Страница 8: ДБН В.2.4-1-99. Меліоративні системи та споруди (3720)

2.177 Захист зовнішньої поверхні сталевих трубопроводів від корозії слід передбачати відповідно до ГОСТ 9.602.

Для захисту від корозії внутрішньої поверхні сталевих труб незалежно від корозійної активності води, що транспортується, необхідно передбачати ізоляційні покриття цементно-піщані, цементно-полімерні, цинкові та інші, дозволені для застосування у господарсько-питному водопостачанні.

Захист від впливу сульфат-іонів на бетон залізобетонних труб, а також від корозії, що спричиняється блукаючими струмами, слід виконувати у відповідності з СНіП 2.03.11.

2.178 Для залізобетонних труб віброгідропресованих з просоченням модифікованим петролатумом у грунтах середнього та сильного ступеня агресивності з вмістом хлор-іонів до 500 мг/л електрохімічний захист трубопроводів не є обов'язковим.

2.179 При проектуванні електрохімічного захисту трубопроводів зі сталевих та залізобетонних труб усіх типів необхідно передбачати заходи, що забезпечують електричну провідність трубопроводів.

Автоматизація водорозподілу на зрошувальних системах

2.180 В проекті зрошувальної системи з метою своєчасної подачі води для поливу сільськогосподарських культур та запобігання скидання води з мережі водоводів, які обслу­говують зрошувані площі, слід передбачати автоматизацію водорозподілу.

2.181 Для запобігання технологічним та аварійним скидам води з мережі водоводів слід передбачати акумулюючі ємкості.

2.182 У складі проекту автоматизації повинна бути розроблена функціонально-структурна схема водорозподілу, яка містить:

• технологічний об'єкт керування - мережу водоводів, що обслуговують зрошувані

площі;

• споруди водорозподілу - водозабірні, підпірно-регулювальні, водомірні та скидні,

які обслуговують технологічний об'єкт керування в автоматизованому режимі за допомогою

(технічних засобів контролю, регулювання та керування;

• систему збирання інформації та реалізації керування;

• комплект технологічних задач водорозподілу на основі економіко-математичних риоделей;

• комплект технологічних задач автоматизації керування об'єктами водорозподілу;

• схему диспетчеризації водорозподілу.

2.183 При виборі схеми водорегулювання залежно від конструктивних особливостей зрошувальної системи та способу поливу слід керуватися принциповими схемами, наведени-

ми в додатку У.

2.184 При розробці системи централізованого контролю і керування та каскадного ре-гулювання слід використовувати прилади автоматизації гідравлічної та електричної дії.

2.185 Гідравлічні регулятори потрібно використовувати на спорудах з пропускною здатністю до 10 м3/с. Електричні прилади автоматичного регулювання повинні базуватися на мыкроконтролерах, що програмуються.

2.186 Головні водозабірні вузли, водовиділи в господарстві та канали скидної мережі повинні бути обладнані приладами водообліку.

2.187 Прилади обліку води повинні відповідати таким технічним вимогам:

• забезпечувати автоматизований облік витрат і скидання води;

• конструкції водомірних пристроїв повинні прийматися типовими, універсальними;

• забезпечувати надійність експлуатації в різних умовах і режимах роботи водоводів, достатність діапазону використання, незалежність роботи водомірних пристроїв від характе­ру витоку потоку в нижній б'єф.

Дренаж на зрошуваних землях

2.188 Дренаж на зрошуваних землях повинен забезпечувати відведення надлишку со­лей з кореневмісного шару грунтів, а також підтримувати рівень підземних вод, що виключає можливість вторинного засолення і заболочення грунтів.

Умови скидання дренажних вод у водні об'єкти визначаються державними органами охорони навколишнього середовища відповідно до вимог статті 73 Водного кодексу України.

2.189 Необхідність улаштування дренажу слід установлювати на основі аналізу водно-сольового режиму грунтів об'єкта меліорації і прилеглої території в існуючих та проектних умовах з урахуванням біологічних особливостей сільськогосподарських культур та вимог охорони навколишнього середовища.

2.190 При складанні прогнозів водно-сольового режиму слід використовувати аналі­тичні методи розрахунку, аналогове та математичне моделювання, а також дані служби експ­луатації про водно-сольовий режим зрошуваних земель.

Вміст рухомих солей у кореневмісному шарі засолених грунтів не повинен перевищу­вати гранично допустимі значення, що наведені в додатку Т.

2.191 Прогноз режиму ґрунтових вод слід установлювати на основі гідрогеологічних вишукувань та досліджень на стадії розробки проекту зрошувальної системи у відповідності з рекомендаціями Посібника до ВСН 33-2.1.05.

