Стики клапанів ящиків обклеюють клейкою стрічкою (типу скотч) згідно з чинними нормативними документами чи прошивають металевими скобками на дротово-швейній машині, а після упакування верхні клапани обклеюють клейкою стрічкою (типу скотч) або ящики перев’язують шпагатом згідно з ГОСТ 17308.
Дозволено продукт у споживчому пакованні упаковувати у поліетиленову плівку згідно з ГОСТ 10354 або у поліетиленовий мішок-вкладиш згідно з ГОСТ 19360 з наступним упакуванням у ящики.
Паперові пакети групового паковання обклеюють клейкою стрічкою (типу скотч) згідно з чинними нормативними документами або перев’язують шпагатом згідно з ГОСТ 17308.
Дозволено горловину мішків зав’язувати шпагатом згідно з ГОСТ 17308.
Маса нетто солі йодованої у контейнерах не повинна перевищувати (1000 ± 40) кг або (1500 ± 60) кг.
9 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ
Накриті вагони та контейнери повинні бути сухі, без щілин, з дахом, що не протікає, з люками та дверима, що добре зачиняються. Під час транспортування продукту щілини, проміжки у дверних прорізах і люкові отвори закладають.
Не дозволено транспортувати продукт у забруднених вагонах, контейнерах, автомашинах, трюмах зі слідами забруднювальних, пахучих та отруйних вантажів, що їх перевозили раніше, а також у вагонах, контейнерах і трюмах з фарбою, яка не просохла, пахне або зберегла запах.
Перед навантажуванням продукту підлогу вагонів, автомашин, контейнерів і трюмів треба вист- лати папером або чистими паперовими обрізками чи іншим матеріалом. У вагонах крюки чи частини, що виступають, обгортають папером, підлогу і стіни вагона за узгодженням із замовником оббивають папером чи поліетиленовою плівкою на висоту завантаження продукту.
Транспортні пакети дозволено скріплювати поліетиленовою термозсідальною плівкою згідно з ГОСТ 25951, поліетиленовою стрічкою згідно з ГОСТ 10354, стретч-плівкою з подальшим скріплюванням металевою стрічкою, поліпропіленовою стрічкою чи поліестровою стрічкою, стропами згідно з чинними нормативними документами чи іншими засобами скріплювання згідно з ГОСТ 26663.
Маса транспортного пакета — не більше ніж 1,5 т.
10 МЕТОДИ ВИПРОБОВУВАННЯ
Відбирати і готувати проби для визначання органолептичних і фізико-хімічних показників, зокрема крупності і маси нетто, треба згідно з ДСТУ .1.
Готувати проби для визначання вмісту токсичних елементів треба згідно з ГОСТ 26927, ГОСТ 126930, ГОСТ 26934.
Визначати органолептичні показники, зазначені у таблиці 1, треба згідно з ДСТУ .2.
Визначати фізико-хімічні показники, зазначені в таблиці 2, крупність, зазначену у таблиці 4, і масу нетто, зазначену у 4.5.11, треба згідно з ДСТУ .3 — ДСТУ .8, ДСТУ .12, ДСТУ .13, ДСТУ .21 і ДСТУ .22.
Дозволено застосовувати інші методи випробовування, використовуючи імпортне лабораторне устатковання і реактиви, що атестовані у встановленому порядку.
Метод оснований на окисленні йодидів перманганатом калію, вилученні надлишку перманганату калію щавлевою кислотою і титруванні виділеного йоду тіосульфатом натрію.
Терези лабораторні загальної призначеності 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г і 4-го класу точності з найбільшою межею зважування 500 г і допустимою похибкою зважування не більшою ніж 0,2 мг і 0,01 г відповідно згідно з ГОСТ 24104.
Набір гир Г-2-210 2-го класу точності та Г-4-410 4-го класу точності згідно з ГОСТ 7328.
Плитка нагрівальна закритого типу згідно з ГОСТ 14919 чи аналогічна згідно з чинними нормативними документами.
Термометр метеорологічний скляний з діапазоном вимірювання від 0 °С до 100 оС, ціною поділки (1 ^ 2) оС і похибкою ± 1 оС згідно з ГОСТ 112 чи аналогічний згідно з чинними нормативними документами.
Лійки В-75-110 ХС згідно з ГОСТ 25336.
Колби мірні 2-100 (500,1000)-2 згідно з ГОСТ 1770.
Колби конічні Кн 1(2)-250 згідно з ГОСТ 25336.
Крапельниці згідно з ГОСТ 25336.
Бюретка 1-3-2-50-0,1 згідно з ГОСТ 29251.
Піпетки 1-2-2-5(10, 25, 50) згідно з ГОСТ 29227.
Циліндр 1-100 згідно з ГОСТ 1770.
Стакани В-150 згідно з ГОСТ 25336.
Фільтри беззольні «синя стрічка» згідно з чинними нормативними документами.
Йодид калію згідно з ГОСТ 4232, розчин з масовою часткою 1 %.
Перманганат калію згідно з ГОСТ 20490, розчин концентрацією с (1/5 КМп04) = 0,1 моль/дм3 (0,1 N).
Кислота сірчана згідно з ГОСТ 4204, розчин концентрацією с (1/2 Н2304) = 1 моль/дм3 (1 N).
