Організаціям з уже наявною системою екологічного управління, можливо, не потрібно робити такого аналізування, хоча воно могло б допомогти їм у поліпшенні системи екологічного управління.
Треба, щоб аналізування охоплювало такі чотири головні напрями:
d)оцінювання попередніх надзвичайних ситуацій та аварій.
Під час аналізування додатково можна розглянути:
Результати аналізування може бути використано, щоб допомогти організації встановити сферу застосування системи екологічного управління, розробити або вдосконалити свою екологічну політику, установити свої екологічні цілі та завдання, а також визначити дієвість свого підходу до дотримання відповідності застосовним правовим вимогам та іншим вимогам, які організація зобов'язується виконувати.
|
Практична допомога – Початкове екологічне аналізування Способи, які можуть використовувати для вивчення наявних методів і методик екологічного управління, охоплюють:
9)програм екологічного підготування персоналу;
Аналізування можна проводити з використанням переліку контрольних питань, блок-схем процесів, опитувань, безпосереднього інспектування, минулих і поточних вимірювань, результатів попередніх аудитів або інших аналізувань залежно від характеру діяльності, продукції і послуг організації. Результати аналізування треба задокументувати таким чином, щоб уможливити їх використовування для сприяння установленню сфери застосування та створенню або поліпшенню системи екологічного управління організації, у тому числі екологічної політики. |
4.2Екологічна політика
Екологічна політика встановлює принципи діяльності організації. Вона визначає рівень відповідальності організації за стан довкілля та потрібні екологічні характеристики, за якими будуть оцінювати всі її подальші дії. Політика має відповідати впливам на довкілля діяльності організації, її продукції та послуг (у межах визначеної сфери застосування системи екологічного управління) і бути основою для встановлення цілей і завдань.
Численні міжнародні організації, у тому числі уряди, промислові асоціації та громадські об'єднання, розробили керівні принципи. Ці керівні принципи допомагають організаціям визначити загальний обсяг їхніх зобов'язань щодо довкілля, а також допомагають установити єдину для різних організацій сукупність загальнолюдських цінностей у цій сфері. Ці керівні принципи можуть допомогти організації у розроблянні її політики, яка може бути індивідуальною для цієї організації. Відповідальність за визначення екологічної політики покладають на найвище керівництво організації. Екологічна політика може бути частиною іншої політики або пов'язана з іншими стратегічними документами організації. Керівництво організації є відповідальним за запровадження політики організації, а також за надання даних для формулювання політики та внесення до неї змін. Політику треба довести до відома всіх осіб, які працюють в організації або діють за її дорученням. Крім того треба, щоб політика була доступною для громадськості (див. 4.4.3.2 щодо методів зовнішнього інформування).
Під час розробляння екологічної політики організація має враховувати:
|
Практична допомога – Екологічна політика Треба, щоб в екологічній політиці було визнано, що всі види діяльності, продукції та послуг у межах визначеної сфери застосування системи екологічного управління організації можуть спричинювати вплив на довкілля. Питання, які розглядають в екологічній політиці, залежать, таким чином, від характеру діяльності організації. Серед інших, у політиці треба декларувати зобов'язання щодо:
Політика може також містити й інші зобов'язання щодо: d) зменшення будь-яких значних несприятливих впливів нових розробок на довкілля за допомогою застосування зінтегрованих методик екологічного управління та планування; e) проектування продукції з урахуванням екологічних аспектів; f) демонстрування лідерства у сфері екологічного управління. |
|
Практична допомога – Запобігання забруднюванню Запобігання забруднюванню може бути враховано під час проектування та розробляння нової продукції та послуг, а також під час розробляння пов'язаних з ними процесів. Такі стратегії можуть, наприклад, допомагати організації заощаджувати ресурси та зменшувати обсяги відходів і викидів, пов'язаних з продукцією та послугами. (Настанови щодо методів і концепцій проектування продукції можна знайти в ISO/TR 14062.) Послаблення джерела відходів часто може бути найефективнішим методом, оскільки виникає подвійна вигода: уникнути утворення відходів та викидів і одночасно заощадити ресурси. Проте запобігання забруднюванню через послаблення джерела відходів може бути практично нездійсненне за деяких обставин і для деяких організацій. Організація має розглянути використовування ієрархії підходів для запобігання забруднюванню. У цій ієрархії треба віддавати перевагу запобіганню забруднюванню в його джерелі. Ієрархія підходів може бути така:
|
4.3Планування
|
Загальні настанови – Планування Планування є важливим для здійснювання екологічної політики, а також розробляння, запроваджування та підтримування системи екологічного управління організації. Організації треба мати процес планування, який охоплює такі елементи:
Такий процес планування може допомогти організації зосередити свої ресурси на тих сферах, які найважливіші для досягнення її цілей. Інформацію, яку отримують під час планування, можна також використовувати у створенні і поліпшенні інших частин системи екологічного управління, як наприклад, підготування, операційного контролю, моніторингу та вимірювання. Планування – це неперервний процес, який застосовують, щоб розробити та запровадити елементи системи екологічного управління, а також їх підтримувати та поліпшувати. В основу планування покладають змінення умов, входів і виходів системи екологічного управління. Треба, щоб під час планування було визначено, яким чином організація буде здійснювати вимірювання й оцінювання своєї діяльності на виконання зобов'язань своєї політики, досягнення цілей і виконання завдань, а також за іншими критеріями дієвості. Єдиний підхід, що може бути корисним, – установлювати показники дієвості протягом усього процесу планування. Примітка. Настанови щодо показників дієвості та оцінювання наведено в 4.3.3.3, 4.5.1 та в ISO 14031.
|
4.3.1Екологічні аспекти
4.3.1.1Загальний огляд
Основа забезпечення дієвості системи екологічного управління – розуміння того, яким чином організація може взаємодіяти з довкіллям (див. 4.3.1.2). Елементи діяльності організації, її продукції та послуг, які можуть взаємодіяти з довкіллям, називають екологічними аспектами. Прикладами екологічних аспектів є скиди, викиди, витрачання чи повторне використовування матеріалу або створення шуму. Організація, яка запроваджує систему екологічного управління, має визначити ті екологічні аспекти, які вона може контролювати і на які вона може впливати (див. 4.3.1.3).
Зміни у довкіллі, несприятливі чи сприятливі, які повністю чи частково спричинено екологічними аспектами організації, називають впливами на довкілля. Прикладами несприятливих впливів є забруднювання атмосферного повітря та виснаження природних ресурсів. Прикладами сприятливих впливів є поліпшування якості води або ґрунту. Між екологічними аспектами та пов'язаними з ними впливами на довкілля існує причинно-наслідковий зв'язок. В організації має бути розуміння тих аспектів, які мають або можуть мати значний вплив на довкілля, тобто суттєвих екологічних аспектів (див. 4.3.1.4).
Оскільки організації може бути притаманне багато екологічних аспектів і пов'язаних з ними впливів, треба встановити критерії та метод визначання тих екологічних аспектів, які вважатимуть суттєвими (див. 4.3.1.5). Під час установлювання критеріїв треба розглянути окремі чинники, зокрема екологічні характеристики, інформацію щодо застосовних правових вимог та інших вимог, які організація зобов'язується виконувати, стурбованості зацікавлених сторін (внутрішніх і зовнішніх). Деякі з цих критеріїв можна застосовувати безпосередньо до екологічних аспектів організації, а деякі – до пов'язаних з ними впливів на довкілля.
Визначання суттєвих екологічних аспектів і пов'язаних з ними впливів необхідне для того, щоб визначити, де потрібне управління або поліпшування, та встановити пріоритети щодо керувальних дій (див. 4.3.1.5). Початковою основою для політики, цілей і завдань організації, підготування персоналу, обміну інформацією, засобів операційного контролю та програм моніторингу мають бути знання про її суттєві екологічні аспекти, хоча також треба враховувати застосовні правові вимоги та інші вимоги, які організація зобов'язується виконувати, та погляди зацікавлених сторін. Визначання суттєвих екологічних аспектів є неперервним процесом, який поглиблює розуміння організацією її взаємозв'язків з довкіллям та сприяє постійному поліпшуванню екологічних характеристик завдяки вдосконаленню її системи екологічного управління.