На основі виконаних гідрогеологічних прогнозів установлюються:

• рівні залягання ґрунтових вод при різних способах поливу сільськогосподарських культур;

• строки підйому рівня ґрунтових вод до критичних глибин, допустима (критична) глибина залягання ґрунтових вод;

• можливий ступінь мінералізації ґрунтових вод;

• терміни будівництва дренажу.

2.192 Сільськогосподарське освоєння зрошувальних земель передбачається тільки після будівництва постійного дренажу, якщо за прогнозом водно-сольового режиму потреба в дренажі виникає у період до 10 років від початку їх освоєння. При строках підйому ґрунтових вод понад 10 років сільськогосподарське освоєння земель повинно випереджати будівництво дренажу.

2.193 При проектуванні дренажу необхідно передбачати використання дренажних вод на зрошення, промивання та інші потреби.

Неможливість або недоцільність використання дренажних вод повинна бути обгрун­тована.

Якість дренажних вод, які використовуються для зрошення сільськогосподарських культур, повинна відповідати ГОСТ 17.1.2.03.

2.194 Залежно від природних умов території, на якій планується будівництво дренажу, слід передбачати такі типи дренажу:

• систематичний - дрени або свердловини вертикального дренажу розміщені рівномірно на зрошуваних землях;

• вибірковий - дрени або свердловини приурочені до окремих ділянок зрошуваних зе­мель з незадовільним меліоративним станом;

• лінійний - дрени або свердловини розміщені по фронту живлення підземних ґрунтових вод.

Тип дренажу на зрошуваних землях (горизонтальний, вертикальний або комбінований) вибирається виходячи з природних та господарських умов на основі техніко-економічного порівняння варіантів.

1. Основним типом дренажу є горизонтальний.

Вертикальний дренаж слід застосовувати при дренуванні грунтів провідністю понад 100 м2/дoбy та у випадку, коли слабопроникні грунти підстилаються пластами з напірними водами.

2.196 Комбінований дренаж слід передбачати, як правило, при двошаровій або бага­тошаровій будові водоносного пласта, коли верхній слабопроникний шар потужністю до 15 м підстилається водонапірним пластом, потужність якого не перевищує 15 м.

2.197 Дренаж на зрошуваних землях на весь період експлуатації слід проектувати постійним (горизонтальним, вертикальним або комбінованим).

2.198 Для проведення капітальних промивань постійний дренаж у разі необхідності може доповнюватися тимчасовим відкритим або передбачається глибоке розпушування з внесенням хімічних меліорантів.

2.199 При проектуванні дренажу на засолених землях або тих, що можуть засолюва-

тись, необхідно передбачати промивний режим зрошення.

2.200 Інтенсивність живлення підземних вод слід визначати на основі прогнозу водно-

сольового режиму грунтів території, що меліорується, і використання досвіду експлуатації

діючих дренажних систем на об'єктах-аналогах.

2.201 Розрахунок водно-сольового балансу зрошуваних земель слід виконувати за ме-тодикою, викладеною у ВСН 33-2.2.03.

Розрахунок параметрів дренажу

2.202 Для розрахунку параметрів дренажу необхідно схематизувати гідрогеологічні та грунтово-меліоративні умови масиву зрошення. При виборі та обгрунтуванні розрахунко- вих схем слід враховувати конфігурацію зони фільтрації, характер руху і живлення підземних вод, граничні умови водоносного горизонту, що дренується у плані і розрізі, літологічну будову водомістких порід та їх фільтраційні параметри, водно-фізичні й фізико-хімічні властивості грунтів, реальний водно-сольовий режим масиву зрошення.

2.203 Параметри постійного горизонтального, вертикального та комбінованого дре­нажу слід розраховувати на середньорічне навантаження періоду постійної експлуатації меліоративної системи.

2.204 Параметри тимчасового дренажу необхідно визначати виходячи із забезпечення заданої швидкості відведення промивних вод у період капітальних промивань з урахуванням роботи постійного дренажу.

Модуль дренажного стоку qd , мз/дoбy з 1 м2, за розрахунковий період слід визначати за формулою

qd = Fd /10000t, (24)

де Fd — навантаження на дренаж, м3 /га',

t - тривалість розрахункового періоду, діб;

Fd визначається за формулою

Fd = Ve ± VF ±Vver,

де Ve - втрати води із зрошувальних каналів, м3;

vF - різниця між припливом та відтоком поверхневих вод, м3;

Vver - вертикальний водообмін балансового шару з розміщеними нижче підземними водами (підживлення ґрунтових вод напірними водами або перетіканням ґрунтових вод униз), м3.

2.205 Глибину закладання дрен та відстань між ними слід розраховувати залежно від гідрогеологічних умов об'єкта і необхідного водно-сольового режиму за формулами устале­ного режиму фільтрації з перевіркою динаміки підземних вод у характерні періоди (веге­таційний, передпосівний та ін.) за формулами неусталеного режиму.

