Метод полягає у хроматографічному розділянні досліджуваної олії на компоненти, масову частку яких розраховують методом внутрішньої нормалізації згідно з ГОСТ 14618.5.

  1. 2 Засоби та допоміжні пристрої

Хроматограф газовий з полуменево-іонізаційним детектором — згідно з чинним нормативним документом.

Мікрошприц типу МШ-1 чи газохром-101 місткістю 1 • 10-3 см3 (1 мкл) з ціною поділки 0,02 • 10-3 (0,02 мкл) — згідно з чинним нормативним документом.

Лінійка вимірювальна металева — згідно з ДСТУ ГОСТ 427.

Лупа вимірювальна — згідно з ГОСТ 25706 або інтегратор будь-якого типу.

Ваги лабораторні загального призначення 2-го і 4-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г і 500 г — згідно з ГОСТ 24104.

Набір гир Г-2-210 — згідно з ДСТУ ГОСТ 7328.

Термометр рідинний скляний, діапазон вимірювання температури від 0 оС до 150 оС, ціна поділки 1 оС — згідно з ГОСТ 28498.

Піпетки 1-2-5 — згідно з ГОСТ 29227.

Циліндр 1-100 — згідно з ГОСТ 1770.

Комп’ютер із програмним забезпеченням.

Витратовимірювач пінний будь-якого типу — згідно з чинним нормативним документом.

Піч муфельна з діапазоном автоматичного регулювання температури від 550 оС до 1000 оС — згідно з чинним нормативним документом.

Шафа сушильна з діапазоном регулювання температури в робочій камері від 50 оС до 150 оС — згідно з чинним нормативним документом.

Колби Кн-2-250-29/32 ХС, Кн-2-100-29/32 ТС — згідно з ГОСТ 25336.

Баня водяна чи колбонагрівач будь-якого типу — згідно з чинним нормативним документом.

Повітря технічне — згідно з ГОСТ 17433 чи таке, що подає компресор.

Водень технічний марки А — згідно з ГОСТ 3022 чи аналітичний, що виробляє генератор водню типу СГС-2.

Газ-носій азот — згідно з ГОСТ 9293 або гелій газоподібний вищої очистки (99,0 — 99,5) % —

згідно з чинним нормативним документом [10].

Носій твердий — Хроматон N-AW-DmCS, розмір часток (0,20 ^ 0,25) мм чи від 60 меш до 80 меш — згідно з чинним нормативним документом.

Нерухома фаза: ХЕ-60 (5 % від маси твердого носія) — згідно з чинним нормативним документом.

Колонка газохроматографічна насадкова з нержавкої сталі або скла завдовжки від 200 см до 300 см, з внутрішнім діаметром 0,3 см — згідно з чинним нормативним документом.

Колонка газохроматографічна капілярна кварцова 5000 см, внутрішній діаметр 3,2 • 10-2 см з нанесеною нерухомою фазою OV-101.

Хлороформ — згідно з ГОСТ 20015.

Кислота соляна — згідно з чинним нормативним документом [11].

Ацетон — згідно з ГОСТ 2603.

Гексан згідно з чинним нормативним документом [12].

Спирт етиловий ректифікований — згідно з ДСТУ 4221.

Вода дистильована (рН 7) — згідно з ГОСТ 6709.

Папір універсальний індикаторний — згідно з чинним нормативним документом або [13].

Допустимо використовувати інші засоби вимірювання з аналогічними чи кращими технічними та метрологічними характеристиками, а також реактиви, що за якістю не гірші зазначених. Усі засоби вимірювання повинні бути повірені.

  1. Правила готування
  2. Готування сорбенту

Твердий носій (Хроматон) заливають концентрованою соляною кислотою. Через (1—2) год носій відмивають спочатку водопровідною, а потім дистильованою водою до рН 7. Контролюють водневий показник за допомогою індикаторного паперу.

Після відмивання носій сушать у сушильній шафі за температури від 140 оС до 150 оС протягом (2,5—3,0) год, а потім прожарюють у муфельній печі за температури від 850 оС до 900 оС протягом (5—6) год.

Нерухому фазу (НФ) наносять таким чином: носій масою від 7,00 г до 8,00 г засипають у круглодонну колбу місткістю 250 см3 та підігрівають на водяній бані з температурою води від 45 оС до 50 оС протягом 10 хв. НФ у кількості від 0,35 г до 0,40 г зважують у колбі місткістю 100 см3 і розчиняють у (60—70) см3 хлороформу. Зважують, записуючи результат до другого десяткового знака. Розчин НФ доливають до твердого носія. Розчинник випарюють за допомогою колбонагрівача чи водяної бані з температурою води від 90 оС до 95 оС за умови безперервного обертання колби у нахиленому положенні. Готовий сорбент повинен бути сипучим та не мати грудок.

  1. Готування колонки

Колонку перед заповненням сорбентом промивають послідовно водним розчином соляної кислоти з масовою часткою кислоти 10 %, водопровідною, а потім дистильованою водою до нейтральної реакції за індикаторним папером (рН 7), потім хлороформом, гексаном і ацетоном. Після закінчення промивання колонку сушать, пропускаючи через неї струмінь сухого повітря протягом однієї години.

