можуть заноситись до містобудівного кадастру населеного пункту.
7.36. В умовах вільної забудови ширина вулиць у червоних лініях рекомендується, м:
магістральні вулиці:
загальноміського значення:
безперервного руху 55-90 (100)
регульованого руху 40-80
районного значення 35-45 (50)
вулиці місцевого значення 15-35
селищні та сільські вулиці (дороги) 15-25
У малих і середніх містах рекомендована ширина вулиць учервоних лініях приймається - 30-45 м.
Примітки:
1. При розробці генеральних планів, проектів детального
планування необхідно класифікувати вулиці населених міст
як за існуючим станом , так і на перспективу з метою визначення
їх головних транспортних функцій і категорій з урахуванням
особливостей умов їх проходження по території міста, а також
режиму руху та регулювання транспортних засобів.
2. Вулиці усіх категорій відокремлюються від інших функціональних територій поселень геодезично фіксованими межами – червоними лініями.
Розміщення і будівництво наземних об’єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, окрім об’єктів транспорту та інженерних мереж, у межах червоних ліній вулиць забороняється.
3. Для підвищення пропускної спроможності магістральних вулиць розташування стоянок транспортних засобів на них забороняється.
4. В умовах реконструкції, при необхідності збереження існуючої забудови, на окремих ділянках вулиць допускається організація одностороннього руху. Відстань між такими вулицями повинна бути в межах 100-300 м.
7.37. Для вільного руху спецавтотранспорту (автомобілі пожежні, швидкої допомоги, сміттєвози) до пожежних депо, станцій швидкої допомоги та сміттєсортувальних майданчиків слід передбачити під’їзди завширшки не менше 6 м із забороною розташування на них стоянок автотранспорту.
Відстань від краю проїзної частини вулиць до лінії забудови слід приймати не більше 25 м.
7.38. В межах багатоповерхової забудови під’їзд до окремого будінку слід передбачати з проїзною частиною шириною 4.0 м і з влаштуванням в кінці проїзду поворотного майданчика розміром 12х12м..
Під’їзд до двох і більше будинків повинен бути з проїзною частиною 6.0 м і тротуаром 1.5 м. Відстань від краю під’їзду до будинку , як правило, має бути не менше 5.0 м. Для будинків 9 і більше поверхів слід передбачати проходження проїзду навкруги будинку з проїзною частиною 4.5 м (для проїзду пожежної машини).
7.39. Біля входу в будинок , ширина якого має становити 3.0 м слід розміщувати майданчик розміром 5х5 м для короткочасної зупинки вантажного чи легкового автомобіля.
На під’їздах слід передбачати роз’їздні майданчики шириною 6 м і довжиною 15 м через 75 м один від одного. Тупикові під’їзди слід закінчувати поворотними майданчиками розміром 12х12 м. Використання поворотних майданчиків для стоянок автомобілів не дозволяється.
7.40. Радіуси повороту на проїздах в межах житлової забудови для пропуску легкових автомобілів повинні бути 8.0 м, а для проїзду сміттєзбірних машин 12.0 м. Уздовж проїздів забороняється встановлювати металеві чи дерев’яні огорожі.
Поздовжній ухил на проїздах уподовж будинків повинен становити не менше як 5 0/00 і максимальний 40 0/00.
7.41. Поперечний ухил на проїздах і пішохідних тротуарах чи доріжках має бути 15-20 0/00.
Розмір приступців на сходах має становити на відкритих ділянках щодо атмосферного впливу 12х38 см, на закритих - 15х35.
7.42. В історично-сформованих центрах міст, зонах відпочинку, на транспортних площах за наявністю стабільних пішохідних потоків необхідно передбачати зони або вулиці вільного пішохідного руху.
7.43. Велосипедні доріжки слід передбачати за напрямками найбільш інтенсивних транспортних і пішохідних потоків у малих, середніх і великих містах, сільських населених пунктах, а також у найзначніших і значних містах у функціональних зонах - сельбищних, промислових, ландшафтно-рекреаційних при інтенсивності руху більше 50 велосипедистів за годину прокладати слід ізольовано від цих потоків.
Ширина смуги для велосипедного руху приймається 1,5 м ( в обмежених умовах 1,0 м), а велодоріжок, відповідно, при односторонньому русі 2,5 (1,75) м, при двосторонньому – 3,0 (2,5) м.
7.44. Доріжки для проїзду інвалідних колясок слід прокладати по основних напрямках руху інвалідів у межах населених пунктів або районів до відповідних установ охорони здоров’я, соціального забезпечення, торгівлі, спорту, фізкультури тощо, передбачаючи при цьому необхідне обладнання перехресть (пандуси-з’їзди, світлофори тощо). Допускається суміщення доріжок для руху інвалідних колясок з велосипедними та пішохідними доріжками. Ширина пішохідних доріжок і тротуарів, які забезпечують рух інвалідів і немічних на кріслах-колясках, має бути не менше 1,8 м при двосторонньому русі та 1,2 м – при односторонньому. Величина ухилів пішохідних доріжок і тротуарів не повинна перевищувати: поздовжніх – 40%о, поперечних – 10%о.
Уздовж пішохідних доріжок для людей похилого віку та інвалідів на кріслах-колясках і людей з фізичними вадами слід влаштовувати майданчики для відпочинку через кожні 300 м. Розміри майданчиків для відпочинку
приймати не менше 150 х 180 см при повороті крісла-коляски на 90о; 180 х 190 см – 180о; 210 х 210 см – 360о.
7.45. З метою оптимізації дорожнього руху, підвищення пропускної спроможності вуличної мережі та скорочення несприятливого впливу транспорту на навколишнє середовище міст (із населенням понад 50 тис. мешканців) слід розробляти схеми розвитку магістральної вулично-дорожньої мережі та організації дорожнього руху, у яких визначають сучасну і перспективну класифікацію вуличної мережі, уширень проїзної частини на перехрестях, розміщення автостоянок на магістральних вулицях, зупинок громадського транспорту, автозаправних станцій.
Мережа громадського пасажирського транспорту
7.46. Принципові рішення вибору видів громадського пасажирського транспорту та їх розвитку визначаються на підставі розрахункових пасажиропотоків, провізної спроможності окремих видів транспорту, можливості пропуску і допустимої швидкості їх по вулицях, дальності поїздки пасажирів.
Для міст із населенням 100 тис.чол. і більше розрахунок пасажирського транспорту здійснюється у комплексних схемах транспорту (КСТ) згідно з ДБН Б.1-2-95. Допускається розроблення таких схем при наявності складних транспортних проблем у містах з населенням менш ніж 100 тис.чол. У цьому випадку їх слід суміщувати із схемами розвитку магістральної вуличної мережі та організації дорожнього руху.
7.47. Провїзна здатність різних видів транспорту, параметри споруд і обладнань (платформи, посадочні майданчики тощо) визначаються при нормі наповнення рухомого складу на розрахунковий строк – 4 чол./м2 вільної площі підлоги пасажирського салону для звичайних видів наземного транспорту і 3 чол./м2 – для швидкісного транспорту.
7.48. При виборі видів громадського транспорту слід керуватися орієнтовною провїзною спроможністю і швидкістю сполучення різних видів транспорту, наведених у таблиці 7.5.
7.49. Щільність мережі ліній наземного громадського пасажирського транспорту на забудованих територіях слід приймати залежно від їх функціонального використання та інтенсивності пасажиропотоків, у межах 1,5-2,5 км/км2. При цьому, слід забезпечувати нормативні відстані підходу до зупинок громадського транспорту.
У центральних районах значних і найзначніших міст щільність мережі допускається збільшувати до 4-4,5 км/км2.
Таблиця 7.5
|
Транспорт |
Середня швидкість сполучення, км/год. |
Провізна здатність лінії транспорту в одному напрямку, тис.пас/год. |
|
Автобус |
17-20 |
3-5 |
|
Тролейбус |
16-18 |
4-7 |
|
Трамвай |
15-17 |
6-12 |
|
Експрес-автобус |
20-25 |
до 10 |
|
Швидкісний трамвай |
25-30 |
10-20 |
|
Метрополітен |
40-45 |
20-45 |
|
Електрифікована залізниця |
50-60 |
30-50 |
|
Монорейкова дорога |
60-70 |
10-30 |
Показник щільності залежить від розміру території міста, щільності магістральної вуличної мережі, відстані підходу до зупинок громадського транспорту, рельєфу місцевості. Щільність мережі наземного масового пасажирського транспорту як у центрі міста, так і в периферійних районах не залежить від наявності у місті позавуличного швидкісного транспорту.
7.50. Дальність пішохідних підходів до найближчої зупинки громадського пасажирського транспорту слід приймати не більше 500 м.
У загальноміському центрі дальність підходів до найближчої зупинки громадського пасажирського транспорту від об’єктів масового відвідування повинна бути не більше 250 м; у виробничих і комунально-складських зонах – не більше 400 м від прохідних підприємств; у зонах масового відпочинку і спорту – не більше 800 м від головного входу.
