Марковання повинно містити такі дані:
назву підприємства-виробника, його адресу і товарний знак;
назву продукту, спосіб одержання, ґатунок, крупність і інформацію про наявність и масову частку протизлежувальної добавки; масу нетто; дату виготовляння; терміни та умови зберігання; позначення цього стандарту.
Дозволено нанесення написів рекламного характеру.
- Транспортне марковання — згідно з ГОСТ 14192, з нанесенням маніпуляційного знака «Берегти від вологи», а у полімерному пакованні — знака «Берегти від нагрівання» і таких даних:
назви підприємства-виробника, його товарного знака і адреси;
назви продукту;
маси брутто;
маси нетто;
дати виготовляння;
умов зберігання;
позначення цього стандарту.
Етикетку пришивають до мішка чи вкладають у транспортний пакет.
5 ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ
- Сіль, згідно з ГОСТ 12.1.005 і ГОСТ 12.1.007, належить до малонебезпечних речовин (IV клас безпеки).
- Сіль нетоксична, пожежо- і вибухобезпечна. Має корозійну дію.
- Виробничі процеси та устатковання для виробництва солі повинні відповідати вимогам ГОСТ
- та ГОСТ 12.3.002.
- Соляний пил, що потрапляє в ранки на шкірі, поліпшує загоювання. На непошкоджену шкіру шкідливого впливу не чинить
- Під час виробництва і використовування солі необхідно виконувати організаційно-технічні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, згідно з ГОСТ 12.1.004, як у нормальному так і в аварійному режимах роботи.
- Виробничі приміщення повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021, нормативними документами [2] і [3].
Виробничі та складські приміщення повинні бути обладнані первинними засобами пожежогасіння згідно з додатком 3 до Правил пожежної безпеки України та ГОСТ 12.1.044.
- Виробничий персонал повинен бути забезпечений індивідуальними засобами захисту органів дихання, спецодягом, згідно з чинними нормативними документами, санітарно-побутовими приміщеннями, згідно з [4], та проходити попередні і періодичні медогляди згідно з наказом МОЗ України № 45 від 31.03.94.
У разі підвищення запиленості повітря робочої зони вище гранично допустимих концетрацій, необхідно використовувати індивідуальні засоби захисту органів дихання згідно з нормами, чинними у соляній промисловості.
- ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
- Хімічно забруднені стічні води у технологічному процесі відсутні.
- Вміст токсичних речовин у навколишньому середовищі у разі виготовляння солі повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005 та переліку гранично-допустимих концентрацій і орієнтовно-допустимих рівнів дії згідно з чинними нормативними документами.
- Вміст соляного пилу у повітрі робочої зони не повинен перевищувати 5 мг/м3, згідно з ГОСТ 12.1.005, а у повітрі населених пунктів — 0,15 мг/м3, згідно з [5].
Контролюють викиди шкідливих речовин у повітря згідно з нормативними документами [5] і [6]. Захист ґрунту від забруднювання побутовими та промисловими відходами здійснюють згідно з нормативними документами [6].
- Допустимий вміст хлористого натрію у поверхневих водах не повинен перевищувати 350 мг/м3, згідно з нормативними документами [7], [8].
- Використані під час виготовляння солі матеріали повинні мати характеристику пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.044.
- ПРИЙМАННЯ
- Приймання солі здійснює підприємство-виробник згідно з цим стандартом.
- Сіль приймають партіями. Під партією у виробника розуміють кількість продукції однієї назви і оформлену одним документом про якість.
Документ про якість повинен містити такі дані: назву підприємства-виробника, його товарний знак і адресу; назву продукції, наявність та масову частку протизлежувальної добавки; результати проведених випробовувань або підтвердження про відповідність партії продукції вимогам цього стандарту; номер партії; масу нетто;
вид транспортної тари; умови зберігання; дату виготовляння; позначення цього стандарту.
- Вхідний контроль проводять, згідно з ГОСТ 24297, за переліком продукції, сировини і матеріалів, що підлягають вхідному контролюванню, затвердженому у встановленому порядку, що діє на підприємстві-виробнику.
- Для перевірки відповідності якості солі вимогам цього стандарту проводять приймально- здавальні і періодичні випробовування.
