7.2.3 Послідовність операцій із встановлення розсувної рами.
Спочатку регулюють розмір рами за шириною прорізу, потім за висотою.
На нижню поперечку рами закріплюють полотнище, заводячи його край під ущільнювальну прокладку та фіксуючи на нижніх елементах кріплення (див. рисунок Б1), при цьому отвір для вентилятора повинен бути знизу. Потім натягують його на верхню перекладку, фіксуючи на верхніх елементах кріплення. Одну з бічних сторін заводять до прорізу і, натягуючи полотнище з протилежної сторони, вставляють раму в проріз та закріплюють її в ньому за допомогою розпірної розсувної штанги. При цьому довжина штанги повинна бути на 5 – довшою за ширину прорізу рами. Для остаточного закріплення рами в прорізі штангою розпирають середину вертикальних перекладок та залишають її як розпірку на час випробувань.
7.2.4 У нижній отвір полотнища, обладнаного за периметром фартухом з такого ж повітронепроникного матеріалу, вставляють вентилятор та за допомогою фартуха герметизують ззовні кожух вентилятора від проходження повітря поза кожухом. Випробування проводять у об'ємі, що випробовується, як при зниженому, так і при підвищеному тиску (див. додаток А).
7.2.5 Панель із мікроманометрами закріплюють безпосередньо поряд із прорізом, в який встановлено вентилятор. Гнучкі шланги до мікроманометрів приєднують згідно зі схемою, яка наведена в додатку А. Найдовший шланг від мікроманометра № 1 виводять назовні будівлі так, щоб відкритий кінець шланга був на відстані від зовнішньої поверхні огорожі не менше ніж на . Кінець шланга для вимірювання тиску всередині приміщення розміщують на такій відстані від вентилятора, щоб не відчувався плив повітряного потоку. Шланг від манометрів № 2 та № 3 приєднують до патрубка в кожусі вентилятора або на пластині з отворами.
7.2.6 Для визначення повітропроникності конструкцій (зовнішніх стін, вікон, дверей, покриття, перекриття горища та цоколя приміщень) з внутрішньої сторони на конструкцію, що випробовується, встановлюють додаткову розсувну раму з повітронепроникним полотнищем, що виконується згідно з додатком Б. Установлення рами здійснюється з забезпеченням щільного притискання зовнішнього периметра рами до суміжних огорож приміщень згідно з 7.2.3.
7.2.7 Фрагменти конструкцій (разом із їх стиками) для уникнення підсосу повітря перед випробуваннями повинні бути покриті мастикою або пластичною глиною по периметру від рами з повітронепроникним полотнищем оболонки на ширину, що дорівнює подвійній товщині фрагмента, але не менше . Фрагменти слід випробовувати двічі: коли з зовнішньої сторони він закритий плівкою розміром за зовнішнім габаритом рами та коли фрагмент із зовнішньої сторони не має плівки. У цьому випадку за результат приймають різницю витрат повітря.
8 ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ
8.1 Вимірюють температуру та тиск зовнішнього повітря, температуру всередині об'єму, що випробовується.
8.2 Після вмикання вентилятора створюють стабільну різницю тисків між об'ємом, що випробовується, та зовнішнім середовищем, що складає 50 Па. При цьому на бланку запису результатів (додаток Г) записують різницю тисків зовнішнього та внутрішнього повітря , Па, за мікроманометром № 1 згідно з додатком А; різницю тисків повітряного потоку на вентиляторі , Па, за мікроманометрами № 2 та № 3 – згідно з додатком А, та температуру внутрішнього повітря.
8.3 Якщо різниця тисків повітряного потоку на вентиляторі виявиться менше ніж 60 Па, то до вхідного отвору кожуха вентилятора встановлюють пластину з вісьмома отворами та необхідною кількістю заглушок.
8.4 Повторюють випробування, знижуючи щоразу різницю тисків між зовнішнім та внутрішнім повітрям на 10 Па, останнє випробування проводиться не менше ніж при 10 Па.
8.5 При записі показань на бланку випробувань вказують наявність пластини та число закритих отворів.
8.6 Після першої серії випробувань проводять наступну серію в зворотному порядку, збільшуючи на 10 Па, починаючи випробування з 10 Па. Всього проводиться не менше ніж шість серій випробувань.
8.7 Після завершення випробувань вимірюють температуру внутрішнього та зовнішнього повітря.
