НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
ПРОДУКТИ з МЕЛЕНОГО ЗЕРНА
Визначання кислотного числа жиру (ISO 7305:1998, MOD)
(О
£2
Д
о
о
сч
І
го
m
Видання офіційне
Київ
ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ 2005
ПЕРЕДМОВА
Ступінь відповідності — модифікований (MОD)
Переклад з англійської (en)
Право власності на цей документ належить державі.
Відтворювати, тиражувати і розповсюджувати його повністю чи частково на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу заборонено.
Стосовно врегулювання прав власності треба звертатися до Держспоживстандарту України.
Держспоживстандарт України, 2005
с.
Національний вступIV
Додаток A Результати міжлабораторних випробувань5
Додаток B Бібліографія6
Додаток HA Перелік стандартів, ідентичних міжнародним, посилання
на які євцьомустандарті6
НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП
Цей стандарт є тотожний переклад ISO 7305:1998 Milled cereal products — Determination of fat acidity (Продукти з меленого зерна. Визначання кислотного числа жиру).
ISO 7305 розроблено Технічним комітетом ISO/TC 34 «Сільськогосподарські харчові продукти», Підкомітетом SC 4 «Зернові та бобові».
Це друге видання скасовує та замінює перше видання (ISO 7305:1986), воно є технічним переглядом цього документа.
Додатки A та B до цього стандарту — лише довідкові.
Технічний комітет, відповідальний за цей стандарт, — ТК 41 «Зернові культури та продукти переробки».
Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству.
Цей стандарт рекомендовано використовувати під час імпортно-експортних операцій та у науково-дослідних роботах.
Технічні відхили і додаткову інформацію вміщено безпосередньо до пунктів, яких вони стосуються, надруковано іншим шрифтом і позначено «Національний відхил».
До стандарту внесено такі редакційні зміни:
Перелік міждержавних стандартів (ГОСТ), ідентичних МС, посилання на які є в цьому стандарті, наведені в додатку НА.
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
ПРОДУКТИ З МЕЛЕНОГО ЗЕРНА Визначання кислотного числа жиру
ПРОДУКТЫ из молотого ЗЕРНА
Определение кислотного числа жира MILLED CEREAL PRODUCTS Determination of fat acidity
Чинний від 2005-07-01
1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
Цей стандарт описує метод визначання «кислотного числа жиру» мелених зернових продуктів. Він поширюється на борошно і манні крупи, отримані із пшениці і твердої пшениці, а також на тісто для макаронних виробів.
Примітка. Цей метод можна застосувати також до зерна, борошна і манних круп, отриманих із кукурудзи, до житнього борошна і до вівсяних пластівців, однак необхідно провести додаткові міжлабораторні випробовування для підтвердження такого розширення сфери застосування.
Національна примітка.
Цей стандарт застосовують під час експортно-імпортних операцій, а також в науково-дослідних роботах.
2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
У наступних стандартах містяться положення, які через посилання в цьому тексті представляють положення цього стандарту. На час публікації вказані видання були чинні. Всі стандарти є об’єктом перегляду, і в частинах, які підлягають узгодженню і основаних на цьому стандарті, треба використовувати останні видання стандартів, наведених нижче. Члени ІЕС і ISO ведуть реєстри чинних Міжнародних стандартів.
ISO 712:—Cereals and cereal products — Determination of moisture content — Routine reference method.
НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ ISO 712:— Зерно і зернові продукти. Визначання вмісту вологи (Робочий контрольний метод).
Копію ISO 712 можна придбати в Головному фонді нормативних документів ДП «УкрНДНЦ».
3 ТЕРМІН ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ
У цьому стандарті використовують таке визначення:
Опублікований з познакою ISO 712:1998.
Традиційний термін, який використовують для визначання кількості кислот, головним чином неетерифікованих жирних кислот, екстрагованих за методикою, описаною в цьому стандарті.
Примітка. Кислотне число жиру виражають в міліграмах гідроксиду калію на 100 г сухої речовини. Воно може бути також виражене в міліграмах гідроксиду натрію на 100 г сухої речовини (див. розділ 11).
Розчиняють кислоти в етанолі за кімнатної температури, після чого центрифугують і титрують кратну порцію надосадової рідини гідроксидом натрію.
Перетворення отриманих результатів для їх вираження в перерахуванні на гідроксид калію.
Використовують реактиви тільки визнаної аналітичної якості і здистильовану або здемінера- лізовану воду, або воду еквівалентної чистоти.
Концентрація розчину повинна бути відома і перевірена безпосередньо перед серією визначань кислотного числа жиру.