2.206 Відстань між дренами горизонтального і комбінованого дренажу, м, для умов однорідної та неоднорідної шаруватої водоносної товщі (двошарової, тришарової) з непро­никною нижньою межею слід розраховувати за формулою

(25)

де Фq - фільтраційний опір, обумовлений гідродинамічною недосконалістю дренажу

за ступенем розкриття водоносної товщі, м;

Т - провідність водоносної товщі, м2/добу;

h - перевищення РГВ на площі між дренами над рівнем води в дренах, м;

тi - потужність і-го шару грунтів, м;

W - інтенсивність інфільтраційного живлення, м.

2.207 Формула (25) справедлива для більшості практичних випадків за умови, що В>2т. Розрахунок фільтраційних опорів Фq, параметрів дренажу в умовах неусталеної фільтрації слід виконувати, керуючись ВСН 33-2.2-03.

2.208 Розрахунок систематичного вертикального дренажу в умовах неусталеної фільтрації, а також систематичного комбінованого та лінійного комбінованого дренажу слід провадити за методикою, викладеною у ВСН 33-2.2.03.

2.209 Уклони дрен та закритих колекторів слід приймати, як правило, не менше за 0,002 при діаметрі до 200 мм і не менше за 0,0005 при діаметрі понад 200 мм.

Максимальні уклони відкритих колекторів необхідно встановлювати виходячи з до­пустимих нерозмиваючих швидкостей (додаток Н).

2.210 Глибина закладання дрен з урахуванням технології виконання робіт, як правило, не повинна перевищувати 4 м. Довжину дрен слід приймати від 400 до 1000 м. Діаметр дре­нажних труб слід визначати гідравлічним розрахунком. При пропусканні максимальної вит­рати допускається напірний рух води в дренах.

2.211 Планове розміщення свердловин вертикального дренажу необхідно узгоджувати з геологічною і гідрогеологічною будовою, рельєфом, межами меліоративної ділянки. Свердловини слід розміщувати, за можливості, поблизу діючих ліній електропередачі (ЛЕП) та трансформаторних підстанцій.

2.212 При виборі конструкцій свердловин вертикального дренажу необхідно врахову­вати гідрогеологічні умови, необхідне зниження рівня ґрунтових вод, дебіт, технологію буріння і параметри насосно-силового обладнання. При проектуванні свердловин слід перед­бачати, як правило, неметалеві труби.

2.213 Діаметр буріння свердловин вертикального дренажу потрібно приймати не менше 600 мм. Глибина свердловин, яка визначається глибиною залягання та потужністю водомістких грунтів, не повинна перевищувати 100 м. Довжину відстійника слід приймати не більше ніж 1 м.

2.214 Довжину фільтра необхідно приймати з урахуванням потужності водоносного пласта. Якщо потужність водоносного пласта менша ніж 10 м, то довжина фільтра прий-мається рівною його потужності. При потужності водоносного пласта понад 10 м довжину фільтра слід приймати 0,7 - 0,8 його потужності, але не більше ніж 25 м. Шпаруватість фільтра повинна становити від 25% до 30%.

У прифільтровій зоні свердловини необхідно передбачати одношарову фільтрову об-сипку. Як обсипку слід застосовувати відсортовані гравійні суміші. Товщина обсипки повин­на бути не менше ніж 15 см.

2.215 Режим роботи систем свердловин вертикального дренажу повинен бути розроб- лений на підставі даних меліоративного стану зрошуваних земель з урахуванням графіка на-вантажень на енергосистему, планів поточних та капітальних ремонтів свердловин та насос-но-силового обладнання.

2.216 Сполучення свердловин комбінованого дренажу з горизонтальними дренами

повинне забезпечувати вільне (без підпору) відведення дренажних вод. Підключення сверд-

ловин до закритих колекторів та дрен повинно бути закритого типу.

2.217 Постійні горизонтальні дрени необхідно проектувати закритими з труб з водо­приймальними отворами і захисним фільтром або з пористих труб (трубофільтри).

Колектори для приймання води з дрен та відведення її за межі території, що меліорується, слід проектувати як закритими, так і відкритими, при цьому внутрішньо­господарські колектори повинні бути, як правило, закритими. Колектори, які проходять че­рез населені пункти, слід проектувати тільки закритими.

2.218 Для закритого горизонтального дренажу слід застосовувати безнапірні немета­леві труби, які повинні витримувати тиск грунту, тимчасове навантаження від сільськогосподарської техніки і бути стійкими до впливу агресивного середовища.

2.219 Робота насосних агрегатів на свердловинах вертикального дренажу повинна бу­ти автоматизованою за рівнем води у свердловинах.

2.220 Навколо свердловин вертикального дренажу необхідно передбачати відгород-жувальний майданчик площею не більше ніж 150 м2, який розміщується на 0,3 м вище відмітки поверхні навколишньої території.