б) швидкісний тиск вітру на відкритій місцевості слід приймати змінним за висотою з кое фіцієнтом 1 на висоті ; 0,6 на висоті і менше.
Для проміжних значень висот коефіцієнти визначаються лінійною інтерполяцією.
В районах міської забудови, лісових масивів та іншій місцевості, на якій рівномірно розташовані перепони заввишки більше як і знаходяться з підвітряного боку теплиці на відстані не більше 30 h (h - висота теплиці), навантаження від швидкісного тиску знижується на 30% від навантаження на відкритій місцевості.
Для плівкових теплиць вказані навантаження від швидкісного тиску вітру зменшуються на 20%.
в) нормативне навантаження на несучі конструкції теплиць від шпалер з підвішеними росли нами слід приймати рівним 150 Па (15 кгс/м ) і відносити до короткочасного з коефіцієнтом перевантаження 1,3;
г) водовідвідні лотки (металеві та дерев'яні) покриття багатопрогонових зимових теплиць необхідно перевіряти на нормативне зосереджене вертикальне навантаження 1000 Н (); весняних теплиць з плівковим покриттям - на два зосереджених вертикальних навантаження 1000 Н/100 кг/кожне (прикладені на відстані між ними ) з коефіцієнтом перевантаження 1,2;
д) навантаження від технологічного обладнання (установок електрообладнання, трубопрово дів та ін.) слід приймати згідно з даними відповідних частин проекту.
2.13. Розрахункові величини короткочасних навантажень або відповідних їм зусиль слід перемножувати на коефіцієнти сполучення 0,8 при поєднанні двох і 0,7 при поєднанні трьох та більше навантажень.
2.14. Теплиці в сейсмічних районах повинні проектуватися без урахування сейсмічного впливу.
2.15. Товщину сталевих гнутих профілів для огороджувальних конструкцій теплиць необ хідно приймати згідно з розрахунком, але не менше як , деталей кріплення скла та плівки - не менше як .
2.16. Гнучкість стислих сталевих елементів каркасу теплиць не повинна перебільшувати 180. розтягнутих сталевих елементів і в'язів згідно з величинами, вказаними в СНиП II-23-81* (вид. 1990 p.). Гнучкість дерев'яних елементів каркасу теплиць не повинна перебільшувати величин, вказаних в СНиП ІІ-25-80.
2.17. Прогини сталевих конструкцій теплиць повинні відповідати вимогам СНиП 2.01.07-85 розділ 10. При цьому вертикальні відносні прогини елементів засклених теплиць не повинні бути більше:
* для шпросів-1/150;
* прогонів, ригелів, ферм, не завантажених технологічним устаткуванням, залежно від довжини, приl= 1 м- 1/120, l = 3 м- 1/150. l=6 м- 1/200:
* лотків- 1/300;
* ферми, на яких розташоване технологічне обладнання з управлінням з підлоги - 1/250 їх прогону.
Відносний прогин елементів плівкових теплиць, шо згинаються, не повинен перебільшувати 1/75 їх прольоту.
2.18. При розрахунках сталевих конструкцій теплиць з гнутих профілів завтовшки та менше при двох і більше згинах у поперечному розрізі та при відношенні висоти стінки або ширини полиці до радіусу згину менш за 30, величини розрахункового опору сталі на розтяг, стиск та вигин слід збільшувати на 10%.
2.19. Дерев'яні конструкції теплиць слід проектувати відповідно до указівок СНиП ІІ-25-80. При цьому величина розрахункового опору деревини елементів каркасу плівкових теплиць в розрахунках їх на вплив вітрового і снігового навантаження слід множити на коефіцієнт умов праці, що дорівнює 1,3 (для всіх видів опору). Інші коефіцієнти умов праці, що враховують вплив короткочасних навантажень, приймати не слід.
2.20. В розрахунках плівкових огорож теплиць на дію вітрового навантаження розрахун ковий опір поліетиленової плівки (ГОСТ 10354) на розтяг слід приймати 5 МПа (50 кгс/см2), модуль пружності 75 МПа (750 кгс/см2}, на вплив снігового навантаження або одночасно снігового та вітрового навантаження величину розрахункового опору та модуля пружності слід множити на коефіцієнт 1,5.
2.21. Для теплиць слід застосовувати скло (ГОСТ 111) уніфікованих розмірів; товщину скла слід призначати згідно з розрахунками, але не більше як . Вибір скла завтовшки понад повинен бути техніко-економічно обгрунтований.
2.22. В розрахунках огороджувальних конструкцій теплиць зі скла слід приймати: величину розрахункового опору скла на вигин 12,5 МПа (125 кгс/см2) , модуль пружності 7,3-10 МПа (7,3- 105 кгс/см2) та коефіцієнт поперечної деформації 0,22. При цьому розрахунковий опір скла слід множити на такі коефіцієнти умов праці:
* в разі закріплення скла безперервно по всьому контуру (профільними елементами)
-1;
*в разі закріплення в окремих точках контуру (клямерами і т.п.) - 0,8. Величину
розрахункового опору скла вертикальних огорож необхідно множити додатково на
коефіцієнт умов праці, що дорівнює 1,2.