- Приймально-здавальним випробовуванням підлягає кожна партія продукту за хімічними показниками (масовою часткою хлористого натрію (4.2.1,таблиця 1), за якістю марковання (4.4), паковання (4.5), за граничним відхилом маси нетто (4.5.5) в обсязі та послідовності, яка наведена у таблиці 3.
|
Номер пункту
|
Випробовування
|
Контролювання
|
Види перевірянь і випробовувань
|
стандарту
|
метод
випробо
вування
|
приймально-
здавальне
|
періодичне
|
приймально-
здавальних
випробовувань
|
1 Перевіряння відповідності паковання і правильності марковання транспортної тари
|
4.4; 4.5
|
8.4
|
+
|
+
|
візуальне
|
2 Перевіряння наявності і правильності марковання споживчої тари
|
4.4.1
|
8.4
|
+
|
П12
|
візуальне
|
3 Перевіряння граничного відхилу маси нетто
|
4.2.4; 4.5.3
|
8.2
|
+
|
П12
|
вибіркове
|
4 Визначання хімічних показників і крупності
|
4.2.1; 4.2.2; 4.2.3
|
8.2; 8.3
|
+
|
П12
|
вибіркове
|
Примітка. П12 — випробовування проводять один раз на рік.
|
- Для контролювання відповідності показників якості солі вимогам цього стандарту використовують вибіркові методи.
- Порядок контролювання — згідно з ГОСТ 18242.
- Відбирання одиниць транспортної тари виконують випадковим методом, згідно з ГОСТ 18321 і ДСТУ*, із різних місць партії.
Маса середньої проби повинна бути не менша 2,5 кг.
- Для контролювання маси нетто продукту у мішках, хімічних показників і крупності об’єм вибірки визначають за таблицею 4 згідно з одноступеневим нормальним видом контролювання зі спеціальним рівнем S-1.
Таблиця 4 — Формування вибірки від упакованого продукту
Об’єм партії, мішків, одиниць
|
Об’єм вибірки, мішків, шт.
|
Приймальне число, As
|
Бракувальне число, Re
|
Понад
|
2
|
до
|
8 включ.
|
2
|
0
|
1
|
»
|
9
|
до
|
15 »
|
3
|
0
|
1
|
»
|
16
|
до
|
25 »
|
5
|
1
|
2
|
»
|
26
|
до
|
50 »
|
8
|
1
|
2
|
»
|
51
|
до
|
90 »
|
13
|
2
|
3
|
»
|
91
|
до
|
150 »
|
20
|
3
|
4
|
»
|
151
|
до
|
280 »
|
32
|
5
|
6
|
7.10 Періодичні випробовування
- Періодичні випробовування проводять вибірковим методом, згідно з ГОСТ 18242, не рідше одного разу на рік за програмою, яка наведена у таблиці 3. Випробовування проводять на зразках солі, які пройшли приймально-здавальні випробовування і були прийняті службою технічного контролю підприємства-виробника.
- Для контролювання хімічних показників солі без паковання об’єм вибірки визначають за таблицею 5, використовуючи одноступеневий нормальний вид контролювання з рівнем контролювання I.
У стадії розробляння.
Об’єм партії, т
Об’єм вибірки, т
Приймальне число, As
Бракувальне число, Re
Понад 2 до 16 до 51 до
15 включ. 50 150
2
3
5
8
13
20
151 до 500 501 до 3200 3201 до 10000
- Перевірянню якості паковання і транспортного марковання підлягає кожна одиниця транспортної тари у партії.
- Масу нетто солі виробник перевіряє через кожні 2 год; крупність меленого, просіяного і знепиленого продукту — не рідше одного разу за зміну, а немеленого, дробленого і зернового — не рідше одного разу на тиждень.
Масову частку вологи виробник визначає не рідше одного разу на зміну.
Масову частку протизлежувальної добавки виробник визначає не рідше одного разу на 4 год, а масову частку хлористого натрію-, кальцію-, магнію-, калію-, сульфат-іону, оксиду заліза і нерозчинного у воді залишку — періодично не рідше одного разу на тиждень.
- Партія продукту відповідає встановленим вимогам у тому разі, якщо число бракованих одиниць у вибірці менше чи дорівнює приймальному числу As, і не відповідає встановленим вимогам, якщо число бракованих одиниць у вибірці дорівнює або більше бракувального числа Re.
- У разі отримування незадовільних результатів випробовувань на відповідність якості, крупності, паковання, марковання і гранично допустимого відхилу маси нетто, проводять повторні випробовування на подвійній вибірці, яка взята з цієї ж партії.