В умовах складного рельєфу при відсутності спеціального підйомного пасажирського транспорту зазначені відстані треба зменшувати на 50 м на кожні 10 м переборюваного перепаду рельєфу.
У районах індивідуальної садибної забудови дальність пішохідних підходів до найближчої зупинки громадського пасажирського транспорту може бути збільшена у великих, значних і найзначніших містах до 600 м, у малих і середніх – до 800 м.
7.51. Відстані між пунктами зупинок на лініях громадського пасажирського транспорту у межах територій населених пунктів слід приймати, м: для автобусів, тролейбусів і трамваїв 400-600, експрес-автобусів і швидкісних трамваїв 800-1200, метрополітену 1000-1500, електрифікованих залізниць 1500-2000.
Споруди й підприємства для зберігання і обслуговуваннятранспортних засобів
7.52. Зберігання легкових автомобілів у населених пунктах слід передбачати відповідно до функціонального зонування їх території. У житлових районах повинно бути забезпечене постійне зберігання усіх автомобілів (100%), які належать жителям цих районів, а також тимчасове зберігання автомобілів відвідувачів.
Кількість місць постійного зберігання легкових автомобілів у житлових районах визначається, виходячи із кількості населення даного району на розрахунковий строк і розрахункового рівня автомобілізації, а тимчасового зберігання, - виходячи з умов забезпечення цими місцями як мінімум 15-20% розрахункового парку автомобілів, які належать мешканцям даного району.
7.53. Розміри земельних ділянок для зберігання автомобілів на автостоянках слід визначати, виходячи з норми 25 м2 на легковий автомобіль а в гаражах, залежно від їх поверховості, згідно таблиці 7.6.
Таблиця 7.6
|
Поверховість гаражів |
Площа забудови |
Розмір земельної ділянки |
|
|
на 1 машиномісце, м2 |
|
|
1 |
25 |
30 |
|
2 |
15 |
20 |
|
3 |
10 |
14 |
|
4 |
8 |
12 |
|
5 |
6 |
10 |
7.54. Гаражі та автостоянки індивідуальних автомобілів необхідно розміщувати, в основному, на периферії житлових районів і міжмагістральних територіях або у їхніх межах на ділянках, віддалених від місць призначених для відпочинку населення.
7.55. У житлових районах слід передбачити гаражі висотою до 5 наземних поверхів, використовуючи також підземний простір. Допускається улаштування споруд для зберігання індивідуальних автомобілів, вбудованих у перші цокольні і підземні поверхи багатоповерхових житлових і громадських будинків (за винятком будинків охорони здоров’я, фізичної культури, соціального забезпечення, загальноосвітніх шкіл, дитячих дошкільних установ, дитячих будинків, установ культури, мистецтва й громадського харчування), а також напівпідземних і підземних споруд, розміщених у комплексі з майстернями і складами ЖЕК, котельними, бойлерними, трансформаторними та іншими будинками і спорудами комунального і господарсько-технічного призначення.
Примітки:
1. Під житловими будинками підземні гаражі допускається розміщувати тільки для легкових автомобілів, які належать мешканцям.
2. Зберігання автомобілів з газопаливною системою під житловими та громадськими будинками забороняється.
7.56. Довжина пішохідного підходу до гаражів і автостоянок постійного зберігання легкових автомобілів від місця проживання власника не повинна перевищувати 800 м, а в умовах реконструкції 1500 м.
Віддалення автостоянок, призначених для тимчасового зберігання, від входів у житлові будинки, має не перевищувати 150 м.
Відстань автостоянок і гаражів для інвалідів від житлових будинків, а також розміщення автостоянок для інвалідів біля громадських будинків і споруд, біля входів на територію підприємств, на яких використовується їх праця, не повинна перевищувати 50 м.
7.57. В умовах реконструкції допускається постійне зберігання частини парку легкових автомобілів, які належать громадянам даного житлового району, за його межами – на незручних для інших видів будівництва територіях, у зонах санітарних розривів промислових підприємств, повітряних ліній електропередач напругою до 330 кВ, у смугах відведення залізничних доріг і доріг безперервного руху.
При цьому слід забезпечити пішохідно-транспортну доступність місць постійного зберігання легкових автомобілів у межах середніх витрат часу на пересування в даному місті.
Примітка. Відстань по горизонталі від проекції крайніх проводів повітряних ліній при їх найбільшому відхиленні до виступаючих частин гаражів має бути не менше вказаної в таблиці.