3. ВОДОПРОВІД, ВОДОСТОКИ ТА ДРЕНАЖ
3.1. Норми та режим водоспоживання, якість та температуру води для поливання і для інших технологічних цілей слід приймати у відповідності з технологічними і санітарними нормами проектування.
3.2. При проектуванні систем водозабезпечення і каналізації теплиць та парників слід керуватися вказівками діючих нормативів на проектування СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.02-84 та СНиП 2.04.03-85 з урахуванням вимог цього розділу.
3.3. Для поливання в теплицях і парниках та для інших виробничих цілей, як правило, необхідно використовувати технічну воду з поверхневих джерел, яка не забруднена шкідливими хімічними та біологічними компонентами. Якщо її не вистачає, допускається використання питної води при умові належного обгрунтування.
Якщо в мережу виробничого водопроводу подаються добрива або інші речовини, ця мережа повинна з'єднуватись з господарсько-питним водопроводом з розривом струменя не менше від максимального рівня води у баку або в резервуарі до низу трубопроводу, який подає воду.
3.4. Внутрішнє та зовнішнє пожежогасіння теплиць та парників не передбачати, якщо таке пожежогасіння не потрібне для складських та допоміжних будівель.
3.5. Внутрішній водопровід теплиць повинен підключатися до зовнішнього, як правило, єдиним вводом.
3.6. Водопровід в теплицях повинен бути обладнаний форсунками або крапельницями для поливання грунту, форсунками та іншими технічними засобами для зволожування повітря, а також кранами для поливання, миття проїздів та для інших технологічних цілей. Дозволяється транзитна прокладка крізь теплиці на опорах трубопроводів систем господарсько-питного водопроводу без роздавальних кранів.
В теплицях, призначених для вирощування овочів на штучних субстратах, водопровід повинен бути обладнаний у відповідності з потребами технології. Водопровід парників повинен мати крани для поливу.
3.7. Постійний вільний напір в трубопроводах біля форсунок та крапельниць, зони їх дії та інші характеристики, необхідні для проектування, слід приймати згідно з даними заводів-виго- товлювачів обладнання.
3.8. Крани для поливання повинні мати умовний діаметр . Радіус зони обслуговування одним краном не повинен бути більше як .
3.9 Внутрішні мережі водопроводу та водостоків теплиць слід проектувати, як правило, з неметалевих труб; гребінки, фасонні частини, їх з'єднання, а при обгрунтуванні магістральні трубопроводи, шо прокладаються в коридорах та теплицях, - з металу.
3.10.Внутрішні мережі водопроводу та водостоків теплиць допускається прокладати на поверхні грунту та в грунті.
Трубопроводи повинні мати обладнання для спорожнення системи.
3.11. На вводах в теплиці слід передбачати водоміри. Допускається установка водомірів для блоку теплиць.
3.12. Запірну арматуру необхідно встановлювати на вводах в теплиці та на відгалуженнях магістральних трубопроводів теплиць та парників.
3.13. Управління поливанням слід передбачати, як правило, дистанційним згідно з заданою програмою.
3.14. Категорія надійності систем водопостачання теплиць повинна бути не нижче II, парників - не нижче IIIзгідно з класифікацією СНиП 2.02-84. Зменшення подачі води на технологічні потреби на період ліквідації аварії систем водопостачання визначається техно логічними вимогами.
Категорія надійності в енергозабезпеченні насосних станцій для пожежогасіння там, де це необхідно, повинна бути І категорії.
3.15. Багатопрогонові зимові теплиці слід проектувати, як правило, з внутрішніми водо стоками для відведення атмосферних опадів з лотків покриття. Багатопрогонові весняні та однопрогонові весняні і зимові теплиці необхідно проектувати без внутрішніх водостоків. З теплиць площею до допускається, при обгрунтуванні, відведення дощових вод внут рішніми водостоками на вимощення і рельєф місцевості.
3.16. Розрахункові витрати дощових вод при гідравлічному розрахунку лотків на покрівлі теплиць та мереж внутрішніх водостоків слід визначати за методом граничних інтенсивностей. При цьому період одноразового перебільшення інтенсивності дощу в розрахунках внутрішніх водостоків необхідно приймати, як правило, рівним 0,5 року. Інтенсивність дощу (л/сек. на місцевості) приймати на протязі 20 хвилин. Допускається влаштування однієї водозливної воронки в одному розжолобку при забезпеченні приймання розрахункової кількості дощових вод.
