Інструкція з протипожежного захисту
розподільних пристроїв, підстанцій
та трансформаторів
1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ
Вимоги цієї Інструкції поширюються на проектування, будівництво, реконструкцію та експлуатацію розподільних пристроїв і підстанцій, що входять до сфери управління Міністерства палива та енергетики України.
2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
У цій Інструкції використовуються посилання на такі нормативні документи:
ПУЭ-1986 Правила устройства электроустановок (шестое издание). - Μ.: Энергоатомиздат, 1986;
- СНиП 2.04.02-84 Водоснабжение. Наружные сети и сооружения;
- СНиП 2.04.01-85 Внутренний водопровод и канализация;
- ГОСТ 10704-91 Трубы стальные электросварные. Сортамент;
- ГОСТ 3262-75 Трубы стальные водогазопроводные. Технические условия;
- ГОСТ 14202-69 Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки;
- ГОСТ 12.4.026-76 Цвета сигнальные и знаки безопасности;
- ДБН В.2.5-13-98 Пожежна автоматика будинків і споруд;
- НАПБ В.01.034-99/111 Правила пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України.
3 ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ Й КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ
3.1 Загальні вимоги
3.1.1 На відкритих і закритих розподільних пристроях і підстанціях напругою 35 кВ та вище повинні передбачатися
протипожежні заходи залежно від зарахування підстанцій до певної групи, визначеної в таблиці:
Група | Номінальна напруга підстанцій | Потужність установлених силових трансформаторів |
І | 500 кВ та вище | Незалежно від потужності |
220 і 330 кВ | 200 МВ·А та вище | |
Закриті підстанції 110 кВ та вище | 63 МВ·А та вище | |
II | 220 і 330 кВ | від 40 до 200 МВ·А |
110 і 154 кВ | 63 МВ·А та вище | |
III | 220 кВ | менше 40 МВ·А |
110 і 154 кВ | менше 63 МВ·А | |
35 кВ | менше 80 МВ·А |
3.1.2 На підстанціях III групи в одноповерхових будівлях і спорудах допускається застосовувати незахищені металеві конструкції типу "сендвіч" і "монопанель" з важко-горючим або негорючим утеплювачем.
3.1.3 Службові й допоміжні приміщення в будівлях і спорудах слід відокремлювати від приміщень із технологічним обладнанням (розподільних пристроїв, силових масло-наповнених трансформаторів і т.ін.) стінами з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 2 год.
3.1.4 У приміщеннях регенерації масла, маслоохолоджу-вачів трансформаторів і закритого встановлення трансформаторів повинні передбачатися заходи, які запобігають потраплянню масла в інші приміщення, кабельні канали та в коридори обслуговування. Відведення масла з цих приміщень слід передбачати в ємність для аварійного зливання, якщо маса масла в одиниці обладнання більше 600 кг.
3.1.5 Між ресиверами з воднем і складом балонів з воднем повинна передбачатися стіна з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не менше 1,5год.
3.1.6 До синхронних компенсаторів із водневим охолодженням необхідно передбачати централізовану подачу водню та вуглекислоти або азоту (для витіснення водню). Ручне керування подачею водню і вуглекислоти або азоту слід розміщувати в безпечному під час пожежі місці.
3.1.7 Плавкі вставки запобіжників повинні бути каліброваними з зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виробником або електротех-
нічною лабораторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.
3.1.8 З'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів має здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (болтових, гвинтових).
Місця з'єднання жил проводів і кабелів повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Струм втрат ізоляції стиків повинен не перебільшувати струму втрат ізоляції цілих жил проводів і кабелів.
3.1.9 Усе електрообладнання (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільних щитів, щитів керування) підлягає зануленню або заземленню відповідно до вимог ПУЕ.
3.1.10 Для підтримання пристроїв захисту від блискавок у справному стані необхідно регулярно проводити ревізію цих пристроїв: для будівель і споруд І та II категорій із захисту від блискавки — щороку, для III категорії — не рідше одного разу на три роки зі складанням акта, в якому вказуються виявлені дефекти. Всі виявлені дефекти у пристроях захисту від блискавок підлягають негайному усуненню.
3.1.11 Приміщення закритих розподільних пристроїв (ЗРП) повинні утримуватись у чистоті.
3.1.12 Забороняється в приміщеннях і корпусах ЗРП упорядковувати комори й інші підсобні та допоміжні приміщення, що не належать до розподільного пристрою, а також зберігати електротехнічне обладнання, матеріали, запасні частини, ємності з горючими рідинами, а також балони з різноманітними газами.
