Страница 2: ДСТУ 4710:2006. Вироби парфумерні рідинні (34018)

1. За ступенем впливу на організм працівників парфумерні вироби згідно з ГОСТ 12.1.007 належать до малонебезпечних речовин (четвертий клас небезпеки). Парфумерні рідини не мають спричинювати загальнотоксичної, шкірно-подразнювальної та сенсибілізувальної дії.
2. Парфумерні вироби належать до легкозаймистих рідин.
3. Контролювання повітря робочої зони щодо вмісту небезпечних речовин — згідно з ГОСТ 12.1.005.
4. Виробничі приміщення мають бути обладнані загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією згідно з СНиП 2.04.05 [3] і ГОСТ 12.4.021, забезпечені питною водою згідно з ГОСТ 2874 та каналізацією. Опалювання, вентиляція та кондиціювання повітря мають відповідати вимогам [3]. Технологічне устатковання має відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003.
5. Під час виконання усіх видів робіт зі спиртом етиловим ректифікованим треба дотримуватися вимог ДСТУ 4221.
6. Виробничі приміщення належать до категорії А (вибухопожежонебезпечна) згідно з ОНТП 24 [4]; клас зони В-1а згідно з ПУЕ [5]; мають бути обладнані аварійною вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021.
7. Резервуари, технологічне устатковання, трубопроводи і зливно-наливні пристрої, зв’язані з прийманням, зберіганням і транспортуванням спирту етилового ректифікованого, мають бути захищені від статичної електрики згідно з ДНАОП 0.00-1.29 [6].
8. Електроустатковання має бути виконано згідно з ГОСТ 12.2.020 та відповідати вимогам ПУЕ [5].
9. Засоби пожежогасіння: тонкорозпорошена вода та повітряно-механічна піна, утворена з використанням піноутворювачів, призначених для гасіння водорозчинних горючих рідин, діоксид вуглецю, вогнегасні порошки.
10. Працівники мають бути забезпечені засобами індивідуального захисту: спецодяг згідно з ГОСТ 12.4.103; захисні окуляри згідно з ГОСТ 12.4.013; гумові рукавички згідно з ГОСТ 20010. Під час виконання технологічних операцій з композиціями-базами та леткими духмяними речовинами потрібно використовувати респіратор ШБ-1 «Лепесток» згідно ГОСТ 12.4.028. Можна використовувати інші засоби індивідуального захисту згідно з чинною нормативною документацією.
11. Під час виконання робіт із етиловим спиртом у критичних ситуаціях потрібно користуватися засобами індивідуальними захисту верхніх дихальних шляхів: протигазом марок А і М згідно з ГОСТ 12.4.121, з фільтрувальною коробкою згідно з ГОСТ 12.4.122.
12. ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
13. 1. Контроль за викидами шкідливих речовин у атмосферу — згідно з ДСП-201 [7].
    2. Охорона ґрунту від забруднення побутовими і промисловими відходами — згідно з СанПиН 42-128-4690 [8].
    3. Утилізацію промислових відходів виконують згідно з ДСанПіН 2.2.7.029 [9].
    4. Захист поверхневих вод від забруднення — згідно з СанПіН 4630 [10].
14. МАРКУВАННЯ
15. 1. Марковання спожиткової тари з парфумерними виробами — згідно з ГОСТ 27429 з такими доповненнями.
    2. Мінімальний термін придатності зазначають, використовуючи слова: «Придатний (Краще використати) до (місяць, рік)» або «Термін придатності^ (місяців, років)» із зазначенням місця на пакованні, де ця дата знаходиться.
    3. Номінальний об’єм парфумерних виробів зазначають на момент пакування. Не зазначають об’єм парфумерних виробів у спожитковій тарі об’ємом менше ніж 5 см3 (мл) та безкоштовних зразків.
    4. Склад парфумерних виробів треба починати заголовком «Інгредієнти» або «Складники».

Інгредієнти, масова частка яких становить менше ніж 1 %, можна перераховувати в будь-якому

порядку після тих інгредієнтів, масова частка яких більше ніж 1 %.

