону в цьому інтервалі протягом (5-7) діб.
7.3.3 Спосіб з використанням екзотермічного тепла застосовують при забезпеченні початкової температури укладеного бетону не нижче 15 °С (по всій конструкції, у тому числі по контакту з раніше укладеним бетоном і основою), при теплозахисних властивостях огороджувальних конструкцій опалубки, якщо рівень тепловтрат не перевищує 60 % тепла, що виділяється бетоном у інтенсивний період саморозігрівання (протягом перших 3 діб).
Теплова обробка збірних конструкцій наведена у додатку М.
7.3.4 Якщо неможливо забезпечити температуру укладеного бетону в інтервалі від 5°С до 10°С протягом перших (5-7) діб, бетон витримують без обігрівання за рахунок уведення протиморозних добавок.
7.3.5 При бетонуванні конструкцій у термоактивній опалубці з модулем поверхні шість і більше застосовують контактне обігрівання укладеного бетону.
Після ущільнення відкриті поверхні бетону і прилеглі ділянки щитів термоактивної опалубки надійно захищають від втрат бетоном вологи і тепла.
7.3.6 Електродне прогрівання бетону здійснюють відповідно до технологічних карт.
Використання арматури конструкції, яка бетонується, як електродів заборонено.
Електродне прогрівання здійснюють до набуття бетоном не більше ніж 50 % розрахункової міцності, після чого подальше витримування бетону забезпечують методом термосу.
Захист бетону від висушування під час електродного прогрівання і підвищення однорідності температурного поля в бетоні при мінімальній витраті електроенергії має забезпечувати надійна тепловодоізоляція поверхні бетону.
7.3.7 Застосування бетону з протиморозними добавками заборонено у конструкціях залізобе- тонних попередньо напружених; залізобетонних, розташованих у зоні дії блукаючих струмів або тих, що знаходяться ближче ніж від джерел постійного струму високої напруги; залізобетонних, призначених для експлуатації в агресивному середовищі; у частинах конструкцій, що знаходяться у зоні перемінного рівня води.
При приготуванні бетонної суміші згідно з вимогами проекту до морозостійкості бетону одночасно з протиморозною добавкою і добавкою уповільнювачем тужавлення або пластифікатором вводять в бетонну суміш повітровтягувальну або газоутворюючу добавку.
7.3.8 Вид протиморозної добавки та її кількість вибирають залежно від очікуваних розрахункових температурних умов тверднення бетону у конструкції з урахуванням її особливостей, умов подальшої експлуатації і необхідних строків досягнення бетоном потрібної міцності.
Для конструкцій середньої масивності (з модулем поверхні від трьох до шести) за розрахункову температуру приймають середню величину температури навколишнього середовища за прогнозом у перші 20 діб від моменту укладання бетону. Для масивних конструкцій (з модулем поверхні менше трьох) як розрахункову приймають середню температуру навколишнього середовища у перші 20 діб твердіння зі збільшенням температури на 5 °С.
Для конструкцій з модулем поверхні більше шести як розрахункову приймають мінімальну середньодобову температуру навколишнього середовища за прогнозом на перші 20 діб твердіння бетону.
7.3.9 Міцність бетону з різними протиморозними добавками може бути орієнтовно визначено за таблицею 7.