3.1.13 Для очищення електротехнічного обладнання від бруду й відкладень повинні використовуватись, як правило, пожежобезпечні миючі сполуки і препарати. У виняткових випадках за неможливості через технічні причини використовувати спеціальні миючі засоби допускається застосовувати горючі рідини (розчинники, бензин і т.ін.) у кількостях, що не перевищують разового використання, — до 1 літра.
3.1.14 Під час застосування горючих рідин слід використовувати лише тару, яка закривається, з матеріалу, що не б'ється.
3.1.15 Кабельні канали ЗРП та наземні кабельні лотки відкритих розподільних пристроїв (ВРП) необхідно утримувати постійно закритими негорючими плитами. Місця підводу кабелів до комірок ЗРП та до інших споруд повинні мати негорюче ущільнення з межею вогнестійкості не менше 0,75 год.
3.1.16 Наземні кабельні лотки ВРП повинні мати вогнестійке ущільнення в місцях проходу кабелів із кабельних споруд у ці лотки, а також у місцях розгалуження на території ВРП.
Негорючі ущільнення слід виконувати в кабельних каналах у місцях їхнього проходу з одного приміщення в інше, а також у місцях розгалуження каналу і через кожні 50 м протягом усієї довжини.
Місця ущільнення кабельних лотків і каналів позначаються нанесенням на лотки червоних смуг. За необхідності виконуються пояснювальні написи.
3.1.17 У кабельних лотках і каналах допускається використовувати пояси з піску завдовжки не менше 0,3 м.
3.1.18 На території ВРП необхідно періодично скошувати й прибирати траву. Забороняється випалювати суху траву на території об'єкта та прилеглих до огорожі площадках.
3.1.19 Дозволяється на окремих ділянках території ВРП мати декоративний чагарник або низькорослі дерева листяних порід, у т.ч. фруктові, якщо вони не заважають загальному огляду території, а відстань між деревами й струмопровідними частинами унеможливлює електричне перекриття відповідно до вимог ПУЕ. За деревами повинен бути організований агрономічний догляд.
3.1.20 У місцях розміщення на території ВРП пересувної пожежної техніки (відповідно до оперативного плану пожежогасіння) повинні бути визначені та обладнані місця заземлення.
3.1.21 Компресорні приміщення слід утримувати в чистоті. Матеріал для витирання обладнання повинен зберігатись у спеціальних закритих металевих ящиках ємністю не більше 0,5 м3.
Дозволяється безпосередньо у приміщенні зберігати добовий запас масла для змащування обладнання в закритій тарі, що не б'ється (металевій, пластиковій).
3.2 Відкриті розподільні пристрої (ВРП)
3.2.1 У разі встановлення біля стін будівель категорій Г та Д маслонаповнених трансформаторів, які обслуговують ці виробництва, на відстані від них менше 10 м, необхідно передбачати захист віконних та дверних прорізів відповідно до вимог ПУЕ.
3.2.2 Для запобігання розтіканню масла й поширенню пожежі в разі пошкодження маслонаповнених трансформаторів (реакторів) із масою масла більше 1 т в одиниці (одному баку) й бакових вимикачів 110 кВ та вище повинні бути виконані маслоприймачі, масловідводи й маслозбірники.
3.2.3 Об'єм маслоприймача повинен бути розрахований на одночасне приймання 100% масла, яке вміщується
в корпусі трансформатора (реактора), та 80% масла, яке вміщується в одному баку бакового вимикача.
3.2.4 Для трансформаторів (реакторів) потужністю до 10 ΜΒ·Α допускається виконання маслоприймачів без відведення масла. При цьому маслоприймачі слід виконувати заглибленими, розрахованими на повний об'єм масла, що вміщується над ним в обладнанні, та закриватися металевими ґратами, зверху на які повинен бути насипаний завтовшки 0,25 м шар чистого гравію, або шар промитого гравійного щебеню, або шар непористого щебеню іншої породи з частинками завбільшки від 30 до 70 мм.
3.2.5 У маслоприймачах без відведення масла повинні передбачатися пристрої для відкачування і контролю наявності масла та води.
3.2.6 У стінах маслоприймачів, у місцях проходу рейок для викочування обладнання, необхідно передбачати замурування їх негорючими матеріалами.
3.2.7 Масловідводи повинні забезпечувати відведення з маслоприймача масла і води, яка застосовується для гасіння пожежі автоматичними стаціонарними установками,
на безпечну в пожежному відношенні відстань від обладнання і споруд; 50% масла та вся кількість води повинні видалятися не довше ніж за 0,25 год. Масловідводи можуть виконуватись у вигляді підземних трубопроводів.