У списку інгредієнтів треба зазначати назву використаної денатурувальної добавки етилового спирту та інгредієнти згідно з додатком Б цього стандарту.

Суміш запашних речовин дозволяють зазначати як єдиний інгредієнт з використанням слів: «запашка», «ароматична композиція», «парфумерна композиція», «композиція-база» без розкриття її складу.

Барвники можуть бути перераховані в будь-якому порядку після інших інгредієнтів.

1. Марковання транспортної тари — згідно з ГОСТ 27429.
2. ПАКУВАННЯ
3. 1. Паковання парфумерних виробів — згідно з ГОСТ 27429 з такими доповненнями.
   2. Спожиткове паковання парфумерних виробів може складатися із внутрішнього паковання — тари, у яку фасують парфумерні вироби, та зовнішнього паковання — виріб або футляр, у який укладають спожиткову тару з парфумерними виробами, або без зовнішнього паковання.
   3. Спожиткову тару заповнюють парфумерними виробами відповідно до об’єму, який встановлено у технічних вимогах на парфумерний виріб певної назви з урахуванням повного використовування її місткості та об’ємного розширювання парфумерних виробів за умов перепаду температур під час транспортування і зберігання.
   4. Допустимі від’ємні відхили за об’ємом парфумерних виробів у спожитковій тарі встановлюють у технічних вимогах на парфумерний виріб певної назви і становлять не більше ніж 6 %.
4. ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ
5. 1. Транспортування та зберігання виробів — згідно з ГОСТ 27429.
6. МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
7. 1. Проби відбирають згідно з ГОСТ 29188.0. Об’єм об’єднаної проби повинен бути не менше ніж 100 см3 парфумерної рідини.
   2. Визначання зовнішнього вигляду — згідно з ГОСТ 29188.0.
   3. Визначання кольору — згідно з ГОСТ 29188.0.
   4. Визначання запаху — згідно з ГОСТ 29188.0.
   5. Визначання об’ємної частки етилового спирту

Об’ємну частку етилового спирту у парфумерних виробах визначають за масовою часткою етилового спирту методом газової хроматографії згідно з ГОСТ 29188.6 із наступним перерахуванням згідно з «Таблицями для визначання вмісту етилового спирту у водноспиртових розчинах» [11] .

1. Визначання стійкості запаху

Метод базується на органолептичному оцінюванні запаху.

1. Апаратура, реактиви, допоміжні матеріали

Чашка випаровувальна № 3 згідно з ГОСТ 9147.

Піпетки 1-2-1-5 згідно з ГОСТ 29227.

Марля згідно з ГОСТ 9412.

Пінцет згідно з ГОСТ 21241.

1. Випробовування

У випаровувальну чашку наливають (0,5—1,0) см3 парфумерної рідини. У ній змочують шматочок сухої, попередньо випраної в гарячій воді без мила, відбіленої марлі розміром 5 см х 10 см, виймають її пінцетом і, не віджимаючи, просушують у приміщенні за температури повітря (15—20) 0С.

Стійкість запаху парфумерної рідини визначають органолептично через кожні 12 год.

Замість марлі допускається використовувати стандартні випробовувальні смужки.

1. Визначання прозорості

Метод базується на візуальному оцінюванні прозорості парфумерної рідини у добре освітленому приміщенні.

1. Апаратура, реактиви, допоміжні матеріали

Лампа електрична потужністю 40 Вт згідно з чинними нормативними документами.

Пробірки згідно з ГОСТ 25336.

Циліндр 1-50 згідно з ГОСТ 1770.

Термометр рідинний скляний з діапазоном вимірювання температури від 0 0С до 100 0С і ціною поділки 1 0С згідно з ГОСТ 28498.

Сіль кухонна згідно з ДСТУ 3583.

Суміш льоду із сіллю (3:1).