Таблиця 7
|
Назва протиморозної добавки |
Очікувана розрахункова температура твердіння бетону, °С |
Міцність бетону у відсотках через |
|||
|
|
|
7 діб |
14 діб |
21 діб |
90 діб |
|
Нітрит натрію |
-5 |
30 |
50 |
70 |
90 |
|
|
-10 |
20 |
35 |
55 |
70 |
|
|
-15 |
10 |
25 |
35 |
50 |
|
Поташ |
-5 |
50 |
65 |
85 |
100 |
|
|
-10 |
30 |
50 |
70 |
90 |
|
|
-15 |
25 |
40 |
60 |
80 |
|
|
-20 |
23 |
35 |
55 |
70 |
|
|
-25 |
20 |
30 |
50 |
60 |
|
Примітка. За стовідсоткову міцність бетону приймається міцність зразків бетону того ж складу, але без протиморозної добавки, що тверднули 28 діб у природних умовах. |
7.3.10 У разі раптового зниження температури повітря нижче розрахункової при призначенній кількості протиморозної добавки бетон конструкції укривають шаром теплоізоляції або обігрівають. Під час обігрівання бетону з протиморозною добавкою має бути виключена можливість місцевого нагрівання поверхневих шарів бетону вище ніж 25 °С.
Для захисту від вимерзання вологи відкриті поверхні свіжосформованого бетону разом з поверхнями опалубки, що примикають, надійно укривають.
7.3.11 При монолітному з'єднанні у стиках збірних і збірно-монолітних конструкцій з витримуванням укладеного бетону методами теплової обробки відігрівають поверхневі шари бетону, частини конструкцій, що входять у стик монолітного з'єднання, арматуру і закладні деталі до температури не нижче ніж 5 °С, але не вище ніж 25 °С на глибину не менше .
Температура бетонної або розчинної суміші, що укладається в стик, повинна бути вище за температуру поверхневого шару бетону монолітного з'єднання конструкцій на 5 °С - 10 °С.
7.3.12 При з'єднанні конструкцій монолітним бетоном із витримуванням останнього з протиморозними добавками поверхневі шари бетону конструкцій, що з'єднуються, дозволено не відігрівати, але слід видалити намерзлий лід, сніг і будівельне сміття з поверхні бетону, арматури, закладних деталей. Не дозволяється очищати зазначені поверхні сольовими розчинами.
7.3.13 Відкриті поверхні укладеного бетону у монолітних стиках надійно захищають від виморожування вологи.
Шви, що видимі у бетоні, необхідно розшивати тільки за сталої позитивної температури повітря.
7.3.14 Технічні вимоги щодо тверднення бетону під час бетонування конструкцій у зимовий період, а також види контролю наведені у таблиці 8.
Таблиця 8
|
Технічні вимоги |
Контроль |
Вид контролю |
|||||
|
1 Температура електронагрівання бетонної суміші безпосередньо перед укладанням повинна бути: - на портландцементі - не вище ніж 70 °С; - на шлакопортландцементі - не вище ніж 80 °С |
Постійний |
Вимірювальний (термометром або термодатчиками) |
|||||
|
2 Тривалість електронагрівання бетонної суміші безпосередньо перед укладанням повинна бути не більше ніж 15 хв |
» |
Вимірювальний (спостереження за годинником) |
|||||
|
3 Параметри нагрівання бетону у конструкції: |
модулі поверхні конструкції |
|
|
||||
|
|
2-4 |
5-6 |
7-8 |
9-10 |
Понад 10 |
»
|
Вимірювальний (спостереження за годинником) Вимірювання контактним термометром (термістором) |
|
- максимальна швидкість підйому температури, °С/год; |
за таблицею 6 СНиП 3.03.01 |
|
|
||||
|
- максимальна температура шару бетону, який контактує з опалубкою (в термоактивній опалубці, інфрачервоному випромінюванні), °С; |
35 |
45 |
55 |
60 |
60 |
|
|
|
- максимальна температура поверхневого шару бетону (при нагріванні периферійному, електродному, паром або гарячим повітрям), °С; |
35 |
40 |
50 |
60 |
60 |
|
|
Закінчення таблиці 8
|
Технічні вимоги |
Контроль |
Вид контролю |
|||||
|
- максимальна температура бетону в ядрі (при всіх способах нагрівання), °С |
70 |
70 |
70 |
60 |
60 |
|
|
|
4 Міцність бетону з протиморозною добавкою до моменту можливого заморожування конструкції не менше ніж 50 % від проектного класу (марки) з міцності на стиск - те саме, у стиках і швах обмонолічування не менше ніж 5 МПа |
» |
Перевірка згідно з ГОСТ 18105 |
8 ВЛАШТУВАННЯ ФУНДАМЕНТІВ
8.1 Загальні положення
8.1.1 Роботи з улаштування основ та фундаментів виконують згідно зі СНиП 3.02.01, СНиП 3.03.01, вимогами проекту та цього розділу.
