Рентгенорадіологічне відділення (далі - РРВ) - структурний підрозділ республіканської (Автономна Республіка Крим), обласної, міської (Київ,
Севастополь) лікарень або підрозділ у складі управління охорони здоров'я адміністрації території.
Рентгенологічне дослідження - обстеження тіла людини з використанням рентгенівського випромінювання на основі єдиного протоколу-висновку.
Рентгенологічна процедура - процедура, яка має на меті створення зображення (зображень) органа або частини тіла людини чи одержання лікувального ефекту за допомогою рентгенівського випромінювання.
Рентгенотерапія (ікс-терапія) - метод лікування захворювань шляхом впливу ікс-випромінювання на патологічне вогнище.
Робоче місце - місце (приміщення) постійного чи тимчасового перебування персоналу категорії А у процесі трудової діяльності, пов'язаної з джерелами іонізуючих випромінювань. Якщо робота з цими джерелами здійснюється в різних ділянках приміщення, робочим місцем вважається все приміщення.
Свинцевий еквівалент матеріалу - товщина свинцю (мм), яка послаблює потужність дози іонізуючого випромінювання так само, як і певна товщина захисного матеріалу.
Томографія комп'ютерна - спосіб зображення з використанням ікс-променів з багатьох різних напрямів. Дво- чи тривимірні зображення реконструюються за спеціальним обчислювальним алгоритмом за допомогою ЕОП.
Трубка ікс-променева - електровакуумний пристрій, що встановлюється в рентгенівський випромінювач для генерування ікс-випромінювання.
Флюорографія - метод рентгенологічного дослідження, що полягає в одержанні фотознімка рентгенівського зображення з флюоресцентного екрана.
Флюороскопія - метод рентгенологічного дослідження, що полягає в одержанні багатопроекційного динамічного зображення на флюоресцентному екрані чи екрані монітора в реальному часі.
Флюороскопія цифрова - метод рентгенологічного дослідження, що полягає в одержанні рентгенівського зображення органів пацієнта в динаміці із застосуванням цифрового перетворення рентгенологічної інформації.
Фонове опромінення - опромінення від джерел, що створюють природний радіаційний фон.
Фотолабораторія - приміщення в рентгенівському відділенні (кабінеті), спеціально обладнане для хіміко-фотографічної обробки плівкових носіїв інформації (знімків).
1.7. При здійсненні державного санітарного нагляду та контролю за виконанням вимог Правил державною санітарно-епідеміологічною службою України застосовуються:
1.7.1. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ).
1.7.2. Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання" ( 15/98-ВР ).
1.7.3. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.06.99 N 1109 ( 1109-99-п ) "Про затвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні" (із змінами).
1.7.4. Постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 N 1218 ( 1218-2002-п ) "Про затвердження Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України" (із змінами).
1.7.5. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.07.2006 N 908 ( 908-2006-п ) "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів".
1.7.6. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 N 1497 ( 1497-2004-п ) "Про затвердження Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення" (із змінами).
1.7.7. Постанова головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 N 62 ( v0062282-97 ) "Про введення в дію Державних гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)" (далі - НРБУ-97).
1.7.8. Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.10.2000 N 247 ( z0004-01 ), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10.01.2001 за N 4/5195 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 14.03.2006 N 120 ( z0362-06 ), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.03.2006 за N 362/12236).
1.7.9. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 19.11.2002 N 420 ( z0960-02 ) "Про затвердження Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.12.2002 за N 960/7248.
1.7.10. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 N 54 ( z0552-05 ) "Про затвердження державних санітарних правил "Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за N 552/10832.
1.8. Система забезпечення радіаційної безпеки персоналу медичного та пацієнтів при проведенні рентгенологічних процедур має передбачати три основні принципи радіаційного захисту.
1.8.1. Принцип виправданості
Цей принцип полягає у тому, що опромінення персоналу медичного, віднесеного до категорій А та Б при рентгенологічних процедурах, що проводяться, повинне приносити більшу користь суспільству в порівнянні з можливою шкодою. Для пацієнтів опромінення повинне бути обґрунтованим і призначене тільки лікарем для отримання діагностичного або терапевтичного ефектів, які неможливо одержати іншими методами діагностики і лікування.