Заповнюють колонку сорбентом згідно з ГОСТ 14618.5.

Заповнену колонку закріплюють у термостаті хроматографа, не приєднуючи до детектора, підвищують температуру термостата зі швидкістю 1 оС/хв від 35 оС до (170 ± 5) оС та витримують протягом 3 год. Потім температуру знижують до (150 ± 5) оС і продувають потоком газу-носія з витратою від 10 см3/хв до 15 см3/хв протягом (3—4) год. Підготовлену таким чином колонку приєднують до детектора і перевіряють стабільність нульової лінії.

Монтують, налагоджують та вводять хроматограф у робочий режим згідно з інструкцією до приладу.

  1. Умови вимірювання

Під час вимірювання необхідно дотримуватися умов, наведених у таблиці 3.

Таблиця 3 — Умови хроматографування ефірної олії деревію звичайного на різних колонках

Колонка газохроматографічна

Насадкова

Капілярна

Колонка сталева 300 см, внутрішній діаметр 0,3 см Твердий носій Хроматон N-AW-DMCS від 60 меш до 80 меш

Нерухома фаза: ХЕ-60 (5 % від маси твердого носія)

Температура термостата: програмування від 80 оС зі швидкістю 2 оС/хв до 90 оС, далі зі швидкістю 3 оС/хв до 150 оС

Колонка кварцова 5000 см, внутрішній діаметр 3,2 • 10-2 см Нерухома фаза: OV-101

Температура термостата: програмування від 80 оС до 90 оС впродовж 5 хв зі швидкістю 2 оС/хв, далі від 120 оС до 180 оС зі швидкістю 4 оС/хв

Кінець таблиці 3

Колонка газохроматографічна

Насадкова

Капілярна

Температура випарника: 230 оС Температура детектора: 240 оС Газ-носій азот, швидкість потоку 70 см3/хв Детектор полуменево-іонізаційний

Температура випарника: 230 оС Температура детектора: 240 оС

Газ-носій азот, тиск на вході у колонку 150 кПа, ділення потоку 1/37,2

Детектор полуменево-іонізаційний

  1. Методика та правила проведення

Пробу ефірної олії уводять у випарник хроматографа мікрошприцом проколюванням гумової прокладки, що самоущільнюється.

Типові хроматограми ефірної олії деревію звичайного наведені у додатку А.

  1. Правила опрацьовування результатів
  2. Масову частку хамазулену в ефірній олії деревію звичайного Сх у відсотках обчислюють за формулою:

(1)

I Si

i=1

де Sx — площа піка хамазулену, мм2;

II

ISi —

2

i=1

сума площ піків усіх компонентів, мм

Площу піка S у квадратних міліметрах обчислюють за формулою:

(2)

0,5’

S = h • d

h — висота піка, мм; do,5 — ширина піка, яку вимірюють на половині його висоти, мм.

  1. Обчислюють із точністю до другого десяткового знака з наступним округленням до першого знака. Результат записують у робочому журналі у довільній формі. Журнал повинен бути пронумерований та прошнурований.
  2. Допустима похибка

За результат вимірювання приймають середнє арифметичне із двох результатів паралельних визначань, розбіжність між якими (збіжність вимірювання) не повинна перевищувати 1,5 % для насадкової колонки та 0,3 % — для капілярної колонки. Абсолютна похибка вимірювання за довірчої ймовірності Р = 0,95 не повинна перевищувати ± 2,5 % для насадкової колонки та ± 1,0 % — для капілярної колонки.

  1. Визначання масової частки хамазулену фотоколориметричним методом
  2. Суть методу

Метод полягає у визначанні масової частки хамазулену через оптичну густину толуолового розчину ефірної олії деревію, яка перебуває у прямій залежності від кількості хамазулену в олії, за довжини хвилі L = 590 нм.

  1. Засоби та допоміжні пристрої

Ваги лабораторні загального призначення 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г — згідно з ГОСТ 24104.

Набір гир Г-2-210 — згідно з ДСТУ ГОСТ 7328.

Колориметр фотоелектричний КФК-2 — згідно з чинним нормативним документом.

Сушильна шафа з діапазоном регулювання температури в робочій камері від 50 оС до 150 оС — згідно з чинним нормативним документом.

Колба мірна 2-25(50)-2 — згідно з 1770.

Колба мірна 2-250(500)-2 — згідно з 1770.

де

Піпетка 3-2-10 — згідно з ГОСТ 20292.

Стакан 1-5(10) — згідно з ГОСТ 20292.

Толуол, х.ч. — згідно з чинним нормативним документом.

  1. дихлорфеноліндофенолят натрію, ч.д.а. (х.ч.) — згідно з чинним нормативним документом.

Допустимо використовувати інші засоби вимірювання з аналогічними чи кращими технічними та метрологічними характеристиками, а також реактиви, що за якістю не гірші зазначених. Усі засоби вимірювання повинні бути повірені.