1. Випробовування

У пробірку циліндром наливають (10—20) см3 парфумерної рідини. Пробірку закривають пробкою, у яку вставлений термометр (кульку термометра треба повністю занурити в досліджувану парфумерну рідину). Пробірку з парфумерною рідиною охолоджують сумішшю льоду із сіллю до температури 5 0С під час випробовування одеколонів і запашних вод і до температури 3 0С під час випробовування парфумів, туалетних вод і парфумерних вод. Потім виймають із охолодженої суміші, струшують та проглядають при денному світлі або при світлі електричної лампи.

1. Визначання суми масової частки запашних речовин

Суму масової частки запашних речовин у парфумерній рідині визначають гравіметричним методом, об’ємним методом та методом газової хроматографії.

1. Визначання суми масової частки запашних речовин гравіметричним методом у парфумерних рідинах із масовою часткою води в рецептурі понад 10 %

Метод базується на екстракції запашних речовин із парфумерних рідин хлороформом із наступним гравіметричним визначанням масової частки запашних речовин у залишку після відгонки розчинника.

1. Апаратура, реактиви, допоміжні матеріали

Ваги лабораторні загальної призначеності 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104.

Набір гир Г2-210 згідно з ДСТУ ГОСТ 7328.

Колба К-1-50-14/23 ТС згідно з ГОСТ 25336.

Пробірка П-2-25-14/23 ХС згідно з ГОСТ 1770.

Холодильник ХПТ-2-400-29/23 ХС згідно з ГОСТ 25336.

Алонж АИО-14/23-14/23-60 ТС згідно з ГОСТ 25336.

Насадка Н1-14/23-14/23-14/23 ТС згідно з ГОСТ 25336.

Перехід П10-14/23-14/23 ТС згідно з ГОСТ 25336.

Циліндр 1-50-2 згідно з ГОСТ 1770.

Термометр рідинний скляний з інтервалом температур від 0 0С до 100 0С і ціною поділки 1 0С згідно з ГОСТ 28498 та чинною нормативною документацією.

Вакуумметр ВО, верхня межа вимірювання 0,1 МПа (1 кгс/см2), клас точності 0,25 згідно з ГОСТ 2405.

Лійка ВД 1-50(100) ХС згідно з ГОСТ 25336.

Піпетки 6(7)-1-5(10) згідно з ГОСТ 29227.

Насос вакуумний або водоструминний згідно з ГОСТ 25336.

Склянка СПЖ-250 або СПТ згідно з ГОСТ 25336.

Вода здистильована згідно з ГОСТ 6709.

Натрію хлорид згідно з ГОСТ 4233, насичений розчин.

Хлороформ згідно з ГОСТ 20015 або медичний.

Метанол (отрута) згідно з ГОСТ 6995.

Діетилфталат згідно з чинною нормативною документацією.

Огрівник водяний згідно з чинною нормативною документацією.

Можна застосовувати інші прилади, реактиви і посуд тощо з характеристиками, не гіршими за вказані.

1. Випробовування

Флакон із парфумерним виробом зважують на вагах.

У ділильну лійку наливають циліндром 18 см3 здистильованої води і додають піпеткою 10 см3 випробовуваної парфумерної рідини, відібраної із попередньо зваженого флакона.

Зважують флакон з парфумерною рідиною, що залишилася, і за різницею зважування визначають масу парфумерної рідини, взятої для випробовування.

Результати зважування в грамах записують з точністю до третього десяткового знака.

Потім у ділильну лійку додають циліндром 10 см3 хлороформу, струшують і залишають відстоюватися за кімнатної температури до повного розділення шарів. У разі утворення емульсії додають кілька крапель насиченого сольового розчину.

У колбу наливають піпеткою (0,5—0,6) см3 діетилфталату, колбу зважують на вагах (результат зважування в грамах записують з точністю до третього десяткового знака), потім зливають у колбу нижній шар із ділильної лійки.

Водний шар двічі екстрагують свіжими порціями по 5 см3 хлороформу, органічні екстракти об’єднують із вмістом колби, додають до колби 5 см3 метанолу, потім отриману суміш струшують.