Результати повторного випробовування поширюють на всю партію.
- Вимоги щодо безпеки розділу 5 контролюють під час готування і освоєння виробництва у порядку, який встановлено органами Держсаннагляду.
- МЕТОДИ ВИПРОБОВУВАНЬ
- Відбирання проб
Відбирання і готування проб, а також методи випробовувань на відповідність якості продукту вимогам розділу 4 здійснюють згідно з ДСТУ.
- Визначання фізико-хімічних показників (вмісту хлористого натрію, кальцію-, магнію-, калію-, сульфат-іона, оксиду заліза, нерозчинного у воді залишку, вологи і протизлежувальної добавки) і маси нетто проводять згідно з вимогами ДСТУ*.
- Визначання крупності продукту проводять згідно з ДСТУ*.
- Перевіряння якості марковання і паковання здійснюють згідно з ДСТУ*.
- ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ
- Транспортування і зберігання солі повинно відповідати вимогам цього стандарту за дотримання умов транспортування та зберігання.
- Сіль перевозять усіма видами транспорту згідно з правилами перевезення вантажів, які чинні на транспорті певного виду.
- Сіль транспортують у пакованні виробника у критих залізничних вагонах, контейнерах і транспортних пакетах, а без паковання — у відкритих транспортних засобах.
Дозволено за згодою із замовником транспортувати упаковану сіль у відкритих транспортних засобах.
Контейнери з сіллю дозволено транспортувати у піввагонах, на залізничних платформах, суднах і автомобільним транспортом.
- Сіль можна транспортувати у транспортних пакетах.
Пакетування здійснюють на плоскому піддоні згідно з ГОСТ 23285, ГОСТ 24597 і ГОСТ 26663.
Транспортний пакет формують на плоских піддонах типів П4, 2П4, 20П4 розмірами 800 мм х 1200 мм і 1000 мм х 1200 мм, згідно з ГОСТ 9078, ГОСТ 23285 і ГОСТ 26663.
Транспортні пакети дозволено скріплювати поліетиленовою термоусадковою плівкою, згідно з чинними нормативними документами; поліетиленовою стрічкою, згідно з ГОСТ 10354; стретч-плівкою з додатковим скріплюванням металевою стрічкою, згідно з ГОСТ 3560; поліпропіленовою, поліест- ровою стрічкою чи стропами, згідно з чинними нормативними документами або іншими засобами скріплювання згідно з ГОСТ 26663.
Місткість пакета — не більша ніж 1,5 т.
- Криті вагони та контейнери повинні бути сухі, без щілин, з непротікаючим дахом, з люками та дверима, що добре зачиняються. Під час транспортування упакованої солі ущільнюють щілини та зазори у дверних прорізях вагона та люкові отвори.
Не дозволено перевозити сіль у забруднених вагонах, контейнерах, трюмах із слідами забруднювальних, пахучих та отруйних вантажів, що їх перевозили раніше, а також у вагонах, контейнерах, трюмах з фарбою, що не просохла, пахне або зберегла запах.
Перед завантажуванням упакованої солі підлога вагонів, контейнерів і трюмів повинна бути устелена папером, чистими паперовими обрізками чи іншим матеріалом. Крюки у вагонах чи частини, що виступають, обгортають папером чи тканиною, підлогу і стіни вагона, за узгодженням із замовником, оббивають папером чи поліетиленовою плівкою на висоту завантаження продукту.
- Сіль зберігають у пакованні виробника в складських приміщеннях осторонь від джерел відкритого вогню та тепла за температури від мінус 20 оС до плюс 50 оС та відносної вологості повітря не більше 75 %, а без паковання — на відкритих майданчиках.
Продукцію у контейнерах зберігають на відкритих майданчиках.
- Мішки з сіллю зберігають у штабелях. Відстань між штабелями та стінами складського приміщення, а також опалювальними приладами повинна бути не менша ніж 1 м.
- Термін зберігання солі у мішках — 2 роки, а без паковання — необмежений.
- Під час зберігання, транспортування, застосування і утилізування солі потрібно виконувати вимоги ГОСТ 12.1.007 та чинних нормативних документів.
10 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
- Виробник гарантує відповідність якості солі вимогам цього стандарту в разі дотримування вимог транспортування і зберігання.
- Гарантійний термін зберігання солі у пакованні — 2 роки, без паковання — необмежений.