Страница 2: ДСТУ 4246:2003. Сіль для промислового переробляння (33947)

Марковання повинно містити такі дані:

назву підприємства-виробника, його адресу і товарний знак;

назву продукту, спосіб одержання, ґатунок, крупність і інформацію про наявність и масову частку протизлежувальної добавки; масу нетто; дату виготовляння; терміни та умови зберігання; позначення цього стандарту.

Дозволено нанесення написів рекламного характеру.

1. Транспортне марковання — згідно з ГОСТ 14192, з нанесенням маніпуляційного знака «Берегти від вологи», а у полімерному пакованні — знака «Берегти від нагрівання» і таких даних:

назви підприємства-виробника, його товарного знака і адреси;

назви продукту;

маси брутто;

маси нетто;

дати виготовляння;

умов зберігання;

позначення цього стандарту.

Етикетку пришивають до мішка чи вкладають у транспортний пакет.

5 ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ

1. Сіль, згідно з ГОСТ 12.1.005 і ГОСТ 12.1.007, належить до малонебезпечних речовин (IV клас безпеки).
2. Сіль нетоксична, пожежо- і вибухобезпечна. Має корозійну дію.
3. Виробничі процеси та устатковання для виробництва солі повинні відповідати вимогам ГОСТ
4. та ГОСТ 12.3.002.
5. Соляний пил, що потрапляє в ранки на шкірі, поліпшує загоювання. На непошкоджену шкіру шкідливого впливу не чинить
6. Під час виробництва і використовування солі необхідно виконувати організаційно-технічні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, згідно з ГОСТ 12.1.004, як у нормальному так і в аварійному режимах роботи.
7. Виробничі приміщення повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021, нормативними документами [2] і [3].

Виробничі та складські приміщення повинні бути обладнані первинними засобами пожежогасіння згідно з додатком 3 до Правил пожежної безпеки України та ГОСТ 12.1.044.

1. Виробничий персонал повинен бути забезпечений індивідуальними засобами захисту органів дихання, спецодягом, згідно з чинними нормативними документами, санітарно-побутовими приміщеннями, згідно з [4], та проходити попередні і періодичні медогляди згідно з наказом МОЗ України № 45 від 31.03.94.

У разі підвищення запиленості повітря робочої зони вище гранично допустимих концетрацій, необхідно використовувати індивідуальні засоби захисту органів дихання згідно з нормами, чинними у соляній промисловості.

1. ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
2. 1. Хімічно забруднені стічні води у технологічному процесі відсутні.
   2. Вміст токсичних речовин у навколишньому середовищі у разі виготовляння солі повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005 та переліку гранично-допустимих концентрацій і орієнтовно-допустимих рівнів дії згідно з чинними нормативними документами.
   3. Вміст соляного пилу у повітрі робочої зони не повинен перевищувати 5 мг/м3, згідно з ГОСТ 12.1.005, а у повітрі населених пунктів — 0,15 мг/м3, згідно з [5].

Контролюють викиди шкідливих речовин у повітря згідно з нормативними документами [5] і [6]. Захист ґрунту від забруднювання побутовими та промисловими відходами здійснюють згідно з нормативними документами [6].

1. Допустимий вміст хлористого натрію у поверхневих водах не повинен перевищувати 350 мг/м3, згідно з нормативними документами [7], [8].
2. Використані під час виготовляння солі матеріали повинні мати характеристику пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.044.
3. ПРИЙМАННЯ
4. 1. Приймання солі здійснює підприємство-виробник згідно з цим стандартом.
   2. Сіль приймають партіями. Під партією у виробника розуміють кількість продукції однієї назви і оформлену одним документом про якість.

Документ про якість повинен містити такі дані: назву підприємства-виробника, його товарний знак і адресу; назву продукції, наявність та масову частку протизлежувальної добавки; результати проведених випробовувань або підтвердження про відповідність партії продукції вимогам цього стандарту; номер партії; масу нетто;

вид транспортної тари; умови зберігання; дату виготовляння; позначення цього стандарту.