3.17. В залежності від гідрогеологічних умов майданчика будівництва необхідно передба чати закритий дренаж в зимових групових теплицях та розсадних відділах весняних теплиць.
Відстань від проектної позначки поверхні грунту до верху дренажу повинна бути не менше як . Влаштування дренажу в парниках не дозволяється.
3.18. Дренаж повинен забезпечувати оптимальний по вітряно-вологий режим шару, де знаходиться коріння рослин, своєчасне відведення дренажних стоків згідно з вимогами норм технологічного проектування, а також запобігати забрудненню ґрунтових вод пестицидами та мінеральними добривами.
В особливих природно-кліматичних умовах (просадні, набряклі грунти, розроблені території, наявність підземних вод ІІ-го поясу зони санітарної охорони для запобігання попаданню дренажних вод в грунти і підземні води (необхідно передбачати гідроізоляційний екран).
3.19. Спосіб поливання рослин в теплицях та витрати води при поливанні рослин визнача ються нормами технологічного проектування.
3.20. Промивні та дренажні стічні води тепличних підприємств можуть бути вміщувати залишки пестицидів. Вони підлягають обов'язковому очищенню та знешкодженню у водоне проникних ємкостях.
4. ОПАЛЕННЯ ТА ВЕНТИЛЯЦІЯ
4.1. Опалення та ветиляцію теплиць та парників слід проектувати відповідно до вказівок СНиП 2.04.05-91 та з урахуванням нормативів цього розділу.
4.2. Опалення та вентиляція теплиць і парників разом з іншими системами повинні забезпе чувати в них параметри мікроклімату (температуру повітря і грунту, відносну вологість та швидкість руху внутрішнього повітря), встановлені вимогами норм технологічного проекту вання теплиць для вирощування різних видів сільськогосподарської продукції.
Необхідність влаштування системи опалення теплиць і парників, а також її потужність слід визначати розрахунком.
4.3. Теплопостачання теплиць і парників, як правило, повинно здійснюватися за рахунок використання вторинних енергоресурсів промислових підприємств, ТЕС, ТЕЦ, АЕС, газоком-
пресорних станцій, теплоти геотермальних вод, інших джерел, а при їх відсутності - від власних джерел теплоти.
4.4. В разі використання для опалення теплиць вторинних енергоресурсів дозволяється застосовувати схеми теплопостачання з використанням пікової котельні. При цьому загальна потужність її не повинна перебільшувати 50% максимальних годинних витрат теплоти.
4.5. Розрахункові параметри внутрішнього повітря та температуру грунту теплиць слід приймати у відповідності з вимогами норм технологічного проектування теплиць для вирощу вання різних видів сільськогосподарської продукції.
4.6. Розрахункові параметри зовнішнього повітря слід приймати згідно з СНиП 2.01.01-82:
а) в холодний період року для зимових теплиць - середню температуру найбільш холодної доби з забезпеченням 0,92, середню відносну вологість найбільш холодного місяця та середню швидкість вітру за січень; для весняних теплиць - середню температуру найбільш холодного місяця за період експлуатації, знижену наполовину максимальної добової амплітуди темпе ратури повітря, середню відносну вологість та середню швидкість вітру в цьому місяці. Тривалість опалювального періоду та середню температуру за цей період для зимових теплиць приймати по періоду з середньою добовою температурою повітря нижче 10°С;
б)в теплий період року (для всіх теплиць) - середню температуру та середню відносну вологість найбільш жаркого місяця, середню швидкість вітру за липень.
4.7. Опалення та вентиляцію теплиць та парників слід проектувати з урахуванням надход ження теплоти, акумульованої грунтом в денні години (холодний період року) та від сонячної радіації (теплий період року).
При розрахунку водяного опалення необхідно враховувати променисту складову тепловіддачі нагрівальних приладів (труб) та зміну тепловіддачі за їх довжиною.
4.8. В зимових теплицях слід передбачати водяне опалення або водяне в поєднанні з повітряним (комбіноване опалення) та водяне обігрівання грунту або підбасейнове обігрівання в гідропонних теплицях. Комбіновану систему опалення необхідно передбачати, як правило, в зонах з зовнішньою температурою найбільш холодної доби мінус 20°С та нижче, в інших районах його застосування повинно бути обгрунтовано. Теплову потужність повітряного обі грівання в системі комбінованого опалення рекомендується приймати в однопрогонових теп лицях 35-50%, в багато про льотних - 20-40% загальних витрат теплоти на розрахунковий період. Частина витрат теплоти на повітряне обігрівання може уточнюватись техніко-економічним обгрунтуванням.
У весняних теплицях, як правило, слід передбачати повітряне опалення від калориферів і теплогенераторів, при обгрунтуванні - водяне опалення з регістрами з труб.
4.9. При проектуванні систем опалення теплиць температуру теплоносія слід приймати не більше як 150°С.