1.8.2. Принцип неперевищення
Для персоналу категорій А та Б цей принцип реалізовується шляхом дотримання лімітів доз, встановлених НРБУ-97 ( v0062282-97 ), нижче за рівні порога детермінованих радіаційних ефектів.
Ліміт доз
Таблиця 1
------------------------------------------------------------------
| Нормована | Ліміт дози, мЗв |
| величина |-----------------------------------------------|
| | персонал | персонал | особи з |
| | (категорія А) |(категорія Б)| населення |
| | | | (категорія В) |
|----------------+----------------+-------------+----------------|
|Ефективна доза |20 мЗв за рік у |2 мЗв за рік | 1 мЗв за рік |
| |середньому за | | |
| |будь-які | | |
| |послідовні 5 | | |
| |років, але не | | |
| |більше 50 мЗв за| | |
| |рік | | |
|----------------+----------------+-------------+----------------|
|Еквівалентна | | | |
|доза за рік | | | |
|для: | | | |
|кришталика | 50 | 15 | 15 |
|для шкіри | 500 | 50 | 50 |
|для кистей та | 500 | 50 | - |
|стоп | | | |
------------------------------------------------------------------
Для жінок репродуктивного віку (до 45 років) середня еквівалентна доза зовнішнього локального опромінення шкіри в області нижньої частини живота за будь-які 2 послідовні місяці не повинна перевищувати 2 мЗв.
Для пацієнтів ліміти доз не встановлюються, а рекомендується дотримання граничних рівнів медичного опромінення пацієнтів з виділенням чотирьох категорій осіб, що опромінюються, згідно з підпунктом 6.9 цих Правил.
1.8.3. Принцип оптимізації
Для персоналу, віднесеного до категорій А, Б, та пацієнтів цей принцип забезпечується шляхом підтримки доз опромінення на таких низьких рівнях, які можливо досягти за умови забезпечення необхідного обсягу та якості діагностичної інформації або терапевтичного ефекту, з урахуванням економічної та соціальної доцільності.
1.9. При рентгенологічних процедурах на персонал, віднесений до категорії А, можуть діяти такі небезпечні та шкідливі фактори:
рентген-випромінювання (робочий пучок і розсіяне випромінювання);
пил свинцю у повітрі, на поверхні устаткування, підлозі, стінах, вікнах тощо;
продукти іонізації повітря (озон, окисли азоту);
хімічно активні речовини (відновники типу метолу, гідрохінону тощо);
небезпечний рівень напруги в електричних ланцюгах, замикання яких може проходити через тіло людини;
підвищена температура елементів технічного оснащення;
фізичні зусилля при експлуатації рентгенівського устаткування;
підвищений рівень шуму, що створюється технічним оснащенням;
повітряна й контактна передача інфекції.
1.10. Профілактичні заходи при рентгенологічних дослідженнях мають ураховувати всі види радіаційного й нерадіаційного впливу на персонал медичний та населення: передбачати зниження сумарної дози опромінення до рівня, що не перевищує ліміт дози для всіх категорій осіб, передбачених НРБУ-97 ( v0062282-97 ), і виключати несприятливу дію професійних факторів нерадіаційної природи.
1.11. Виконання вимог радіаційної безпеки можливе за умов:
використання апаратури та устаткування, що відповідають вимогам радіаційної безпеки;
обґрунтованого набору приміщень, їх розташування й оснащення;
вибору, розміщення, експлуатації устаткування й оснащення відповідно до технічних вимог;
використання оптимальних фізико-технічних параметрів роботи рентгенівських апаратів;
застосування стаціонарних, пересувних та індивідуальних засобів радіаційного захисту;
навчання персоналу категорії А, який виконує рентгенологічні процедури, безпечних методів і прийомів проведення досліджень, а також методів і способів забезпечення радіаційної безпеки;
дотримання правил експлуатації комунікацій та устаткування згідно з інструкціями експлуатації виробника;
проведення профілактичного технічного обслуговування рентгенівського устаткування;
контролю за опроміненням персоналу категорій А, Б та пацієнтів;
інформування населення (пацієнтів) про дозові навантаження, можливі наслідки опромінення, заходи, які вживаються для забезпечення радіаційної безпеки;
здійснення радіаційного контролю за виконанням норм і правил забезпечення радіаційної безпеки при рентгенологічних дослідженнях та ікс-терапії.