8.1.2 Матеріали, вироби і конструкції, що застосовують при влаштуванні основ та фундаментів повинні відповідати вимогам проекту та відповідних нормативних документів.
8.1.3 До початку робіт з улаштування фундаментів підготовлену за проектом основу приймають за актом комісією за участю замовника і підрядника, а, за потреби, - геолога і представника проектної організації.
Комісія встановлює відповідність місцерозташування, граничних розмірів, відміток дна кот-ловану, фактичного нашарування і властивостей ґрунтів, зазначених у проекті, а також можливість закладання фундаментів на проектній відмітці або необхідність її зміни.
8.1.4 Під час приймання робіт з улаштування фундаментів різних типів необхідно дотримуватись вимог цього розділу та використовувати такі додаткові матеріали:
а) схеми розташування фундаментів, ростверків, пальових елементів і шпунтових огорож із зазначенням їх відхилень у плані та по висоті;
б) зведені відомості і журнали занурення паль, паль-оболонок і шпунтів, журнали буріння і бетонування свердловин для бурових паль;
в) результати динамічних випробувань паль (забивних та віброзанурених);
г) результати статичних випробувань паль, паль-оболонок або ґрунтів (якщо вони передбачалися робочою документацією).
8.2 Влаштування фундаментів на природній основі
8.2.1 Перерва між закінченням формування котловану та улаштуванням фундаменту не до-пускається. Під час вимушених перерв вживають заходів щодо зберігання природних властивостей ґрунту основи.
Дно котловану до проектних відміток (на - ) зачищають безпосередньо перед початком улаштування фундаменту.
8.2.2 Роботи з відведення поверхневих і підземних вод від котловану виконують до улаштування фундаментів.
Спосіб видалення води з котловану (відкритий водовідлив або дренаж, водозниження тощо) збирають з урахуванням місцевих умов і погоджують з проектною організацією. При цьому перед-бачають заходи проти виносу ґрунту з-під існуючих споруд та тих, що зводяться, а також проти порушення природних властивостей ґрунтових основ.
8.2.3 У процесі улаштування фундаментів контролюють:
а) відмітку дна котловану;
б) розміри і місцерозташування котловану в плані;
в) фактичне нашарування ґрунтів відповідно до геологічних характеристик, зазначених у проекті;
г) достатність заходів щодо захисту ґрунту основи від промерзання у період від розробки котловану до закінчення влаштування фундаменту;
д) якість підготування основ;
е) відповідність фактичної глибини закладання, розмірів фундаменту, а також відповідність його конструкції та якості матеріалів, які використовуються, таким, що передбачені у проекті;
ж) забезпечення необхідних недоборів ґрунту в котловані, недопущення переборів і порушення структури ґрунту основи;
к) недопущення порушень структури ґрунту під час зрізання недоборів, підготування основ укладання блоків фундаментів;
л) запобігання підтопленню ґрунтів у котловані підземними або поверхневими водами з розм'якшенням та розмиванням верхніх шарів основи.
Перевірку відсутності порушень природних властивостей ґрунтів основи, за потреби, необхідно супроводжувати відбором зразків для лабораторних випробувань, проведенням зондування або штампових випробувань основи.
У випадку встановлення комісією значних розбіжностей між фактичними та проектними характеристиками ґрунтів основи, внаслідок чого виникає потреба перегляду проекту, рішення про подальші роботи приймають за обов'язковою участю представника проектної організації та замовника.