8.8 Для визначення повітропроникності конструкцій проводять вимірювання згідно з 8.1. Створюють за схемою додатка В стабільну різницю тисків від 10 Па до 250 Па зі ступенями в 10 Па. Кінцеве значення різниці тисків повинно відповідати розрахунковому значенню згідно з ДБН В.2.6-31 для об'єкта випробувань. Число ступенів тиску повинно бути в усіх випадках не менше 5. При проведенні випробувань світлопрозорих конструкцій обов'язковими є ступені з різницею тисків 10 Па та 100 Па. Результати вимірювань фіксують за формою додатка Д.
8.9 Для визначення повітропроникності внутрішніх огорож (стін, перегородок, перекриттів) приміщення в суміжному приміщенні створюють такий самий тиск, як і у випробовуваному.
8.10 Після виконання операцій згідно з 8.8, 8.9 проводять вимірювання згідно з 8.7.
9 ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
9.1 Обчислюють середню арифметичну різницю тисків повітряного потоку на вентиляторі при кожній різниці тисків в об'ємі, що випробовується, та ззовні згідно з 8.2 та 8.4.
9.2 Визначають виміряну об'ємну витрату повітря Gven , м3/год, що проходить через вентилятор, при кожній різниці тисків за формулою:
, (1)
де – середня арифметична різниця тисків повітряного потоку на вентиляторі, Па;
с, l – константи, отримані при калібруванні вентилятора у відповідності з 6.3, приймаються в залежності від наявності встановленої пластини з отворами та кількості заглушок.
9.3 Виміряну об'ємну витрату повітря коригують для стандартних атмосферних умов: Р = 101,3 кПа, tв = 20 оС = 293 К та визначають об'ємну витрату повітря Genv , м3/год, через огороджувальні конструкції за формулою:
Genv = kGven , (2)
де k – поправочний коефіцієнт для стандартних атмосферних умов, що обчислюється:
а) у разі пониження тиску в об'ємі, що випробовується, за формулою:
, (3)
б) у разі підвищення тиску в об'ємі, що випробовується, за формулою:
, (4)
де tв , tз – температури повітря всередині та ззовні приміщень, що випробовуються, під час випробувань, оС;
Pз – фактичний барометричний тиск зовнішнього повітря на період випробувань, кПа;
– різниця тисків зовнішнього та внутрішнього повітря, кПа.
9.4 Будують у логарифмічних координатах експериментальну залежність об'ємної витрати повітря через огороджувальні конструкції Genv від різниці тисків (додаток Е). Експериментальну залежність апроксимують прямою лінією за методом найменших квадратів.
9.5 За встановленою експериментальною залежністю визначають об'ємну витрату повітря через огороджувальні конструкції G50 при = 50 Па та G10 при = 10 Па. При випробуваннях окремої огороджувальної конструкції встановлюють об'ємну витрату повітря G100 при = 100 Па.
9.6 Кратність повітрообміну об'єкта випробувань при різниці тисків 50 Па, n50, год–1, визначають за формулою:
, (5)
де V – об'єм приміщень об'єкта випробувань, м3.
9.7 Масова витрата повітря g10, кг/год, визначається за формулою:
, (6)
де – густина повітря, кг/м3, що визначається за формулою:
, (7)
де R – питома газова стала повітря, яка дорівнює 287,06 Дж /(кгК);
t = tз – у випадку зниження тиску; t = tв – у випадку збільшення тиску.
9.8 Середня масова повітропроникність об'єкта випробувань G, кг/(м2год), при різниці тисків 10 Па визначається за формулою:
, (8)
де – сумарна площа огорож об'єкта випробувань за внутрішніми розмірами, м2.
9.9 Результатом визначення масової повітропроникності огороджувальної конструкції приміщення Gk, кг/(м2год), є різниця результатів визначення згідно з 9.6 масових витрат повітря приміщення в стані експлуатації та приміщення із загерметизованою огороджувальною конструкцією, яка приведена до площі, Fk , м2, огороджувальної конструкції, що випробовується:
, (9)
де g10 – масова витрата повітря через огорожу приміщення при різниці тисків 10 Па, що випробовувалася у прийнятих умовах, кг/год;
– те саме при загерметизованій огороджувальній конструкції згідно з 8.8;
Fk – площа огороджувальної конструкції, що випробовується, м2.
9.10 Використання методу дає можливість визначити кратність повітрообміну об'єкта випробувань при різниці тисків 50 Па та масову повітропроникність огороджувальної конструкції з відносною похибкою, яка не перевищує 15 %.