1. Вхідний контроль проводять, згідно з ГОСТ 24297, за переліком продукції, сировини і матеріалів, що підлягають вхідному контролюванню, затвердженому у встановленому порядку, що діє на підприємстві-виробнику.
2. 1. Для перевірки відповідності якості солі вимогам цього стандарту проводять приймально- здавальні і періодичні випробовування.
   2. Приймально-здавальним випробовуванням підлягає кожна партія продукту за хімічними показниками (масовою часткою хлористого натрію (4.2.1,таблиця 1), за якістю марковання (4.4), паковання (4.5), за граничним відхилом маси нетто (4.5.5) в обсязі та послідовності, яка наведена у таблиці 3.

1. Для контролювання відповідності показників якості солі вимогам цього стандарту використовують вибіркові методи.
2. 1. Порядок контролювання — згідно з ГОСТ 18242.
   2. Відбирання одиниць транспортної тари виконують випадковим методом, згідно з ГОСТ 18321 і ДСТУ*, із різних місць партії.

Маса середньої проби повинна бути не менша 2,5 кг.

1. Для контролювання маси нетто продукту у мішках, хімічних показників і крупності об’єм вибірки визначають за таблицею 4 згідно з одноступеневим нормальним видом контролювання зі спеціальним рівнем S-1.

Таблиця 4 — Формування вибірки від упакованого продукту

7.10 Періодичні випробовування

1. Періодичні випробовування проводять вибірковим методом, згідно з ГОСТ 18242, не рідше одного разу на рік за програмою, яка наведена у таблиці 3. Випробовування проводять на зразках солі, які пройшли приймально-здавальні випробовування і були прийняті службою технічного контролю підприємства-виробника.
2. Для контролювання хімічних показників солі без паковання об’єм вибірки визначають за таблицею 5, використовуючи одноступеневий нормальний вид контролювання з рівнем контролювання I.

У стадії розробляння.

Об’єм партії, т

Об’єм вибірки, т

Приймальне число, As

Бракувальне число, Re

Понад 2 до 16 до 51 до

15 включ. 50 150

2

3

5

8

13

20

151 до 500 501 до 3200 3201 до 10000

1. Перевірянню якості паковання і транспортного марковання підлягає кожна одиниця транспортної тари у партії.
2. Масу нетто солі виробник перевіряє через кожні 2 год; крупність меленого, просіяного і знепиленого продукту — не рідше одного разу за зміну, а немеленого, дробленого і зернового — не рідше одного разу на тиждень.

Масову частку вологи виробник визначає не рідше одного разу на зміну.

Масову частку протизлежувальної добавки виробник визначає не рідше одного разу на 4 год, а масову частку хлористого натрію-, кальцію-, магнію-, калію-, сульфат-іону, оксиду заліза і нерозчинного у воді залишку — періодично не рідше одного разу на тиждень.

1. Партія продукту відповідає встановленим вимогам у тому разі, якщо число бракованих одиниць у вибірці менше чи дорівнює приймальному числу As, і не відповідає встановленим вимогам, якщо число бракованих одиниць у вибірці дорівнює або більше бракувального числа Re.
2. У разі отримування незадовільних результатів випробовувань на відповідність якості, крупності, паковання, марковання і гранично допустимого відхилу маси нетто, проводять повторні випробовування на подвійній вибірці, яка взята з цієї ж партії.

Результати повторного випробовування поширюють на всю партію.

1. Вимоги щодо безпеки розділу 5 контролюють під час готування і освоєння виробництва у порядку, який встановлено органами Держсаннагляду.
2. МЕТОДИ ВИПРОБОВУВАНЬ
3. 1. Відбирання проб

Відбирання і готування проб, а також методи випробовувань на відповідність якості продукту вимогам розділу 4 здійснюють згідно з ДСТУ.