Збирають прилад, що складається із колби з об’єднаними екстрактами, насадки, термометру для вимірювання температури в парі, прямого холодильника (Лібіха), алонжа, пробірки. На водяному огрівнику за температури (85—90) 0С за атмосферного тиску із колби проводять відгонку розчинників за температури пари (53—59) 0С.

Після закінчення відгонки основної маси розчинників, що фіксується за зниженням температури в парі, колбу за допомогою переходу та забезпечувальної склянки з’єднують з насосом. Встановлюють залишковий тиск (4,0—6,7) кПа або (0,040—0,068) кгс/см2 або (30—50) мм рт. ст. і на водяному огрівнику за температури 40 0С протягом 20 хв проводять відсмоктування залишків розчинників. Охолоджену колбу зважують, прикривають пробкою і занурюють у огрівник за температури (60—70) 0С, повторюють відсмоктування при тому ж розрідженні протягом 5 хв, після чого зважують. Відсмоктування та зважування повторюють доти, доки різниця між зважуваннями буде не більше ніж 0,005 г.

1. Обробляння результатів

Суму масової частки запашних речовин Х1 у відсотках обчислюють за формулою:

X, = ^1-^2.100, m

де m1 — маса колби із залишком після відгонки розчинників, г ; m2 — маса колби з діетилфталатом, г; m — маса наважки парфумерної рідини, г.

Х1 обчислюють до другого десяткового знака з наступним закругленням до першого десяткового знака.

За остаточний результат приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначань, різниця між якими не повинна перевищувати 0,5 %; допустима сумарна похибка випробовування ± 0,5 % за довірчої ймовірності Р = 0,95.

1. Визначання суми масової частки запашних речовин гравіметричним методом у парфумерних виробах з масовою часткою води в рецептурі не більше ніж 10 %
2. 1. Апаратура, реактиви, допоміжні матеріали

Ваги лабораторні загальної призначеності 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104.

Набір гир Г2-210 згідно з ДСТУ ГОСТ 7328.

Колба К-1-25-14/23 ТС згідно з ГОСТ 25336.

Пробірка П-2-25-14/23 ХС згідно з ГОСТ 1770.

Холодильник ХПТ-2-400-29/23 ХС згідно з ГОСТ 25336.

Алонж АИО-14/23-14/23-60 ТС згідно з ГОСТ 25336.

Насадка Н1-14/23-14/23-14/23 ТС згідно з ГОСТ 25336.

Перехід П10-14/23-14/23 ТС згідно з ГОСТ 25336.

Піпетки 1-2-1-5(10) згідно з ГОСТ 29227.

Термометр рідинний скляний з інтервалом температур від 0 0С до 100 0С і ціною поділки 1 0С згідно з ГОСТ 28498 та чинною нормативною документацією.

Вакууметр ВО, верхня межа вимірювання 0,1 МПа (1 кгс/см2), клас точності 0,25 згідно з ГОСТ 2405.

Насос вакуумний або водоструминний згідно з ГОСТ 25336.

Секундомір з ціною поділки 0,2 с згідно з чинною нормативною документацією.

Склянка СПЖ-250 або СПТ згідно з ГОСТ 25336.

Вода здистильована згідно з ГОСТ 6709.

Діетилфталат згідно з чинною нормативною документацією.

Циклогексан технічний згідно з ГОСТ 14198.

Огрівник водяний згідно з чинною нормативною документацією.

Можна застосовувати апаратуру і засоби вимірювання іншого типу з аналогічними технічними і метрологічними характеристиками, а також реактиви за якістю не нижче зазначених у цьому стандарті.

1. Випробовування

У колбу наливають піпеткою 1 см3 діетилфталату, колбу зважують (результат зважування в грамах записують з точністю до третього десяткового знака), додають піпеткою 5 см3 випробовуваного парфумерного виробу, знову зважують (результат зважування в грамах записують з точністю до третього десяткового знака) та додають піпеткою 10 см3 циклогексана.