10 ОЦІНЮВАННЯ ПОХИБКИ ВИМІРЮВАНЬ
Точність визначення виміряної об'ємної витрати повітря Gven , що проходить через вентилятор, залежить від точності вимірювання різниці тисків повітряного потоку на вентиляторі . Оцінку похибки вимірювань виконують згідно з ГОСТ 8.207 для кожної з різниць тисків ззовні та зсередини об'єму, що випробовується, за додатком Є. Довірчі границі випадкової похибки величин об'ємної витрати повітря Gven для кожної з різниць тиску обчислюють за формулою:
, (10)
де с і l – те саме, що й у формулі (1);
– довірчі границі випадкової похибки вимірів різниці тисків повітряного потоку на вентиляторі , що визначаються за додатком Є.
11 ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ПОКАЗНИКІВ ПОВІТРОПРОНИКНОСТІ ОГОРОДЖУВАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ НА ПІДСТАВІ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ
Відповідність фактичного значення опору повітропроникності огороджувальних конструкцій нормативним вимогам визначають за формулою:
Rg Rgн, (11)
де Rgн – нормативний опір повітропроникності, м2годПа/кг, що визначається згідно з ДБН В.2.6-31;
Rg – опір повітропроникності огороджувальної конструкції; що визначається за формулою:
, (12)
де – розрахунковий перепад тиску згідно з ДБН В.2.6-31;
n – показник режиму фільтрації повітря крізь огороджувальну конструкцію, що визна- чається за графіком залежності об'ємної витрати повітря Genv через огороджувальну конструкцію від різниці тисків , як тангенс кута нахилу апроксимованої прямої до осі абсцис;
Gк – те саме, що у формулі (9).
12 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ
12.1 Під час підключення двигуна вентилятора до електромережі необхідно дотримуватися правил техніки безпеки під час роботи з електроприладами відповідно до вимог ГОСТ 12.2.007.1. Працездатність двигуна перевіряють його короткочасним запуском на малих обертах. При цьому необхідно переконатися в правильності напрямку потоку.
12.2 До проведення випробувань необхідно перевірити надійність кріплення скла у віконних рамах від видавлювання у разі зміни тиску всередині приміщення під час експерименту.
12.3 При увімкненому двигуні не можна перебувати в зоні потоку повітря біля вентилятора.
ДОДАТОК А(обов'язковий)
СХЕМИ МОНТАЖУ УСТАНОВКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ВИПРОБУВАНЬНА ПОВІТРОПРОНИКНІСТЬ
А.1 При зниженні тиску
А.2 При підвищенні тиску
ДОДАТОК Б(рекомендований)
КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ УСТАНОВКИДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОВІТРОПРОНИКНОСТІ ПРИМІЩЕНЬТА СХЕМИ ЇЇ МОНТАЖУ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ВИПРОБУВАНЬ
Б.1 До комплекту випробувальної установки входять:
– розпірна розсувна штанга, що складається з двох алюмінієвих трубок, одна з яких меншого діаметра розміщена в порожнині трубки більшого діаметра. Штанга має стопорний гвинт, який фіксує взаємне положення трубок, що дозволяє змінювати довжину штанги. Один кінець штанги має гумовий наконечник, другий – фторопластову п'яту, яка шарнірно кріпиться на торці штанги;
– струбцина для кріплення панелі з мікроманометрами на дверному полотнищі;
– гнучкі шланги для передавання вимірюваного тиску до мікроманометрів.
Б.2 Розсувна рама складається з повітронепроникного полотнища та чотирьох Г-подібних плоских елементів, які мають поздовжні прорізи та наскрізні отвори з різзю, куди введені стопорні болти з рукояткою, що проходять через отвір іншого елемента так, щоб усі елементи утворювали прямокутну раму та дозволяли змінити її розміри для встановлення в різноманітні дверні або віконні прорізи. По зовнішньому периметру рама має ущільнювальну прокладку, яка запобігає проходженню повітря через нещільності (рисунок Б.1).
Б.3 Повітронепроникне полотнище з прогумованої тканини або полімерної плівки в нижній частині має круглий отвір для встановлення в нього вентилятора (рисунок Б.2). Для забезпечення герметичного примикання полотнища до кожуха вентилятора по периметру отвору прикріплений фартух з гумовим джгутом, діаметр якого у вільному стані менший діаметра кожуха вентилятора. У верхній частині полотнища є отвір для пропускання шланга, який вимірює тиск середовища з протилежної сторони, де розміщені мікроманометри.