Використовують розчин, приготовлений раніше принаймні за 5 днів і який зберігався у коричневій скляній пляшці, закритій ґумовою пробкою. Розчин повинен бути безбарвним або солом’яного кольору.
Якщо немає комерційного розчину, етанол очищають таким чином.
Розчиняють від 5 г до 10 г гідроксиду натрію в 1 дм3 етанола і додають 0,5 г алюмінієвої стружки. Кип’ятять суміш протягом 1 год, потім дистилюють етанол. Розчиняють необхідну кількість гідроксиду натрію (тобто дають концентрацію 2 г/дм3) в дистиляті. Дають відстоятися протягом 5 днів, щоб нерозчинний карбонат натрію випав в осад, потім використовують надосадовий розчин.
Використовують лабораторне обладнання і, зокрема, таке:
Відбирання проб не є частиною методу, описаного в цьому стандарті. Рекомендований метод відбирання проб наведений в ISO 13690.
Важливо, щоб лабораторія отримувала проби високої якості, які не були пошкоджені або змінені в процесі транспортування і зберігання.
Кислотне число жиру під час зберігання збільшується, тому проби треба зберігати в закупорених посудинах за температури до 4 °С. Дозволено доводити пробу до лабораторної температури в закупореній посудині перед взяттям проби для випробовування.
Визначити вміст вологи у досліджуваній пробі згідно з ISO 712.
Національний відхил.
Дозволено вміст вологи визначати згідно з ГОСТ 29143 (ISO 712:1985).
10 МЕТОДИКА ВИЗНАЧАННЯ
Примітка. Якщо необхідно перевірити, чи досягається межа повторюваності (12.2), треба виконати два окремі визначання вдповідно до 10.1 і 10.2.
Зважують з точністю до 0,01 приблизно 5 г досліджуваної проби (розділ 8) і поміщають наважку в центрифужну пробірку (6.2).
Відтитровують розчин, використовуючи мікробюретку (6.6), розчином гідроксиду натрію (5.2) доти, доки, приблизно через 3 хв, він не пофарбується в блідо-рожевий колір, використовуючи оранжевий фільтр (6.10), щоб прибрати жовте забарвлення під час змінення кольору індикатора. Використовуючи окуляри з оранжевим фільтром, які одягає на очі оператор, спостерігають зміну кольору індикатора з більшою точністю, прибираючи жовте забарвлення етанолового екстракту.
Паралельно з визначанням виконують контрольну пробу, починаючи з 10.2.2 і замінюючи 20 см3 надосадової рідини 20 см3 етанолу (5.1).
Кислотне число жиру, Ак, виражене в міліграмах гідроксиду калію на 100 г сухої речовини, визначають за таким рівнянням:
8415(Vi - Vo)c 100
^ 1/ —
m100 -w'
де с — концентрація екстракта, виражена в молях на дециметр кубічний використаного стандартного волюметричного розчину гідроксиду натрію; m— маса, в грамах, досліджуваної наважки (10.1);
— об’єм, в см3, розчину гідроксиду натрію, використаного під час визначання (10.2);
Vo— об’єм, в см3, розчину гідроксиду натрію, використаного за контрольованої проби (10.3);
w— вміст вологи, виражений в відсотках від маси досліджуваної проби (розділ 9);
8 415 — стала, яку треба застосовувати для гідроксиду калію, тобто (56,1 х 1,5 х 100).
Округлити результат до міліграма.
Кислотне число жиру, ANa, виражене в міліграмах гідроксиду натрію на 100 г сухої речовини, визначають за таким рівнянням:
^6000(V- Vo)c100
A Na - —
m100-w'
де с — концентрація екстракта, виражена в молях на дециметр кубічний використаного стандартного волюметричного розчину гідроксиду натрію; m—маса, в грамах, досліджуваної порції (10.1);
V^—об’єм, в см3, розчину гідроксиду натрію, використаного під час визначання (10.2);
V0—об’єм, в см3, розчину гідроксиду натрію, використаного за контрольної проби (10.3);
w—вміст вологи, виражений в процентах від маси досліджуваної проби (розділ 9);
6 000 —стала, яку треба застосовувати для гідроксиду натрію, тобто (40 х 1,5 х 100).
Округлюють результат до міліграма.
12 ТОЧНІСТЬ
Деталі міжлабораторних випробовувань на точність методу наведено у додатку А. Величини, отримані в цих випробовуваннях, можуть бути непридатними до діапазонів концентрацій і форм, які відрізняються від даних.
Абсолютна різниця між результатами двох окремих незалежних випробовувань, які отримані