1. Визначання фізико-хімічних показників (вмісту хлористого натрію, кальцію-, магнію-, калію-, сульфат-іона, оксиду заліза, нерозчинного у воді залишку, вологи і протизлежувальної добавки) і маси нетто проводять згідно з вимогами ДСТУ*.
2. 1. Визначання крупності продукту проводять згідно з ДСТУ*.
   2. Перевіряння якості марковання і паковання здійснюють згідно з ДСТУ*.
3. ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ
4. 1. Транспортування і зберігання солі повинно відповідати вимогам цього стандарту за дотримання умов транспортування та зберігання.
   2. Сіль перевозять усіма видами транспорту згідно з правилами перевезення вантажів, які чинні на транспорті певного виду.
   3. Сіль транспортують у пакованні виробника у критих залізничних вагонах, контейнерах і транспортних пакетах, а без паковання — у відкритих транспортних засобах.

Дозволено за згодою із замовником транспортувати упаковану сіль у відкритих транспортних засобах.

Контейнери з сіллю дозволено транспортувати у піввагонах, на залізничних платформах, суднах і автомобільним транспортом.

1. Сіль можна транспортувати у транспортних пакетах.

Пакетування здійснюють на плоскому піддоні згідно з ГОСТ 23285, ГОСТ 24597 і ГОСТ 26663.

Транспортний пакет формують на плоских піддонах типів П4, 2П4, 20П4 розмірами 800 мм х 1200 мм і 1000 мм х 1200 мм, згідно з ГОСТ 9078, ГОСТ 23285 і ГОСТ 26663.

Транспортні пакети дозволено скріплювати поліетиленовою термоусадковою плівкою, згідно з чинними нормативними документами; поліетиленовою стрічкою, згідно з ГОСТ 10354; стретч-плівкою з додатковим скріплюванням металевою стрічкою, згідно з ГОСТ 3560; поліпропіленовою, поліест- ровою стрічкою чи стропами, згідно з чинними нормативними документами або іншими засобами скріплювання згідно з ГОСТ 26663.

Місткість пакета — не більша ніж 1,5 т.

1. Криті вагони та контейнери повинні бути сухі, без щілин, з непротікаючим дахом, з люками та дверима, що добре зачиняються. Під час транспортування упакованої солі ущільнюють щілини та зазори у дверних прорізях вагона та люкові отвори.

Не дозволено перевозити сіль у забруднених вагонах, контейнерах, трюмах із слідами забруднювальних, пахучих та отруйних вантажів, що їх перевозили раніше, а також у вагонах, контейнерах, трюмах з фарбою, що не просохла, пахне або зберегла запах.

Перед завантажуванням упакованої солі підлога вагонів, контейнерів і трюмів повинна бути устелена папером, чистими паперовими обрізками чи іншим матеріалом. Крюки у вагонах чи частини, що виступають, обгортають папером чи тканиною, підлогу і стіни вагона, за узгодженням із замовником, оббивають папером чи поліетиленовою плівкою на висоту завантаження продукту.

1. Сіль зберігають у пакованні виробника в складських приміщеннях осторонь від джерел відкритого вогню та тепла за температури від мінус 20 оС до плюс 50 оС та відносної вологості повітря не більше 75 %, а без паковання — на відкритих майданчиках.

Продукцію у контейнерах зберігають на відкритих майданчиках.

1. Мішки з сіллю зберігають у штабелях. Відстань між штабелями та стінами складського приміщення, а також опалювальними приладами повинна бути не менша ніж 1 м.
2. 1. Термін зберігання солі у мішках — 2 роки, а без паковання — необмежений.
   2. Під час зберігання, транспортування, застосування і утилізування солі потрібно виконувати вимоги ГОСТ 12.1.007 та чинних нормативних документів.

10 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

1. Виробник гарантує відповідність якості солі вимогам цього стандарту в разі дотримування вимог транспортування і зберігання.
2. Гарантійний термін зберігання солі у пакованні — 2 роки, без паковання — необмежений.