1.12. Методи діагностики, профілактики та лікування, засновані на використанні рентгенівського випромінювання, повинні бути затверджені Міністерством охорони здоров'я України в установленому порядку.
1.13. Рентгенологічні процедури повинен проводити персонал медичний, який має спеціальну підготовку.
1.14. Рентгенівські апарати вітчизняного виробництва, придбані за імпортом, у тому числі отримані за гуманітарною допомогою, що застосовуються у медичній практиці, повинні мати свідоцтво про державну реєстрацію, видане МОЗ України відповідно до Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 N 1497 ( 1497-2004-п ), та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідно до Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом МОЗ України від 09.10.2000 N 247 ( z0004-01 ) (у редакції наказу МОЗ України від 14.03.2006 N 120 ( z0362-06 ), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.01.2001 за N 4/5195.
1.15. Керівник закладу охорони здоров'я, де здійснюються рентгенологічні процедури, повинен призначити відповідальну особу за радіаційну безпеку та радіаційний контроль і забезпечити:
розробку документів з радіаційної безпеки згідно з вимогами пункту 3.3 та підпункту 9.5.3 "Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України" (далі - ОСПУ-2005), затверджених наказом МОЗ України від 02.02.2005 N 54 ( z0552-05 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за N 552/10832;
здійснення радіаційного контролю на робочих місцях, у приміщеннях, на території закладу;
проведення індивідуального контролю й обліку індивідуальних доз опромінення персоналу медичного, віднесеного до категорій А та Б, та пацієнтів;
проведення навчання з питань забезпечення радіаційної безпеки та перевірки знань у персоналу категорії А;
організацію проведення попереднього (до прийняття на роботу) і періодичних медичних оглядів персоналу, віднесеного до категорії А;
своєчасний та якісний контроль фізико-технічних параметрів рентгенівських апаратів при технічному обслуговуванні;
регулярне інформування персоналу, віднесеного до категорій А та Б, про рівні іонізуючого випромінювання на робочих місцях і величину отриманих індивідуальних доз опромінення;
своєчасне інформування територіальних закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України про аварійні ситуації;
виконання приписів, постанов та пропозицій посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України, які здійснюють нагляд за забезпеченням радіаційної безпеки;
реалізацію прав громадян щодо забезпечення радіаційної безпеки.
1.16. Обсяг і періодичність проведення радіаційного контролю встановлюються для кожного рентгенологічного відділення (кабінету) лікувально-профілактичного закладу незалежно від форм власності, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності з урахуванням особливостей та умов робіт, що ним виконуються, за узгодженням з територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби України.
1.17. Нормативно - технічна документація на будівництво, реконструкцію рентгенівських відділень та кабінетів узгоджується територіальним закладом державної санітарно-епідеміологічної служби України.
1.18. Уведення в експлуатацію рентгенівського кабінету здійснюється комісією, яку створює керівник лікувально-профілактичного закладу. Комісія складає акт прийняття рентгенівського кабінету в експлуатацію.
1.19. Підставою на право експлуатації рентгенівського кабінету є Санітарний паспорт, форма якого наведена у додатку 1, виданий територіальним закладом державної санітарно-епідеміологічної служби України.
1.20. Порядок розгляду заяви та видачі Санітарного паспорта регламентовано розділами 2, 3 ОСПУ-2005 ( z0552-05 ). Такий Санітарний паспорт оформляється також на право зберігання та експлуатації пересувних і переносних (палатних) рентгенівських апаратів.
До територіального закладу державної санітарно-епідеміологічної служби України для оформлення Санітарного паспорта надаються такі документи:
1) копія висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на рентгенівський апарат, що встановлений у рентгенівському кабінеті;
2) акт комісії прийняття рентгенівського кабінету в експлуатацію;
3) технічний паспорт рентгенівського кабінету, форма якого наведена у додатку 2 до цих Правил, та протоколи періодичного контролю фізико-технічних параметрів рентгенівської апаратури в період експлуатації;