3.2.8 Маслозбірники передбачаються закритого типу і повинні вміщувати повний об'єм масла одиничного обладнання (трансформатора, реактора), яке вміщує найбільшу кількість масла, а також 80% загальної (з урахуванням 30-хвилинного запасу) витрати води з автоматичних установок пожежогасіння. Маслозбірники слід обладнувати сигналізацією про наявність води з виведенням сигналу на головний (центральний) щит керування.
3.2.9 Фундаменти під маслонаповнені трансформатори або апарати слід виконувати з негорючих матеріалів.
3.2.10 Трансформатори слід установлювати так, щоб отвір вихлопної труби не був спрямований на близько встановлене обладнання. Для виконання цієї вимоги допускається встановлення загороджувального щита навпроти отвору труби.
3.2.11 За одиничної потужності відкрито встановлених трансформаторів 110 кВ та вище (як трифазних, так і однофазних) 63 MB•А та більше між ними або між ними й трансформаторами будь-якої потужності (включаючи регулювальні, власних потреб та ін.) повинні бути встановлені розділювальні перегородки, якщо відстань у просвіті між трансформаторами прийнято менше 15м для вільно розміщених трансформаторів і менше 25 м для трансформаторів, установлених уздовж стін будівель електростанцій на відстані менше 40 м від стін.
Розділювальні перегородки повинні мати межу вогнестійкості не менше 1,5 год, ширину не менше ширини масло-приймача (гравійної підсипки) й висоту не менше висоти вводів вищої напруги. Перегородки повинні встановлюватися за межами маслоприймача. Відстань у просвіті між трансформаторами і перегородкою повинна бути не менше 1,5 м.
3.2.12 Трансформатори 500 кВ незалежно від їхньої потужності, а також 220-330 кВ потужністю 200 МВ·А та більше слід обладнувати стаціонарними автоматичними установками пожежогасіння.
3.2.13 Зрошувачі автоматичної установки пожежогасіння трансформаторів (реакторів) повинні забезпечувати зрошення з інтенсивністю не нижче 0,2 л/с•м2 поверхні, яка захищається, в т.ч. високовольтні вводи, маслоохолоджувачі й маслоприймач у межах бортового огородження. Розташування зрошувачів та їх кількість уточнюються за картами зрошення.
3.2.14 Розрахунковий час гасіння пожежі водяними та пінними установками пожежогасіння приймається 10 хв, після чого установка повинна вимикатися (за необхідності) автоматично або вручну. Запас води повинен забезпечувати роботу автоматичної установки пожежогасіння протягом 30 хв.
3.2.15 Пуск автоматичних установок пожежогасіння здійснюється за допомогою диференціального та газового захисту трансформаторів, автотрансформаторів і шунтувальниих реакторів.
3.2.16 Автоматичний пуск установки повинен дублюватися дистанційним пуском із щита керування або ручним пуском.
3.2.17 Вузли керування запірно-пускових пристроїв трансформаторів (реакторів) належить передбачати в окремій будівлі, розташованій не ближче 15 м від цього трансформатора (реактора), або розташувати всередині виробничих приміщень (крім підвалів), вигороджених сітчастою перегородкою.
3.3 Закриті розподільні пристрої (ЗРП)
3.3.1 Будівлі й приміщення закритих розподільних пристроїв та камери трансформаторів повинні бути І або II ступеня вогнестійкості.
3.3.2 У приміщеннях для ЗРП напругою 110 і 220 кВ у верхній частині стін належить передбачати віконні про-
різи із заскленням площею, яка дорівнює 30% площі однієї найбільшої зовнішньої стіни.
3.3.3 Трансформаторні приміщення і ЗРП не допускається розміщати:
- безпосередньо над і під приміщеннями з вибухонебезпечними зонами будь-якого класу;
- безпосередньо під і над приміщеннями, в яких може перебувати більше 50 осіб у період довше однієї години;
- під приміщеннями виробництв із мокрим технологічним процесом, під душовими, вбиральнями, ванними і т.ін.
3.3.4 Масляні трансформатори, розміщені всередині приміщень, належить встановлювати кожний в окремій камері, розташованій у першому поверсі та ізольованій від інших приміщень будівлі.
3.3.5 Кожна камера масляних трансформаторів повинна мати окремий вихід назовні або в суміжне приміщення з негорючими підлогою, стінами та перекриттями, які не містять пожежонебезпечних і вибухонебезпечних предметів, апаратів і виробництв.
3.3.6 В одному загальному приміщенні з розподільним пристроєм (РП) напругою до 1 кВ та вище допускається встановлення одного масляного трансформатора потужністю до 0,63 МВ·А або двох масляних трансформаторів потужністю кожний до 0,4 МВ·А, відокремлених від решти частини приміщення перегородкою з межею вогнестійкості 1 год.