  1. Умови вимірювання

Під час вимірювання необхідно дотримуватися таких умов:

  • напруга в електричній мережі повинна бути (220 ± 22) В;
  • температура навколишнього середовища — від 10 оС до 35 оС;
  • температура фосфатного буфера та толуолових розчинів ефірної олії повинна бути (20 ± 1,0) оС.
  1. Правила готування
  2. Готування фосфатного буфера з рН від 6,8 до 7,0

Зважують 3,63 г (точна наважка) фосфату калію однозаміщеного та 7,13 г (точна наважка) фосфату натрію двозаміщеного. Наважки вміщують у мірну колбу місткістю 1 дм3 і додають дистильовану воду до позначки.

Примітка. Кількість у грамах вказана для чистих солей фосфату калію однозаміщеного безводного (КН2РО4) та фосфату натрію двозаміщеного з двома молекулами води (Nа2НРО4 • 2Н2О).

  1. Готування 2,6 дихлорфеноліндофеноляту натрію

Перед використовуванням 2,6 дихлорфеноліндофенолят натрію висушують у сушильній шафі за температури (60 ± 3) оС протягом 2 год.

  1. Готування початкового розчину 2,6 дихлорфеноліндофеноляту натрію

Зважують у стакані 0,01963 г (точна наважка) 2,6 дихлорфеноліндофеноляту натрію, підготовленого

згідно з 10.4.4.2, та переносять наважку кількісно за допомогою фосфатного буфера у мірну колбу місткістю 250 см3 (у разі використовування мірної колби місткістю 500 см3 величину наважки збільшують удвічі). Уміст колби доводять до позначки фосфатним буфером та ретельно перемішують. Отриманий розчин містить в 1 см3 0,0785 мг 2,6 дихлорфеноліндофеноляту натрію, що відповідає 1,0 мг хамазулену.

  1. Готування розведених розчинів

З розчину, отриманого згідно з 10.4.4.3, готують розведені розчини. Для цього початковий розчин розводять фосфатним буфером у 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 разів, що відповідає вмісту хамазулену в 1 см3 розчину відповідно 0,500 мг; 0,333 мг; 0,250 мг; 0,200 мг; 0,167 мг; 0,143 мг; 0,125 мг.

  1. Побудова калібрувального графіка

Визначають оптичну густину розчинів, отриманих згідно з 10.4.4.4, на фотоколориметрі за довжини хвилі L = 590 нм у кюветі з товщиною шару 5,0 мм. Отримані дані використовують для побудови калібрувального графіка. На осі абсцис (х) відкладають кількість міліграмів хамазулену в 1,0 см3, а на осі ординат (у) — відповідні їм значення оптичної густини. Періодичність перевірки графіка становить не рідше раз на рік. Типовий калібрувальний графік наведено у додатку Б.

Примітка. Калібрувальний графік наведено тільки для інформації. Кожен випробувач повинен побудувати свій калібрувальний графік, який буде враховувати особливості устатковання, що застосовують.

  1. Методика та правила проведення

Зважують наважку ефірної олії деревію від 0,05 г до 0,10 г для масової частки хамазулену більше ніж 10,0 % та від 0,50 г до 1,00 г для масової частки хамазулену 10,0 % та менше.

Наважку ефірної олії деревію кількісно переносять у мірну колбу місткістю 25 см3 та доводять до позначки толуолом. Отриманий розчин ретельно перемішують та вимірюють оптичну густину за умов, що наведені в 10.4.3. Кількість міліграмів хамазулену в 1 см3 розчину, що вимірюють, визначають за калібрувальним графіком.

  1. Правила опрацьовування результатів
  2. Масову частку хамазулену Сх у відсотках обчислюють за формулою:

с. = a • ^ •100,(3)

. m • 1000

де а — кількість хамазулену в міліграмах в 1 см3 розчину, що вимірюють, знаходять за калібрувальним графіком;

v— об’єм розчину, що вимірюють,см3;

100— коригувальний коефіцієнт дляпереведення у відсотки;

m— маса наважки ефірної олії, г;

1000— коригувальний коефіцієнт дляпереведення грамівуміліграми.

  1. Обчислюють із точністю до другого десяткового знака з наступним округленням результату до першого десяткового знака.

Результат вимірювання записують у робочому журналі у довільній формі з обов’язковим фіксуванням усіх проміжних обчислювань. Журнал повинен бути пронумерований та прошнурований.

  1. Допустима похибка

За результат вимірювання беруть середнє арифметичне із двох результатів паралельних визначань, розбіжність між якими (збіжність вимірювання) не повинна перевищувати значень, наведених у таблиці 4.

Таблиця 4 — Показники точності результату вимірювання масової частки хамазулену за довірчої ймовірності Р = 0,95

У відсотках

Діапазон вимірювання

Збіжність

Абсолютна похибка

До 10,0 включ.

0,1

± 0,05

Понад 10,0 до 60,0 включ.

0,8

± 0,48

Понад 60,0

1,0

± 0,65

  1. Токсиколого-гігієнічні показники безпеки визначають заклади та установи Держсанепіднагляду відповідно до вимог МУ 2102 [14].
  2. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