Кислота щавлева згідно з ГОСТ 22180, розчин концентрацією с (1/2 НгС2О4) = 1 моль/дм3 (1 N).
Гідроксид натрію згідно з ГОСТ 4328, розчин концентрацією с (NaOH) = 0,1 моль/дм3 (0,1 N).
Натрій сіркуватистокислий (тіосульфат натрію) 5-водний згідно з ГОСТ 27068, розчин концентрацією с (1/2 Na2S203) = 0,005 моль/ дм3 (0,005 N).
Крохмаль розчинний згідно з ГОСТ 10163, розчин з масовою часткою 0,5 %.
Вода здистильована згідно з ГОСТ 6709.
Розчин йодистого калію з масовою часткою 1 % готують так:
чину водою до мітки.
Розчин концентрацією 0,1 моль/дм3 готують з фіксаналу.
Розчин кислоти концентрацією 1 моль/дм3 готують так: 54 см3 сірчаної кислоти густиною 1830 кг/м3 циліндром переносять у стакан місткістю 1 дм3, в який попередньо налито 946 см3 води, і перемішують.
Розчин кислоти концентрацією 1 моль/дм3 готують так: 90,000 г щавлевої кислоти розчиняють у 250 — 300 см3 води у стакані місткістю 300 см3. Розчин переносять у мірну колбу місткістю 1 дм3 і доводять об’єм розчину водою до мітки.
Розчин концентрацією 0,1 моль/дм3 готують з фіксаналу.
Розчин тіосульфату натрію концентрацією с (Na2S203) = 0,005 моль/дм3 (0,005 N) готують з розчину концентрацією 0,1 N розведенням його у мірному посуді у 20 разів. Титр розчину періодично контролюють (за чистим йодом, біхроматом калію чи перманганатом калію).
Розчин крохмалю з масовою часткою 0,5 % готують так: 0,5 г крохмалю розчиняють у 3—5 см3 насиченого розчину хлористого натрію до одержання однорідної суспензії і вливають у 95—97 см3 гарячого (нагрітого до кипіння) насиченого розчину хлористого натрію, одночасно перемішуючи розчин.
Не дозволено для готування розчину використовувати картопляний крохмаль.
Дозволено готувати розчин без використовування розчину хлористого натрію.
Надлишок перманганату калію руйнують доданням 5 см3 розчину щавлевої кислоти. Якщо розчин не знебарвлюється, додають ще кілька крапель щавлевої кислоти і перемішують.
Після охолодження розчину до кімнатної температури додають 10 см3 свіжоприготовленого розчину йодистого калію.
Колбу закривають корком, витримують у темному місці 10—15 хв, після чого титрують з бюретки розчином тіосульфату натрію концентрацією 0,005 моль/дм3 спочатку без крохмалю до солом’яно- жовтого кольору, потім додають 1 см3 крохмалю і продовжують титрувати до зникнення забарвленості.
Одночасно проводять три паралельних визначання з однієї наважки солі, а контрольне випробовування проводять з тими самими кількостями реактивів, використовуючи іншу наважку солі, яка не оброблена йодувальною добавкою.
Масову частку йодид-іона (Х1) у відсотках розраховують за формулою:
Х1 =- ^2)0.0001061100%,(1)
m
деV1 — об’єм розчину тіосульфату натрію, витрачений на титрування аналізованої проби, см3;
V2—об’єм розчину тіосульфату натрію, витраченийна титрування контрольного розчину,
см3;3
0,0001061 — маса іона йоду, еквівалентна масі тіосульфату натрію в 1 см3 розчину концентрацією 0,005 моль/дм3, г;
m—маса сухої наважки солі, г;
100—коефіцієнт перерахунку грамів у відсотки.
За результатберуть середнє арифметичне значення результатів двохпаралельнихвизначань,
одержаних з однієї наважки продукту, допустима розбіжність між якими не повинна перевищувати 0,0005 %, якщо вміст йоду — до 0,005 %.
Допустима розбіжність між результатами випробовування, виконаними у двох різних лабораторіях, не повинна перевищувати 0,001 %, що відповідає 10 мг/кг, щодо середнього арифметичного за довірчої ймовірності Р = 0,95.
Опрацьовування результатів виконують до п’ятого десяткового знака і заокруглюють до четвертого десяткового знака.
Метод оснований на взаємодії йодноватокислого калію з йодистим калієм у кислому середовищі й титруванні йоду, що виділився, розчином тіосульфату натрію.
Використовують засоби вимірювальної техніки та допоміжні пристрої (8.4.1.2), а також додатково розчин сірчаної кислоти з масовою часткою 5 %.
Розчин сірчаної кислоти з масовою часткою 5 % готують так: 2,7 см3 кислоти густиною 1830 кг/м3 піпеткою переносять у стакан місткістю 100 см3, в який попередньо налито 97,3 см3 води, і перемішують.
Потім титрують з бюретки розчином тіосульфату натрію до солом’яно-жовтого кольору, додають 1 см3 розчину крохмалю і титрують до знебарвлювання розчину.
Одночасно проводять три паралельних визначання з однієї наважки солі, а контрольне визначання проводять з іншої наважки солі, не обробленої йодувальною добавкою, з використовуванням тих самих кількостей реактивів.
Масову частку іона йоду (Х2), у відсотках, розраховують за формулою: